Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Овсієнка А.А., Худика М.П., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М. за результатами попередньої перевірки скарги Кушнарьової Олени Лоранівни на дії судді господарського суду Одеської області Зайцева Юрія Олексійовича,
встановила:
9 лютого 2018 року до Вищої ради правосуддя з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за вх. № 1016/0/20-18 надійшла скарга Кушнарьової О.Л. на дії судді господарського суду Одеської області Зайцева Ю.О.
Скаржник зазначає, що ухвалою господарського суду Одеської області від 4 січня 2016 року у справі № 916/3627/15 суддя Зайцев Ю.О. задовольнив заяву комунального підприємства «Оздоровча база відпочинку «Глобус» (далі – КП «ОБВ «Глобус») про відстрочку виконання рішення суду в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України. На порушення вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України в мотивувальній частині ухвали не зазначено конкретних обставин, встановлених судом, які ускладнюють виконання рішення суду, та їх винятковості. Одеський апеляційний господарський суд погодився з доводами позивача у справі та залишив ухвалу суду першої інстанції від 4 січня 2016 року без змін. Вищий господарський суд України (далі – ВГСУ) скасував ухвалу господарського суду Одеського області від 4 січня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2016 року з мотивів незаконності та необґрунтованості, зазначивши про суттєве порушення принципів змагальності сторін та рівності перед законом і судом.
У зв’язку з наведеним скаржник просить притягнути суддю господарського суду Одеської області Зайцева Ю.О. до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 13 лютого 2018 року вказану скаргу було передано члену Вищої ради правосуддя Мірошниченку А.М. для проведення перевірки.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченком А.М. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.
Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М. та додані до нього матеріали, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді господарського суду Одеської області Зайцева Ю.О. з огляду на таке.
Указом Президента України від 18 травня 2012 року № 336/2012 Зайцева Юрія Олексійовича призначено на посаду судді господарського суду Одеської області строком на п’ять років.
Повноваження судді Зайцева Ю.О. закінчилися 19 травня 2017 року.
Рішенням господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до КП «ОБВ «Глобус» задоволено, стягнуто з КП «ОБВ «Глобус» на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 ___ грн заборгованості за отриманий товар, 3 % річних за користування коштами в розмірі ___ грн, ___ грн пені за несвоєчасне виконання зобов’язань, ___ грн судового збору.
На виконання вказаного рішення 13 листопада 2015 року видано відповідний наказ.
21 грудня 2015 року до господарського суду Одеської області надійшла заява КП «ОБВ «Глобус» про відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року у справі № 916/3627/15 в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України. Обґрунтовуючи заяву, КП «ОБВ «Глобус» послалось на те, що підприємство на час подання заяви не має визначеної судовим рішення грошової суми, оскільки воно є сезонним та здійснює діяльність в літній період для організації відпочинку та оздоровлення дітей. На підтвердження вказаного КП «ОБВ «Глобус» надало належним чином завірені копії акта Кілійського управління Головного управління Держсанепідемслужби в Одеській області від 26 травня 2015 року № 2, санітарного паспорта підприємства на 2015 оздоровчий рік, сертифіката відповідності, свідоцтва про державну атестацію дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, довідки про внесення дитячого закладу оздоровлення та відпочинку до державного реєстру.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 4 січня 2016 року (суддя Зайцев Ю.О.) заяву КП «ОБВ «Глобус» про відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року у справі № 916/3627/15 у порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України задоволено частково. Надано КП «ОБВ «Глобус» відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року у справі № 916/3627/15 до 15 липня 2016 року.
Суд першої інстанції вважав, що для надання боржнику можливості добровільно виконати судове рішення без застосування примусового порядку необхідно надати відстрочку виконання рішення суду до 15 липня 2016 року.
Мотивування ухвали суду зводиться до такого формулювання: «Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши викладені обставини, господарський суд дійшов висновку про наявність непереборних обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду, у зв’язку з чим заява КП «ОБВ «Глобус» про відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року у справі № 916/3627/15 у порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України підлягає задоволенню частково».
