Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Артеменка І.А., Волковицької Н.О., Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бойка А.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Барвицького Олексія Сергійовича, Ульяницького Максима Олеговича, Шилова Михайла Валентиновича, Сапелкіна Ігоря Олександровича стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Бобровника Олександра Вікторовича та дисциплінарних скарг Барвицького Олексія Сергійовича стосовно суддів апеляційного суду міста Києва Глиняного Віктора Петровича, Паленика Ігоря Григоровича, Присяжнюка Олега Богдановича,
встановила:
29 березня 2017 року за вхідними № Б-1733/0/7-17 та № Б-1733/1/7-17 до Вищої ради правосуддя надійшли скарги Барвицького О.С. стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Бобровника О.В. Як вказано у скаргах, зазначений суддя умисно або у зв’язку з очевидною недбалістю порушив права і основоположні свободи людини під час постановлення ухвали від 22 березня 2017 року у справі № 760/20916/16-к.
На думку автора скарги, на час прийняття цього рішення не було правових підстав для діяльності податкової міліції, а тому суд мав відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна. Окрім того, судом накладено арешт на майно, арешт якого не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України).
У зв’язку із викладеним Барвицький О.С. висловив прохання притягнути суддю Солом’янського районного суду міста Києва Бобровника О.В. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 29 березня 2017 року та протоколу передачі матеріалу раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 29 березня 2017 року вказані дисциплінарні скарги було передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Бойку А.М.
3 квітня 2017 року за вхідними № Ш-1833/0/7-17, № Ш-1833/1/7-17, № У-1831/0/7-17, № С-1850/0/7-17 надійшли дві дисциплінарні скарги Шилова М.В., а також скарги Ульяницького М.О., Сапелкіна І.О. стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Бобровника О.В.
За своїм змістом ці дисциплінарні скарги є повністю ідентичними дисциплінарним скаргам Барвицького О.С. від 29 березня 2017 року.
Відповідно до протоколів передачі матеріалів раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 3 квітня 2017 року зазначені дисциплінарні скарги Шилова М.В., Ульяницького М.О., Сапелкіна І.О. розподілені для розгляду члену Вищої ради правосуддя Бойку А.М. разом із дисциплінарними скаргами Барвицького О.С.
12 травня 2017 року за вхідними № Б-1733/2/7-17, № Б-1733/3/7-17, № Б-1733/4/7-17 надійшли дисциплінарні скарги Барвицького О.С. стосовно суддів апеляційного суду міста Києва Глиняного В.П., Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б.
У цих скаргах Барвицький О.С. стверджує, що судді апеляційного суду міста Києва Глиняний В.П., Паленик І.Г., Присяжнюк О.Б., які входили до складу колегії суддів, під час апеляційного перегляду ухвали Солом’янського районного суду міста Києва від 22 березня 2017 року у справі № 760/20916/16-к умисно або у зв’язку з очевидною недбалістю порушили права і основоположні свободи людини.
Автор скарги вказує, що зазначені судді допустили ті самі порушення кримінального процесуального права, що й суддя Бобровник О.В.
У зв’язку із зазначеним у скаргах висловлено прохання притягнути суддів апеляційного суду міста Києва Глиняного В.П., Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколів передачі матеріалів раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 12 травня 2017 року зазначені дисциплінарні скарги розподілені члену Вищої ради правосуддя Бойку А.М. для розгляду разом із попередньо зазначеними дисциплінарними скаргами Барвицького О.С., Шилова М.В., Ульяницького М.О., Сапелкіна І.О.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Дисциплінарне провадження щодо суддів здійснюється за правилами та у строки, встановлені главою 4 Розділу ІІ Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
На підставі статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пункту 12.2 Регламенту Вищої ради правосуддя член Дисциплінарної палати, визначений автоматизованою системою розподілу справ доповідачем, здійснює попередню перевірку дисциплінарної скарги.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Барвицького О.С., Ульяницького М.О., Шилова М.В., Сапелкіна І.О. стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Бобровника О.В. та дисциплінарних скарг Барвицького О.С. стосовно суддів апеляційного суду міста Києва Глиняного В.П., Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б. членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бойком А.М. складено висновок із викладенням фактів та обставин, що підтверджують надану у висновку пропозицію.
Дослідивши матеріали попередньої перевірки за зазначеними дисциплінарними скаргами стосовно суддів Солом’янського районного суду міста Києва Бобровника О.В., апеляційного суду міста Києва Глиняного В.П., Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бойка А.М., який запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно зазначених суддів, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
21 березня 2017 року до Солом’янського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого слідчого управління фінансових розслідувань державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Скрипаля О.В., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 9 міста Києва Петрунею Р.А., про накладення арешту на видаткову частину розрахункових рахунків ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.
Зазначене клопотання подане в межах досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за НОМЕР_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 212, частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Згідно із вказаним клопотанням ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 упродовж 2014–2016 років отримують на власні рахунки грошові кошти від низки підприємств з ознаками фіктивності згідно з договорами комісії начебто з метою подальшого придбання зернової продукції вітчизняної селекційної озимої пшениці. Вказану продукцію ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 за вказаний період часу не придбали, а отримані грошові кошти готівкою знімали та продовжують знімати у банківських установах.
