Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого ‒ Шапрана В.В., членів Гусака М.Б., Говорухи В.І., Маловацького О.В., розглянувши висновок доповідача ‒ члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги адвоката Сидорука Миколи Івановича, який діє в інтересах ТОВ «Євротранском», стосовно судді Верховного Суду України Ємця Анатолія Анатолійовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 25 липня 2017 року за вхідним № 695/1/13-17 надійшла скарга адвоката Сидорука М.І., який діє в інтересах ТОВ «Євротранском», стосовно судді Верховного Суду України Ємця А.А.
Автор дисциплінарної скарги вважає, що суддя відмовив у допуску справи № 910/29171/15 до провадження Верховного Суду України, чим незаконно здійснив відмову у доступі до правосуддя, з метою перегляду різної практики застосування законодавства, шляхом прийняття рішення про стягнення судового збору, який не передбачений законодавством, і тому внаслідок зазначених дій суддя має бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктами (а) пункту 1 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Дисциплінарне провадження щодо суддів проводиться за правилами та у строки, встановлені главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради правосуддя від 25 липня 2017 року скарга передана для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Комкову В.К.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Першої Дисциплінарної палати Комков В.К. вніс пропозицію про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Верховного Суду України Ємця А.А.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача ‒ члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Верховного Суду України Ємця А.А. з огляду на таке.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27 січня 2016 року у цивільній справі № 910/29171/15-ц за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранском» до держави Україна в особі Національного банку України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ «Брокбізнесбанк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування завданої шкоди та стягнення суми відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2016 року у справі № 910/29171/15 апеляційну скаргу ТОВ «Євротранском» залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 27 січня 2016 року ‒ без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 31 серпня 2016 року рішення господарського суду міста Києва від 27 січня 2016 року у справі № 910/29171/15 залишено без змін.
Ухвалою судді Верховного Суду України Ємця А.А. від 27 жовтня 2016 року заяву ТОВ «Євротранском» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31 серпня 2016 року у справі № 910/29171/15 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвала мотивована тим, що зазначену заяву подано без додержання вимог статті 111-19 Господарського процесуального кодексу України (далі ‒ГПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 111-19 ГПК України до заяви додається документ про сплату судового збору. Проте в матеріалах, доданих до заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31 серпня 2016 року у справі № 910/29171/15, документ про сплату судового збору відсутній. Заявник не належить до переліку осіб, які відповідно до статті 5 Закону України « Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України в складі головуючого ‒ Ємця А.А., суддів Берднік І.С., Жайворонок Т.Є. від 4 листопада 2016 року відмовлено в допуску справи № 910/29171/15 до провадження Верховного Суду України.
Ухвала мотивована тим, що як доказ неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копії постанов Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року у справі № 6-25751ск15, від 24 лютого 2016 року у справі № 6-10250ск15, копії постанов Вищого господарського суду України від 5 липня 2016 року у справі № 910/18297/15, від 22 травня 2015 року у справі № 908/3689/14, у яких, на думку заявника, по - іншому застосовано норми матеріального права у подібних правовідносинах.
Обговоривши доводи заявника та дослідивши додані до заяви матеріали, колегія суддів вважає, що заява є безпідставною та її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами.
Ухвалою судді Верховного Суду України Ємця А.А. від 15 листопада 2016 року заяву ТОВ « Євротранском» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31 серпня 2016 року у справі № 910/29171/15 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвала мотивована тим, що зазначену заяву подано без додержання вимог статті 111-19 ГПК України. Відповідно до положень частини третьої статті 111-19 ГПК України до заяви додається документ про сплату судового збору. В матеріалах, доданих до заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31 серпня 2016 року у справі № 910/29171/15, документ про сплату судового збору відсутній.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України в складі головуючого ‒ Ємця А.А., суддів Берднік І.С., Жайворонок Т.Є. від 1 грудня 2016 року відмовлено в допуску справи № 910/29171/15 до провадження Верховного Суду України.
Ухвала мотивована тим, що як доказ неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 5 липня 2016 року у справі № 910/18297/15 та ухвал Вищого спеціалізованого суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-34921ск15, від16 березня 2016 року у справі № 6-30668ск15 та Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №К800/31676/15, в яких, на думку заявника, по - іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права.
Однак заявником на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 111-16 ГПК України, не додано жодної копії постанов Верховного Суду України, в яких викладено висновок щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, якому не відповідає судове рішення суду касаційної інстанції. Обговоривши доводи заяви та дослідивши надані матеріали, колегія суддів вважала, що подана заява є безпідставною, її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами.
Відповідно до статті 111-21 ГПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи, якщо подана заява є необґрунтованою.
Як вбачається з дисциплінарної скарги, скаржник посилається на те, що суддя має бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з відмовою в допуску справи № 910/29171/15 до провадження Верховного Суду України, чим фактично не надав доступу до правосуддя з можливістю переглянути різну практику застосування законодавства, шляхом прийняття рішення про стягнення судового збору, який не передбачений законодавством.
На обґрунтування своїх доводів щодо наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності скаржник додав до скарги копії ухвал.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов’язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Таким чином, за результатами перевірки відомості, викладені у скарзі адвоката Сидорука М.І., який діє в інтересах ТОВ «Євротранском», про допущені порушення суддею Ємцем А.А. не підтвердилися, наведені у скарзі доводи зводяться до незгоди з ухвалами Верховного Суду України у вказаній справі.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
З огляду на наведене незгода із судовим рішенням не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь в його ухваленні.
Конституційний Суд України у рішенні від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001 вказав, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів із вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до Київських рекомендацій Організації з безпеки і співробітництва в Європі щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії (Київ, 23‒25 червня 2010 року) процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, крім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами, наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятою Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріоні, Хорватія, 14 жовтня 2015 року), закріплено принципи, що встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягуватися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за ухвалені ним судові рішення, крім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що при здійсненні правосуддя судді є незалежними від будь якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Вища рада правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не вправі встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.
Таким чином, враховуючи зміст скарги і ступінь її обґрунтування автором своїх доводів щодо наявності в діях судді ознак дисциплінарного проступку, додані до скарги документи, відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суть дисциплінарної скарги адвоката Сидорука М.І., який діє в інтересах ТОВ «Євротранском», зводиться лише до незгоди з ухвалами Верховного Суду України від 27 жовтня 2016 року, від 4 листопада 2016 року, від 15 листопада 2016 року та від 1 грудня 2016 року, а обставини, зазначені у скарзі, не можуть бути підставою для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді.
Пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи викладені обставини, керуючись статтями 45, 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Верховного Суду України Ємця Анатолія Анатолійовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
М.Б. Гусак
О.В. Маловацький