Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Швецової Л.А., членів Говорухи В.І., Іванової Л.Б., Матвійчука В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківського П.М. та додані до нього матеріали попередньої перевірки скарги Скриги Михайла Володимировича стосовно судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Кузнецова Романа Олександровича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 20 лютого 2020 року за вхідним № С-866/1/7-20 надійшла скарга Скриги М.В. стосовно судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Кузнецова Р.О. із проханням притягнути його до дисциплінарної відповідальності за дії, вчинені під час розгляду справи № 216/6240/19.
У скарзі зазначено, що суддя Кузнецов Р.О. під час розгляду справи № 216/6240/19 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого відділу Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі – Криворізький ВП ГУ НП в Дніпропетровській області) порушив строк розгляду справи, визначений статтею 306 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), розглянув справу за відсутності заявника, який хоч і був належним чином повідомлений, у судове засідання у справі не з’явився у зв’язку із зайнятістю на роботі.
Скаржник вказав, що ухвала слідчого судді від 4 листопада 2019 року, постановлена за результатами розгляду його скарги, ґрунтується на припущеннях, викладених у запереченнях представника відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, та власній позиції слідчого судді щодо достатності підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР).
Скаржник також зазначив, що статтею 214 КПК України передбачена імперативна норма, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Ухвала слідчого судді Кузнецова Р.О. від 4 листопада 2019 року ґрунтується на інформації, яку отримано до внесення відомостей до ЄРДР, тому, враховуючи стадію досудового розслідування, слідчий суддя не може здійснювати оцінку фактичних обставин справи з посиланням на статтю 2 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Крім того, посилаючись на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 5 грудня 2018 року № 3721/3дп/15-18, скаржник зазначив, що за подібних обставин суддю Жовтневого районного суду міста Запоріжжя було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
У зв’язку з викладеним скаржник просив притягнути суддю Кузнецова Р.О. до відповідальності в порядку дисциплінарного провадження.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 20 лютого 2020 року вказану скаргу передано члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківському П.М. для проведення перевірки.
6 квітня 2020 року член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківський П.М. підготував висновок про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Кузнецова Р.О.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківського П.М., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не погодилась з висновком від 6 квітня 2020 року з огляду на таке.
Встановлено, що 8 жовтня 2019 року в провадження судді Кузнецова Р.О. надійшла справа № 216/6240/19, в якій скаржник мав процесуальний статус заявника.
Як зазначено у скарзі, 26 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Криворізького ВП ГУ НП в Дніпропетровській області із заявою про злочин, в якій просив притягнути до відповідальності суддю Криворізького районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 за її відмову представитись у судовому засіданні та підтвердити свої повноваження.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (суддя Кузнецов Р.О.) від 4 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого відділу Криворізького ВП ГУ НП в Дніпропетровській області щодо невнесення відомостей до ЄРДР, про які вказував ОСОБА_1 у заяві від 26 вересня 2019 року.
Зі змісту цієї ухвали вбачається, що 24 жовтня 2019 року до слідчого відділу Криворізького відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про втручання в діяльність судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 в порядку частини восьмої статті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» про те, що 26 вересня 2019 року група осіб, знаходячись в судовому засіданні в приміщенні Криворізького районного суду, порушили порядок ведення судового засідання, тим самим, втрутились в діяльність судових органів. За вказаним фактом внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні.
За результатами розгляду справи слідчий суддя Кузнецов Р.О. дійшов однозначного висновку про те, що внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 належить до повноважень конкретно визначеного слідчого Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області, який отримав заяву. Таким чином, правових підстав для зобов’язання будь-якої уповноваженої особи Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області вчинити вказані дії не існує, отже, вимога про зобов’язання вчинити дії з реєстрації такої заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань не відповідає вимогам КПК України.
Крім того, слідчий суддя Кузнецов Р.О. зазначив, що Верховний Суд України у висновку від 1 липня 2013 року щодо початку кримінального провадження стосовно суддів, яке пов’язане зі здійсненням ними судочинства, зазначив, що положення частини першої статті 214 КПК України та пунктом 2.2 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 серпня 2012 року № 700, зобов’язують слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24-х годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування тільки заяву або повідомлення, які містять ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші.
