Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 листопада 2018 року № 3657/1дп/15-18 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 9 січня 2019 року надійшла скарга (вх. № 103/0/6-19) судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Дисциплінарна палата) від 30 листопада 2018 року № 3657/1дп/15-18 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 9 січня 2019 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Краснощокову Н.С.

Скарга судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г. подана з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

У скарзі суддя висловлює незгоду з ухваленим рішенням про накладення на неї дисциплінарного стягнення через допущені процедурні порушення порядку дисциплінарного провадження, що призвели до неможливості законно встановити підстави для притягнення її як судді до дисциплінарної відповідальності.

Суддя Зосименко С.Г., скаржник Підкамінна С.Г. повідомлені про дату, час і місце розгляду вказаної скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Вищої ради правосуддя суддя Зосименко С.Г. та її представник адвокат Большаков Є.В. підтримали скаргу на рішення Першої Дисциплінарної палати від 30 листопада 2018 року № 3657/1дп/15-18 у повному обсязі та просили її задовольнити, скаржник Підкамінна Л.В. та її представник адвокат Глазунов І.Ю. заперечували проти доводів скарги та просили залишити вказане рішення Дисциплінарної палати без змін.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Краснощокову Н.С., суддю Зосименко С.Г. та її представника адвоката Большакова Є.В., скаржника Підкамінну Л.В. та її представника адвоката Глазунова І.Ю. дійшла висновку, що рішення Першої Дисциплінарної палати від 30 листопада 2018 року № 3657/1дп/15-18 підлягає залишенню без змін з огляду на таке.

З оскаржуваного рішення вбачається, що Дисциплінарною палатою за результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г. за скаргою Підкамінної Л.В. встановлено такі обставини.

10 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання договору будівельного підряду та визнання права власності.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г. від 10 квітня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору відповідно до вимог статті 119 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

11 квітня 2017 року суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г. постановила ухвалу, якою відкрила цивільне провадження у справі № ____ за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору будівельного підряду та визнання права власності, зазначивши, що позовна заява після усунення недоліків подана з додержанням вимог статей 119–120 ЦПК України, та призначила попередній судовий розгляд справи на 18 квітня 2017 року.

18 квітня 2017 року суддя Зосименко С.Г. постановила ухвалу, якою призначила справу до судового розгляду на 24 квітня 2017 року.

19 квітня 2017 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій підтримав вимоги у повному обсязі.

24 квітня 2017 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська під головуванням судді Зосименко С.Г. ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору будівельного підряду та визнання права власності задоволено: розірвано договір будівельного підряду № 35 від 1 червня 2015 року щодо реконструкції господарської будівлі, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок загальною площею 121,0 кв. м, житловою площею 71,7 кв. м, літера В, розташований за адресою: _______.

17 серпня 2017 року Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська під головуванням судді Зосименко С.Г. постановив ухвалу, якою задовольнив заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, скасував заочне рішення від 24 квітня 2017 року, призначив справу до розгляду в загальному порядку на 25 вересня 2017 року.

25 вересня 2017 року суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г. постановила ухвалу, якою цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору будівельного підряду та визнання права власності призначено до судового розгляду на 23 жовтня 2017 року.

28 листопада 2017 року Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська під головуванням судді Зосименко С.Г. постановив ухвалу, якою справу передано на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва, оскільки позовні вимоги стосуються об’єкта нерухомого майна на території Шевченківського району міста Києва.

Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що під час прийняття та розгляду позовної заяви ОСОБА_1 суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г. допустила низку порушень, які є підставою для дисциплінарної відповідальності судді, а саме:

при відкритті провадження у цивільній справі № ______ 11 квітня 2017 року і ухваленні заочного рішення 24 квітня 2017 року суддя Зосименко С.Г. не дотрималася вимог частини першої статті 114 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи), оскільки позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 був поданий з приводу нерухомого майна, а саме розірвання договору будівельного підряду, визнання права власності (на будинок загальною площею 121,0 кв. м, житловою площею 71,7 кв. м, літера В, розташований за адресою: ____), а тому мав бути пред’явлений до Шевченківського районного суду міста Києва. Суддя Зосименко С.Г., прийнявши позовну заяву з порушенням правил підсудності, не виконала вимоги пункту 2 частини першої статті 116 ЦПК України та не передала справу на розгляд іншому суду після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду;

оскільки спір стосувався не лише розірвання договору будівельного підряду, а й визнання права власності за позивачем, якому належить 46/100 частин домоволодіння, суддя Зосименко С.Г. була зобов’язана згідно з вимогами статті 35 ЦПК України вирішити питання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а саме співвласників ОСОБА_3 та її сестру ОСОБА_4, яким належить 56/100 частин домоволодіння, оскільки в матеріалах цивільної справи наявні копії технічного паспорта та копії договору дарування. Внаслідок незалучення вказаних осіб до участі у справі порушені їхні права, гарантовані статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статтею 6 цієї Конвенції. Більше того, ОСОБА_3, яка не брала участі у справі про розірвання договору будівельного підряду та визнання права власності, відповідно до приписів частини першої статті 292 ЦПК України мала право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, оскільки суд вирішив питання про її права і обов’язки та її сестри. Обставини розгляду зазначеної справи, а також долучені скаржником до скарги та наявні в матеріалах цивільної справи подані нею та її представником на імʼя судді, голови суду заяви та звернення щодо отримання копії ухваленого заочного рішення, відмови судді у видачі скаржнику цього рішення з посиланням на те, що справа вже не перебуває у її провадженні, перешкоджання їм в ознайомленні з матеріалами справи, що безпосередньо впливало на можливість оскарження ними рішення, свідчать про умисний характер вчиненого суддею Зосименко С.Г. порушення;

