Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Говорухи В.І., Комкова В.К., Краснощокової Н.С., Маловацького О.В., розглянувши об’єднану дисциплінарну справу, відкриту стосовно судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Ребриної Катерини Григорівни за скаргами Теліженко Антоніни Василівни, зверненнями судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гончарука Василя Миколайовича та скаргою Шульженка Леоніда Олександровича, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гусака М.Б.,
встановила:
за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Уманського міськрайонного суду Черкаської області 3 серпня 2015 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № _______ стосовно ОСОБА1, який обвинувачується у вчиненні 15 липня 2009 року кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України (далі – КК України), передано до провадження судді Ребриній К.Г.
Обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні було складено 17 липня 2014 року, 31 липня 2014 року його було передано до Лисянського районного суду Черкаської області. З огляду на задоволення заяв про відвід головуючих у справі суддів справу було передано до Жашківського районного суду Черкаської області, а 23 січня 2015 року у зв’язку із задоволенням відводів та самовідводів суддів вказаного суду ухвалою апеляційного суду Черкаської області це кримінальне провадження було направлено на розгляд до Маньківського районного суду Черкаської області. Після задоволення відводів та самовідводів суддів цього суду, у провадженні яких перебувала вказана кримінальна справа, ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 7 квітня 2015 року кримінальне провадження передано для розгляду до Уманського міськрайонного суду Черкаської області. Шляхом автоматизованого розподілу вказану кримінальну справу передано до провадження судді вказаного суду Черниш Т.О., яка ухвалою від 28 травня 2015 року повернула обвинувальний акт прокурору у зв’язку з його невідповідністю вимогам статті 291 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), а саме: суддя послалась на недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування, незазначення в обвинувальному акті всіх процесуальних дій, проведених під час досудового розслідування, відсутність відомостей про кримінальне правопорушення та джерело його виявлення тощо. Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 16 липня 2015 року вказана ухвала Уманського міськрайонного суду Черкаської області була скасована, справу повернуто на новий розгляд до того самого суду, після чого вона надійшла до провадження судді Ребриної К.Г.
Вказана кримінальна справа перебувала у провадженні судді Ребриної К.Г. із 3 серпня 2015 року до 30 липня 2018 року, коли ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Коваля А.Б. було задоволено заяву прокурора про відвід судді Ребриної К.Г.
Підготовче судове засідання у справі суддею Ребриною К.Г. було проведено лише 8 вересня 2017 року, до цього часу засідання відкладалися з різних причин, зокрема через неявку прокурора, захисника, заявлення судді відводів, а також відсутність у прокурора, який підтримував державне обвинувачення в суді, матеріалів кримінальної справи.
Двічі суддею Ребриною К.Г. постановлялися ухвали про повернення обвинувального акта прокурору для доопрацювання (28 березня 2016 року та 8 листопада 2017 року), які ухвалами апеляційного суду Черкаської області від 28 квітня 2016 року та 12 січня 2018 року відповідно було скасовано, справу повернуто до Уманського міськрайонного суду Черкаської області для її розгляду зі стадії підготовчого судового провадження.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддею Ребриною К.Г. під час здійснення правосуддя у вказаній справі було порушено приписи статті 314 КПК України щодо підстав повернення судом обвинувального акта прокурору, Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року, приписи статей 9, 10, 12 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, стосовно обов’язку судді поважати честь і гідність усіх учасників процесу, утримуватися від висловлювань, які можуть завдати шкоди авторитету судді та судової влади, піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили, враховуючи таке.
У судовому засіданні у вказаній справі, яке відбулося 19 жовтня 2015 року, суддя Ребрина К.Г., оголошуючи заяву Теліженко А.В. про відвід судді Ребриної К.Г., зокрема під час оголошення однієї з підстав для відводу судді («неформальне спілкування судді зі стороною захисту»), почала сміятися та разом із захисником коментувати заяву, зазначивши «як вона ще не написала, що ми обіймаємося» (файл 20151019-140303, починаючи з 12 хв. 36 с). Оголосивши заяву, суддя сказала: «Ось таке вона «наліпила» у своєму відводі. Це свідчить про її стиль поведінки, справа не знаходила свого вирішення весь цей час тільки через таку поведінку потерпілої» (файл 20151019-140303, починаючи з 14 хв. 27 с).
