Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Овсієнка А.А., Худика М.П., Швецової Л.А., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Довгаль Ганни Дмитрівни на дії судді Гадяцького районного суду Полтавської області Тищенко Лариси Іванівни,
встановила:
Указом Президента України від 28 грудня 1999 року № 1624/99 Тищенко Ларису Іванівну призначено на посаду судді Гадяцького районного суду Полтавської області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 18 листопада 2004 року № 2194-ІV Тищенко Л.І. обрано на посаду судді цього суду безстроково.
До Вищої ради правосуддя 14 серпня 2017 року (вх. № Д-4991/0/7-17) надійшла скарга Довгаль Г.Д. на дії судді Гадяцького районного суду Полтавської області Тищенко Л.І. під час здійснення правосуддя у справах № 526/2326/16-ц, № 526/2590/16-ц, № 526/332/17.
Автор скарги посилається на істотне порушення суддею Тищенко Л.І. норм процесуального права під час здійснення правосуддя у справах № 526/2326/16-ц, № 526/332/17, № 526/2590/16-ц, що призвело до порушення прав позивача ОСОБА_1, позбавивши її доступу до правосуддя.
Враховуючи викладене у скарзі, Довгаль Г.Д. просить Вищу раду правосуддя притягнути суддю Гадяцького районного суду Полтавської області Тищенко Л.І. до дисциплінарної відповідальності.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 15 серпня 2017 року вказану скаргу було передано для проведення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Олійник А.С.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя від 25 січня 2018 року скаргу передано для проведення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Мірошниченку А.М.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 березня 2018 року № 776/3дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Гадяцького районного суду Полтавської області Тищенко Л.І.
Суддя Гадяцького районного суду Полтавської області Тищенко Л.І. про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя повідомлена своєчасно та належним чином шляхом надсилання їй повідомлення на адресу суду та розміщення відповідної інформації на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя. У листі від 30 березня 2018 року (вх. № 451/2/6-18) висловила прохання проводити розгляд справи без її участі та узяти до уваги надані нею письмові пояснення й доповнення до них.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М., дослідивши матеріали дисциплінарної справи і письмові пояснення судді, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Гадяцького районного суду Полтавської області Тищенко Л.І. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
7 листопада 2016 року ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області (суддя Тищенко Л.І., справа № 526/2326/16-ц, провадження № 2/526/1184/2016) позовну заяву ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Березоволуцьке» (далі – СТОВ «Березоволуцьке»), третя особа – відділ Держгеокадастру у Гадяцькому районі Полтавської області, про розірвання договору оренди земельної ділянки залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків – 5 днів з дня отримання копії ухвали. Підставою для постановлення зазначеної ухвали вказано несплату судового збору, ненадання доказів відмови відповідача розірвати договір оренди земельної ділянки у добровільному порядку, що ставить під сумнів наявність спору про право.
15 листопада 2016 року позивачем подано заяву про залишення позову без розгляду, яку ухвалою судді від 15 листопада 2016 року задоволено.
16 грудня 2016 року ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області (суддя Тищенко Л.І., справа № 526/2590/16-ц, провадження № 2/526/1313/2016) аналогічну за змістом позовну заяву ОСОБА_1 до СТОВ «Березоволуцьке», третя особа – відділ Держгеокадастру у Гадяцькому районі Полтавської області, про розірвання договору оренди земельної ділянки, цього разу оплачену судовим збором у повному обсязі, залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків – 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Підставами для постановлення зазначеної ухвали вказано те, що до матеріалів позовної заяви не додано договору оренди земельної ділянки площею 2,8531 га, розташованої на території Березоволуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області, а також акта приймання-передачі вказаної земельної ділянки, підписаного з однієї сторони ОСОБА_1, а з іншої – СТОВ «Березоволуцьке», на які посилається позивач у своєму позові. Також ухвалу обґрунтовано ненаданням доказів відмови відповідача розірвати договір оренди земельної ділянки у добровільному порядку, що ставить під сумнів наявність спору про право; крім того, у позовній заяві не зазначено дату її подання, що суперечить вимогам частини третьої статті 119 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України). В ухвалі зазначено, що вказані недоліки є суттєвими та перешкоджають відкриттю провадження у справі; оскільки позовна заява подана з недоліками, слід надати позивачу строк на їх усунення.
