Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Бойка А.М., Волковицької Н.О., Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменка І.А. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Державної іпотечної установи в особі адвоката Тодосієнка Валерія Михайловича стосовно судді господарського суду міста Києва Привалова Артема Ігоровича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 13 листопада 2017 року надійшла дисциплінарна скарга Державної іпотечної установи в особі адвоката Тодосієнка В.М. від 10 листопада 2017 року за вх. № 476/3/13-17, в якій скаржник вказує на неналежну поведінку судді господарського суду міста Києва Привалова А.І. під час розгляду справи за позовом Державної іпотечної установи до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_1 (далі – ПАТ «Дельта Банк») за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного Банку України про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів недійсним (справа № 910/13411/17).
Автор скарги зазначає, що за результатом розгляду справи суддею Приваловим А.І. прийнято рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Під час розгляду справи суддею допущено ряд грубих процесуальних порушень, що, на думку скаржника, свідчить про упереджене ставлення судді до позивача та прихильність до відповідача. Суддею ухвалено рішення без всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів.
Вказані обставини, як зазначив скаржник, є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), зокрема, вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменко І.А. висновком від 12 березня 2018 року запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Привалова А.І. на підставі пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», оскільки суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Здійснивши попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Артеменка І.А., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді господарського суду міста Києва Привалова А.І. з огляду на таке.
Привалов Артем Ігорович Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 479-VIII обраний на посаду судді господарського суду міста Києва безстроково.
Рішенням господарського суду міста Києва (суддя Привалов А.І.) від 12 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Державна іпотечна установа в особі адвоката Тодосієнка В.М. вважає вказане рішення суду незаконним, прийнятим без всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів. Автор скарги зазначив, що ухвалою суду від 21 вересня 2017 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, однак, на думку скаржника, суддею не досліджено витребувані докази та не надано правової оцінки документам, що ставить під сумнів правомірність та законність дій судді.
Крім того, скаржник зазначив, що суддею було задоволено клопотання про витребування додаткових доказів у третіх осіб, але на день ухвалення судового рішення такі документи до суду не надійшли, таким чином, суддею проігноровано невиконання третіми особами ухвали суду та не притягнуто їх до юридичної відповідальності за невиконання ухвали про витребування доказів.
Вказані обставини призвели до постановлення суддею незаконного рішення та, на думку скаржника, є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
У своїх поясненнях суддя Привалов А.І. зазначив, що скаржник помилково посилається на порушення вимог чинного законодавства учасниками судового процесу в частині невиконання ухвали суду про надання доказів, здійснюючи її ототожнення з невиконанням рішення суду, оскільки доведення порушених прав та захист їх в судовому порядку, перш за все, покладається процесуальним законом на позивача. Крім того, відповідач та треті особи частково подали витребувані судом докази, а в частині невиконання вимог суду надали з цього приводу відповідні письмові пояснення, які залучені до матеріалів справи. Суддя зазначив, що ним під час вирішення спору не було допущено порушень вимог процесуального законодавство, дотримано принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Виключно законами України визначаються судоустрій та судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).
Вища рада правосуддя діє у межах повноважень, визначених у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено: є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС вказує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуто, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією, не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Згідно з Бангалорськими принципами поведінки судді, затвердженими резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, незважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їх причини.
У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судової системи в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії (від 23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Як зазначено у пункті 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки (від 17 листопада 2010 року), тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
З аналізу змісту доводів дисциплінарної скарги убачається, що вони фактично зводяться до незгоди із процесуальними діями судді та заперечень результату судового розгляду справи.
Крім того, встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 січня 2018 року апеляційну скаргу Державної іпотечної установи залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року без змін. Отже доводам скаржника вже надана належна оцінка судом апеляційної інстанції.
Таким чином, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що доводи, викладені у скарзі Державної іпотечної установи в особі адвоката Тодосієнка В.М., зводяться лише до незгоди з рішенням судді, а тому не свідчать про наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Скарга не містить відомостей про допущення суддею дій, які можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності.
Незгода із судовим рішенням не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді господарського суду міста Києва Привалова Артема Ігоровича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
В.А. Нежура