Така поведінка судді не узгоджується із принципом дотримання суддею етичних норм, передбаченим пунктом 4.1 Бангалорських принципів поведінки суддів, статтею 9 Кодексу суддівської етики, відповідно до якого суддя зобов’язаний не допускати проявів некоректної поведінки, неповаги до людини при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.
У цьому судовому засіданні на порушення одного з Бангалорських принципів щодо підтримання довіри суспільства до судової системи та передбачених статтями 10, 12 Кодексу суддівської етики етичних норм, відповідно до яких суддя не може, зокрема, піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили, суддею Ребриною К.Г. допущено критичні висловлювання стосовно судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гончарука В.М., а саме щодо постановлення ним ухвали про відмову у задоволенні вказаної заяви Теліженко А.В. про відвід судді Ребриної К.Г. Крім цього, суддя вимагала від учасників процесу дати оцінку поведінці судді Гончарука В.М. та підтримати її обурення його діями.
Так, у зазначеному судовому засіданні суддя Ребрина К.Г. звинуватила суддю Гончарука В.М. в умисному порушенні закону під час відмови задовольнити заяву про відвід судді Ребриної К.Г., а також у тому, що такими своїми діями він спровокував «ситуацію, яка визвала ряд безпідставних заяв Теліженко А.В., яка зриває судове засідання та не дає провести підготовче судове засідання» (файл 20151019-141803, починаючи з 2 хв. 10 с).
Коли суддя замість вчинення дій з розгляду кримінальної справи, яка перебувала у її провадженні, почала запитувати учасників процесу, чи поділяють вони її думку щодо умисного порушення суддею Гончаруком В.М. вимог закону, прокурор зауважив, що ухвала, постановлена суддею Гончаруком В.М., набрала законної сили та оскарженню не підлягає, тому таке запитання судді є некоректним (файл 20151019-141803, починаючи з 10 хв. 45 с).
Незважаючи на зауваження прокурора, суддя Ребрина К.Г. запитувала у сторін: «Суддя Гончарук порушив вимоги КПК, так чи ні? Поставив тєлєгу впєрєді лошаді. Що спровокувало те, що ми не можемо провести підготовче судове засідання? Правильно, неправомірні дії судді Гончарука» (файл 20151019-141803, починаючи з 12 хв. 42 с).
При цьому суддя зазначала таке: «Я працюю в суді 20 років, на відміну від того Гончарука, який і 5 років не працює» (файл 20151019-143303, починаючи з 00 хв. 58 с); «суддя Гончарук повинен читати закон і це нонсенс те, що він розглянув заяву про відвід, не повідомивши сторони, не передавши мені її для оголошення» (файл 20151019-143303, починаючи з 2 хв. 42 с); «він дуже добре розумів неправомірність своїх дій, такі дії судді були умисними. Щоб не передати цю справу іншому судді, дуже поспішав, він так підставив своїх колег. Якщо Ви звернетесь до своєї совісті (звертаючись до Теліженко А.В.), скаргу, яку Ви пишете, треба було писати на іншу людину. Він це зробив, щоб ця справа не попала до судді Черниш, з якою він в більш тісних відносинах, ніж з Ребриною, але я не претендую на його відносини, тому що, коли він працював секретарем, я працювала суддею, чому він навчився – нічому. Ви погоджуєтесь із цим? (звертаючись до Теліженко А.В.) Я Вам вдячна. Він всіх підставив. Яке він має право так інтерпретувати КПК? Ви як потерпіла повинні дати оцінку його діям» (файл 20151019-143303, починаючи з 4 хв. 35 с); «Я Вас прошу дати оцінку таким діям Гончарука, Ви – совісна жінка, включіть Вашу совість. Ви зрозуміли, що він хоче? Як можна бути таким двулічним? І це так поступає людина, яка не пропрацювала і 5 років, це якою треба бути людиною? Я не находжу цьому виправдання. А причина одна – я вам сказала її прямим текстом. Я Вас просто прошу – дайте оцінку таким діям» (файл 20151019-144803, починаючи з 1 хв. 44 с).
У наступних судових засіданнях суддя Ребрина К.Г. також висловлювала обвинувачення на адресу судді Гончарука В.М., зокрема назвавши його «так званим суддею» та зауваживши, що невідомо, оберуть його безстроково чи не оберуть (файл 20160222-103148, починаючи з 9 хв. 13 с).