29 грудня 2016 року позивачем подано заяву про залишення позову без розгляду, яку ухвалою судді від 30 грудня 2016 року задоволено.
20 лютого 2017 року ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області (суддя Тищенко Л.І., справа № 526/332/17, провадження № 2/526/334/2017) аналогічну за змістом позовну заяву ОСОБА_1 до СТОВ «Березоволуцьке», третя особа – відділ Держгеокадастру у Гадяцькому районі Полтавської області, про розірвання договору оренди земельної ділянки залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків – 5 днів з дня отримання копії ухвали. Підставами постановлення ухвали вказано те, що позивачем не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, не надано доказів щодо відмови відповідача розірвати договір оренди земельної ділянки у добровільному порядку, що ставить під сумнів наявність спору про право, у матеріалах позовної заяви відсутні оригінали документів: довідки Березоволуцької сільської ради № 1111 від 20 листопада 2015 року, листа ОСОБА_1 від 2 лютого 2016 року, а також довідки відділу Держгеокадастру у Гадяцькому районі Полтавської області від 8 серпня 2016 року. В ухвалі також зазначено, що вказані недоліки є суттєвими та перешкоджають відкриттю провадження у справі; оскільки позовна заява подана з недоліками, слід надати позивачу строк для їх усунення.
1 березня 2017 року ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області (суддя Тищенко Л.І., справа № 526/332/17, провадження № 2/526/334/2017) позовну заяву ОСОБА_1 до СТОВ «Березоволуцьке», третя особа – відділ Держгеокадастру у Гадяцькому районі Полтавської області, про розірвання договору оренди земельної ділянки визнано неподаною та повернуто позивачу. Як на підставу для такого рішення суддя послалася на положення частини другої статті 121 ЦПК України.
Довгаль Г.Д. у скарзі від 3 серпня 2017 року стверджує, що дії судді «побудовані на упередженому відношенні до заяви», «суддею Тищенко Л.І. було порушено вимоги посадових обов’язків та суддівської присяги, відмовляючи мені безпідставно для захисту моїх інтересів».
У поясненнях від 30 січня 2018 року (вх. № 451/0/6-18) суддя Тищенко Л.І. зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачалася скоріше наявність бездіяльності відповідача, а не спору про право між сторонами, що давало позивачу можливість звернутися до суду спочатку з вимогою про зобов’язання вчинити певні дії, а потім, отримавши договір, порушувати питання про його розірвання у разі відмови відповідача вчинити таку дію добровільно; довідки, додані до позовної заяви як докази у справі, були ксерокопіями та не були завірені належним чином; всі ухвали, прийняті нею за поданими ОСОБА_1 позовними заявами, ні позивачем, ні її представником не оскаржувалися; крім того, позовна заява містила й інші недоліки; у разі незгоди з викладеними в ухвалах підставами залишення позову без руху позивачка мала можливість висловити свою позицію та подати з цього приводу свої аргументи, проте нею не скористалася, натомість подавала заяви про повернення їй позовних заяв.
За результатами розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що при всіх трьох спробах ОСОБА_1 звернутися до суду суддею Тищенко Л.І. було створено перешкоди для позивача у доступі до правосуддя шляхом висунення вимоги надати докази відмови відповідача розірвати договір оренди земельної ділянки у добровільному порядку.
У першому випадку відмови у доступі до правосуддя ця вимога була поєднана з вимогою сплатити за подання позовної заяви судовий збір у розмірі, встановленому законом, у другому випадку – з вимогою зазначити дату подання позовної заяви.
