Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Артеменка І.А., Бойка А.М., Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицької Н.О. за результатами попередньої перевірки скарги прокуратури Житомирської області стосовно судді Радомишльського районного суду Житомирської області Невмержицького Івана Миколайовича,
встановила:
3 листопада 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга прокуратури Житомирської області за підписом заступника прокурора Житомирської області від 24 червня 2016 року (вхідний реєстраційний № 1373/0/20-17), надіслана Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідно до пункту 19 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», стосовно дій судді Радомишльського районного суду Житомирської області Невмержицького Івана Миколайовича.
Протоколом автоматизованого розподілу між членами Вищої ради правосуддя від 3 листопада 2017 року скаргу прокуратури Житомирської області передано члену Вищої ради правосуддя Волковицькій Н.О.
Згідно з частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицькою Н.О. проведено попередню перевірку скарги Особа_1, за результатами якої складено висновок із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Особа_2.
Дослідивши матеріали попередньої перевірки, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицьку Н.О., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
У скарзі зазначено, що суддею Невмержицьким І.М. розглядалась справа № 289/21/15-ц за позовом про розірвання шлюбу між Особа_3 та Особа_4 Відповідач, Особа_2, подав заяву про розгляд справи без його участі та погодження з позовними вимогами у повному обсязі. Рішенням від 30 січня 2015 року задоволено позовні вимоги у вказаній справі і крім того, залишено доньку Особа_5 для подальшого виховання та утримання при матері – Особа_3. Однак через рік, Бойком В.М., який одночасно є представником позивача і відповідача була подана заява про виправлення описки у рішенні, що у свою чергу є порушенням приписів статті 40 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття ухвали) щодо заборони одній особі бути одночасно представником іншої сторони. Крім того, внаслідок прийняття ухвали від 20 січня 2016 року виправлено описку у вказаному рішенні і доньку Особа_5 для подальшого виховання та утримання залишено при батьку – Особа_4, внаслідок чого резолютивна частина рішення суперечить мотивувальній частині. У зв’язку із викладеним, автор скарги просить притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності.
В січні 2015 року Особа_3 звернулась до Радомишльського районного суду Житомирської області із позовною заявою про розірвання шлюбу між нею та Особа_4.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 30 січня 2015 року позовну заяву задоволено, шлюб між Особа_4 та Особа_3 розірвано, малолітню дитину, доньку Особа_5 для подальшого виховання та утримання залишено при матері – Особа_3. В тексті рішення зазначені пояснення Особа_3 про те, що від даного шлюбу і спільного проживання у них з відповідачем народилася спільна дитина – донька, котра є малолітньою і яку для подальшого утримання та виховання просила суд залишити з нею так як спору про місце проживання дитини у них з відповідачем немає.
В січні 2016 року до Радомишльського районного суду Житомирської області подано заяву про виправлення описки в рішенні суду від 30 січня 2015 року. Заява підписана «представником заявників Особа_3 та Особа_4» Бойком В.М. У заяві висловлено прохання щодо зміни в резолютивній частині рішення особи, при якій залишається донька Особа_5 для подальшого виховання та утримання а саме з Особа_3 на Особа_4.
Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 20 січня 2016 року виправлено описку в резолютивній частині рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 30 січня 2015 року та замість «…матері – Особа_3…» зазначено «…батьку – Особа_4…».
Відповідно до частини другої статті 40 Цивільного процесуального кодексу України одна й та сама особа не може бути одночасно представником іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору або беруть участь у справі на другій стороні.
В ході попередньої перевірки встановлено, що приймаючи ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 20 січня 2016 року суддя взяв до уваги заяву, яка підписана одним і тим же представником як Особа_4, так і Особа_3, що суперечить вимогам статті 40 Цивільного процесуального кодексу України.
Крім того, як вбачається з рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 30 січня 2015 року позивачка просила суд залишити доньку для виховання із нею, що було взято до уваги суддею і також вказано в резолютивній частині рішення. Однак, після прийняття ухвали Радомишльського районного суду Житомирської області від 20 січня 2016 року резолютивні частина рішення від 30 січня 2015 року суперечить обставинам, встановленим судом в ході судового засідання і відображених в описовій частині.
Згідно з пунктом 19 постанови пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент прийняття ухвали від 20 січня 2016 року) суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Згідно з частиною першою статті 56 вказаного Закону суддя присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Відповідно до статті 1 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі.
Враховуючи викладене, прийняття суддею Невмержицьким І.М. ухвали від 30 січня 2016 року призводить до зміни рішення прийнятого судом на протилежне.
Таким чином, прийняття ухвали Радомишльського районного суду Житомирської області від 20 січня 2016 року може свідчити про те, що суддя Невмержицький І.М. вийшов за межі власних повноважень, порушив обов’язки судді та прийняв її з грубим порушенням вимог процесуального законодавства, що у свою чергу могло призвести до порушення права на справедливий суд.
Зазначені дії судді можуть підривати довіру до судової влади і ставити під сумнів авторитет правосуддя, зокрема щодо професійного рівня суддів і суворого дотримання ними процесуального законодавства.
Згідно з пунктами 3,4 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент прийняття ухвали від 20 січня 2016 року) суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження внаслідок систематичного або грубого одноразового порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя та умисного або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пунктів 3,4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакцій чинній на теперішній час) суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження внаслідок допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя та умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
Таким чином, Друга Дисциплінарна палата вважає, що факти, викладені у скарзі прокуратури Житомирської області, можуть свідчити про наявність в діях судді ознак дисциплінарного проступку, а тому існують підстави для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Радомишльського районного суду Житомирської області Невмержицького І.М.
Враховуючи викладені обставини, керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Радомишльського районного суду Житомирської області Невмержицького Івана Миколайовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
А.М. Бойко
В.А. Нежура
