Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Говорухи В.І., Гусака М.Б., Краснощокової Н.С., Маловацького О.В., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно судді Подільського районного суду міста Києва Васильченка Олега Васильовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 23 серпня 2018 року за вхідним № 7306/0/8-18 надійшло рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККСУ/Комісія) від 10 липня 2018 року № 1090/ко-18, яким визнано підтвердженою інформацію про недостовірність тверджень, вказаних суддею Подільського районного суду міста Києва Васильченком О.В. у декларації доброчесності судді за 2016 рік, та ініційовано перед Вищою радою правосуддя вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову у її відкритті стосовно вказаного судді.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 23 серпня 2018 року вказане рішення ВККСУ передано члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкову В.К. для перевірки.
За результатами проведеної попередньої перевірки ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 грудня 2018 року № 3883/1дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Подільського районного суду міста Києва Васильченка О.В. за ознаками наявності в його діях дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 19 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) (декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді).
Суддя Подільського районного суду міста Києва Васильченко О.В. про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом надіслання йому повідомлення на адресу суду та розміщення відповідної інформації на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 15 березня 2019 року суддя Васильченко О.В. прибув та надав пояснення, у яких підтвердив, що 17 січня 2014 року ним дійсно приймалося рішення у справі № 758/177/14-п, яким особу визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та накладено на неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці. 28 лютого 2014 року за результатами розгляду клопотання прокуратури Подільського району міста Києва, яке підлягало невідкладному розгляду, але не пізніше наступного дня від надходження, ним було ухвалено постанову, якою згадану особу було звільнено від відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, на підставі Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
Зазначив, що під час заповнення 25 січня 2017 року декларації доброчесності судді за 2016 рік не мав підстав для зазначення твердження «Не підтверджую» у пункті 17 декларації, оскільки на момент прийняття постанови 17 січня 2014 року у справі № 758/177/14-п йому не було відомо, що притягнута до адміністративної відповідальності особа була учасником масових акцій протесту. В матеріалах справи такі відомості були відсутні, водій в суд на розгляд справи не з’явився, про свою участь у масових акціях протесту не повідомляв, у протоколі про адміністративне правопорушення вину фактично не заперечував, пославшись на те, що не бачив, як його зупиняв інспектор, апеляцію на постанову не подавав. 28 лютого 2014 року до суду надійшло клопотання прокурора про звільнення згаданої особи від відповідальності, яке у той же день згідно вимог закону було невідкладно розглянуто та задоволено. Можливості перевірити участь особи у масових акціях протесту не було у зв’язку з необхідністю невідкладного розгляду клопотання прокурора. Фактично прокурором було визначено, що притягнута до адміністративної відповідальності особа була учасником масових акцій протесту. Всі такі клопотання прокурора задовольнялись.
Суддя Васильченко О.В. зазначив, що при заповненні 25 січня 2017 року декларації доброчесності за 2016 рік він помилково у пункті 17 зазначеної декларації вказав, що ним не приймались одноособово або в колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Таке твердження у декларації він зазначив помилково, без будь-якого умислу та наміру приховати такі відомості.
При цьому у пункті 18 декларації доброчесності за 2016 рік він підтвердив, що пройшов перевірку відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», за результатами якої не встановлено фактів, що свідчать про порушення присяги судді, та не виявлено підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Просить врахувати, що на день заповнення декларації, яка подавалась ним вперше, були відсутні чіткі роз’яснення, як необхідно відображати твердження у пункті 17.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача, суддю Васильченка О.В., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, встановила такі обставини.
Васильченко Олег Васильович Постановою Верховної Ради України від 25 червня 2009 року № 1575-VІ обраний суддею Подільського районного суду міста Києва безстроково.
Обов’язок судді щодо заповнення та подання декларації доброчесності передбачено статтями 56, 62 Закону № 1402-VІІІ.
Так, статтею 62 Закону № 1402-VІІІ визначено, що суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією. Декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження. У декларації доброчесності судді зазначаються прізвище, ім’я, по батькові судді, його місце роботи, займана посада та твердження про: 1) відповідність рівня життя судді наявному в нього та членів його сім’ї майну і одержаним ними доходам; 2) своєчасне та повне подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та достовірність задекларованих у них відомостей; 3) невчинення корупційних правопорушень; 4) відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності; 5) сумлінне виконання обов’язків судді та дотримання ним присяги; 6) невтручання у правосуддя, яке здійснюється іншими суддями; 7) проходження перевірки суддів відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та її результати; 8) відсутність заборон, визначених Законом України «Про очищення влади».