дії судді з розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору будівельного підряду та визнання права власності не відповідали принципу верховенства права, а ухвалення рішення про задоволення позову в заочному порядку, підстави для застосування якого були відсутні, відбулось з порушенням норм чинного законодавства, а саме статей 74, 169, 224 ЦПК України. Із копій матеріалів справи № ____ встановлено, що повістки про виклик сторін у справі як у попереднє судове засідання, так і в судове засідання не надсилалися. Сторонам надіслано копії ухвали від 11 квітня 2017 року про відкриття провадження у справі та призначення попереднього судового засідання, судові повістки про виклик в судове засідання на 24 квітня 2017 року, однак доказів їх вручення матеріали цивільної справи № ____ не містять. Наслідки неявки у судове засідання осіб, що беруть участь у справі, щодо яких немає відомостей про вручення їм судових повісток, встановлені пунктом 1 частини першої статті 169 ЦПК України, яким передбачено обов’язкове відкладення розгляду справи. На порушення цих вимог суддею Зосименко С.Г. проведено розгляд справи по суті і ухвалено рішення у ній. При цьому в судовому рішенні суддя Зосименко С.Г. вказала, що відповідач у судове засідання не зʼявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому суд вважає за можливе за відсутності позивача та відповідача на підставі статей 169, 224, 225, 226 ЦПК України розглянути справу заочно. Будь-яких документів на підтвердження повідомлення учасників судового процесу, зокрема відповідача, про судове засідання, тим більше за три дні до судового засідання, матеріали цивільної справи не містять. Наведені в судовому рішенні твердження про належне повідомлення відповідача за відсутності доказів будь-якого повідомлення явно не узгоджуються з матеріалами справи. Враховуючи порушення суддею Зосименко С.Г. очевидних і зрозумілих за змістом вимог процесуального закону, розгляд справи у надзвичайно короткий строк порівняно з іншими справами, що надійшли до її провадження в цей період, незважаючи на значне навантаження, Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що такі дії суддею вчинені умисно;

дії судді Зосименко С.Г. в сукупності, а саме: порушення правил виключної підсудності, незалучення до судового розгляду співвласників спірного домоволодіння, розгляд справи всупереч встановленій процедурі у спосіб та строки, що свідчать про відсутність будь-якого наміру з’ясувати дійсні обставини справи, порушення основоположного права людини на справедливий суд, є грубими порушеннями закону, що підривають суспільну довіру до суду, у звʼязку із чим Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що такі дії згідно з пунктом 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повинні бути визнані істотним дисциплінарним проступком.

Вказані порушення закону суддя Зосименко С.Г. у період відкриття провадження у справі і

до ухвалення судового рішення та постановлення ухвали про скасування заочного рішення вчинила свідомо та навмисно з метою максимально швидкого розгляду справи і задоволення всупереч вимогам закону позовних вимог ОСОБА_1, що і було нею здійснено;

допущені суддею Зосименко С.Г. умисні грубі порушення процесуальних норм, вчинені всупереч завданням судочинства, підривають авторитет правосуддя, порочать звання судді та є істотним дисциплінарним проступком, несумісним зі статусом судді, а також свідчать про свідоме нехтування судді Зосименко С.Г. обов’язками судді та є системними. Враховуючи очевидність порушень суддею Зосименко С.Г. норм матеріального і процесуального права та той факт, що з огляду на достатній професійний досвід суддя є обізнаною з вимогами чинного законодавства, Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що вчинені суддею порушення не мають характеру суддівської помилки, а містять ознаки умисних дій, тому така поведінка судді Зосименко С.Г. при виконанні професійних обов’язків викликає достатньо обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та наносить шкоду авторитету судової влади.

Першою Дисциплінарною палатою враховано позитивну характеристику судді, той факт, що рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 березня 2018 року № 847/3дп/15-18 суддю Зосименко С.Г. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, на чотири місяці, відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації слідчих суддів і подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, а також те, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 110 цього Закону України «Про судоустрій і статус суддів» строк застосування цього дисциплінарного стягнення до судді Зосименко С.Г. не закінчився.

З урахуванням частини шостої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою визначено, що за наявності непогашених дисциплінарних стягнень до судді має бути застосовано більш суворе дисциплінарне стягнення, та дійшовши висновку про те, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи факти підтверджують, що дії судді Зосименко С.Г. охоплюються пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, згідно з яким підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, Перша Дисциплінарна палата вирішила притягнути суддю Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади судді.

Із прийнятим рішенням суддя Зосименко С.Г. не погоджується та вважає, що воно підлягає скасуванню, а дисциплінарне провадження – закриттю у зв’язку із допущенням процедурних порушень порядку дисциплінарного провадження, які призвели до неможливості законно встановити підстави для притягнення її як судді до дисциплінарної відповідальності.

