Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Гусака М.Б., Краснощокової Н.С., Маловацького О.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Новицького Володимира Станіславовича стосовно судді Залізничного районного суду міста Львова Ліуша Андрія Ігоровича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 25 квітня 2017 року за вхідним № Н-2306/1/7-17 надійшла скарга Новицького В.С. стосовно судді Залізничного районного суду міста Львова Ліуша А.І.
У скарзі порушується питання про притягнення судді Ліуша А.І. до дисциплінарної відповідальності за безпідставне, на думку скаржника, затягування розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування рішення (справа № 462/5603/15-а).
Скаржник вважає, що суддя Ліуш А.І. має бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 2, 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 25 квітня 2017 року скаргу передано для перевірки члену Вищої ради правосуддя Комкову В.К.
Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Дисциплінарне провадження щодо суддів здійснюється за правилами та у строки, що встановлені главою 4 розділу ІІ Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки скарги встановлено таке.
3 листопада 2016 року суддя Залізничного районного суду міста Львова Ліуш А.І. у справі № 462/5603/16-а постановив ухвалу, якою відкрито провадження за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування рішення, призначено судовий розгляд на 20 грудня 2016 року.
1 червня 2017 року Залізничний районний суд міста Львова під головуванням судді Ліуша А.І. у справі № 462/5603/16-а ухвалив постанову, якою позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області № 296 від 25 травня 2016 року «Про відмову у наданні дозволу на розміщення тимчасової споруди – торгівельного кіоску по вулиці Соборній на території бульвару 35 мікрорайону ФОП ОСОБА_1».
13 вересня 2017 року Львівський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області залишено без задоволення, постанову Залізничного районного суду міста Львова від 1 червня 2017 року залишено без змін.
7 листопада 2017 року суддя Вищого адміністративного суду України Черпіцька Л.Т. постановила ухвалу, якою відкрито касаційне провадження за скаргою виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області на постанову Залізничного районного суду міста Львова від 1 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року у справі № 462/5603/16-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування рішення.
Автор дисциплінарної скарги вважає, що суддею Ліушем А.І. при розгляді справи порушені вимоги статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, чинного на час розгляду справи (далі – КАС України), права людини і основоположні свободи.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Розумний строк – найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (пункт 11 частини першої статті 3 КАС України).
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення у справах «Бараона проти Португалії», 1987 рік; «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
У письмових поясненнях Вищій раді правосуддя суддя Ліуш А.І. зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 24 жовтня 2016 року. На виконання вимог частини третьої статті 107 КАС України суд звернувся до відповідного органу щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) позивача, яка надійшла до суду 3 листопада 2018 року. Того ж дня невідкладно відкрито провадження у справі та з урахуванням раніше призначених справ судове засідання призначено на 20 грудня 2016 року. В наступному розгляд справи неодноразово відкладався з об’єктивних причин: перебування головуючого судді у нарадчій кімнаті по іншим справам; клопотання представників позивача про ознайомлення з матеріалами справи; неявка представників позивача; відпустки головуючого судді. Окремі судові засідання не розпочинались вчасно у зв’язку з відсутністю вільного залу судового засідання, яких у суді три на шість суддів, які на той час виконували обов’язки. Ухвалене 1 червня 2017 року за результатами розгляду справи рішення позивачем не оскаржувалось. При відхилення апеляційної скарги відповідача апеляційним судом не зазначалось про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. Розгляд справи в межах визначеного законом розумного строку був неможливим у зв’язку з надмірним навантаженням судді, оскільки під час розгляду позову ОСОБА_1 у суді працювало лише 5 суддів з 13 по штату.
Долученими до пояснень судді Ліуша А.І. документами підтверджуються його доводи про те, що у 2015 році його навантаження за загальною кількістю справ перевищувало навантаження у суді та регіоні в 4 рази, у цивільних справах в 7 разів. У 2016 році навантаження судді Ліуша А.І. за загальною кількістю справ перевищувало навантаження у суді та регіоні в 3 рази, у цивільних справах в 4 рази. У 2017 році навантаження судді Ліуша А.І. за загальною кількістю справ перевищувало навантаження у суді та регіоні в 2 рази, у цивільних справах в 3,5 разів.
У 2015 році суддею Ліушем А.І. розглянуто з ухваленням рішення 75 кримінальних проваджень та 1354 цивільні справи. Розглянуто 272 матеріали.
У 2016 році суддею Ліушем А.І. розглянуто з ухваленням рішення 98 кримінальних проваджень та 905 цивільних справ. Розглянуто 219 матеріалів.
У 2017 році суддею Ліушем А.І. розглянуто з ухваленням рішення 85 кримінальних проваджень та 768 цивільних справ. Розглянуто 186 матеріалів.
Загалом за період 2012-2017 років суддею Ліушем А.І. завершено розгляд по суті у 8740 справах та 1765 матеріалах (всього 10505). При цьому його показники скасованих та змінених рішень нижчі ніж у суді та регіоні, що підтверджується довідками ТУ ДСА України у Львівській області.
У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що для того, щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим.
Також у пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) вказано, що відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень.
Згідно з Бангалорськими принципами діяльності судді, затвердженими резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи із власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.
Враховуючи викладене, вбачається, що в діях судді Ліуша А.І. має місце порушення вимог статті 122 КАС України, однак встановлені попередньою перевіркою обставини не дають підстав для висновку про безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, а отже, про вчинення суддею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Стосовно посилань автора дисциплінарної скарги на порушення суддею Ліушем А.І. під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 прав людини і основоположних свобод необхідно зазначити таке.
Частина перша статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» містить вичерпний перелік підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити, зокрема, конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді, а також посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості.
Подана Новицьким В.С. дисциплінарна скарга не містить посилань на фактичні дані, які б свідчили про порушення суддею Ліушем А.І. прав людини та основоположних свобод (пункт 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Дисциплінарна скарга не містить також посилань на фактичні дані, які б свідчили про наявність у діях судді Ліуша А.І. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Під дисциплінарним проступком судді слід розуміти винне, протиправне порушення службових обов’язків, що виражається в обмеженні або порушенні законних прав та інтересів осіб, які беруть участь у судочинстві, або перешкоджанні доступу до правосуддя, порушенні суддівських обмежень, і так само загальновизнаних моральних вимог.
Відповідно до частини шостої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.
20 листопада 2018 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява Новицького В.С. з проханням залишити без розгляду та повернути дисциплінарну скаргу стосовно судді Ліуша А.І., оскільки аналіз роботи Залізничного районного суду міста Львова та судді Ліуша А.І. свідчить про те, що кількість справ у суді значно перевищує фізичні можливості суддів, які здійснювали повноваження з розгляду справ. Рішення у справі суддею Ліушем А.І. ухвалено законне та справедливе, воно підтверджено апеляційним та касаційним судами.
Ліуша Андрія Ігоровича суддею Залізничного районного суду міста Львова призначено Указом Президента України від 13 травня 2008 року № 432/2008 строком на п’ять років, постановою Верховної Ради України від 16 травня 2013 року № 247-VІІ обрано на посаду судді безстроково. Майже 11 років Ліуш А.І. працює суддею в одному суді, характеризується позитивно, обраний заступником голови суду, до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Оскільки за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Новицького В.С. встановлено, що у діях судді Залізничного районного суду міста Львова Ліуша А.І. відсутні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 2, 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Залізничного районного суду міста Львова Ліуша А.І.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Залізничного районного суду міста Львова Ліуша Андрія Ігоровича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
Н.С. Краснощокова
О.В. Маловацький