При третьому зверненні ОСОБА_1 до суду вимога надати докази відмови відповідача розірвати договір була доповнена вимогою надати оригінали певних визначених судом документів.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що обумовлення доступу до суду вимогою надати певні визначені судом докази явно суперечить процесуальному закону.
Відповідно до статті 119 ЦПК України, яка кореспондує нормі, викладеній у статті 121 цього Кодексу (у редакціях відповідних статей, що діяли станом на 7 листопада 2016 року, 16 грудня 2016 року, 20 лютого 2017 року), і на яку посилалася суддя Тищенко Л.І., залишаючи позовну заяву без руху у всіх трьох випадках, позовна заява має містити, зокрема, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Вимоги щодо подання будь-яких доказів в оригіналі процесуальний закон не містить.
Позивач в усіх трьох випадках у позовних заявах посилалася на бажання самостійно господарювати на земельній ділянці, вказуючи, зокрема, на те, що вона зверталася до відповідача щодо отримання примірника договору оренди землі та акта приймання-передачі земельної ділянки.
Формулювання позовної заяви вказувало на те, що зазначена обставина, враховуючи усний характер звернення, могла бути підтверджена поясненнями позивача, а також поясненнями ОСОБА_2, керівника відповідача.
Висунута судом вимога до позивача підтвердити факт звернення до відповідача документально, а так само вимога надати певні документи в оригіналі як умова доступу до правосуддя не ґрунтується на законі, є явно несправедливою та за обставин конкретної справи для позивача важко виконуваною, якщо взагалі здійсненною з урахуванням зазначеної позивачем обставини – смерті первинного орендодавця (матері позивача).
На момент вчинення відповідних дій судді існувала усталена судова практика застосування пункту 6 частини другої статті 119 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин).
Згідно з пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред’явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. При цьому неподання позивачем належним чином засвідчених копій документів у справі не може бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви, оскільки відповідно до частини третьої статті 212, статей 214–215 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, наводить мотиви, з яких бере до уваги або відхиляє докази під час ухвалення рішення, а не на стадії відкриття провадження у справі.
Згідно із роз’ясненнями, наданими в пункті 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Так, відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Щодо оригіналів письмових доказів, то їх обов’язкове подання разом з позовною заявою не вимагається ні зазначеною вище нормою процесуального права, ні частиною другою статті 119 ЦПК України. Не містить такої однозначної вимоги і перше речення частини другої статті 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 64 ЦПК України, якщо подано копію письмового доказу, суд має право вимагати подання оригіналу письмового доказу за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Оскільки вказане положення стосується стадії судового розгляду справи після відкриття у ній провадження і для вирішення цього питання існує спеціальний порядок, визначений, зокрема, пунктом 5 частини шостої статті 130 та статтею 131 ЦПК України, вимога суду про подання оригіналів письмових доказів одночасно з позовною заявою не ґрунтується на наведених вище нормах цивільного процесуального законодавства і є безпідставною.
Також не ґрунтується на законі відмова в доступі до правосуддя з підстав незазначення у позовній заяві дати її подання. Згідно з матеріалами справ у позовних заявах в усіх трьох випадках було проставлено дату їх подання на штампі про отримання судом. При цьому у справах № 526/332/17-ц та № 526/2326/17-ц дата також була вказана і самим позивачем перед проставленням ним підпису.
Відповідно до абзацу першого пункту 2.12 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173, на першому аркуші вхідного документа у правому нижньому куті або вільному від тексту місці проставляється реєстраційний штамп (реєстраційна позначка), в якому зазначаються дата реєстрації, реєстраційний номер (та за необхідності – найменування суду) і підпис особи, яка здійснила реєстрацію документа, а в разі необхідності – і час подання документа.
