Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Швецової Л.А., членів Говорухи В.І., Іванової Л.Б., Матвійчука В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківського П.М. та додані до нього матеріали попередньої перевірки дисциплінарної скарги Петриченка Віталія Володимировича стосовно суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухаря Дмитра Олексійовича, Гречка Юрія Валерійовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 14 лютого 2020 року за вхідним № П-1124/0/7-20 надійшла дисциплінарна скарга Петриченка В.В. на дії суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухаря Д.О. – під час розгляду судових справ № 191/4636/19 (провадження № 1-кс/191/1660/19), № 191/4636/19 (провадження № 1-кс/191/61/20) і Гречка Ю.В. – під час розгляду судових справ № 191/91/20 (провадження № 1-кс/191/12/20), № 191/91/20 (провадження № 1в/191/49/20), № 191/91/20 (провадження № 1-кс/191/59/20).
У скарзі зазначено, що 21 грудня 2019 року суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухар Д.О. задовольнив клопотання слідчого в рамках кримінального провадження № ІНФОРМАЦІЯ - 1 про арешт грошових коштів, які знаходились на банківському рахунку фізичної особи ˗ підприємця Петриченка В.В. (далі ‒ ФОП Петриченко В.В.) (справа № 191/4636/19, провадження № 1-кс/191/1660/19).
Ухвалою слідчого судді Кухаря Д.О. від 31 січня 2020 року задоволено клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпіас груп» (далі ‒ ТОВ «Олімпіас груп»), частково скасовано накладений ухвалою від 21 грудня 2019 року арешт на грошові кошти, зобов’язано повернути ці кошти ТОВ «Олімпіас груп» (справа № 191/4636/19, провадження № 1-кс/191/61/20).
Петриченко В.В. вважає, що встановлення ухвалою від 31 січня 2020 року права власності ТОВ «Олімпіас груп» на грошові кошти, які знаходились на його (Петриченка В.В.) рахунку як фізичної особи ˗ підприємця, та їх повернення ТОВ «Олімпіас груп» з метою часткової компенсації завданої матеріальної шкоди в рамках кримінального провадження № ІНФОРМАЦІЯ - 1 є незаконним. Питання щодо речових доказів та вирішення цивільного позову суд вирішує під час ухвалення вироку.
У скарзі йдеться також про порушення, на думку автора скарги, норм процесуального законодавства суддею Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Гречком Ю.В. під час розгляду клопотання слідчого в рамках вказаного вище кримінального провадження № ІНФОРМАЦІЯ - 1 про арешт майна (справа № 191/91/20, провадження № 1-кс/191/12/20).
За результатами розгляду цього клопотання ухвалою слідчого судді Гречка Ю.В. від 13 січня 2020 року, з урахуванням ухвали цього судді від 22 січня 2020 року, накладено арешт на зерно кукурудзи вагою 1134621 (один мільйон сто тридцять чотири тисячі шістсот двадцять один) кг, яке зберігається у приміщенні складу ТОВ «Прометей Сайлос» (справа № 191/91/20, провадження № 1в/191/49/20).
Ухвалою слідчого судді Гречка Ю.В. від 31 січня 2020 року задоволено клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп», скасовано арешт, накладений ухвалою суду від 13 січня 2020 року (з урахуванням ухвали цього судді від 22 січня 2020 року про виправлення описки), та зобов’язано повернути зерно ТОВ «Олімпіас груп» (справа № 191/91/20, провадження № 1-кс/191/59/20).
На переконання скаржника, цією ухвалою суддя Гречко Ю.В. фактично вирішив господарський спір.
Скаржник вважає, що ухвалою від 22 січня 2020 року про виправлення описки повністю виправлено резолютивну частину ухвали від 13 січня 2020 року про накладення арешту на зерно кукурудзи.
Петриченко В.В. стверджує, що судді Кухар Д.О. та Гречко Ю.В. не повідомляли його про судові засідання, призначені у вказаних вище справах, копії ухвал суду йому не надсилали, та вказує, що у зв’язку із цим був позбавлений можливості реалізації наданих йому процесуальних прав на участь у судових засіданнях, подання доказів та участь у їх дослідженні.