На такий обов’язок слідчого, прокурора вказують вимоги частин третьої та четвертої статті 214 КПК, згідно з якими до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про кримінальне правопорушення та вимагається короткий виклад обставин, які свідчать про вчинення саме кримінального правопорушення, його попередню правову кваліфікацію із зазначенням статті (частин статті) закону України про кримінальну відповідальність, зміст повідомлення слідчим прокурора про підставу початку досудового розслідування, що до 21 листопада 2012 року було передбачено статтею 94 КПК України 1960 року.
Разом із цим, зі змісту ухвали від 4 листопада 2019 року вбачається, що заява ОСОБА_1 від 26 вересня 2019 року була зареєстрована в журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області за № 21057. За результатами розгляду цієї заяви керівництво слідчого відділу дійшло висновку, що заява ОСОБА_1 від 26 вересня 2019 року не містить жодного об’єктивного факту, який би достовірно свідчив про вчинення протиправних дій.
Крім того, встановлено, що 7 жовтня 2019 року суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 звернулась до Вищої ради правосуддя із повідомленням про втручання в її діяльності щодо здійснення правосуддя (у зв’язку з подіями, які мати місце 26 вересня 2019 року в судовому засіданні в приміщенні Криворізького районного суду).
Не погоджуючись з ухвалою від 4 листопада 2019 року, ОСОБА_1 оскаржив її до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 2 січня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 4 листопада 2019 року.
Зі змісту цієї ухвали вбачається, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не згоден з рішенням слідчого судді про відмову в задоволенні його скарги та вказує на порушення його процесуальних прав у зв’язку із тим, що слідчий суддя, в порушення вимог частини третьої статті 306 КПК України, розглянув скаргу за його відсутності.
Разом із цим, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а тому у відкритті апеляційного провадження відмовлено.
Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження на ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 4 листопада 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 2 січня 2020 року.
У цій ухвалі зазначено, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційну скаргу подано на ухвалу слідчого судді, яка не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, і така ухвала постановлена слідчим суддею у межах його компетенції, прийняв обґрунтоване рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження. Колегія суддів вважає таке рішення обґрунтованим, оскільки воно постановлене із дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Верховним Судом не встановлено обставин, які б були підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції за доводами касаційної скарги ОСОБА_1.
У письмових поясненнях від 20 березня 2020 року, надісланих до Вищої ради правосуддя, суддя Кузнецов Р.О. повідомив, що 9 жовтня 2019 року ОСОБА_1 був повідомлений про судове засідання у справі № 216/6240/19, призначене на 4 листопада 2019 року, за номером телефону, вказаним ним у скарзі. На підтвердження зазначеного суддею до пояснень додано копію телефонограми від 9 жовтня 2019 року.
При цьому суддя Кузнецов Р.О. зазначив, що тривалий розгляд справи обумовлений значним навантаженням. Так, відповідно до узагальненого кількісного розподілу справ та матеріалів та якості їх розгляду у Центрально-Міського районного суді міста Кривого Рогу у 2019 році в провадженні судді Кузнецова Р.О. перебувало: 3052 кримінальні справи та матеріали, з них розглянуло 2897; 1677 справ та матеріалів в порядку цивільного судочинства, з яких розглянуто 1653.
Незалежність суддів гарантується статтями 126, 129 Конституції України, якими встановлено, що судді, здійснюючи правосуддя, є незалежними та керуються верховенством права.
Згідно зі статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Відповідно до частини другої статті 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги.
Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги (частина третя статті 306 КПК України).
Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Частиною третьою вказаної статті встановлено, що критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні врегульовано статтею 135 КПК України. Відповідно до частини першої цієї статті особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Згідно зі статтею 22 цього Кодексу кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини шостої цієї статті суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.