У скарзі на рішення Першої Дисциплінарної палати суддя Зосименко С.Г. наводить такі аргументи:

всупереч вимогам частини десятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» їй не було вручено копію оскаржуваного рішення у встановлений законом строк;

не було дотримано її право надати відповідь на скаргу, що надійшла під час виконання нею своїх професійних обов’язків;

в ухвалі про відкриття дисциплінарної справи від 3 вересня 2018 року № 2795/1-дп/15-18 Дисциплінарна палата визначила межі дисциплінарного провадження перевіркою і з’ясуванням наявності ознак дисциплінарного проступку у фактах порушення правил виключної підсудності цивільної справи, відкинувши відповідно до статей 44, 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доводи поданих скарг про створені перешкоди у доступі до правосуддя внаслідок незалучення скаржника до участі у справі через ухвалення судом заочного рішення про задоволення позову, порушуючи право скаржника як співвласника домоволодіння і без з’ясування наявності у позивача права землекористування та інших обставин, що мають значення для визнання будівництва самочинним, як таких, що зводяться по суті лише до незгоди із заочним рішенням і можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом. Так само в цій ухвалі встановлено, що дисциплінарна скарга в частині доводів про перешкоди в ознайомленні зі справою та в отриманні копії заочного рішення не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді. Однак в оскаржуваному рішенні Перша Дисциплінарна палата зазначені доводи скаржника, відхилені в ухвалі № 2795/1-дп/15-18, поклала в основу висновків про умисність діяння судді із суб’єктивної сторони проступку та про підрив авторитету правосуддя і суспільної довіри до суду за ступенем тяжкості скоєного – з об’єктивної сторони без відкриття із власної ініціативи дисциплінарної справи про наявність ознак іншого дисциплінарного проступку, як передбачено частиною десятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», за наявності нескасованої ухвали Дисциплінарної палати № 2795/1-дп/15-18 в частині відкинутих доводів скаржника;

їй не було вручене доповнення до скарги, що надійшло від скаржника до Вищої ради правосуддя 26 червня 2018 року, внаслідок чого вона була позбавлена права відповісти на засадах змагальності спростуванням тверджень скаржника про упереджено швидкий розгляд цивільної справи з порушенням порядку ухвалення заочного рішення і про значення законної сили цього рішення для прав скаржника. Як наслідок, її позиція в оскаржуваному рішенні упереджено викривлена для обґрунтування мотивів оцінки її спробою уникнути відповідальності за допущені порушення, тоді як додаткові пояснення нею надавались виключно з огляду на межі провадження у дисциплінарній справі, визначені ухвалою про її відкриття;

для звільнення судді згідно зі статтею 115 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» відповідним органом Вищої ради правосуддя мають бути встановлені факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, що в аспекті мотивування оскарженого рішення вимагає наведення оцінки доказів для з’ясування обставин згідно з істиною, за найсуворішим стандартом доведення «поза розумним сумнівом», а тому висновки про умисність скоєного, опорочення звання судді і про шкоду авторитету судової влади в цілому лише з огляду на сумніви в здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, тобто з огляду на припущення ризику, є неприпустимими;

у матеріалах суддівського досьє наявні статистичні дані розгляду нею цивільних справ без порушень процесуальних строків, незважаючи на її середньомісячне навантаження, – 87,6 цивільних справ порівняно з 22,28 справ на одного суддю в Дніпропетровській області. За 2017 рік нею розглянуто 463 справи, з яких 185 справ – з ухваленням заочного рішення, близько половини з яких розглянуті впродовж одного місяця, що спростовує голослівне твердження в оскарженому рішенні про надзвичайно короткий строк розгляду вказаної справи порівняно з іншими справами;

за формування справи відповідно до правил діловодства відповідає секретар судового засідання. На час вирішення питання про скасування заочного рішення проводилась службова перевірка стосовно неналежного виконання своїх посадових обов’язків секретарем судового засідання, який надіслані судові повістки не приєднав до справи при переданні її до цивільної канцелярії суду. Доповідачем не пропонувалось їй надати додаткові пояснення щодо цих обставин після відкриття дисциплінарної справи, внаслідок чого Дисциплінарна палата дійшла хибних висновків на засіданні, проведеному за її відсутності;

Дисциплінарна палата мала зважити на те, що після скасування заочного рішення 17 серпня 2017 року справа була передана нею за підсудністю згідно з ухвалою від 28 листопада 2017 року, яка набрала законної сили 30 листопада 2018 року, що виключає наслідок ухвалення остаточного судового рішення при здійсненні правосуддя в формі цивільного судочинства з порушенням правил щодо юрисдикції, необхідний для кваліфікації скоєного за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»;

про її об’єктивність, яка проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття, свідчить, зокрема, той факт, що і позовна заява, і заява відповідача про перегляд заочного рішення залишались без руху через виявлені недоліки форми звернення з ними до суду, як і зміст листування з представником скаржника з приводу надання доступу до справи для ознайомлення та до копії заочного рішення. Водночас в оскаржуваному рішенні не надано жодної мотивованої оцінки її доводам про передачу справи до цивільної канцелярії 17 травня 2017 року, після чого листування із представником скаржника здійснювалось головою суду, а її безпідставно звинувачено в перешкоджанні оскарженню заочного рішення в апеляційному порядку, чим скаржник ОСОБА_3 скористалася після того, як її представник дотримався загальноприйнятих правил ознайомлення зі справами в суді;

процесуальні кодекси не містять згадки про виховну роль суду і виховну функцію головуючого в судовому засіданні, через що є неприпустимим і суперечить статті 9 Конституції України посилання в оскарженому рішенні для мотивування ознак проступку за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» на загальноприйняті правила поведінки щодо виконання виховної ролі, які не мають юридичної сили зобов’язань України за міжнародно-правовими договорами чи міжнародно-правовими звичаями;