У скарзі зазначено, що копія ухвали слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області судді Кухаря Д.О. від 21 грудня 2019 року про арешт грошових коштів у Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) відсутня. Автор скарги стверджує, що про цю ухвалу суду дізнався від працівників банку.
У зв’язку з викладеним Петриченко В.В. просить притягнути суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухаря Д.О. та Гречка Ю.В. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2020 року дисциплінарну скаргу передано члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківському П.М. для здійснення попередньої перевірки.
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Дисциплінарне провадження включає попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті; розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – готує матеріали у строки, встановлені регламентом, з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.
Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківського П.М. та додані до нього матеріали попередньої перевірки, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухаря Д.О., Гречка Ю.В. з огляду на таке.
Кухаря Дмитра Олексійовича Указом Президента України від 2 листопада 2017 року № 348/2017 призначено на посаду судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Гречка Юрія Валерійовича Постановою Верховної Ради України від 5 вересня 2013 року № 449-VІІ обрано суддею Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області безстроково.
У провадженні слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухаря Д.О. перебувало клопотання слідчого у кримінальному провадженні ‒ заступника начальника слідчого відділу Синельниківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі ‒ СВ Синельниківського ГУ НП в Дніпропетровській області) Якімова С.М., погоджене прокурором Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Пашаєвим Р.Ш., в рамках кримінального провадження № ІНФОРМАЦІЯ - 1, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ‒ ЄРДР) 18 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (справа № 191/4636/19, провадження № 1-кс/191/1660/19).
Ухвалою слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухаря Д.О. від 21 грудня 2019 року накладено арешт на грошові кошти у сумі 9163244 (дев’ять мільйонів сто шістдесят три тисячі двісті сорок чотири) грн, які знаходились на банківському рахунку, відкритому ФОП Петриченком В.В. в акціонерному товаристві «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі ‒ АТ «КБ «ПриватБанк»).
Як вбачається із цієї ухвали, у клопотанні йдеться про несплату ФОП Петриченком В.В. ТОВ «Олімпіас груп» коштів за частину поставленого у листопаді – грудні 2019 року зерна кукурудзи. Станом на грудень 2019 року залишок заборгованості становить понад 9000000 (девʼять мільйонів) гривень.
З ухвали від 21 грудня 2019 року вбачається, що суддя Кухар Д.О. дійшов висновку про накладення арешту на грошові кошти ФОП Петриченка В.В. у розмірі заподіяної ним ТОВ «Олімпіас груп» шкоди – у сумі 9163244 (дев’ять мільйонів сто шістдесят три тисячі двісті сорок чотири) гривні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року частково задоволено апеляційну скаргу адвоката Кошкіної О.В. в інтересах ФОП Петриченка В.В., ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2019 року скасовано та постановлено нову ухвалу про повернення клопотання про арешт майна прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин.
При цьому колегія суддів апеляційного суду у складі головуючого судді Пістун А.О., суддів Іванової А.П., Коваленка В.Д. зазначила, що слідчий суддя на порушення вимог частини другої статті 173 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), розглядаючи клопотання слідчого, не з’ясував та не зазначив в ухвалі правові підстави, передбачені частиною третьою статті 170 КПК України, для накладення арешту на рахунок ФОП Петриченка В.В., а саме чи є грошові кошти, про накладення арешту на які порушувалося питання у клопотанні слідчого, предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, чи набуті вказані кошти злочинним шляхом, чи є вони доходом від вчиненого злочину або отримані за рахунок доходів від вчиненого злочину; не звернув уваги на виключно господарські відносини між ФОП Петриченком В.В. та ТОВ «Олімпіас Груп», а також на докази факту завдання шкоди та її розміру.
Як вказав суд апеляційної інстанції, внаслідок арешту рахунку ФОП Петриченко В.В. був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність, у тому числі розрахуватися за неоплачену частину поставленої кукурудзи у випадку досягнення домовленості із ТОВ «Олімпіас Груп».