Статтею 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до Київських рекомендацій Організації з безпеки і співробітництва в Європі щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії (Київ, 23-25 червня 2010 року) процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, крім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами, наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII зазначив, що дисциплінарне провадження не повинне передбачати жодних оцінок судових рішень, оскільки такі рішення підлягають апеляційному перегляду, а також повинні існувати фільтри для розгляду безпідставних по суті скарг.
Вища рада правосуддя, з огляду на визначені Конституцією України та Законом України «Про Вищу раду правосуддя», не наділена правом оцінювати законність судового рішення, перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Як зазначено у Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи, виконання суддею завдань щодо тлумачення закону, оцінки доказів та фактів під час розгляду справ не повинно бути підґрунтям для притягнення його до цивільної або дисциплінарної відповідальності, окрім як у випадках злочинних намірів, умисного невиконання службових обов’язків чи, можливо, грубої недбалості.
Встановлено, що справа № 216/6240/19 розглянута суддею Кузнецовим Р.О. за відсутності особи, яка подала скаргу. При цьому факт належного повідомлення заявника про судове засідання, який не заперечується Скригою М.В. у дисциплінарній скарзі, підтверджується і матеріалами перевірки.
Таким чином, слідчий суддя, враховуючи належне повідомлення заявника про судове засідання, завдання кримінального провадження та достатність даних у скарзі для прийняття рішення, вважав за можливе розглянути справу за відсутності заявника.
Разом з тим, встановлено, що ця справа розглянута суддею Кузнецовим Р.О. з порушенням строку, встановленого статтею 306 КПК України, при цьому для встановлення відомостей про ознаки дисциплінарного проступку важливо констатувати очевидну безпідставність затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом. Сам лише факт недотримання строку, встановленого законом для розгляду справи, не може автоматично свідчити про наявність підстави для дисциплінарної відповідальності судді.
Самі по собі строки поза зв’язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 27 червня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції» визначено, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників.
У Висновку № 6 (2004) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про справедливий суд у розумні строки та роль судді в судових процесах з урахуванням альтернативних засобів вирішення спорів зазначено, що «якість» правосуддя не повинна розглядатись як синонім простої «продуктивності» судової системи. Якісний підхід повинен скоріше стосуватися здатності системи відповідати потребі в правосудді згідно із загальними цілями правової системи, серед яких швидкість процедур є лише одним з елементів.
Встановлено, що постановлена суддею Кузнецовим Р.О. ухвала хоч і не була предметом апеляційного перегляду по суті, проте Дніпровський апеляційний суд в ухвалі від 2 січня 2020 року надав оцінку доводам апеляційної скарги та зазначив про незгоду ОСОБА_1 із ухвалою про відмову в задоволенні його скарги.
Твердження скаржника про те, що ухвала від 4 листопада 2019 року ґрунтується виключно на припущеннях, викладених у запереченнях органу досудового розслідування та власній позиції слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час проведення перевірки, містять власну оцінку доказів у справі та свідчать про незгоду із прийнятою суддею Кузнецовим Р.О. ухвалою від 4 листопада 2019 року.
Посилання скаржника на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 5 грудня 2018 року № 3721/3дп/15-18 є необґрунтованим, оскільки підставою притягнення судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя стала незаконна відмова у доступі до правосуддя. Відповідно до цього рішення суддя по суті скаргу не розглядала, а відмовила у відкритті провадження, оскільки вважала, що скаргу подано на рішення (дію) слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню. Разом із цим, апеляційний суд встановив, що, прийнявши незаконне рішення про відмову у відкритті провадження за скаргою, слідчий суддя не застосував належної правової процедури, що перешкодило реалізації права скаржнику на доступ до правосуддя.
Враховуючи викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суть дисциплінарної скарги Скриги М.В. зводиться лише до незгоди із ухвалою слідчого судді Кузнецова Р.О. від 4 листопада 2019 року про відмову в задоволенні його скарги.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи за скаргою Скриги Михайла Володимировича стосовно судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Кузнецова Романа Олександровича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Л.А. Швецова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
Л.Б. Іванова
В.В. Матвійчук