визнання права власності на житлову будівлю позивача ОСОБА_1 за скасованим заочним рішенням не завдало і не могло завдати істотної шкоди правам і законним інтересам скаржника ОСОБА_3, оскільки рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2010 року, що набрало законної сили після апеляційного розгляду 25 травня 2011 року, домоволодіння по вулиці _______ поділено в натурі з виділом в окремі об’єкти двох квартир з належними до них господарськими будівлями та спорудами, внаслідок чого право спільної часткової власності на це домоволодіння припинилось, у зв’язку із чим ОСОБА_1 ніколи не був пов’язаний із сестрами ОСОБА_3, ОСОБА_4 відносинами спільної часткової власності. Проте за вказаним рішенням земельну ділянку, на якій розміщені дві різні нерухомі головні речі з їх приналежностями, суд залишив у спільному землекористуванні, визначивши його порядок відповідно до розміру часток у колишній спільній власності на домоволодіння без її поділу на окремі присадибні ділянки. Тому законні інтереси та права скаржника ОСОБА_3, як власника окремої квартири домоволодіння ухваленим Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська заочним рішенням не порушені, а право на повагу її власності, передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод судом дотримане. Коли у квітні 2015 року спроба ОСОБА_3, ОСОБА_4 приватизувати присадибну земельну ділянку без згоди ОСОБА_1виявилася невдалою, вони стали на заваді сусідському будівництву відмовою надати згоду на оформлення будівельного паспорта ОСОБА_1, який у червні 2015 року замовив підрядні роботи з перебудови під житло занедбаної господарської будівлі належного йому сараю для поліпшення житлових умов своєї родини. ОСОБА_3, ОСОБА_4 у листопаді 2015 року пред’явили позов на предмет знесення ОСОБА_1 новозбудованого житла з перебудованого сараю, а ОСОБА_1 у листопаді 2015 року через відсутність згоди власників квартир на спільну межу звернувся із позовом про поділ земельної ділянки. Обидві цивільні справи більше трьох років не вирішуються в Шевченківському районному суді міста Києва, причину і обставини цього ні доповідач, ні Дисциплінарна палата відповідно до частин десятої – одинадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не перевіряли. Цим доводам, викладеним у її додаткових поясненнях, належна оцінка в оскаржуваному рішенні не надана, хоча вони мають істотне значення не лише для висновку про відсутність підстав у скаржника вважати заочне рішення свавільним, а право власності порушеним внаслідок задоволення позову без участі скаржника у справі, а й для оцінки дисциплінарної скарги на предмет застосування частини четвертої статті 107 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» з метою запобігання зловживанню правом на звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, як засобу тиску на суддів Шевченківського районного суді міста Києва у зв’язку із здійсненням ними правосуддя у спорах ОСОБА_3, ОСОБА_4 з ОСОБА_1 на прикладі звільнення іншого судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, що, як вважають скаржники, суперечить їхнім інтересам.

Крім того, суддя Зосименко С.Г. зазначає, що за подібних умов у практиці дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя пропорційним порушенню правил виключної підсудності цивільних справ визнається застосування дисциплінарного стягнення у виді суворої догани (зокрема, рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 жовтня 2018 року № 3083/2дп/15-18), тоді як у цій справі були штучно створені підстави для посилання на застереження частини шостої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» з метою застосування непропорційного вчиненому проступку більш суворого дисциплінарного стягнення як крайньої міри відповідальності. Ця дисциплінарна скарга була подана ОСОБА_3 ще 14 серпня 2017 року. На стадії попереднього вивчення та перевірки дисциплінарної скарги нею була надана відповідь на вказану скаргу у грудні 2017 року. 7 лютого 2018 року на підставі повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя цю дисциплінарну скаргу було передано іншому доповідачу. Водночас 8 лютого 2018 року була подана інша дисциплінарна скарга, за результатами попереднього вивчення якої 28 лютого 2018 року ухвалою Третьої Дисциплінарної палати відкрито дисциплінарну справу, розгляд якої завершився ухваленням 21 березня 2018 року рішення № 847/3дп/15-18 про внесення подання про тимчасове, на чотири місяці, відсторонення її від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності з направленням до Національної шкоди суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням. Скарга на це рішення 19 квітня 2018 року передана доповідачу, якому раніше була передана скарга ОСОБА_3. У засіданні у пленарному складі Вища рада правосуддя 26 червня 2018 року ухвалила рішення № 2057/0/15-18 про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати від 21 березня 2018 року № 847/3дп/15-18, а скаржник ОСОБА_3 того самого дня подала доповнення до дисциплінарної скарги у цій справі, яке їй доповідачем не надсилалось. Лише після цього питання про розгляд вказаної дисциплінарної справи було включено до порядку денного засідання Першої Дисциплінарної палати 3 вересня 2018 року.

Таким чином, збіг у часі узгоджених між собою дій скаржника і ухвалення за участю одного і того самого доповідача рішень органів Вищої ради правосуддя; відсутність будь-яких відомостей про проведення доповідачем самостійно перевірки дисциплінарної скарги, окрім проведеної впродовж серпня – грудня 2017 року; відсутність об’єктивних перешкод у включенні цієї дисциплінарної скарги до порядку денного засідань раніше, ніж ухвалено рішення № 847/3дп/15-18; невручення їй доповнення до дисциплінарної скарги, що покладене в основу оскарженого рішення; сам факт того, що оскаржене рішення не було проголошено повністю публічно, а його виготовлення затягувалося в часі на весь строк оскарження, вказують на приховування істинних мотивів оскаржуваного рішення про встановлення фактів, які начебто свідчать про істотність дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді, що визначає спосіб ухвалення оскарженого рішення, яке за об’єктивним критерієм не відповідає вимогам безсторонності, шляхом здійснення «таємного правосуддя», що в практиці Європейського суду з прав людини визнається порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поряд з «вибірковим правосуддям», непропорційно втручаючись у її права як судді на повагу до приватного життя за статтею 8 цієї Конвенції. Допущені процедурні порушення порядку дисциплінарного провадження призвели до неможливості встановити підстави для притягнення її як судді до дисциплінарної відповідальності. Тому суддя Зосименко С.Г. просить рішення Першої Дисциплінарної палати від 30 листопада 2018 року № 3657/1дп/15-18 скасувати повністю, а дисциплінарне провадження закрити.