Суд вважав, що вказані обставини залишились поза увагою слідчого судді, що свідчить про неналежне дотримання ним вимог статті 173 КПК України, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
У провадженні слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухаря Д.О. перебувало клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп» про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою цього суду від 21 грудня 2019 року.
Ухвалою слідчого судді Кухаря Д.О. від 31 січня 2020 року вказане клопотання задоволено. Скасовано частково арешт, накладений ухвалою Синельниківського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2019 року на грошові кошти у сумі 756 676 (сімсот п’ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят шість) грн 61 коп., заблоковані на розрахунковому рахунку, відкритому ФОП Петриченком В.В. у банку АТ «КБ «ПриватБанк», які на праві власності належать ТОВ «Олімпіас груп». Зобов’язано відповідальну особу – АТ «КБ «ПриватБанк» здійснити повернення вказаних грошових коштів ТОВ «Олімпіас груп» шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок цього товариства.
Як вбачається зі змісту ухвали, на обґрунтування вимог представник ТОВ «Олімпіас груп» посилається, зокрема, на те, що на розрахунковому рахунку, на який накладено арешт, міститься залишок грошових коштів у сумі 756676 (сімсот п’ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят шість ) грн 61 копійка.
Зазначені грошові кошти товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (далі ‒ ТОВ «СП «Нібулон») перераховано на рахунок ФОП Петриченка В.В. за поставлене ним зерно кукурудзи у жовтні 2019 року. У випадку ненакладення арешту на розрахунковий рахунок існувала велика вірогідність, що ФОП Петриченко В.В. міг витратити у подальшому залишок коштів на рахунку на власні потреби.
Як вбачається з ухвали суду, представник ТОВ «Олімпіас груп» вважає, що кошти, отримані ФОП Петриченком В.В. від ТОВ «СП «Нібулон», є коштами, які надійшли за реалізацію кукурудзи, отриманої ФОП Петриченком В.В. від ТОВ «Олімпіас груп». Повноправним власником зазначених грошових коштів, які знаходяться на розрахунковому рахунку ФОП Петриченка В.В., є ТОВ «Олімпіас груп».
Предстаник ТОВ «Олімпіас груп» у клопотанні зазначив, що у випадку скасування арешту зазначеного розрахункового рахунку та перерахування банком коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Олімпіас груп» товариство отримає часткову компенсацію завданої матеріальної шкоди, оскільки загальний розмір заборгованості ФОП Петриченка В.В. перед ТОВ «Олімпіас груп» – понад 9 000 000 (дев’ять мільйонів) гривень. Арешт розрахункового рахунку позбавляє ТОВ «Олімпіас груп» можливості отримати належні йому кошти. В ухвалі зазначено, що, дослідивши письмові матеріали справи, слідчий суддя встановив, що у подальшому в накладенні арешту на грошові кошти відпала потреба, тому він дійшов висновку, що подане представником ТОВ «Олімпіас груп» клопотання про часткове скасування арешту майна підлягає задоволенню, оскільки існують всі передбачені законом підстави для його скасування.
Дніпровський апеляційний суд (суддя Пістун А.О.) ухвалою від 18 лютого 2020 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката Кошкіної О.В. в інтересах ФОП Петриченка В.В. на ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2020 року.
В ухвалі суду апеляційної інстанції зазначено, що адвокат Кошкіна О.В. подала апеляційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (головуючий суддя Кишакевич Л.Ю., судді Ємець О.П., Щепоткіна В.В.) від 7 квітня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Петриченка В.В. на ухвалу суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд прийняв обґрунтоване рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2020 року, оскільки її апеляційне оскарження не передбачено.
У надісланих до Вищої ради правосуддя поясненнях щодо обставин, зазначених у дисциплінарній скарзі, суддею Кухарем Д.О. викладено зміст постановленої ним ухвали від 21 грудня 2019 року та зміст ухвали Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року в частині обґрунтування скасування ухвали суду першої інстанції.
