Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Гусака М.Б., Комкова В.К., Краснощокової Н.С., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Фокова Владислава Валентиновича стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Циктіча Віталія Михайловича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 11 грудня 2018 року надійшла дисциплінарна скарга Фокова В.В. на дії судді Шевченківського районного суду міста Києва Циктіча В.М.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2018 року вказана скарга передана для розгляду члену Вищої ради правосуддя Маловацькому О.В. (протокол автоматизованого розподілу матеріалу № Ф-1738/7/20-18).
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацький О.В. запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Циктіча В.М.
Здійснивши попередню перевірку матеріалу, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацького О.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Циктіча В.М. з огляду на таке.
У скарзі Фоков В.В., зазначив, що суддею Шевченківського районного суду міста Києва Циктічем В.М. було порушено норми процесуального права, а також підпункт «а» пункту 1, пункт 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Просить притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності.
Зокрема, скаржник вказав, що 3 грудня 2018 року він звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність прокурорів та керівника Київської місцевої прокуратури № 10, яка надійшла у провадження судді Циктіча В.М., однак, станом на 11 грудня 2018 року (дата подання скарги до Вищої ради правосуддя) не постановлено ухвали про її розгляд.
Автор скарги вважає, що суддя Циктіч В.М. порушив норми процесуального права, зокрема, статті 306 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).
Скаржник вважає, що суддя Циктіч В.М. незаконно відмовляє йому у доступі до правосуддя та безпідставно затягує розгляд вказаної вище скарги.
На запит члена Вищої ради правосуддя Маловацького О.В. головою Шевченківського районного суду міста Києва Савицьким О.А. надано наступну інформацію.
Згідно даних, які містяться в автоматизованій системі документообігу суду скарга ОСОБА_1 на бездіяльність прокурорів Київської місцевої прокуратури № 10 в кримінальному провадженні № НОМЕР_1 надійшла до суду 3 грудня 2018 року та обліковується за номером справи № 761/46262/18 (провадження 1-кс/761/31406/2018), а також перебувала в провадженні судді Циктіча В.М.
Попередньою перевіркою встановлено наступне.
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність прокурорів Київської місцевої прокуратури № 10, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 від 24 грудня 2017 року.
На обґрунтування скарги заявник зазначив, що Шевченківським УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у вказаному вище провадженні, у якому 1 листопада 2018 року потерпілий ОСОБА_1 звернувся до керівника Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_2 з клопотанням про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
У подальшому, 24 листопада 2018 року скаржник отримав лист першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_3, у якому останній повідомив, що потерпілий ОСОБА_1 може ознайомитись з матеріалами кримінального провадження у приміщенні 4-го ВП Шевченківського УП ГУНП у місті Києві.
Однак, потерпілому можливість ознайомитись з матеріалами провадження слідчим не надана, що, на його думку, свідчить про бездіяльність слідчого, яка може бути оскаржена у порядку статті 303 КПК України. Тому скаржник просив зобов’язати прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у зазначеному провадженні, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 надати матеріали досудового розслідування для ознайомлення.
Крім того, 26 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до керівника Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_2 із скаргою на недотримання слідчим, який здійснює досудове розслідування у вказаному вище провадженні, та прокурором, який є процесуальним керівником, розумних строків.
Однак, на момент звернення із скаргою до слідчого судді скарга керівником органу прокуратури не розглянута, тому ОСОБА_1 просив зобов’язати керівника Київської місцевої прокуратури № 10 вчинити певні дії.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність прокурорів та керівника Київської місцевої прокуратури № 10 у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 від 24 грудня 2017 року відмовлено, оскільки скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність, які не підлягають оскарженню згідно частини четвертої статті 304 КПК України.
Ухвала мотивована тим, що рішення про відмову у задоволенні скарги № 3754 керівником Київської місцевої прокуратури № 10 не прийняте. Тобто, скаржник, помилково ототожнюючи відсутність інформації про розгляд керівником Київської місцевої прокуратури № 10 поданої ним клопотання з відмовою у її задоволенні, фактично оскаржує неіснуюче рішення прокурора.
Відповідно до пункту 11 статті 56 КПК України потерпілий має право ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування шляхом подання слідчому чи прокурору згідно зі статтею 221 КПК відповідного клопотання.
Вказане право потерпілого покладає на слідчого чи прокурора обов’язок надати ініціатору такого клопотання матеріали досудового розслідування для знайомлення, за виключенням матеріалів, ознайомлення з якими може зашкодити досудовому розслідуванню.
Як вбачається зі змісту ухвали, скарги та додані до неї документи, клопотання потерпілого від 1 листопада 2018 року, адресоване керівнику органу прокуратури, про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № НОМЕР_1, останнім розглянуто.