Ухвала суду першої інстанції оскаржена ОСОБА_1 в апеляційному порядку. При цьому вона посилалася, з-поміж іншого, на те, що має на утриманні двох малолітніх дітей (2001 та 2015 років народження), перебуває у відпустці для догляду за дитиною.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2016 року (головуючий суддя Принцевська Н.М., судді Діброва Г.І., Колоколов С.І.) апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Одеської області від 4 січня 2016 року у справі № 916/3627/15 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Одеської області від 4 січня 2016 року у справі № 916/3627/15 – без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що випадок, який розглядається, є винятковим, а зазначені у заяві боржника обставини ускладнюють виконання рішення суду, оскільки КП «ОБВ «Глобус» є комунальним підприємством, яке працює лише в літній період, надаючи послуги з тимчасового розміщення (проживання) дітей для їхнього відпочинку та оздоровлення, що є об’єктивною причиною неможливості виконання судового рішення на теперішній час. На підтвердження зазначеного заявником надані відповідні документи, які прийняті апеляційною інстанцією як належні та допустимі докази. Частково задовольняючи заяву боржника про відстрочку виконання судового рішення, місцевий господарський суд врахував інтереси сторін, у зв’язку із чим відстрочку надано до 15 липня 2016 року, тобто до моменту, коли підприємство розпочне свою роботу та матиме матеріальну можливість розрахуватися зі стягувачем.
Апеляційний суд також вважав, що місцевим господарським судом помилково зазначено про наявність непереборних обставин, які перешкоджають виконанню рішення, проте це не призвело до неправильного висновку, а отже, ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам процесуального права, мотиви подання апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування ухвали, оскільки спростовуються викладеним вище.
Постановою ВГСУ від 6 квітня 2016 року касаційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 задоволено. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2016 року та ухвалу господарського суду Одеської області від 4 січня 2016 року скасовано. У задоволенні заяви КП «ОБВ «Глобус» про відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року у справі № 916/3627/15 відмовлено.
ВГСУ у постанові зазначив, що місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на наявність обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення, які полягають у сезонному характері діяльності боржника. При цьому судами не було встановлено обставин складного фінансового становища боржника та неможливості сплати ним суми заборгованості, як і будь-яких доказів на підтвердження викладених у заяві обставин. Крім того, місцевий та апеляційний господарські суди неправильно застосували вимоги статті 121 Господарського процесуального кодексу України та взяли до уваги лише доводи боржника, не встановивши при цьому матеріального інтересу стягувача, що є порушенням принципів змагальності та рівності сторін перед законом і судом, передбачених статтями 4² та 4³ Господарського процесуального кодексу України. ВГСУ також вказав, що за таких обставин оскаржені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, тому їх необхідно скасувати, а в задоволенні заяви КП «ОБВ «Глобус» про відстрочку виконання рішення суду – відмовити.
У письмових поясненнях від 22 червня 2016 року, наданих на запит члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Патрюка М.В., суддя Зайцев Ю.О. зазначив, що 21 грудня 2015 року до господарського суду Одеської області в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України надійшла заява КП «ОБВ» «Глобус» про відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року до 1 вересня 2016 року. На обґрунтування вказаної заяви КП «ОБВ «Глобус» послалося на те, що підприємство не має визначеної судовим рішенням грошової суми, оскільки є сезонним та здійснює діяльність у літній період для організації відпочинку та оздоровлення дітей, на підтвердження чого надано належним чином завірені копії акта Кілійського управління Головного управління Держсанепідемслужби в Одеській області від 26 травня 2015 року № 2, копії санітарного паспорта підприємства на 2015 оздоровчий рік, сертифіката відповідності, свідоцтва про державну атестацію дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, довідки про внесення дитячого закладу оздоровлення та відпочинку до державного реєстру.
Враховуючи встановлений частиною першою статті 121 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для розгляду такої заяви, з метою надання можливості учасникам судового процесу надати пояснення по суті заяви судом було призначено розгляд заяви на перший робочий день року – на 4 січня 2016 року, про що сторін повідомлено відповідною ухвалою.
У судове засідання 4 січня 2016 року представники сторін не прибули. Будь-яких пояснень від сторін у справі до суду не надходило. З огляду на скорочений строк розгляду вказаної заяви господарським судом було розглянуто заяву про відстрочку виконання судового рішення у справі № 916/3627/15 за відсутності сторін та прийнято рішення за наявними матеріалами справи.