У клопотанні також йдеться про те, що ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 використовують власні банківські рахунки для транзиту та обготівковування злочинних грошових коштів, отриманих від протиправної діяльності підприємств діючого сектору економіки.
Слідчий вказав, що грошові кошти, які надходять на банківські рахунки зазначених осіб, можуть перераховуватись на розрахункові рахунки інших осіб та обготівковуватись, що призведе до їх втрати і унеможливить встановлення причетних до злочину осіб.
Того самого дня зазначене клопотання було зареєстровано як кримінальне провадження № 1-кс/760/4998/17 та розподілено для розгляду судді Бобровнику О.В.
22 березня 2017 року зазначене клопотання розглянуто у відкритому судовому засіданні та за результатами його розгляду постановлено ухвалу, якою клопотання задоволено та накладено арешт на видаткову частину розрахункових рахунків ОСОБА_1 – НОМЕР_2, ОСОБА_2 – НОМЕР_3, ОСОБА_3 – НОМЕР_4 (українська гривня, російський рубль, долар США, євро), відкриті в публічному акціонерному товаристві «АЛЬФА-БАНК» у місті Києві (МФО 300346), а також зобов’язано службових осіб банку зупинити видаткові операції за вказаними рахунками.
Приймаючи таке рішення, суддя Бобровник О.В. виходив із того, що слідчим доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про які йдеться у клопотанні слідчого та може бути виконане завдання, задля виконання якого слідчий звернувся із клопотанням про арешт майна.
Суддя Бобровник О.В. дійшов висновку, що клопотання слідчого містить достатньо правових підстав для його задоволення відповідно до вимог статті 170 КПК України з метою збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, власники майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скористалися правом апеляційного оскарження цієї ухвали слідчого судді.
27 березня 2017 року автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цього кримінального провадження визначено колегію суддів у складі Глиняного В.П., Паленика І.Г., Масенка Д.Є.
Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19 квітня 2017 року у зв’язку із запланованою відпусткою судді Масенка Д.Є. його виключено зі складу колегії суддів, натомість до складу колегії суддів включено суддю Присяжнюка О.Б.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року ухвалу Солом’янського районного суду міста Києва від 22 березня 2017 року залишено без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – без задоволення.
Приймаючи таке рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції виходила з того, що слідчий суддя обґрунтовано, відповідно до вимог статей 132, 170–173 КПК України наклав арешт на кошти, які знаходяться на рахунках ОСОБА_1, ОСОБА_2, врахувавши наслідки вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Доводи апелянтів стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді з підстав порушених норм податкового законодавства колегія суддів визнала непереконливими, оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», пунктом 134 якого було виключено із Податкового кодексу України розділ XVIII-2 «Податкова міліція», набрав чинності після внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 212, частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 212 КК України.
Суддям Солом’янського районного суду міста Києва Бобровнику О.В., апеляційного суду міста Києва Глиняному В.П., Паленику І.Г., Присяжнюку О.Б. було запропоновано надати пояснення стосовно викладених у дисциплінарних скаргах відомостей. Судді апеляційного суду міста Києва Глиняний В.П., Паленик І.Г., Присяжнюк О.Б. надіслали спільні пояснення до Вищої ради правосуддя, в яких надали відомості щодо руху справи у суді апеляційної інстанції та вказали, що під час її розгляду дотримались засад кримінального провадження. Зазначені судді у поясненнях також вказали, що звернення Барвицького О.С. із дисциплінарними скаргами щодо них вважають проявом незгоди із ухваленим судовим рішенням, воно не підлягає окремому оскарженню у касаційному порядку.
При ухваленні рішення за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Барвицького О.С., Ульяницького М.О., Шилова М.В., Сапелкіна І.О. стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Бобровника О.В. та дисциплінарних скарг Барвицького О.С. щодо суддів апеляційного суду міста Києва Глиняного В.П., Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала таке.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (частина третя статті 132 КПК України).
Завдання суду полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на час звернення із відповідним клопотанням про арешт майна та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно із абзацом першим частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до абзацу першого частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (частина одинадцята цієї статті).
Відповідно до статті 131 Конституції України, статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, оцінювати висновки, яких дійшов суд із питань фактів і права, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень.
При вирішенні питання про наявність підстав для відкриття чи відмови у відкритті дисциплінарної справи Вища рада правосуддя та її органи надають оцінку виключно діям судді, щодо яких проводилась попередня перевірка, та їх співвідношення із діями, визначеними як дисциплінарні проступки на час їх вчинення.
З матеріалів перевірки не вбачається вчинення суддями Солом’янського районного суду міста Києва Бобровником О.В., апеляційного суду міста Києва Глиняним В.П., Палеником І.Г., Присяжнюком О.Б. дій, які частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначені як дисциплінарні проступки судді.
Наведені у дисциплінарних скаргах обставини і доводи зводяться до фактичної незгоди із постановленою слідчим суддею Бобровником О.В. ухвалою від 22 березня 2017 року, викладеними у ній доводами та мотивами, а також незгоди із ухвалою апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їхніх рішень.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
З огляду на наведене незгода із судовим рішенням не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Солом’янського районного суду міста Києва Бобровника Олександра Вікторовича, апеляційного суду міста Києва Глиняного Віктора Петровича, Паленика Ігоря Григоровича, Присяжнюка Олега Богдановича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
Н.О. Волковицька
В.А. Нежура