Суддя Кухар Д.О. зазначає, що врахував вимоги статті 98 та частини третьої статті 170 КПК України та «приймав рішення з метою забезпечення збереження майна потерпілої особи в межах спричиненої шкоди». Також суддя зауважує, що у його діях не встановлено порушень, просить відмовити у задоволенні скарги Петриченка В.В.
Щодо тверджень автора скарги, які стосуються постановлення ухвали від 31 січня 2020 року, якою скасовано частково арешт, накладений на грошові кошти ухвалою від 21 грудня 2019 року, суддя Кухар Д.О. будь-яких пояснень не надав. Не зазначив суддя і про причини ненадіслання до ЄДРСР ухвали від 21 грудня 2019 року.
Пояснення судді також не спростовують твердження Петриченка В.В. про неповідомлення його про судові засідання, призначені у справах, про які йдеться у дисциплінарній скарзі, та про розгляд клопотань слідчого та представника ТОВ «Олімпіас груп» за його (Петриченка В.В.) відсутності як власника майна.
У провадженні судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Гречка Ю.В. перебувало клопотання слідчого СВ Синельниківського ГУ НП в Дніпропетровській області Алексєєнка А.О. про арешт майна в рамках кримінального провадження № ІНФОРМАЦІЯ - 1, внесеного до ЄРДР 18 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України (справа № 191/91/20, провадження № 1-кс/191/12/20).
Ухвалою слідчого судді Гречка Ю.В. від 13 січня 2020 року вказане клопотання задоволено, накладено арешт на зерно кукурудзи вагою 255735 (двісті п’ятдесят п’ять тисяч сімсот тридцять п’ять) кг, яке зберігається у приміщенні складу ТОВ «Дон Агро».
Як вбачається з ухвали, обґрунтування клопотання слідчого Алексєєнка А.О. за змістом аналогічне обґрунтуванню клопотання слідчого Якімова С.М. про арешт грошових коштів, за результатами розгляду якого суддею Кухарем Д.О. постановлено ухвалу від 21 грудня 2019 року.
В ухвалі від 13 січня 2020 року зазначено, що під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що зерно кукурудзи вагою 255735 кг, яке зберігається у приміщенні складу ТОВ «Дон Агро», може мати значення речового доказу у кримінальному провадженні, а тому з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, а також для забезпечення належного зберігання речових доказів стороною кримінального провадження суд вважає необхідним клопотання слідчого задовольнити та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно.
Ухвалою слідчого судді Гречка Ю.В. від 22 січня 2020 року задоволено заяву слідчого Алексєєнка А.О. про виправлення описки, допущеної в ухвалі від 13 січня 2020 року (справа № 191/91/20, провадження № 1в/191/49/20). В абзаці четвертому сторінки 3, в абзаці четвертому сторінки 4 та у резолютивній частині ухвали замість помилково вказаного «кукурудзу, вагою 255 732 (двісті п’ятдесят п’ять тисяч сімсот тридцять два) кг, яка зберігається у приміщенні складу ТОВ «Дон Агро», за адресою: Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Промислова, 1» зазначено «кукурудзу, вагою 1134621 (один мільйон сто тридцять чотири тисячі шістсот двадцять один) кг, яка зберігається у приміщенні складу ТОВ «Прометей Сайлос», за адресою: Кіровоградська область, Добровеличківський район, м. Помічна».
Ухвалою слідчого судді Гречка Ю.В. від 31 січня 2020 року задоволено клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп», скасовано арешт, накладений ухвалою від 13 січня 2020 року (з урахуванням ухвали цього судді від 22 січня 2020 року про виправлення описки) на зерно кукурудзи вагою 1134621 (один мільйон сто тридцять чотири тисячі шістсот двадцять один) кілограм. Зобов’язано відповідальну особу – ТОВ «Прометей Сайлос» здійснити повернення цього зерна ТОВ «Олімпіас груп» (справа № 191/91/20, провадження № 1-кс/191/59/20).