Вища рада правосуддя, дослідивши матеріали дисциплінарної справи в контексті доводів скарги, вважає, що є підстави для виключення з мотивувальної частини рішення Першої Дисциплінарної палати частини висновків, наведених на його обґрунтування, а рішення про притягнення судді Зосименко С.Г. до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді слід залишити без змін з огляду на таке.

Дисциплінарна справа щодо судді Зосименко С.Г. була відкрита за скаргою ОСОБА_3, яка посилалась на те, що в результаті ухвалення 24 квітня 2017 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська під головуванням судді Зосименко С.Г. заочного рішення порушені її права та права її сестри ОСОБА_4, оскільки вони разом із ОСОБА_1 є співвласниками розташованого на одній земельній ділянці ___; їй було умисно створено перешкоди у доступі до правосуддя внаслідок незалучення до участі у справі за наявності документів (договору дарування, технічного паспорта), які свідчать про наявність співвласників будинку, – ОСОБА_3, ОСОБА_4; суддею Зосименко С.Г. порушено правила виключної підсудності справи; ухвалено рішення про право власності на об’єкт самовільного будівництва (за відсутності дозвільних документів), не прийнятого в експлуатацію, за неіснуючою поштовою адресою (___); рішення ухвалене за відсутності у ОСОБА_1 права користування або права власності на земельну ділянку, на якій побудовано об’єкт нерухомості. Також автор скарги зазначила про перешкоди з боку судді і голови суду в отриманні копії заочного рішення і в ознайомленні зі справою з метою реалізації нею права на подання апеляційної скарги на заочне рішення.

В ухвалі про відкриття дисциплінарної справи від 3 вересня 2018 року № 2795/1дп/15-18 Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку про те, що суддя Зосименко С.Г., прийнявши до провадження позовну заяву із порушенням правил підсудності, не виконала вимоги пункту 2 частини першої статті 116 ЦПК України і не передала справу на розгляд іншому суду після відкриття провадження у справі до початку судового розгляду. Таким чином, за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги ОСОБА_3 на дії судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г. встановлені обставини, які можуть свідчити про вчинення вказаною суддею дисциплінарного проступку і бути підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема за умисне істотне порушення суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції; допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя.

Стосовно викладених у дисциплінарній скарзі доводів про порушення суддею Зосименко С.Г. під час розгляду справи прав ОСОБА_3, ОСОБА_4 як співвласників будинку ___, створення перешкод у доступі до правосуддя внаслідок незалучення їх до участі у справі, ухвалення рішення за відсутності у ОСОБА_1 права користування або права власності на земельну ділянку, на якій побудовано об’єкт нерухомості, Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку про відсутність ознак дисциплінарного проступку у діях судді в цій частині, оскільки рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2010 року врегульовані всі спірні правовідносини між співвласниками домоволодіння ___, визначено їхні ідеальні частки у спільній частковій власності, за кожним із них визнано право власності на певну квартиру разом з господарськими будівлями і спорудами, поділено в натурі домоволодіння відповідно до визначеної долі кожного із співвласників разом із господарськими будівлями та спорудами, встановлено порядок користування земельною ділянкою співвласників домоволодіння, виділено кожному із них у користування земельну ділянку відповідної площі. Стосовно повідомлених автором скарги відомостей про ухвалення суддею Зосименко С.Г. рішення про право власності на об’єкт самовільного будівництва (за відсутності дозвільних документів), який не прийнятий в експлуатацію, за неіснуючою поштовою адресою (______) Перша Дисциплінарна палата зазначила, що ці питання є предметом розгляду Шевченківського районного суду міста Києва у цивільній справі № _____ за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва. Інші спірні питання щодо цього домоволодіння також вирішує Шевченківський районний суд міста Києва у цивільній справі № ____ за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділ в натурі частки з житлового будинку, що є спільною частковою власністю, та визнання права на користування частиною земельної ділянки. Крім того, в ухвалі про відкриття дисциплінарної справи зазначено, що відомості дисциплінарної скарги про створення суддею і головою суду перешкод в отриманні копії заочного рішення і ознайомленні зі справою не пов’язані із здійсненням правосуддя, а стосуються виконання ними адміністративних функцій. Частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена дисциплінарна відповідальність судді і голови суду за такі дії.

Отже, з ухвали про відкриття дисциплінарної справи від 3 вересня 2018 року № 2795/1дп/15-18 вбачається, що вона відкрита у зв’язку із прийняттям суддею позовної заяви з порушенням правил підсудності, невиконанням вимоги пункту 2 частини першої статті 116 ЦПК України та непереданням справи на розгляд іншому суду після відкриття провадження у справі до початку судового розгляду, що може свідчити про вчинення суддею Зосименко С.Г. дисциплінарного проступку і бути підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема за умисне істотне порушення суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції; допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя.

Інші доводи дисциплінарної скарги ОСОБА_3 не були визнані такими, що містять ознаки дисциплінарного проступку в діях судді.

