Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Овсієнка А.А., Худика М.П., Швецової Л.А., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Кушнарьової Олени Лоранівни на дії судді господарського суду Одеської області Зайцева Юрія Олексійовича,
встановила:
Указом Президента України від 18 травня 2012 року № 336/2012 Зайцева Ю.О. призначено на посаду судді господарського суду Одеської області строком на п’ять років. Повноваження судді Зайцева Ю.О. закінчилися 19 травня 2017 року.
9 лютого 2018 року до Вищої ради правосуддя з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за вх. № 1016/0/20-18 надійшла скарга Кушнарьової О.Л. стосовно судді господарського суду Одеської області Зайцева Ю.О.
Скаржник зазначає, що ухвалою господарського суду Одеської області від 4 січня 2016 року у справі № 916/3627/15 суддя Зайцев Ю.О. задовольнив заяву комунального підприємства «Оздоровча база відпочинку «Глобус» (далі – КП «ОБВ «Глобус») про відстрочку виконання рішення суду в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України. На порушення вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України в мотивувальній частині ухвали не зазначено конкретних обставин, встановлених судом, які ускладнюють виконання рішення суду, і в чому полягає їх винятковість. Одеський апеляційний господарський суд погодився з доводами позивача у справі та залишив ухвалу суду першої інстанції від 4 січня 2016 року без змін. Вищий господарський суд України (далі – ВГСУ) скасував ухвалу господарського суду Одеського області від 4 січня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2016 року з мотивів незаконності та необґрунтованості. ВГСУ зазначив про суттєве порушення принципів змагальності сторін та рівності перед законом і судом.
У зв’язку з наведеними обставинами скаржник просить притягнути суддю господарського суду Одеської області Зайцева Ю.О. до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 13 лютого 2018 року вказану скаргу було передано члену Вищої ради правосуддя Мірошниченку А.М. для проведення перевірки.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 березня 2018 року № 775/3дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді господарського суду Одеської області Зайцева Ю.О.
Суддя господарського суду Одеської області Зайцев Ю.О. про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення йому повідомлення на адресу суду та розміщення відповідної інформації на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М., суддю Зайцева Ю.О., дослідивши матеріали дисциплінарної справи і письмові пояснення судді, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді господарського суду Одеської області Зайцева Ю.О. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Рішенням господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до КП «ОБВ «Глобус» задоволено, стягнуто з КП «ОБВ «Глобус» на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 300 000,00 грн заборгованості за отриманий товар, 3 % річних за користування коштами в розмірі 3422,54 грн, 68450,74 грн пені за несвоєчасне виконання зобов’язань, 7427,12 грн судового збору.
На виконання вказаного рішення 13 листопада 2015 року видано відповідний наказ.
21 грудня 2015 року до господарського суду Одеської області надійшла заява КП «ОБВ «Глобус» про відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року у справі № 916/3627/15 в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України. Обґрунтовуючи заяву, КП «ОБВ «Глобус» посилалось на те, що підприємство на час подання заяви не має визначеної судовим рішенням грошової суми, оскільки воно є сезонним для відпочинку та оздоровлення дітей у літній період. На підтвердження вказаного КП «ОБВ «Глобус» надало копії акта Кілійського управління Головного управління Держсанепідемслужби в Одеській області від 26 травня 2015 року № 2, санітарного паспорта підприємства на 2015 оздоровчий рік, сертифіката відповідності, свідоцтва про державну атестацію дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, довідки про внесення дитячого закладу оздоровлення та відпочинку до державного реєстру.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 4 січня 2016 року (суддя Зайцев Ю.О.) заяву КП «ОБВ «Глобус» про відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року у справі № 916/3627/15 у порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України задоволено частково. Надано КП «ОБВ «Глобус» відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року у справі № 916/3627/15 до 15 липня 2016 року.
Суд першої інстанції вважав, що для надання боржнику можливості добровільно виконати судове рішення без застосування примусового порядку необхідно надати відстрочку виконання рішення суду до 15 липня 2016 року.
Мотивування ухвали суду зводиться до цитування положень чинного законодавства, положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», а також формулювання, згідно з яким, «дослідивши матеріали справи та проаналізувавши викладені обставини, господарський суд дійшов висновку про наявність непереборних обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду, у зв’язку з чим заява КП «ОБВ «Глобус» про відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року у справі № 916/3627/15 у порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України підлягає задоволенню частково».