Як вбачається з ухвали від 31 січня 2020 року, обґрунтування клопотання про скасування арешту за змістом аналогічне обґрунтуванню клопотання слідчого про арешт кукурудзи, за результатами розгляду якого постановлено ухвалу від 13 січня 2020 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду (головуючий суддя Пістун А.О., судді Іванова А.П., Коваленко В.Д.) прийнято відмову від апеляційної скарги адвоката Кошкіної О.В., яка діє в інтересах ФОП Петриченка В.В., на ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2020 року, апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою закрито.
У надісланих до Вищої ради правосуддя поясненнях щодо доводів дисциплінарної скарги суддя Гречко Ю.В. зазначив, що метою арешту зерна кукурудзи з урахуванням ухвали про виправлення описки було забезпечення належного зберігання речових доказів, а також позбавлення осіб, які могли бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, можливості розпорядитися цим зерном.
З приводу скасування арешту зерна кукурудзи суддя вказав, що із відповідним клопотанням звернувся власник цього зерна ‒ ТОВ «Олімпіас груп» з метою компенсації спричиненої шкоди у вигляді повернення належного потерпілому зерна кукурудзи. На переконання судді. ухвала від 31 січня 2020 року про скасування арешту узгоджується з вимогами статті 174 КПК України.
Суддя вважає необґрунтованими доводи Петриченка В.В. про те, що ухвалами слідчого судді фактично вирішено господарський спір, оскільки злочином згідно зі статтею 190 КК України є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), і наявність укладеного між сторонами договору поставки зерна, на який представник скаржника посилається як на підставу наявності господарського спору і відсутності складу злочину, не виключає можливості вчинення шахрайських дій, а навпаки може бути способом їх вчинення.
Не погоджується суддя і з твердженнями скаржника про те, що під час розгляду клопотання про арешт майна його не було викликано у судове засідання. При цьому суддя посилається на частину першу статті 172 КПК України, відповідно до якої клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності ‒ також захисника, законного представника. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Суддя зауважив, що скаржник Петриченко В.В. на час розгляду клопотання про арешт майна статусу підозрюваного не мав, у зв’язку із чим не належав до осіб, за участю яких розглядається клопотання про арешт майна.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Такі дані мають міститися і у клопотанні прокурора, який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб’єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно із частиною першою статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову – також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
З ухвали слідчого судді Кухаря Д.О. від 21 грудня 2019 року, в якій зазначено зміст клопотання слідчого про арешт грошових коштів, вбачається, що у клопотанні викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені органом досудового розслідування, та посилання на статтю 170 КПК України як підставу арешту. У клопотанні відсутнє належне обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
У частині клопотання слідчого про необхідність накладення арешту на грошові кошти для забезпеченн їх як речових доказів слід зауважити, що суд апеляційної інстанції вказав, що таке посилання слідчого є необґрунтованим, оскільки предметом договору поставки є кукурудза, яка передавалася постачальником покупцю на підставі договору, а гроші, які знаходяться на арештованому рахунку, є власністю ФОП Петриченка В.В. і результатом його господарської діяльності. Із зазначеного не вбачається, що грошові кошти, на які накладено арешт, мають ознаки речового доказу у розумінні статті 98 КПК України.
В ухвалі слідчого судді Кухаря Д.О. від 21 грудня 2019 року викладено зміст клопотання слідчого про арешт грошових коштів та посилання на відповідні норми КПК України, які стосуються арешту майна в порядку забезпечення кримінального провадження. Водночас суддею не зазначено правові підстави, передбачені частиною третьою статті 170 КПК України, для арешту грошових коштів ФОП Петриченка В.В.
Щодо ухвали слідчого судді Кухаря Д.О. від 31 січня 2020 року, якою задоволено клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп» та частково скасовано накладений ухвалою цього судді від 21 грудня 2019 року арешт грошових коштів (756676 грн) і передано їх ТОВ «Олімпіас груп», слід зазначити таке.