Пояснення судді стосовно неправильно, на її думку, обраного позивачем способу захисту викладеного не спростовують. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, частин першої, другої статті 11 ЦПК України особа має право самостійно обрати спосіб захисту свого права (суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд).
Переконання судді стосовно доцільності застосування позивачем того чи іншого способу захисту права не заперечує права позивача або його представника згідно з правилами, визначеними у суді, звернутися до суду з позовом. Формування думки суду про доцільність чи недоцільність позову, відхилення чи прийняття тих чи інших позовних вимог до розгляду справи по суті явно порушує право на справедливий суд.
При цьому навіть у випадках, коли надання позивачу доступу до правосуддя суд обумовлював виконанням вимог, передбачених законом (сплата судового збору, зазначення дати позовної заяви), нездійсненність вимоги про надання певних доказів позбавляло позивача можливості усунути зазначені судом недоліки позовної заяви та отримати доступ до правосуддя.
З огляду на порушення суддею Тищенко Л.І. очевидних і зрозумілих за змістом вимог процесуального закону Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що допущене порушення не має характеру простої суддівської помилки, а містить ознаки неналежного ставлення до службових обов’язків.
Враховуючи, що допущена суддею Тищенко Л.І. відмова у доступі до правосуддя не ґрунтується на законі, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддею Тищенко Л.І. вчинено дисциплінарний проступок, наслідком якого є притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», – незаконну відмову в доступі до правосуддя (незаконну відмову в розгляді по суті позовної заяви).
Частиною одинадцятою статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження. Зазначений строк стосовно вчиненого суддею Тищенко Л.І. проступку не закінчився.
Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
У характеристиці за підписом голови Гадяцького районного суду Полтавської області Киричка С.А. зазначено, що суддя Тищенко Л.І. з 22 квітня 2014 року по 28 березня 2015 року займала адміністративну посаду заступника голови Гадяцького районного суду Полтавської області. З 19 по 23 жовтня 2015 року в Національній школі суддів України в місті Харкові пройшла підготовку суддів, обраних безстроково, за програмою для суддів місцевих загальних судів. 1 лютого 2018 року пройшла періодичне навчання для суддів місцевих загальних судів з метою підвищення рівня кваліфікації на тему «Цивільний процесуальний кодекс: нові тенденції та особливості застосування». З 16 лютого по 13 листопада 2017 року була делегатом XIV позачергового з’їзду суддів України. За час роботи в суді зарекомендувала себе позитивно, чесним, принциповим та кваліфікованим юристом. Має хорошу професійну підготовку, добре знає законодавство, неухильно виконує його при розгляді судових справ, систематично підвищує свій професійний рівень. Не допускає порушень строків розгляду судових справ та забезпечує їх якісний розгляд. У колективі користується повагою та авторитетом. За період роботи суддя Тищенко Л.І. до дисциплінарної відповідальності не притягувалася, скарги на дії судді за час роботи в суді відсутні.
Відповідно до листа Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 березня 2018 року № 27-1439/18 суддя Гадяцького районного суду Полтавської області Тищенко Л.І. до дисциплінарної відповідальності Вищою кваліфікаційною комісією суддів України не притягувалася.
Згідно з даними офіційного веб-сайту Вищої ради правосуддя суддя Гадяцького районного суду Полтавської області Тищенко Л.І. до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.
Визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до судді Тищенко Л.І., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує позитивну характеристику судді, те, що раніше вона до дисциплінарної відповідальності не притягувалася. З іншого боку, врахуванню підлягає очевидний характер порушень судді Тищенко Л.І., а також те, що такі порушення допущені внаслідок неналежного ставлення до службових обов’язків.
З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає пропорційним і достатнім застосування до судді Тищенко Л.І. дисциплінарного стягнення у виді попередження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Гадяцького районного суду Полтавської області Тищенко Ларису Іванівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів із дня його ухвалення.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
А.А. Овсієнко
М.П. Худик
Л.А. Швецова