Відповідно до листа першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_3 від 12 листопада 2018 року клопотання потерпілого ОСОБА_1 задоволено та повідомлено, що ознайомитись з матеріалами він може за місцем знаходження органу досудового розслідування.
У той же час з вимог скаржника вбачається, що останній з таким рішенням заступника керівника прокуратури не погодився та просив зобов’язати прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво у цьому провадженні, надати потерпілому матеріали кримінального провадження для ознайомлення у приміщенні Київської місцевої прокуратури № 10.
Частиною першою статті 303 КПК України передбачений вичерпний перелік дій, рішень та бездіяльності слідчого та прокурора, що можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Відповідно до положень вказаної статті бездіяльність прокурора, яка може бути оскаржена під час досудового розслідування, полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, неповерненні тимчасово вилученого майна, нездійсненні інших процесуальних дій, які прокурор зобов’язаний вчинити у визначений КПК строк.
Скаржник не погодився з результатом розгляду його клопотання у частині направлення для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження до органу досудового розслідування, просив зобов’язати прокурорів надати матеріали досудового розслідування для ознайомлення.
Водночас, КПК України не визначений строк, упродовж якого слідчий або прокурор має виконати покладений на нього обов’язок щодо надання матеріалів досудового розслідування для ознайомлення.
Наведена вище обставина виключає можливість оскарження такої бездіяльності слідчого чи прокурора у порядку пункту 1 частини першої статті 303 КПК, оскільки вказана норма пов’язує можливість оскарження бездіяльності у разі невиконання слідчим чи прокурором певних процесуальних дій у випадку, коли такий строк визначений КПК України.
З викладеного можливо дійти висновку, що до слідчого судді оскаржена бездіяльність, яка оскарженню у порядку статті 303 КПК України не підлягає, що в силу частини четвертої статті 304 КПК України тягне відмову у відкритті провадження за скаргою.
Частиною першою статті 303 КПК України визначено, що рішення прокурора про відмову у задоволенні скарги на недотримання слідчим чи прокурором розумних строків досудового розслідування може бути оскаржене до слідчого судді.
Як вбачається зі скарги, 26 листопада 2018 року заявник звернувся до керівника Київської місцевої прокуратури № 10 зі скаргою № 3754, у якій просив прокурора вищого рівня надати вказівки прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у провадженні № НОМЕР_1, щодо дотримання розумних строків при проведенні слідчих дій.
Розгляд вимог ОСОБА_1 можливий за наявності рішення керівника Київської місцевої прокуратури № 10 про відмову у задоволенні скарги про проведення слідчих дій.
У той же час, скаржник, вважаючи відсутність інформації про результати розгляду його скарги від 26 листопада 2018 року, оформлення яких у вигляді рішення прокурора у силу статті 308 КПК України не передбачено, вбачає у поведінці керівника Київської місцевої прокуратури № 10 бездіяльність, яка підлягає оскарженню у порядку статті 303 КПК України.
Водночас, з аналізу статтей 303 та 308 КПК України вбачається, що бездіяльність, яка полягає у не розгляді прокурором вищого рівня скарги на недотримання слідчим та процесуальним керівником розумних строків розслідування, підлягає оскарженню у порядку статті 303 КПК України у разі винесення керівником відповідного органу прокуратури постанови про відмову у задоволенні відповідної скарги. Тобто, предметом оскарження у даному випадку є саме рішення вищестоящого прокурора.
Щодо твердження скаржника про відмову у доступі до правосуддя слід зазначити таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.
Як убачається із тексту ухвали слідчого судді від 12 грудня 2018 року, скарга ОСОБА_1 була прийнята слідчим суддею та за результатами її вивчення, дослідження доданих до неї матеріалів, останній прийшов до висновку про відмову у відкритті провадження з урахуванням положень частини четвертої статті 304 КПК України.
Тобто в цьому конкретному випадку слідчим суддею місцевого суду не було відмовлено скаржнику ОСОБА_1 у доступі до правосуддя, оскільки скарга по суті була вивчена, досліджена та слідчим суддею Циктічем В.М. прийнято відповідне рішення, зважаючи на приписи норм КПК України. Також суддею не було допущено безпідставне затягування розгляду вказаної вище скарги.
Оскільки попередньою перевіркою було встановлено відсутність у діях судді Циктіча В.М. суб’єктивної сторони дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1, пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у виді умислу або недбалості, у скарзі Фокова В.В. відсутні відомості про наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини шостої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.
Керуючись статтями 43–45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 107 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Циктіча Віталія Михайловича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
В.К. Комков
Н.С. Краснощокова