В ухвалі відображено зміст клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп», на обґрунтування своєї позиції суддя посилається на конституційні норми щодо непорушності права власності, положення процесуального законодавства про арешт майна та його скасування та наводить перелік письмових матеріалів справи, які були ним досліджені. Суддя дійшов висновку, що вказане клопотання підлягає задоволенню, оскільки відпала потреба в подальшому застосуванні арешту грошових коштів. У резолютивній частині ухвали вказано, що зазначена у клопотанні частина коштів, арешт яких скасовується, на праві власності належить ТОВ «Олімпіас груп». Водночас ухвала слідчого судді Кухаря Д.О. від 31 січня 2020 року не містить обґрунтування вказаного висновку судді та належності ТОВ «Олімпіас груп» права власності на частину грошових коштів, арешт яких скасовано.
Положеннями статті 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобовʼязані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права власності. Згідно із цією нормою кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.
Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 41 Конституції України, яка визначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
За змістом положень статей 2, 8 КПК України при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Отже, позбавлення ФОП Петриченка В.В. права розпоряджатися власними грошовими коштами з огляду на те, що він не є учасником кримінального провадження № ІНФОРМАЦІЯ - 1, а також з огляду на невідповідність цих грошових коштів критеріям статті 98 КПК України є втручанням у його право мирно володіти своїм майном.
Не відповідають вимогам закону і дії судді Кухаря Д.О. під час постановлення ухвали від 31 січня 2020 року про часткове скасування арешту грошових коштів та їх передачу ТОВ «Олімпіас груп», оскільки грошові кошти, які належать ФОП Петриченку В.В., суддя передав ТОВ «Олімпіас груп», чим позбавив ФОП Петриченка В.В. права власності на це майно.
Відповідно до частини четвертої статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов’язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
У зв’язку із постановленням суддею Кухарем Д.О. ухвали від 21 грудня 2019 року ФОП Петриченко В.В. позбавлявся можливості здійснювати господарську діяльність.
Ухвала слідчого судді Гречка Ю.В. від 13 січня 2020 року містить виклад змісту клопотання слідчого про арешт зерна кукурудзи, у якому зазначено фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені органом досудового розслідування, та посилання на статтю 170 КПК України, на підставі якої виникла необхідність у накладенні арешту на майно. Однак у клопотанні слідчого відсутнє належне обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт.
В ухвалі від 13 січня 2020 року слідчий суддя Гречко Ю.В. посилається на відповідні норми КПК України, які стосуються арешту майна та речових доказів. У висновку суддя зазначає, що зерно кукурудзи, про яке йдеться у клопотанні слідчого, може мати значення речового доказу у кримінальному провадженні, а тому з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, а також для забезпечення належного зберігання речових доказів стороною кримінального провадження є необхідність задоволення клопотання слідчого про арешт зерна кукурудзи.
Однак в ухвалі не зазначено, результатом дослідження яких саме документів або інших матеріалів став такий висновок судді, та не наведено належне обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Статтею 379 КПК України встановлено, що суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні (частина перша); питання про внесення виправлень суд вирішує в судовому засіданні. Учасники судового провадження повідомляються про дату, час і місце засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень (частина друга).
Ухвалою слідчого судді Гречка Ю.В. від 22 січня 2020 року виправлено описку, допущену в ухвалі від 13 січня 2020 року про накладення арешту на зерно кукурудзи, в частині зазначення кількості цього зерна та його місцезнаходження. Допущення таких описок під час постановлення ухвали, зокрема в резолютивній частині, може свідчити про неналежне виконання суддею Гречком Ю.В. своїх службових обов’язків.
Відповідно до частини першої статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності – також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна (частина третя статті 172 КПК України).
Частиною четвертою цієї статті встановлено, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.
Вирішення питання про арешт майна регулюється статтею 173 КПК України. Відповідно до частини сьомої цієї статті у разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Матеріали дисциплінарної скарги не містять, а під час попередньої перевірки не здобуто доказів про повідомлення суддею Кухарем Д.О. ФОП Петриченка В.В. як власника грошових коштів про час та місце розгляду клопотання слідчого про арешт майна. В ухвалі слідчого судді не наведено будь-яких мотивів розгляду клопотання слідчого без належного сповіщення ФОП Петриченка В.В. як власника майна.