Згідно із Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, прояв неповаги до людини треба розуміти як будь-який зовнішній прояв зневажливого ставлення до людини, який є очевидним не лише для конкретної особи, але й всіх інших осіб. Такі прояви можуть бути у формі певних висловів, жестів, навіть поглядів, із яких стає очевидним нешанобливе, зверхнє, зневажливе ставлення.
Як зазначено у Коментарі до Кодексу суддівської етики, суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законодавством, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.
Повага представляє собою шанобливе ставлення до людей, яке враховує їх особистості, інтереси, життєвий досвід.
Суддя повинен виконувати обов’язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя.
У цьому контексті суддям треба пам’ятати, що присутні у залі засідання особи постійно вивчають і оцінюють поведінку суддів як таку, кожен жест судді, дію, погляд, слово. Саме тому в судовому засіданні суддя повинен говорити якомога менше і суто в межах, визначених процесуальним законом, не поводити себе зверхньо, не моралізувати, не проводити порівнянь, вміти слухати і своєчасно ставити запитання, з’ясовуючи лише необхідні деталі для розгляду справи по суті. При дослідженні обставин справи у судовому засіданні він не повинен висловлювати своєї оцінки, критичних зауважень.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя при здійсненні правосуддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Крім цього, як вже зазначалося, суддею Ребриною К.Г. ухвалою від 28 березня 2016 року у цій кримінальній справі було повернено обвинувальний акт прокурору прокуратури Черкаської області для доопрацювання та зобов’язано прокурора усунути недоліки протягом місяця.
Підставами для такого рішення стали недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування, відсутність на обвинувальному акті печатки прокуратури, всіх анкетних даних обвинуваченого, незазначення кількості аркушів тощо.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 28 квітня 2016 року ухвалу місцевого суду скасовано та зазначено про безпідставність повернення прокуророві обвинувального акта, який відповідає вимогам статті 291 КПК України, зокрема в ньому наявні анкетні дані обвинуваченого, а також відомості на розписках обвинуваченого та його захисника щодо кількості аркушів обвинувального акта.
8 листопада 2017 року суддя Ребрина К.Г. знову постановила ухвалу про повернення обвинувального акта прокурору прокуратури Черкаської області, яку мотивувала відсутністю на обвинувальному акті печатки прокуратури, всіх анкетних даних обвинуваченого, незазначенням кількості аркушів, недоліками реєстру матеріалів досудового розслідування тощо.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12 січня 2018 року вказану ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області знову було скасовано, а справу повернуто до Уманського міськрайонного суду Черкаської області для її розгляду зі стадії підготовчого судового провадження, із зазначенням при цьому, що апеляційним судом Черкаської області вже двічі скасовувались ухвали місцевого суду про повернення обвинувального акта прокурору з аналогічних підстав.
Отже, під час постановлення суддею Ребриною К.Г. ухвал про повернення обвинувального акта прокурору обставинам, якими суддя мотивувала такі ухвали, вже було надано оцінку судом апеляційної інстанції, про що судді Ребриній К.Г. було достеменно відомо, у зв’язку із чим Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя усвідомлювала вказані обставини та діяла умисно.
Незважаючи на багаторазове скасування апеляційним судом Черкаської області ухвал Уманського міськрайонного суду Черкаської області про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № ________, на порушення однієї з основних засад судочинства щодо обов’язковості судового рішення та обов’язку судді не піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили, суддя Ребрина К.Г. у письмових поясненнях на дисциплінарну скаргу зазначила, що зміст обвинувального акта в цьому кримінальному провадженні, а також строк досудового розслідування у ньому свідчать про те, що «сам обвинувальний акт має суттєві та не усунуті недоліки, а тому протягом всього часу з боку прокуратури Черкаської області на неї здійснюється тиск».