Ухвала суду першої інстанції була оскаржена ОСОБА_1 в апеляційному порядку. При цьому ОСОБА_1 посилалася, серед іншого, на те, що вона має на утриманні двох малолітніх дітей (2001 та 2015 років народження), перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2016 року (головуючий суддя Принцевська Н.М., судді Діброва Г.І., Колоколов С.І.) апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Одеської області від 4 січня 2016 року у справі № 916/3627/15 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Одеської області від 4 січня 2016 року у справі № 916/3627/15 – без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що випадок, який розглядається, є винятковим, а зазначені у заяві боржника обставини ускладнюють виконання рішення суду, оскільки КП «ОБВ «Глобус» є комунальним підприємством, яке працює лише в літній період, надаючи послуги з тимчасового розміщення (проживання) дітей для їх відпочинку та оздоровлення, що є об’єктивною причиною неможливості виконання судового рішення на цей час. На підтвердження зазначеного заявником надані відповідні документи, які прийняті апеляційною інстанцією як належні та допустимі докази. Місцевим господарським судом при частковому задоволенні заяви боржника про відстрочку виконання судового рішення враховано інтереси сторін, у зв’язку із чим відстрочку надано до 15 липня 2016 року, тобто до моменту, коли підприємство розпочне свою роботу та матиме можливість розрахуватися зі стягувачем.
Апеляційний суд також вважав, що місцевим господарським судом помилково зазначено про наявність непереборних обставин, що перешкоджають виконанню рішення, проте це не призвело до неправильного висновку, отже ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам процесуального права, а мотиви подання апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування ухвали, оскільки спростовуються викладеним вище.
Постановою ВГСУ від 6 квітня 2016 року касаційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 задоволено. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2016 року та ухвалу господарського суду Одеської області від 4 січня 2016 року скасовано. У задоволенні заяви КП «ОБВ «Глобус» про відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року у справі № 916/3627/15 відмовлено.
ВГСУ у вказаній постанові зазначив, що місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав про наявність обставин, які перешкоджають виконанню судового рішення та полягають у сезонному характері діяльності боржника. При цьому судами не було встановлено обставин складного фінансового становища боржника та неможливості сплатити суму заборгованості, як і будь-яких доказів на підтвердження викладених у заяві обставин. Крім того, місцевий та апеляційний господарські суди неправильно застосували вимоги статті 121 Господарського процесуального кодексу України та взяли до уваги лише доводи боржника, не встановивши при цьому матеріальний інтерес стягувача, що є порушенням принципів змагальності та рівності сторін перед законом і судом, передбачених статтями 4², 4³ Господарського процесуального кодексу України. ВГСУ також вказав, що за таких обставин оскаржені судові рішення не може бути визнано законними та обґрунтованими, а тому їх необхідно скасувати, а в задоволенні заяви КП «ОБВ «Глобус» про відстрочку виконання рішення суду відмовити.
У своїх письмових поясненнях від 22 червня 2016 року, наданих на запит члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Патрюка М.В., суддя Зайцев Ю.О. зазначив, що 21 грудня 2015 року до господарського суду Одеської області від КП «ОБВ «Глобус» надійшла заява в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України про відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року до 1 вересня 2016 року. На обґрунтування вказаної заяви КП «ОБВ «Глобус» посилалося на те, що підприємство на цей час не має визначеної судовим рішенням грошової суми, оскільки є сезонним та працює у літній період для організації відпочинку та оздоровлення дітей, на підтвердження чого КП «ОБВ «Глобус» було подано належним чином завірені копії акта Кілійського управління Головного управління Держсанепідемслужби в Одеській області від 26 травня 2015 року № 2, копію санітарного паспорта підприємства на 2015 оздоровчий рік, копію сертифіката відповідності, копію свідоцтва про державну атестацію дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, довідки про внесення дитячого закладу оздоровлення та відпочинку до державного реєстру.
Враховуючи встановлений частиною першою статті 121 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для розгляду такої заяви, з метою надання можливості учасникам судового процесу надати пояснення по суті заяви судом було призначено розгляд заяви на перший робочий день року – на 4 січня 2016 року, про що сторони повідомлено відповідною ухвалою.