Не встановлено під час попередньої перевірки обставин, які б вказували, що копія постановленої суддею Кухарем Д.О. ухвали про арешт грошових коштів надсилалась ФОП Петриченку В.В. як власнику цих коштів.
У зв’язку з неповідомленням ФОП Петриченка В.В. про розгляд 21 грудня 2019 року клопотання слідчого про арешт грошових коштів ФОП Петриченко В.В. був позбавлений можливості надати пояснення та/або матеріали, які мають значення для вирішення цього клопотання.
Встановлено, що текст ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2019 року, постановленої суддею Кухарем Д.О. у справі № 191/4636/19 (провадження № 1-кс/191/1660/19), в ЄДРСР станом на час проведення попередньої перевірки відсутній.
Стосовно ухвали слідчого судді Гречка Ю.В. від 31 січня 2020 року, якою за клопотанням представника ТОВ «Олімпіас груп» скасовано арешт зерна кукурудзи, накладений ухвалою цього судді від 13 січня 2020 року, та повернуто його ТОВ «Олімпіас груп», слід зазначити таке.
Як вбачається із цієї ухвали, у ній наведено зміст клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп», зазначено норми КПК України, зокрема щодо скасування арешту майна, та висновок судді, що клопотання підлягає задоволенню з метою забезпечення права власності ТОВ «Олімпіас груп» та часткової компенсації завданої матеріальної шкоди.
Відповідно до частини другої статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Як передбачено у частині першій статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
У пункті 7 частини першої статті 368 КПК України зазначено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред’явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.
Зі змісту ухвали судді Гречка Ю.В. від 31 січня 2020 року про скасування арешту зерна кукурудзи та повернення його ТОВ «Олімпіас груп» не вбачається, що ТОВ «Олімпіас груп» заявлено цивільний позов до ФОП Петриченка В.В. Задовольняючи клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп» з метою часткової компенсації завданої матеріальної шкоди, суддя діяв всупереч закону, оскільки фактично вирішив цивільний позов. Окрім того, зазначені правовідносини між ФОП Петриченком В.В. та ТОВ «Олімпіас груп» підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.
Обов’язки судді реалізуються у конкретних правовідносинах, що виникають в умовах здійснення суддею його професійних функцій, а результатом їх реалізації є його волевиявлення у формі прийнятих рішень.
Отже, дотримання законодавства України при здійсненні професійної діяльності є обов’язком судді.
Оскільки обґрунтованість судового рішення є одним з основних елементів зовнішнього прояву правосуддя, а переконання сторін і суспільства у справедливості суду – його метою, під час виготовлення судового рішення судді слід неухильно дотримуватись установлених законом вимог до його форми і змісту.
Згідно з вимогами частини першої статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Частиною четвертою статті 370 КПК України визначено, що вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 372 КПК України в мотивувальній частині ухвали зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази.
З ухвал судді Кухаря Д.О. від 21 грудня 2019 року, 31 січня 2019 року та судді Гречка Ю.В. від 13 та 31 січня 2020 року не вбачається, які конкретні фактичні дані суддями перевірені. Натомість судді обмежилися висновками, що клопотання слідчих про арешт майна та клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп» про скасування арешту майна підлягають задоволенню. Окрім того, суддею Гречком Ю.В. не зазначено, які докази ним досліджено під час постановлення ухвал про арешт зерна кукурудзи та скасування цього арешту.
Таким чином, у вказаних вище ухвалах суддями Кухарем Д.О. та Гречком Ю.В. не наведено достатніх мотивів та підстав для постановлення таких ухвал.
Отже, обставини, встановлені під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги Петриченка В.В., підлягають з’ясуванню в порядку дисциплінарного провадження.
Вказані обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухаря Д.О. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод).
Обставини, встановлені під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги стосовно судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Гречка Ю.В. можуть свідчити про наявність у його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
З огляду на зазначене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що наявні підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухаря Д.О., Гречка Ю.В.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухаря Дмитра Олексійовича, Гречка Юрія Валерійовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Л.А. Швецова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
Л.Б. Іванова
В.В. Матвійчук