В оскаржуваному рішенні Дисциплінарної палати від 30 листопада 2018 року № 3657/1дп/15-18 наведені висновки про умисне істотне порушення суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя, яке призвело до порушення правил щодо виключної підсудності; про незалучення до судового розгляду співвласників спірного домоволодіння у справі, чим порушено їхні права; про розгляд справи всупереч встановленій процедурі у спосіб та строки, що свідчать про відсутність будь-якого наміру з’ясувати дійсні обставини справи, а саме ухвалення заочного рішення за відсутності доказів вручення судових повісток сторонам, зокрема відповідачеві; про порушення основоположного права людини на справедливий суд; про невиконання суддею вимог частини першої статті 214 ЦПК України та невирішення питань щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, та доказів на їх підтвердження, щодо інших фактичних даних (наявності співвласників спірного домоволодіння), які мають значення для вирішення справи, та доказів на їх підтвердження, щодо правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Зазначене визнано підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності згідно з підпунктом «а» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків та призвело до порушення правил щодо юрисдикції; допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя). Вказані порушення в сукупності визнані грубими порушеннями закону, що підривають суспільну довіру до суду, у звʼязку із чим Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що такі дії згідно з пунктом 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повинні бути визнані істотним дисциплінарним проступком.

Висновки Першої Дисциплінарної палати в оскаржуваному рішенні щодо обґрунтування застосування дисциплінарного стягнення незалученням до судового розгляду співвласників спірного домоволодіння та порушенням їхніх прав, відмовою судді у видачі скаржнику копії рішення, перешкоджанням скаржнику та її представнику в ознайомленні з матеріалами справи є помилковими і підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення, оскільки посилання скаржника на вказані доводи були відхилені Першою Дисциплінарною палатою в ухвалі про відкриття цієї дисциплінарної справи.

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про порушення суддею Зосименко С.Г. під час розгляду цивільної справи № ___ правил виключної підсудності; невиконання вимог статті 214 ЦПК України та невирішення питань щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, і доказів на їх підтвердження, а також щодо правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин; ухвалення заочного рішення за відсутності доказів вручення відповідачу судової повістки у спосіб та строки, що свідчать про відсутність будь-якого наміру здійснювати дійсні обставини справи, є правильними та підтверджуються матеріалами дисциплінарної справи.

Статтею 114 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання позову про розірвання договору будівельного підряду та визнання права власності) передбачено, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно зі статтею 116 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання позову про розірвання договору будівельного підряду та визнання права власності) суд передає справу на розгляд іншого суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що позовну заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

Враховуючи неведене, Перша Дисциплінарна палата дійшла правильного висновку, що, відкриваючи провадження у справі та здійснюючи розгляд справи в Індустріальному районному суді міста Дніпропетровська, суддя Зосименко С.Г. не дотрималась вимог частини першої статті 114 ЦПК України, чинної на час розгляду справи, оскільки позов поданий з приводу нерухомого майна, а саме розірвання договору будівельного підряду та визнання права власності, а тому мав бути пред’явлений до Шевченківського районного суду міста Києва за місцезнаходженням нерухомого майна (_____).

Із копій матеріалів цивільної справи, наявних у дисциплінарній справі, вбачається, що позовна заява ОСОБА_1 надійшла до провадження судді Зосименко С.Г. 10 квітня 2017 року. Цього самого дня суддею постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху у зв’язку з несплатою судового збору.

11 квітня 2017 року ОСОБА_1 був сплачений судовий збір та подана заява про залучення квитанції до справи. 11 квітня 2017 року суддя Зосименко С.Г. відкрила провадження у справі, призначила попереднє судове засідання на 18 квітня 2017 року.

Із копії супровідного листа від 11 квітня 2017 року вбачається, що сторонам направлено копію ухвали від 11 квітня 2017 року, відповідачеві – копію позовної заяви з додатками, однак відомості про отримання сторонами поштових відправлень у справі відсутні.

18 квітня 2017 року сторони не з’явились у попереднє судове засідання. Постановлено ухвалу про призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24 квітня 2017 року. 19 квітня 2017 року позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності та про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи. Доказів повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи немає, однак 24 квітня 2017 року суддею не відкладено розгляд справи, як це передбачено частиною першою статті 169 ЦПК України (в редакції, що діяла на час розгляду справи), а ухвалене заочне рішення про задоволення позову, у якому вказано, що відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Зі змісту оскаржуваного рішення та інших матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що допущені суддею Зосименко С.Г. процесуальні порушення, а саме недотримання при розгляді справи очевидних і зрозумілих за змістом вимог процесуального закону щодо правил виключної підсудності правильно кваліфіковані за ознакою дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» як умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції.

Згідно з пунктом 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею іншого грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

Дії судді щодо прийняття позовної заяви з очевидним порушенням правил виключної підсудності, невиконання вимог щодо передачі справи на розгляд іншому суду після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду, ухвалення заочного рішення за відсутності доказів належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, невирішення питань щодо наявності обставин, якими обґрунтовувались вимоги, та доказів на їх підтвердження, щодо інших фактичних даних, які мають значення для справи, та доказів на їх підтвердження, у тому числі щодо підстав визнання права власності, наведення в судовому рішенні тверджень, що явно не узгоджуються з матеріалами справи (про належне повідомлення відповідача за відсутності доказів такого повідомлення) Першою Дисциплінарною палатою обґрунтовано визнано такими, що свідчать про умисність порушень, допущених суддею.

Перша Дисциплінарна палата дійшла обґрунтованого висновку про те, що вказані дії судді в сукупності є грубими порушеннями закону, що підривають суспільну довіру до суду та згідно з пунктом 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повинні бути визнані істотним дисциплінарним проступком.