У судове засідання 4 січня 2016 року представники сторін не з’явилися. Будь-яких пояснень від сторін у справі до суду не надходило. Враховуючи скорочений строк розгляду вказаної заяви, господарським судом було розглянуто заяву про відстрочку виконання судового рішення у справі № 916/3627/15 за відсутності сторін та прийнято рішення за наявними матеріалами справи.
На думку судді Зайцева Ю.О., посилання скаржника на порушення судом засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості не заслуговують на увагу з огляду на таке.
При вирішенні питання про задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду господарський суд виходив із того, що загальна сума заборгованості за укладеним між сторонами договором від 7 травня 2015 року № ТА00027 становила 473935,00 гривень. 15 серпня 2015 року КП «ОБВ «Глобус» перерахувало позивачу частину заборгованості у сумі 173935,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача. Тобто із зазначеного вбачається, що відповідачем здійснювалися дії щодо погашення наявної заборгованості саме в літній період.
Крім того, під час прийняття рішення враховувалась і сезонна діяльність підприємства, а саме потреба комунального підприємства у коштах для підготовки до курортного сезону та соціальна значущість цього комунального підприємства, оскільки ненадання відстрочення виконання рішення, на думку суду, могло призвести до настання негативних наслідків у виді неплатоспроможності підприємства, зриву курортного сезону та інших негативних наслідків. Тому судом було взято до уваги, що відповідач працює в літний період і саме тоді зможе сплатити суму боргу, а також встановлено обставини непереборної сили, які перешкоджають оплаті боргу за поставку товару в січні 2016 року.
Водночас, ухвалюючи рішення за заявою про відстрочення виконання рішення суду за наявними матеріалами справи, господарський суд брав до уваги законні інтереси позивача та необхідність якнайшвидшого отримання ним коштів, стягнутих за рішенням суду. У зв’язку із цим заяву про відстрочення виконання рішення суду було задоволено частково та відстрочено виконання рішення лише до середини курортного сезону, коли, на думку суду, у підприємства з’являться кошти для виконання судового рішення. Ухвалою суду враховано інтереси сторін, тому відстрочку надано до 15 липня 2016 року, тобто до терміну, коли підприємство розпочне свою роботу та матиме матеріальну можливість розрахуватися зі стягувачем. Таким чином, при вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суду господарським судом було враховано інтереси всіх сторін, що повністю спростовує доводи скаржника.
Щодо посилань скаржника на невмотивованість судового рішення про відстрочення виконання рішення суду суддя Зайцев Ю.О. зауважив, що в мотивувальній частині судом зазначено обставини, посилання на нормативно-правові документи, на підставі яких господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду. Така правова позиція була підтримана апеляційним господарським судом Одеської області.
Враховуючи викладене, на думку судді Зайцева Ю.О., твердження скаржника не заслуговують на увагу. Під час розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі № 916/3627/15 ним не було допущено порушень чинного законодавства та вжито заходів щодо забезпечення правильного та своєчасного вирішення господарського спору, а скарга Кушнарьової О.Л. подана з метою здійснення тиску на суд.
Аналогічні пояснення суддя Зайцев Ю.О. дав у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, наголосивши, що визначальним для нього при вирішенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду був сезонний характер діяльності відповідача, його належність до комунальної власності, а також суспільно значимий характер діяльності.
Оцінюючи встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.
Відстрочка виконання рішення суду є заходом, який за своїм змістом суперечить конституційному принципу обов’язковості судових рішень (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України) і може допускатися лише у виняткових випадках.
Для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення у справі «Hornsby v. Greece», пункт 40). Час, що минув до моменту виконання рішення суду, повинен враховуватися при визначенні тривалості судового розгляду для цілей статті 6 Конвенції (рішення у справах «Papachelas v. Greеce», «Skubenko v. Ukraine», пункт 38).
Враховуючи наведене, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру…», а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто невиправдана істотна відстрочка виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини рішення суду про присудження особі певного майна саме по собі утворює «майно» в розумінні статті 1 Протоколу 1 Конвенції. Неможливість виконати остаточне рішення суду майнового характеру становить втручання у здійснення права власності у розумінні вказаної норми.