Постановлення ухвали від 8 листопада 2017 року про повернення вдруге обвинувального акта прокурору у вказаному кримінальному провадженні було, зокрема, зумовлено упередженим ставленням судді Ребриної К.Г. до представників прокуратури Черкаської області, зважаючи на обставини, які обговорювалися в цьому судовому засіданні: суддя повідомила учасників справи про те, що через неналежне ставлення заступника прокурора Черкаської області ОСОБА2 до своїх обов’язків щодо керівництва діяльністю прокурорів, які підтримують державне обвинувачення в суді апеляційної інстанції, справу про крадіжку в її власній квартирі досі не закінчено, що призвело до абсурдної ситуації, коли вона буде головуючим у справі за обвинуваченням особи, яка підозрюється у вчиненні крадіжки в її квартирі та після цього скоїла ще один злочин. Суддя Ребрина К.Г., звертаючись до представників прокуратури у справі, наголосила: «Передайте йому (заступнику прокурора Черкаської області) привіт від мене особисто» (файл 20171108-094239, починаючи з 04 хв. 10 с).
У цьому судовому засіданні після обговорення клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору прокурор звернула увагу суду на те, що апеляційним судом вже кілька разів скасовувалися ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області в цьому кримінальному провадженні про повернення обвинувального акта прокурору, на що суддя не відреагувала та ухвалила повернути прокурору обвинувальний акт.
Вказані дії судді Ребриної К.Г. призвели до безпідставного затягування судового розгляду кримінального провадження, яке станом на листопад 2017 року здійснювалося вже більш ніж 8 років.
Крім цього, під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддею Ребриною К.Г. під час здійснення правосуддя у справах №№ 705/5316/16-а, 705/2612/17, 705/1652/17, 705/3588/18, 705/1622/17 за позовами та скаргою Шульженка Л.О. було порушено приписи частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі – Конвенція) щодо права на справедливий і публічний розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом; статті 108 КАС України (у редакції до набрання чинності Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), статті 121 ЦПК України (у відповідній редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV), статті 185 ЦПК України (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) щодо підстав залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви; статті 122 КАС України (у відповідній редакції до набрання чинності Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) щодо строків розгляду адміністративної справи; статті 304 КПК України щодо підстав повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, враховуючи таке.
Як вбачається з матеріалів перевірки, суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області Ребриною К.Г., до провадження якої надійшла судова справа у зв’язку з тим, що у судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Черниш Т.О. закінчився п’ятирічний строк повноважень, позовну заяву Шульженка Л.О. до виконавчого комітету Уманської міської ради про зобов’язання вчинити певні дії (справа № 705/5316/16-а) було двічі необґрунтовано повернуто позивачу, про що зазначив суд апеляційної інстанції, скасовуючи вказані судові рішення першої інстанції.
Згідно з ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року про скасування ухвал судді Ребриної К.Г. від 7 лютого 2017 року про залишення позовної заяви без руху та від 20 лютого 2017 року про повернення позовної заяви Шульженка Л.О. суд першої інстанції допустив грубе порушення норм процесуального права, оскільки постановив вказані ухвали без з’ясування обставин справи з огляду на те, що позивач був позбавлений реальної можливості виконати вимоги ухвали судді Ребриної К.Г. про залишення його позовної заяви без руху у встановлений судом строк.
Після повернення вказаної справи до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із суду апеляційної інстанції ухвалою судді Ребриної К.Г. від 26 квітня 2017 року було відкрито провадження у справі та призначено її судовий розгляд на 26 жовтня 2017 року.
Проте Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не передбачено повторного розгляду суддею питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження у справі після повторного автоматизованого розподілу адміністративної справи у зв’язку зі звільненням судді, у провадженні якого перебувала така справа.
Так, ухвалою судді Черниш Т.О. на виконання вказівок суду апеляційної інстанції після скасування постановленої нею ухвали про повернення позовної заяви позивачу провадження у справі № 705/5316/16-а вже було відкрито. У справі призначено судовий розгляд та викликано сторони.
Отже, у судді Ребриної К.Г. не було підстав для повторного вирішення питань, визначених частиною першою статті 107 КАС України.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Вказані дії судді Ребриної К.Г. призвели до необґрунтованого затягування розгляду адміністративної справи № 705/5316/16-а та позбавлення Шульженка Л.О. права на доступ до правосуддя та справедливий судовий розгляд його справи у розумні строки.
Ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Ребриної К.Г. від 4 липня 2017 року у справі № 705/2612/17 позовну заяву Шульженка Л.О. до виконувача обов’язків начальника Уманського відділу поліції про неприйнятні та невчинені дії залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, а ухвалою від 13 липня 2017 року постановлено вважати неподаним вказаний адміністративний позов та повернуто його позивачу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року у цій справі апеляційну скаргу Шульженка Л.О. задоволено, ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 липня 2017 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
При цьому апеляційний суд вказав на порушення судом першої інстанції приписів статті 108 КАС України щодо визначення під час залишення без руху позову способу усунення його недоліків, який має бути чітким і зрозумілим. А оскільки у своїй позовній заяві позивач просив витребувати додаткові докази задля обґрунтування своїх позовних вимог та всі можливі докази для захисту своїх прав та інтересів, які у нього були, він долучив до позовної заяви, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви порушує права позивача на звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Ребриної К.Г. від 3 листопада 2017 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом Шульженка Л.О. та призначено судовий розгляд справи на 5 грудня 2017 року.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень у вказаній справі міститься лише копія ухвали від 26 вересня 2018 року про задоволення клопотання позивача та заміну відповідача. При цьому вказано на участь позивача в цьому судовому засіданні.
Проте 7 листопада 2018 року своєю ухвалою суддя Ребрина К.Г. позовну заяву Шульженка Л.О. залишила без розгляду у зв’язку з його повторною неявкою, вказавши, що позивач у судові засідання, призначені на 26 вересня 2018 року та на 7 листопада 2018 року, не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року вказану ухвалу скасовано, справу направлено для продовження розгляду.
Отже, судовий розгляд у справі № 705/2612/17, відкритій 4 липня 2017 року, не було розпочато протягом 1 року 4 місяців – до 7 листопада 2018 року, коли суддею Ребриною К.Г. було необґрунтовано залишено позовну заяву Шульженка Л.О. без розгляду.
Стосовно обставин розгляду суддею Ребриною К.Г. справ №№ 705/1652/17, 705/3588/18 треба зазначити таке.
Ухвалами судді від 19 квітня 2017 року та 30 серпня 2018 року відповідно позовні заяви Шульженка Л.О. до Міжнародного благодійного фонду імені Р.Нахмана з Бреслау про компенсацію ушкодження здоров’ю та до ОСОБА3 про умови спільного проживання залишено без руху у зв’язку із ненаданням позивачем доказів на обґрунтування своїх позовних вимог.
28 квітня 2017 року та 10 вересня 2018 року (справи №№ 705/1652/17, 705/3588/18 відповідно) суддя Ребрина К.Г., не дочекавшись підтверджень отримання позивачем відповідних ухвал суду про залишення позовів без руху та закінчення наданого для усунення недоліків строку, повернула позовні заяви Шульженка Л.О. позивачу у зв’язку з тим, що він не усунув вказані в ухвалах недоліки.
Ухвалою та постановою апеляційного суду Черкаської області від 12 червня 2017 року та 23 жовтня 2018 року відповідно вказані ухвали суду першої інстанції скасовано. Справи направлені для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження відповідно до вимог чинного законодавства.
Апеляційний суд, при цьому, вказав, що сама по собі відсутність у позовній заяві чи додатках до неї доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки є підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною чи залишення її без розгляду.
Щодо обставин розгляду суддею Ребриною К.Г. справи № 705/1622/17 встановлено таке.
Ухвалою судді Ребриної К.Г. від 24 квітня 2017 року скаргу Шульженка Л.О. на невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань повернуто скаржнику.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 30 травня 2017 року вказану ухвалу слідчого судді Ребриної К.Г. скасовано, кримінальне провадження направлено до Уманського міськрайонного суду Черкаської області для розгляду у передбаченому законом порядку. При цьому апеляційний суд вказав на необґрунтованість посилання слідчого судді на те, що зі змісту скарги неможливо зрозуміти, чи звертався Шульженко Л.О. до Уманського ВП ГУ НП із заявою, якою саме, коли та яким чином скаржнику було відмовлено та, відповідно, чи має скаржник право звертатись із відповідною скаргою до слідчого судді. Апеляційний суд зазначив, що слідчий суддя не взяв до уваги право скаржника клопотати перед слідчим суддею про витребування необхідних для розгляду скарги матеріалів, якщо сам скаржник позбавлений можливості їх отримати; крім цього, вирішуючи питання про повернення скарги з причин, в тому числі пропуску строку на її оскарження, слідчий суддя мав би чітко визначити, коли перебіг такого строку для скаржника почався й коли він сплинув. Цього в оскаржуваній ухвалі немає.
