Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Артеменка І.А., Бойка А.М., Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицької Н.О. за результатами попередньої перевірки скарг Позняка Олексія Івановича стосовно судді Лисичанського міського суду Луганської області Фастовця Віталія Миколайовича,
встановила:
5 грудня 2016 року до Вищої ради юстиції та 19 травня 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшли скарги Позняка О.І. (вхідні реєстраційні № П-2347/0/7-16 та № П-2701/0/7-17) стосовно судді Лисичанського міського суду Луганської області Фастовця В.М.
Протоколами автоматизованого розподілу від 5 грудня 2016 року та 24 травня 2017 року вказані скарги передано члену Вищої ради правосуддя Волковицькій Н.О.
5 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя».
12 січня 2017 року Вищою радою юстиції прийнято рішення про реорганізацію Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя, набуття членами Вищої ради юстиції статусу членів Вищої ради правосуддя та здійснення повноважень членів Вищої ради правосуддя.
Пунктом 21 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що заяви та скарги, передані на розгляд члену Вищої ради юстиції за результатами автоматизованого розподілу до створення дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя, залишаються в такого члена та можуть бути розглянуті дисциплінарним органом, до якого входить такий член, у випадках, встановлених цим Законом.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII та частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицькою Н.О. проведено попередню перевірку скарг, за результатами якої складено висновок із пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Лисичанського міського суду Луганської області Фастовця В.М.
Дослідивши матеріали попередньої перевірки, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицьку Н.О., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
Фастовець Віталій Миколайович, Постановою Верховної Ради України від 13 травня 2010 року обраний суддею Лисичанського міського суду Луганської області безстроково.
Автор скарг зазначає, що під час розгляду справи № 415/5422/16-а за скаргою ОСОБА_1 на постанову про накладення адміністративного стягнення суддя Фастовець В.М. порушив його право на справедливий суд. Так, ухвалою від 27 жовтня 2016 року суддя повернув вказану скаргу з посиланням на те, що вона не відповідає вимогам статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та скаржником не сплачено судовий збір. На думку Позняка О.І., суддею порушено норми процесуального права, оскільки судовий збір за подання такої скарги не сплачується та вона має розглядатися відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Крім того, після скасування судом апеляційної інстанції вказаної ухвали суддя Фастовець В.М. повторно повернув скаргу з посиланням на те, що відповідно до договору про надання правових послуг представник ОСОБА_1 не має права подавати до суду скаргу на постанову про накладення адміністративного стягнення в порядку, передбаченому КУпАП. Зазначені дії, на думку автора скарг, вказують на незаконну відмову у доступі до правосуддя та є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Ухвалою судді Лисичанського міського суду Луганської області Фастовця В.М. від 18 жовтня 2016 року залишено без руху скаргу ОСОБА_1 для усунення недоліків, оскільки вона не відповідає вимогам статті 3 КАС України стосовно права на звернення з адміністративним позовом. Крім того, відповідно до статті 50 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач, у зв’язку із чим скаржнику слід уточнити правовий статус осіб, а також скаржником не сплачено судовий збір.
Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 27 жовтня 2016 року скаргу ОСОБА_1 повернуто у зв’язку з неусуненням ним недоліків, зазначених в ухвалі від 18 жовтня 2016 року.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 27 жовтня 2016 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. В ухвалі суду апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до статті 288 КУпАП особа, яка оскаржує постанову про адміністративне правопорушення, звертається до вищестоящого органу або до суду саме зі скаргою на таку постанову та звільняється при цьому від сплати державного мита (судового збору), а стаття 288 КУпАП містить посилання на КАС України тільки в частині розгляду таких справ.
29 березня 2017 року ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області повернуто скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2. В ухвалі зазначено, що відповідно до договору про надання правових послуг адвокат не має права на подання скарги в порядку, встановленому КУпАП, і участь у розгляді такої скарги в порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення. Крім того, оскільки принциповою позицією адвоката є те, що розгляд скарги повинен відбуватися тільки відповідно до КУпАП, ця ухвала суду не може бути оскаржена в порядку, встановленому КАС України. Проте, виходячи з конституційних засад судочинства, а саме пункту 8 статті 129 Конституції України, ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 415/5422/16-а. В ухвалі зазначено, що подання до адміністративного суду скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення в порядку, встановленому КУпАП, не передбачено нормами КАС України. Положеннями КАС України передбачено розгляд позовних заяв. Отже, в цьому випадку спірну постанову про накладення адміністративного стягнення можна оскаржити шляхом подання до суду першої інстанції як адміністративного позовної заяви за процесуальними нормами КАС України. Суд першої інстанції, залишаючи без руху скаргу, подану в порядку КУпАП, надавав можливість усунути її недоліки та оскаржити постанову про накладення адміністративного стягнення у встановленому КАС України порядку. Проте скаржник в апеляційній скарзі наполягав, що спірна постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає розгляду за правилами КУпАП. З урахуванням процесуальних норм Донецький апеляційний адміністративний суд позбавлений процесуальної можливості відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 29 березня 2017 року у справі за скаргою, поданою в порядку, встановленому КУпАП.
Таким чином, з матеріалів перевірки вбачається, що, постановляючи ухвали від 27 жовтня 2016 року та від 29 березня 2017 року, суддя зазначив підстави, взяті ним до уваги, і обґрунтував мотиви повернення скарги ОСОБА_1. У зв’язку із цим відсутні підстави стверджувати, що суддя умисно або внаслідок недбалості відмовив ОСОБА_1 в доступі до правосуддя. Водночас, як убачається зі змісту скарг, вони стосуються переоцінки мотивів, якими керувався суддя Фастовець В.М. під час прийняття вказаних ухвал, що не може бути підставою для відкриття дисциплінарної справи щодо судді.
Відповідно до чинного законодавства України Вища рада правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їхніх рішень.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 25 Київських рекомендацій щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Центральній Азії (від 23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
За таких обставин, враховуючи зміст скарг, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вони зводяться до незгоди із судовими рішеннями, а відомості, які у них зазначені, не можуть бути підставою для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Лисичанського міського суду Луганської області Фастовця В.М.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Лисичанського міського суду Луганської області Фастовця Віталія Миколайовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
А.М. Бойко
В.А. Нежура