З огляду на положення Конвенції та практику її застосування Європейським судом з прав людини відстрочка виконання рішення, по-перше, не повинна призводити до «нерозумного» затягування судового розгляду (тобто часу до моменту виконання рішення суду), а по-друге, будучи втручанням у право мирного володіння майном, відповідати критеріям правомірності, встановленим пунктом 1 статті 1 Протоколу 1 – бути «здійсненою на умовах, передбачених законом», «в інтересах суспільства», та відповідати критерію пропорційності (рішення у справі «Immobiliare Saffi v. Italy», пункт 49).
Наведене вище має враховуватися при мотивуванні судового рішення, яким передбачається відстрочення виконання судового рішення, зокрема при наведенні мотивів прийняття аргументів особи, що висловлює клопотання про відстрочення виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно з пунктами 7.1.1, 7.2 постанови пленуму ВГСУ від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка – це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема щодо фізичної особи (громадянина) – тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в ухвалі господарського суду Одеської області від 4 січня 2016 року не наведено мотивів прийняття аргументів відповідача стосовно необхідності відстрочення судового рішення. В ухвалі суддя Зайцев О.В. як на підставу часткового задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду посилався лише на наявність непереборних обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду, проте не зазначив, яких саме. Таким чином, ухвала містить лише висновок стосовно необхідності застосування норми процесуального права (стаття 121 Господарського процесуального кодексу), проте не пояснює, яким чином суд дійшов такого висновку.
Гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод включають зобов’язання суддів надавати достатні підстави для винесення рішень (рішення у справі «H. v. Belgium» («Н. проти Бельгії»), пункт 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їхня справа була ретельно розглянута.
Хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов’язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень (пункт 36 рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії»), пункт 36).
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», параграфи 29, 30).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд. Судове рішення високої якості – це рішення, яке досягає правильного результату, наскільки це дозволяють надані судді матеріали, у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.
З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Зайцев Ю.О., задовольнивши заяву КП «ОБВ «Глобус» про відстрочення виконання рішення суду, не навів в ухвалі суду від 4 січня 2016 року мотивів прийняття викладених у ній аргументів.
Враховуючи явну невмотивованість ухваленого судового рішення, яке в подальшому було скасоване судом касаційної інстанції, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що вчинені порушення не носять характер простої суддівської помилки, а мають ознаки недбалого ставлення судді до своїх службових обов’язків.
Відомості, викладені в дисциплінарній скарзі, стосуються поведінки судді, яка мала місце під час дії Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд».
Керуючись конституційним принципом дії законів у часі, враховуючи, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII не передбачає випадків пом’якшення або скасування відповідальності за вчинений суддею Зайцевим Ю.О. дисциплінарний проступок, дисциплінарний орган застосовує підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд».
Враховуючи викладене, Третя Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя господарського суду Одеської області Зайцев Ю.О. вчинив дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» та підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
Частиною одинадцятою статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження. Зазначений строк стосовно вчиненого суддею Зайцевим Ю.О проступку не закінчився.
Згідно з частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Відповідно до характеристики, підписаної головою господарського суду Одеської області Петрова В.С., за час роботи на посаді судді Зайцев Ю.О. зарекомендував себе кваліфікованим фахівцем, сумлінно ставиться до виконання своїх службових обов’язків, судові справи розглядає із дотриманням строків, встановлених процесуальним законом. Зайцев Ю.О. постійно працює над підвищенням свого професійного рівня, у 2012–2017 роках проходив підготовку в Одеському регіональному відділенні Національної школи суддів України. Користується повагою у колективі.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України листом від 28 березня 2018 року № 27-1437/18 повідомила, що суддя господарського суду Одеської області Зайцев Ю.О. до дисциплінарної відповідальності Вищою кваліфікаційною комісією суддів України не притягувався.
Згідно з даними офіційного веб-сайту Вищої ради правосуддя суддя господарського суду Одеської області Зайцев Ю.О. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до судді Зайцева Ю.О., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує позитивну характеристику судді, те, що раніше він до дисциплінарної відповідальності не притягувався. З іншого боку, врахуванню підлягає очевидний характер порушень, допущених суддею Зайцевим Ю.О.
З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає пропорційним і достатнім застосування до судді Зайцева Ю.О. дисциплінарного стягнення у виді попередження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю господарського суду Одеської області Зайцева Юрія Олексійовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів із дня його ухвалення.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
А.А. Овсієнко
М.П. Худик
Л.А. Швецова