На думку судді Зайцева Ю.О., посилання скаржника на порушення судом засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості не заслуговують на увагу з огляду на таке.
При вирішенні питання про задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду господарський суд виходив із того, що загальна сума заборгованості за укладеним між сторонами договором від 7 травня 2015 року № ТА00027 становила 473935,00 гривень. 15 серпня 2015 року КП «ОБВ «Глобус» перерахувало позивачу частину заборгованості у сумі 173935,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача. Таким чином, із зазначеного вбачається, що відповідачем здійснювалися дії щодо погашення наявної заборгованості саме в літній період.
Крім того, під час прийняття рішення було враховано і сезонну діяльність підприємства, а саме ту обставину, що КП «ОБВ «Глобус» необхідні кошти для підготовки до курортного сезону, та соціальну значущість цього комунального підприємства, оскільки ненадання відстрочення виконання судового рішення, на думку суду, могло призвести до настання негативних наслідків у вигляді неплатоспроможності підприємства, зриву курортного сезону тощо. Судом було взято до уваги посилання відповідача у справі на те, що підприємство працює в літний період і саме тоді зможе сплатити суму боргу, а також встановлено обставини непереборної сили, які перешкоджають оплаті боргу за поставку товару в січні 2016 року.
Водночас, ухвалюючи рішення за заявою про відстрочення виконання рішення суду за наявними матеріалами справи, господарський суд взяв до уваги законні інтереси позивача та необхідність якнайшвидшого отримання ним коштів, стягнутих за рішенням суду. У зв’язку із цим заяву про відстрочення виконання рішення суду було задоволено частково та відстрочено виконання рішення лише до середини курортного сезону, коли, на думку суду, у підприємства з’являться кошти для виконання судового рішення. Ухвалою суду враховано інтереси сторін, тому відстрочку надано до 15 липня 2016 року, тобто до терміну, коли підприємство розпочне свою роботу та матиме матеріальну можливість розрахуватися зі стягувачем. Таким чином, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду господарським судом було враховано інтереси всіх сторін, що повністю спростовує доводи скаржника.
Щодо посилань скаржника на невмотивованість судового рішення про відстрочення виконання рішення суду суддя Зайцев Ю.О. пояснив, що вони спростовуються тим, що в мотивувальній частині судом зазначено обставини, посилання на нормативно-правові документи, на підставі яких господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду. Така правова позиція була підтримана апеляційним господарським судом Одеської області.
Враховуючи викладене, на думку судді Зайцева Ю.О., твердження скаржника не заслуговують на увагу. Під час розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі № 916/3627/15 ним не було допущено порушень чинного законодавства та вжито заходів щодо забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, а скарга Кушнарьової О.Л. подана нею з метою здійснення тиску на суд.
Відстрочка виконання рішення суду є заходом, який із змістовної сторони перебуває у суперечності з конституційним принципом обов’язковості судових рішень (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України) і може допускатися лише у виняткових випадках.
Для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (рішення у справі «Hornsby v. Greece», пункт 40). Час, що минув до моменту виконання рішення суду, повинен враховуватися при визначенні тривалості судового розгляду для цілей статті 6 Конвенції (рішення у справі «Papachelas v. Grece», «Skubenko v. Ukraine», пункт 38).
Враховуючи наведене, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру. У системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом відстрочення виконання судового рішення, тобто невиправдана істотна відстрочка виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини рішення суду про присудження особі певного майна саме по собі утворює майно в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Неможливість виконати остаточне рішення суду майнового характеру є втручанням у здійснення права власності у розумінні вказаної норми. Слід зважати, що за умов конкретної справи відстрочка виконання рішення суду означала позбавлення позивача можливості використання грошових коштів у сумі 379 300,40 грн з 5 січня 2016 року по 15 липня 2016 року. Згідно з офіційно встановленим індексом інфляції (за інформацією, розміщеною на сайті Міністерства фінансів України за посиланням: https://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/, у січні 2016 року індекс інфляції становив 100,9; у лютому 2016 року – 99,6; у березні 2016 року – 101,0; у квітні 2016 року – 103,5; у травні 2016 року – 100,1; у червні 2016 року – 99,8; у липні 2016 року – 99,9) лише інфляційні збитки позивача становили ___ гривень.