Ухвалою слідчого судді Ребриної К.Г. від 15 червня 2017 року у справі № 705/1622/17 відкрито провадження у справі за скаргою Шульженка Л.О. щодо невнесення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та призначено скаргу до розгляду на 13 липня 2017 року. Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень станом на дату розгляду дисциплінарної справи більше рішень у цій справі судом не приймалося.
Отже, враховуючи, що суддя Ребрина К.Г. систематично незаконно повертала позовні заяви та скарги Шульженка Л.О., ігноруючи при цьому фактичні обставини (наприклад, його явку у судове засідання), законодавчі приписи та вказівки суду апеляційної інстанції, Дисциплінарна палата дійшла висновку про умисність дій судді Ребриної К.Г., які свідчать про її упередженість під час розгляду справ за позовами, скаргами Шульженка Л.О.
Такі дії судді Ребриної К.Г. становлять склад дисциплінарних проступків у виді незаконної відмови в доступі до правосуддя та безпідставного затягування розгляду справи.
Відомості, викладені в дисциплінарній скарзі, стосуються поведінки судді, яка мала місце під час дії Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі – Закон № 2453-VI), а також під час дії чинного Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII).
З огляду на викладене, керуючись конституційним принципом дії законів у часі, враховуючи, що чинним Законом № 1402-VIII не передбачено випадків пом’якшення або скасування відповідальності за дисциплінарні проступки, передбачені пунктами 2, 3 частини першої статті 92 Закону України № 2453-VI, дисциплінарний орган застосовує підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 92 вказаного Закону.
Згідно з викладеним встановлені під час перевірки обставини свідчать про наявність в діях судді Ребриної К.Г. складу дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 92 Закону України № 2453-VI та підпунктом «а» пункту 1, пунктами 2, 3, 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме: незаконну відмову в доступі до правосуддя; безпідставне затягування розгляду справи; систематичне порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, у тому числі прояв неповаги під час здійснення судочинства до інших суддів та учасників судового процесу; допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, умисного порушення прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
При обранні виду стягнення, що має бути застосоване до судді Ребриної К.Г., Перша Дисциплінарна палата враховує високий рівень навантаження судді у 2016–2017 роках порівняно із середньомісячним навантаженням одного судді місцевого загального суду Черкаської області, який нижче рівня навантаження судді Ребриної К.Г. у 2 та 3 рази відповідно; проте не бере до уваги позитивну характеристику судді, підписану в.о. голови суду Ребриною К.Г., враховуючи те, що вона не затверджена зборами відповідного суду; крім цього, бере до уваги грубе порушення суддею Ребриною К.Г. етики судді та наявність у діях судді умислу та упередженості під час неодноразового повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні № ______, а також системне порушення права особи на доступ до правосуддя.
Крім цього, Дисциплінарна палата бере до уваги як обставину, що характеризує суддю, системність порушення нею норм закону під час виконання службових обов’язків, ознаки яких, зокрема, було встановлено Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя в ухвалі про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Ребриної К.Г. від 19 лютого 2018 року № 521/1дп/15-18 – систематична безпідставна відмова судді від отримання матеріалу, розподіленого їй за допомогою автоматизованої системи документообігу суду у порядку, визначеному процесуальним законом (дисциплінарну справу було закрито ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 травня 2018 року № 1422/1дп/15-18, а дисциплінарну скаргу стосовно судді Ребриної К.Г. залишено без розгляду з формальних підстав, які не стосуються поведінки судді).
З урахуванням наданих у довідці керівника апарату суду відомостей про строки перебування судді Ребриної К.Г. у відпустках та її тимчасової непрацездатності за період з вересня 2015 року по вересень 2018 року, який становить 349 календарних днів, строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не сплинув.
З огляду на наведене, враховуючи приписи частини шостої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата вважає пропорційним і достатнім застосування до судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Ребриної К.Г. дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення строком на шість місяців від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації із застосування норм Кримінального процесуального кодексу України та з питань суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Відповідно до статті 108 чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Уманського міськрайонного суду Черкаської області Ребрину Катерину Григорівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення строком на шість місяців від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації із застосування норм Кримінального процесуального кодексу України та з питань суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів із дня його ухвалення.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
В.К. Комков
Н.С. Краснощокова
О.В. Маловацький