При цьому кваліфікація дій судді за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є зайвою, оскільки допущені суддею порушення норм процесуального права повною мірою охоплюються підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 та пунктом 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Встановивши факти вчинення суддею Зосименко С.Г. істотного дисциплінарного проступку, Перша Дисциплінарна палата дійшла обґрунтованого висновку про звільнення судді з посади.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 березня 2018 року № 847/3дп/15-18 суддю Зосименко С.Г. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, на чотири місяці, відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Згідно із частиною шостою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за наявності непогашених дисциплінарних стягнень до судді має бути застосовано більш суворе дисциплінарне стягнення.

Пунктом 4 частини першої статті 110 цього Закону передбачено, що суддя вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом двох років з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню та підстава для нового стягнення не матиме місця протягом вказаного строку, а також за умови успішного проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшого підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами кваліфікаційного оцінювання.

У оскаржуваному рішенні Першою Дисциплінарною палатою правильно взято до уваги, що строк застосування дисциплінарного стягнення стосовно судді Зосименко С.Г. у вигляді тимчасового відсторонення не закінчився, а отже до судді має бути застосоване більш суворе дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади згідно з пунктом 6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Доводи дисциплінарної скарги судді Зосименко С.Г. щодо несвоєчасного надіслання їй копії рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності не є підставою для скасування цього рішення, оскільки саме по собі несвоєчасне направлення судді копії оскаржуваного рішення не призвело до неможливості подання нею вмотивованої скарги, яка прийнята до розгляду Вищою радою правосуддя.

Надаючи оцінку доводам скарги судді щодо ненадіслання їй копії додаткової скарги, Вища рада правосуддя виходить із такого.

Скарга стосовно судді Зосименко С.Г. надійшла до Вищої ради правосуддя 14 серпня 2017 року, 28 листопада 2017 року судді надіслано копію скарги на 6 аркушах з пропозицією надати пояснення.

13 грудня 2017 року від судді Зосименко С.Г. надійшли пояснення з додатками щодо обставин, викладених у скарзі ОСОБА_3 7 листопада 2018 року надійшли додаткові пояснення судді Зосименко С.Г. з додатками за скаргою ОСОБА_3.

26 червня 2018 року надійшли доповнення до скарги, у яких ОСОБА_3, крім зазначеної у першій скарзі інформації, повідомила про наслідки неправомірних, на її думку, дій судді Зосименко С.Г., а саме про те, що на підставі ухваленого суддею 24 квітня 2017 року судового рішення ОСОБА_1 звернувся за державною реєстрацією будинку. До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок загальною площею 121 кв. м., літера В, за адресою: _____. Незважаючи на скасування заочного рішення від 24 квітня 2017 року, об’єкт самочинного будівництва за неіснуючою адресою продовжує знаходитись у цивільному обігу. 3 серпня 2017 року ОСОБА_1 продав будинок ОСОБА_5, яка відразу передала йому цей будинок в іпотеку. Рішення, ухвалене суддею Зосименко С.Г., ускладнило або й унеможливило розгляд двох інших цивільних справ, що розглядаються Шевченківським районним судом міста Києва.

Закон України «Про Вищу раду правосуддя» не містить обов’язку щодо надіслання копії дисциплінарної скарги чи додаткової скарги судді, натомість учасник дисциплінарної справи має право ознайомлюватись із матеріалами справи.

Всупереч доводам скарги судді Зосименко С.Г. первісна скарга Підкамінної Л.В. містить посилання на порушення суддею правил підсудності при прийнятті до розгляду позовної заяви ОСОБА_1 та ухваленні рішення за цим позовом. Отже, ненадіслання судді копії додаткової скарги не є підставою для скасування рішення та закриття дисциплінарного провадження, як про це просить суддя Зосименко С.Г.

Щодо доводів скарги про відсутність об’єктивних перешкод включити цю дисциплінарну скаргу до порядку денного засідань раніше за ухвалення рішення № 847/3дп/15-18 у дисциплінарній справі за скаргою, яка надійшла пізніше за часом, ніж скарга у даній дисциплінарній скарзі встановлено таке:

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 березня 2018 року № 847/3дп/15-18 притягнуто суддю Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, на строк чотири місяці, відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Вказане рішення ухвалене у дисциплінарній справі, відкритій ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2018 року № 647/3дп/15-18 за дисциплінарною скаргою ПАТ «Комерційний банк «Аксіома», поданою через адвоката Тернову І.В., що надійшла до Вищої ради правосуддя 8 лютого 2018 року.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 26 червня 2018 року розглянуто скаргу судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г. та залишено без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 березня 2018 року № 847/3дп/15-18 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарна скарга Підкамінної Л.В. у даній дисциплінарній справі надійшла до Вищої ради правосуддя 14 серпня 2017 року.

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 вересня 2018 року № 2795/1дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г. за скаргою Підкамінної Л.В..

На час відкриття дисциплінарної справи за скаргою Підкамінної Л.В. дисциплінарна справа за скаргою ПАТ «Комерційний банк «Аксіома» вже була розглянута та у ній було ухвалене рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 березня 2018 року № 847/3дп/15-18, та 26 червня 2018 року це рішення було переглянуте Вищою радою правосуддя за скаргою судді Зосименко С.Г. і залишене без змін.

Розгляд скарги ПАТ «Комерційний банк «Аксіома» щодо дій, вчинених суддею Зосименко С.Г. у листопаді 2015 року, до відкриття дисциплінарного провадження у даній справі за скаргою Підкамінної Л.В. щодо дій, вчинених суддею Зосименко С.Г. у квітні 2017 року не є підставою для скасування рішення та закриття дисциплінарного провадження у даній справі, як про це просить суддя Зосименко С.Г..