Декларація доброчесності судді може містити інші твердження, метою яких є перевірка доброчесності судді. За відсутності доказів іншого твердження судді у декларації доброчесності вважаються достовірними. У разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень судді у декларації доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить відповідну перевірку. Неподання, несвоєчасне подання декларації доброчесності суддею або декларування в ній завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень мають наслідком дисциплінарну відповідальність, встановлену цим Законом.
Відповідно до пункту 5 Правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді у разі заповнення декларації вперше у ній зазначаються твердження щодо обставин, які мали місце упродовж усього життя особи, яка її заповнює.
25 січня 2017 року суддею Подільського районного суду міста Києва Васильченком О.В. вперше подано декларацію доброчесності судді за 2016 рік, у пункті 17 якої він поряд із твердженням «Мною не приймалися одноособово або у складі колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», поставив відмітку «Підтверджую».
Водночас постановою судді Подільського районного суду міста Києва Васильченка О.В. від 17 січня 2014 року у справі № 758/177/14-п особу визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.
Згідно зі статтею 4 Закону України від 21 лютого 2014 року № 743-VII «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» (далі – Закон № 743-VII) від адміністративної відповідальності звільняються особи, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, за вчинення в період з 21 листопада 2013 року по день набрання чинності вказаним Законом включно будь-яких адміністративних правопорушень, передбачених КУпАП, за умови, що ці правопорушення пов’язані з масовими акціями протесту, у порядку, визначеному цим Кодексом.
Постановою судді Подільського районного суду міста Києва Васильченка О.В. від 28 лютого 2014 року звільнена від адміністративної відповідальності на підставі Закон № 743-VII особа, яка була визначена прокуратурою як учасник масових акцій протесту згідно отриманого судом клопотання.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішень про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 КУпАП за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу.
Таким чином, звільнивши особу від адміністративної відповідальності на підставі Закону № 743-VII, суддя Васильченко О.В. тим самим констатував, що зазначена особа була учасником масових акцій протесту, а отже, ухвалена ним 17 січня 2014 року постанова належить до категорії рішень, передбачених пунктом 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено факт декларування суддею Васильченком О.В. у декларації доброчесності за 2016 рік недостовірних тверджень шляхом проставлення позначки «Підтверджую» у пункті 17 цієї декларації.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема з підстав декларування завідомо недостовірних тверджень у декларації доброчесності судді.
Виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарним органам – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», стаття 108 Закону № 1402-VІІІ).
Оскільки відповідальність, передбачена пунктом 19 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, настає виключно у разі декларування суддею завідомо недостовірних тверджень, наявність умислу на допущення порушення є обов’язковою умовою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Оцінюючи викладені вище обставини, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що формальне допущення суддею Васильченком О.В. порушень при заповненні декларації доброчесності судді за 2016 рік за встановлених обставин не було наслідком його умислу в розумінні правил про дисциплінарну відповідальність суддів.
Висновок про відсутність у діях судді Васильченка О.В. умислу ґрунтується на обставинах справи, які свідчать про те, що суддя Васильченко О.В., заповнюючи декларацію доброчесності, не мав наміру приховати інформацію про прийняття ним постанови, яка належить до категорії рішень, передбачених пунктом 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
На підставі викладеного Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вчинене суддею Васильченком О.В. порушення має характер простої помилки, допущеної внаслідок особистого тлумачення правил відображення відомостей у пункті 17 декларації доброчесності за 2016 рік.
Інших доказів, які б спростовували висновок Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, під час розгляду дисциплінарної справи не здобуто.
З огляду на зазначене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у діях судді Подільського районного суду міста Києва Васильченка О.В. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбачений пунктом 19 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
Додаткових відомостей, які можуть свідчити про наявність підстав для притягнення судді Васильченка О.В. до дисциплінарної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 106 Закону № 1402-VIII, матеріали дисциплінарної справи не містять.
За таких обставин у притягненні судді Васильченка О.В. до дисциплінарної відповідальності має бути відмовлено, а дисциплінарне провадження підлягає припиненню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.22, 12.23 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні судді Подільського районного суду міста Києва Васильченка Олега Васильовича до дисциплінарної відповідальності та припинити дисциплінарне провадження.
Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
М.Б. Гусак
Н.С. Краснощокова
О.В. Маловацький