З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику її застосування Європейським судом з прав людини відстрочка виконання рішення, по-перше, не повинна призводити до «нерозумного» затягування судового розгляду (тобто часу до моменту виконання рішення суду); по-друге, будучи втручанням у право мирного володіння майном, повинна відповідати критеріям правомірності, встановленим пунктом 1 статті 1 Першого протоколу до Конвекції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме здійснюватися на умовах, передбачених законом, в інтересах суспільства, та відповідати критерію пропорційності (пункт 49 рішення у справі «Immobiliare Saffi v. Italy»).
Відповідно до частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно з пунктами 7.1.1, 7.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка – це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) – тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
За обставин вказаної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що хоча можливість відстрочки виконання рішення суду і була передбачена законом, у цьому випадку вона здійснювалася не в інтересах суспільства, а в інтересах конкретного господарюючого суб’єкта за рахунок інтересів іншого суб’єкта. Крім того, дії суду призвели до явно нерозумного збільшення тривалості судового розгляду (в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод – як часу, що минув до моменту виконання рішення суду), а також до непропорційного втручання у право власності ОСОБА_1 (в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції). Таким чином, дії судді Зайцева Ю.О. призвели до порушення права на справедливий суд та права власності ОСОБА_1 як основоположних прав людини.
При цьому непропорційність втручання у права ОСОБА_1 була настільки явною та несправедливою, що виводить дії судді Зайцева Ю.О. за межі звичайної суддівської помилки.
Обґрунтовуючи наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, суддя Зайцев Ю.О. послався лише на сезонний характер діяльності боржника та взяв до уваги документи, які підтверджують, що боржник надає послуги з організації відпочинку та оздоровлення дітей.
Водночас суддя Зайцев Ю.О. не врахував матеріального інтересу стягувача, не встановив обставин, які б могли виправдати порушення майнових інтересів стягувача на користь боржника. Фактично під час розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду суддя Зайцев Ю.О. взяв до уваги лише доводи КП «ОБВ «Глобус».
Ухвала господарського суду Одеської області від 4 січня 2016 року належним чином не вмотивована. В ухвалі суддя Зайцев О.В. як на підставу часткового задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду посилався лише на наявність непереборних обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду, проте не зазначив, яких саме.
Гарантії пункту 1 статті 6 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачають зобов’язання суддів надавати достатні підстави для винесення рішень (рішення у справі «H. v. Belgium», пункт 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їхня справа була ретельно розглянута.
Хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов’язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень (пункт 36 рішення у справі «Suominen v. Finland», пункт 36).
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», параграфи 29–30).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд. Судове рішення високої якості – це рішення, яке досягає правильного результату, наскільки це дозволяють надані судді матеріали, у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.
З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Зайцев Ю.О., задовольнивши заяву КП «ОБВ «Глобус» про відстрочення виконання рішення суду, не навів в ухвалі суду від 4 січня 2016 року належних мотивів її прийняття.
Невмотивованість судового рішення свідчить про формальний характер судового розгляду, що не забезпечив об’єктивного вирішення справи та прийняття справедливого рішення.
Враховуючи явну несправедливість ухваленого судового рішення, яке в подальшому було скасоване судом касаційної інстанції, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що вчинені порушення не мають характеру простої суддівської помилки, а містять ознаки недбалого ставлення до своїх службових обов’язків.
Відомості, викладені в дисциплінарній скарзі, стосуються поведінки судді, яка мала місце під час дії Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд».
Керуючись конституційним принципом дії законів у часі, враховуючи, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII не передбачає випадків пом’якшення або скасування відповідальності за вчинені суддею Зайцевим Ю.О. дисциплінарні проступки, дисциплінарний орган застосовує підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».
Враховуючи викладене, в діях судді Зайцева Ю.О. вбачаються ознаки дисциплінарних проступків, наслідком яких може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пункту 4 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» та підпунктом «б» пункту 1, пункту 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод).
Викладене свідчить про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді господарського суду Одеської області Зайцева Ю.О.
Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді господарського суду Одеської області Зайцева Ю.О.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді господарського суду Одеської області Зайцева Юрія Олексійовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
А.А. Овсієнко
М.П. Худик