Доводи скарги судді Зосименко С.Г. щодо відсутності наслідків ухвалення остаточного судового рішення з порушенням правил підсудності у зв’язку із скасуванням заочного рішення та постановленням ухвали про передачу справи на розгляд до іншого суду за місцезнаходженням нерухомого майна не є підставою для скасування рішення Дисциплінарної палати з огляду на таке.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що 11 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про видачу заочного рішення та отримав копію заочного рішення від 24 квітня 2017 року, що підтверджено його розпискою.

19 травня 2017 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 121 кв. м, житловою площею 71,7 кв. м, літера В, за адресою: _____ на підставі рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року у справі № ____.

Заочне рішення від 24 квітня 2017 року було скасоване ухвалою судді Зосименко С.Г. 17 серпня 2017 року, однак державна реєстрація права власності на житловий будинок уже відбулась та 3 серпня 2017 року за договором купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку № 25-А по вулиці ______ відчужена ОСОБА_5.

Всупереч доводам скарги судді Зосименко С.Г. наслідком ухвалення заочного рішення є державна реєстрація права власності на будинок під час розгляду Шевченківським районним судом міста Києва цивільних справ за позовною заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва та позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділ в натурі частки з домоволодіння, що є спільною частковою власністю, визнання права на користування частиною земельної ділянки. Крім того, наслідком ухвалення заочного рішення є підрив суспільної довіри до суду з огляду на продемонстровану суддею Зосименко С.Г. можливість розгляду судом позову, що виник з приводу нерухомого майна, не за місцем його знаходження всупереч правилу виключної підсудності, встановленому статтею 114 ЦПК України.

У скарзі суддя Зосименко С.Г. вказує на те, що дисциплінарна скарга Підкамінної Л.В. не була оцінена на предмет застосування частини четвертої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для запобігання зловживанню правом на звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, як засобу тиску на суддів Шевченківського районного суду міста Києва у зв’язку із здійсненням ними правосуддя у спорах ОСОБА_3, ОСОБА_4 З ОСОБА_1 на прикладі звільнення іншого судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, що, як вважають скаржники, суперечить їхнім інтересам.

Під час розгляду скарги в засіданні Вищої ради правосуддя суддею Зосименко С.Г. подане письмове клопотання про проведення перевірки щодо зловживання Підкамінної Л.В. правом на скаргу. Зокрема, суддя просить перевірити, чи зверталась остання до Вищої ради правосуддя із скаргами стосовно суддів Шевченківського районного суду міста Києва, оскільки існують всі підстави вважати, що Підкамінна Л.В. має намір поданою скаргою стосовно судді Зосименко С.Г. виправдати свою неналежну процесуальну поведінку при розгляді цивільних справ у Шевченківському районному суді міста Києва, де вона є стороною у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права як засобу тиску на суддю у зв’язку зі здійсненням ним правосуддя.

Вища рада правосуддя відхиляє клопотання судді Зосименко С.Г. про проведення перевірки щодо зловживання Підкамінної Л.В. правом на скаргу та доводи скарги судді Зосименко С.Г. щодо зловживання Підкамінною Л.В. правом на скаргу, оскільки відсутні підстави вважати, що дисциплінарне провадження щодо судді у цій дисциплінарній справі ініційоване без достатніх підстав.

Безпідставними є також доводи скарги судді про неврахування Першою Дисциплінарною палатою того, що за формування справи відповідно до правил діловодства відповідає секретар судового засідання, який не приєднав до справи надіслані судові повістки.

Надані суддею Зосименко С.Г. копії її доповідної записки від 20 липня 2017 року, протоколу засідання дисциплінарної комісії від 28 липня 2017 року, наказу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 червня 2017 року № 56-к про звільнення секретаря судового засідання не спростовують того факту, що на час ухвалення суддею заочного рішення від 24 квітня 2017 року у матеріалах справи були відсутні докази вручення судової повістки відповідачеві, що унеможливлювало ухвалення заочного рішення. В ухвалі від 17 серпня 2017 року про скасування заочного рішення, постановленій суддею Зосименко С.Г., підставою для скасування заочного рішення зазначено те, що відповідач не був належним чином повідомлений про слухання справи.

Вчинення дисциплінарного порушення суддею Зосименко С.Г. обґрунтоване Першою Дисциплінарною палатою, з-поміж іншого, ухваленням заочного рішення за відсутності доказів належного повідомлення про час та місце розгляду справи відповідача та зазначенням у рішенні обставин, про те, що відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи, що не відповідало дійсним обставинам.

Із наданого суддею протоколу засідання дисциплінарної комісії від 28 липня 2017 року вбачається, що секретарем судового засідання не приєднано до матеріалів цивільної справи судових повісток про виклик сторін та про неможливість притягнути його до дисциплінарної відповідальності у зв’язку із звільненням, що жодним чином не підтверджує того, що судові повістки були вручені.

З урахуванням викладеного Вища рада правосуддя вважає, що доводи скарги судді Зосименко С.Г. не спростовують висновків Першої Дисциплінарної палати про допущення суддею істотного дисциплінарного проступку та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Надана суддею інформація про перебування на її утриманні неповнолітньої доньки, батько якої позбавлений батьківських прав, і матері, яка потребує постійного стороннього догляду, та погіршення її матеріального стану у разі звільнення з посади не може бути підставою для скасування рішення та закриття дисциплінарної справи, про що просить суддя, оскільки нею допущено істотний дисциплінарний проступок, що є несумісним зі статусом судді.

Застосування до судді Зосименко С.Г. дисциплінарного стягнення у виді внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення її з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з пунктом 13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги Рада ухвалює рішення відповідно до частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 51, 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя,

вирішила:

залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 листопада 2018 року № 3657/1дп/15-18 про притягнення судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко Світлани Георгіївни до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя».