Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Комкова В.К., Краснощокової Н.С., Маловацького О.В., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гусака М.Б., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою адвоката Мішутушкіна Олександра Володимировича, який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Кредоактив», на дії судді Рівненського міського суду Рівненської області Харечка Сергія Петровича,
встановила:
ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 лютого 2019 року № 491/1дп/15-19 стосовно судді Рівненського міського суду Рівненської області Харечка С.П. відкрито дисциплінарну справу.
Підставою для відкриття дисциплінарної справи стали дії судді Харечка С.П., що могли свідчити про вчинення ним дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими встановлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору та умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
28 березня 2019 року від судді Харечка С.П. до Вищої ради правосуддя надійшов лист (вх. 1441/1/6-19), в якому він повідомив про неможливість прибуття на засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 29 березня 2019 року у зв’язку із сімейними обставинами, просив врахувати раніше подані ним пояснення, а розгляд дисциплінарної справи провести у його відсутність.
Заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Гусака М.Б., врахувавши письмові пояснення судді Харечка С.П., вивчивши матеріали дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Харечка С.П. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
6 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову до відкриття провадження у справі шляхом зупинення виконання зведеного виконавчого провадження № 57266241, що перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області ОСОБА_2, та відшкодування судових витрат у сумі 3885, 91 гривні.
На обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 вказав, що 27 вересня 2007 року між ОСОБА_3 та акціонерним комерційним банком «Європейський» (далі – АКБ «Європейський») було укладено договір кредиту № К/29/1703 (далі – кредитний договір), який було забезпечено договором застави від 27 вересня 2007 року (далі – договір застави), посвідченим приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_4, укладеним у забезпечення виконання зобов’язань кредитного договору, відповідно до якого заставодавцем є ОСОБА_1.
19 серпня 2009 року між АКБ «Європейський» та публічним акціонерним товариством «КБ «Володимирський» укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами, зокрема за вказаними кредитним договором та договором застави. У подальшому за договором № 43-Л від 20 лютого 2015 року про передачу в управління не проданих у зв’язку з ліквідацією ПАТ «КБ «Володимирський» активів усі непродані активи банку, у тому числі актив, який виник з кредитного договору, передано ТОВ «Інвест кредит капітал». 26 січня 2017 року на підставі договору № 03/16-3 ТОВ «Інвест кредит капітал» здійснено відступлення прав вимоги за кредитним договором, договором застави на користь ТОВ «Кредоактив».
У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначив, що з метою захисту його порушеного права він має намір подати до Рівненського міського суду Рівненської області позов про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги № 03/16-3 від 26 січня 2017 року, укладеного між ТОВ «Інвест кредит капітал» і ТОВ «Кредоактив», та визнання ТОВ «Кредоактив» таким, що не має права вимоги. Вказав, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Ухвалою судді Харечка С.П. від 7 листопада 2018 року у справі № 569/20858/18 заяву про забезпечення позову задоволено, вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення зведеного виконавчого провадження № 57266241.
Не погодившись з ухвалою від 7 листопада 2018 року, ТОВ «Кредоактив» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржувана ухвала незаконна, необґрунтована та прийнята з порушенням процесуального права. Зокрема, зазначено, що суд не може забезпечувати позов шляхом зупинення виконання рішення в іншій справі, яке набрало законної сили. Проте ухвалою суду першої інстанції зупинено виконавче провадження на виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 травня 2018 року у справі № 569/894/18, на підставі якого видано виконавчі листи, які перебувають на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області ОСОБА_2.
Також в апеляційній скарзі зазначено, що в оскаржуваній ухвалі не наведено, у чому полягає ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, та не вказано, як саме виконання рішення від 24 травня 2018 року у справі № 569/894/18 в подальшому може вплинути на виконання чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі.
Рівненський апеляційний суд постановою від 10 січня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредоактив» задовольнив. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 7 листопада 2018 року про забезпечення позову у справі № 569/20858/18 скасував та прийняв нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовив.
У своїй постанові апеляційний суд зазначив, що, приймаючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття таких заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Водночас колегія суддів вважала, що підставою такого висновку суду першої інстанції є неповне та необ’єктивне дослідження обставин справи, наданих доказів, що не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалу слід скасувати, оскільки судом першої інстанції зупинено виконання зведеного виконавчого провадження № 57266241, що перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області ОСОБА_2, тобто фактично судового рішення, яке набрало законної сили.
Із наданих суддею Харечком С.П. пояснень щодо викладених у скарзі обставин вбачається, що при винесенні ухвали було встановлено, що 24 травня 2018 року Рівненським міським судом Рівненської області винесено заочне рішення у справі за позовом ТОВ «Кредоактив» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків та стягнення штрафу. У вказаній справі наявна ухвала від 19 травня 2018 року про накладення арешту на майно ОСОБА_1 в розмірі 200327,01 гривні.
На підставі заочного рішення від 24 травня 2018 року відкрито зведене виконавче провадження № 57266241, яке перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області ОСОБА_2. Згідно з інформацією про виконавче провадження приватним виконавцем оголошено розшук майна (семи автомобілів) та накладено арешт на кошти боржника.
У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 вказав, що з метою захисту своїх порушених прав він подав до Рівненського міського суду Рівненської області заяву про перегляд заочного рішення від 24 травня 2018 року у справі за позовом ТОВ «Кредоактив» до нього про відшкодування збитків та стягнення штрафу.
Таким чином, при постановленні ухвали від 7 листопада 2018 року про забезпечення позову, як зазначив суддя Харечко С.П., він врахував обставини, на які посилався заявник, а саме: порушення його права, оскільки заочне рішення прийнято за його відсутності; ТОВ «Кредоактив» не є фінансовою установою, яка має право вимоги, а стягнення коштів у сумі 200327,01 грн не є співмірним з діями державного виконавця щодо арешту майна (семи автомобілів).
Отже, на думку судді Харечка С.П., забезпечення позову судом вжито для ефективного захисту прав заявника.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 9 січня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 24 травня 2018 року у справі за позовом ТОВ «Кредоактив» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків та стягнення штрафу залишено без задоволення.
27 березня 2019 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення судді Харечка С.П., в яких він, зокрема, зазначив таке. Ознайомившись із постановою Рівненського апеляційного суду від 10 січня 2019 року, ним зроблено висновки, що при винесенні ухвали за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ним допущено суддівську помилку і не враховано рекомендацій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 лютого 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» (далі – Постанова), а також не враховано положення статті 436 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).
Крім того, суддя Харечко С.П. зазначив, що, серед іншого, однією з причин, яка призвела до зазначеної помилки, стало надмірне навантаження.
Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання для всіх органів влади, посадових осіб, громадян.
Згідно з пунктами 2, 4 Постанови недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Підстави для зупинення виконавчого провадження зазначені в статтях 34, 38 Закону України «Про виконавче провадження». Однак така підстава, як забезпечення позову в іншій справі у зазначених нормах відсутня.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.
Статтею 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову. Такий вид, як забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, цією статтею не передбачено.
Крім того, слід зазначити, що зупинення виконання судового рішення можливе лише на підставі статті 436 ЦПК України, відповідно до якої тільки суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за власною ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Також судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не зазначено жодного встановленого ним факту та мотиву щодо застосування заходів забезпечення позову, не наведено конкретних обставин щодо заподіяння шкоди правам, свободам чи інтересам позивача з боку відповідача.
Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному статтею 265 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.
Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд.
Встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини вказують, що суддею Харечком С.П. вказаних вимог дотримано не було. Належних мотивів прийняття аргументів сторони щодо суті питання, що вирішувалося, в ухвалі не наведено.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) передбачає, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав і обов’язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», параграфи 29–30).
Таким чином, незазначення належних, співвідносних із положеннями процесуального закону мотивів, з яких виходив суд, задовольняючи заяву про забезпечення позову, призвело до порушення основоположного права на справедливий суд.
Харечко Сергій Петрович Указом Президента України від 13 листопада 2008 року № 1037/2008 призначений на посаду судді Рівненського міського суду Рівненської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 5 березня 2013 року № 452-VІІ обраний суддею безстроково.
Згідно з характеристикою, підписаною головою Рівненського міського суду Рівненської області Денисюком П.Д., Харечко С.П. за час роботи зарекомендував себе з позитивної сторони, здібним та грамотним юристом. Не допускає порушень трудової дисципліни та судової етики. До дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Із довідки про статистичні показники роботи судді Харечка С.П. за 2018 рік вбачається, що ним усього розглянуто 771 справу та 100 матеріалів.
За результатами розгляду дисциплінарної справи порушення, допущені суддею Харечком С.П. під час розгляду справи № 569/20858/18, кваліфікуються Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя як вчинення дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими встановлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору та умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
Частиною одинадцятою статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Дії судді Харечка С.П., які кваліфікуються як дисциплінарні проступки, вчинені 7 листопада 2018 року. Таким чином, строк застосування дисциплінарного стягнення до вказаного судді не закінчився.
Враховуючи характер дисциплінарних проступків судді Харечка С.П., ступінь його вини, відсутність негативних наслідків та дані, що характеризують суддю, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя з огляду на вимоги частини другої статті 109 Закону № 1402-VIII та частини п’ятої статті 50 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» вважає, що суддю Рівненського міського суду Рівненської області Харечка С.П. слід притягнути до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України « Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Рівненського міського Рівненської області Харечка Сергія Петровича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.К. Комков
Н.С. Краснощокова
О.В. Маловацький
