Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Артеменка І.А., Бойка А.М., Нежури В.А, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицьку Н.О., розглянувши матеріали дисциплінарної справи, відкритої за заявою заступника прокурора Голосіївського району міста Києва Глушака Д.В. стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва Мирошниченко Оксани Володимирівни,
встановила:
до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції надійшла заява заступника прокурора Голосіївського району міста Києва Глушака Д.В. від 12 грудня 2014 року (вхідний № 2968/0/8-14) про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва Мирошниченко О.В. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Автор заяви зазначив, що суддя Мирошниченко О.В. 21 січня, 7 та 28 лютого 2014 року прийняла постанови про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», у виді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 1222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу. У зв’язку з цим вказана суддя підлягає перевірці відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Згідно з частиною п’ятою статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви, щодо яких ТСК не прийняла рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VII визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції. Для реалізації цього Закону була утворена ТСК. Відповідно до вимог частин першої та другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, а заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно зі статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування у газеті «Голос України» повідомлення про її утворення. Відповідне повідомлення опубліковане у газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року, у якому зазначено, що ТСК оголошує про створення і початок прийому заяв від фізичних та юридичних осіб про проведення перевірки індивідуально визначеного судді. Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність ТСК припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону, тобто 12 червня 2015 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції від 14 квітня 2016 року вказані заява та матеріали передані члену Вищої ради юстиції Волковицькій Н.О. для проведення перевірки.
Згідно з пунктом 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» заяви, які передані Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Вищій раді юстиції відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
5 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя».
Згідно з частинами другою та третьою статті 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя утворює Дисциплінарні палати з числа членів Вищої ради правосуддя, визначає кількість Дисциплінарних палат та кількісний склад кожної палати з урахуванням вимог цього Закону.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року та частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 184/0/15-17 від 2 лютого 2017 року у Вищій раді правосуддя утворено три Дисциплінарні палати, визначено кількісний склад кожної Дисциплінарної палати та затверджено їх персональний склад.
Відповідно до абзацу другого пункту 21 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» заяви та скарги, передані на розгляд члену Вищої ради юстиції за результатами автоматизованого розподілу до створення дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя, залишаються в такого члена та можуть бути розглянуті дисциплінарним органом, до якого входить такий член, у випадках, встановлених цим Законом.
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 лютого 2017 року відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва Мирошниченко О.В.
Суддя Мирошниченко О.В. у зверненні до Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя просила розглянути дисциплінарну справу за її відсутності.
Заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицьку Н.О., вивчивши матеріали дисциплінарної справи, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.
Мирошниченко Оксана Володимирівна Указом Президента України від 27 червня 2013 року № 352/2013 призначена на посаду судді Вільшанського районного суду Кіровоградської області. Указом Президента України від 6 вересня 2013 року № 503/2013 Мирошниченко О.В. переведена на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва.
Згідно з характеристикою, наданою головою Голосіївського районного суду міста Києва Первушиною О.С., Мирошниченко О.В. за час роботи зарекомендувала себе кваліфікованим суддею, має досвід практичної роботи та відмінну теоретичну підготовку, постійно підвищує свій професійний рівень. Навантаження судді Мирошниченко О.В. за 2013–2015 роки є високим. Користується заслуженим авторитетом у колег та працівників суду. Дисциплінарних стягнень не має.
У своїй заяві до ТСК заступник прокурора Голосіївського району міста Києва Глушак Д.В. просить провести перевірку дій судді Мирошниченко О.В. у зв’язку з прийняттям нею постанов про накладення адміністративного стягнення (постанови від 21 січня 2014 року у справах № 752/761/14-п та № 752/849/14-п, від 7 лютого 2014 року у справі № 752/1351/14-п, від 28 лютого 2014 року у справах № 752/884/124-п та № 752/177/124-п) на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до 21 лютого 2014 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів таких рішень: про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у виді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 1222 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу та про залишення зазначених рішень без змін судом апеляційної інстанції в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом.
У справі № 752/177/124-п суддя Мирошниченко О.В. 15 січня 2014 року прийняла постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.
Зміст постанови суду зводиться до посилання на протокол про адміністративне правопорушення серії АА2 № 941268 від 6 січня 2014 року, складений державтоінспектором ВДАІ Голосіївського РУ ГУМВС України в місті Києві старшим лейтенантом міліції Вильчинським В.О., та рапорт інспектора ДПС 4 взводу роти СП полку ДПС ДАІ ГУМВС України у місті Києві старшини міліції Таранухи Є.О. від 29 грудня 2013 року, які підтверджують вину правопорушника.
Як зазначено у постанові, при накладенні стягнення суд враховував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який вину не визнає, грубо порушив порядок наданого йому права керування транспортними засобами. Будь-яких фактичних обставин, встановлених судом із цього приводу, не зазначено.
Постанова в апеляційному порядку не оскаржувалась.
Згодом постановою Голосіївського районного суду міста Києва 28 лютого 2014 року (суддя Мирошниченко О.В.) відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності за статтею 1222 КУпАП.
У справі № 752/761/14-п суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мирошниченко О.В. 21 січня 2014 року прийняла постанову про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.
У постанові зазначено, що вина правопорушника доведена повністю і підтверджується всією сукупністю доказів у справі, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії АА2 № 942109 від 14 січня 2014 року, складеним інспектором адмінпрактики ВДАІ Голосіївського РУ ГУМВС України в місті Києві старшим лейтенантом міліції Саченко Д.О. на підставі рапорту інспектора ДПС 3 взводу 1 батальйону полку ДПС ДАІ ГУМВС України в місті Києві прапорщика міліції Дейнеки В.І. від 29 грудня 2013 року;
- вказаним рапортом, з якого вбачається, що 29 грудня 2013 року названий автомобіль не виконав вимогу інспектора ДПС про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив пункт 2.4 Правил дорожнього руху України.
Як зазначено у постанові, при накладенні стягнення суд враховував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який вину не визнає, грубо порушив порядок наданого йому права керування транспортними засобами. Однак будь-яких фактичних обставин, встановлених судом з цього приводу, не зазначено.
ОСОБА_2 оскаржив вказану постанову в апеляційному порядку.
При цьому ОСОБА_2 згідно з його заявою просив застосувати до нього Закон України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» як до учасника масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року по 28 лютого 2014 року.
Постановою апеляційного суду міста Києва від 12 березня 2014 року вказану вище постанову Голосіївського районного суду міста Києва скасовано, ОСОБА_2 звільнено від адміністративної відповідальності на підставі зазначеного Закону.
У справі № 752/849/14-п суддя Мирошниченко О.В. 21 січня 2014 року прийняла постанову про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.
Зміст постанови суду зводиться до посилання на протокол про адміністративне правопорушення серії АВ2 № 588319 від 15 січня 2014 року, складений старшим інспектором ВДАІ Голосіївського РУ ГУМВС України в місті Києві капітаном міліції Павленком О.В., та рапорт інспектора ДПС 3 взводу 1 батальйону ДПС полку ДПС ДАІ ГУМВС України у місті Києві прапорщика міліції Бурдели Д.М. від 29 грудня 2013 року, які підтверджують вину правопорушника.
Як зазначено у постанові, при накладенні стягнення суд враховував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який вину не визнає, грубо порушив порядок наданого йому права керування транспортними засобами, будь-яких фактичних обставин, встановлених судом із цього приводу, не вказано.
Постанова в апеляційному порядку не оскаржувалась.
Згодом постановою Голосіївського районного суду міста Києва 28 лютого 2014 року (суддя Мирошниченко О.В.) відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року ОСОБА_3 звільнено від адміністративної відповідальності за статтею 1222 КУпАП.
У справі № 752/1351/14-п суддя Мирошниченко О.В. 7 лютого 2014 року прийняла постанову про визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.
Зі змісту постанови суду вбачається, що вина правопорушника доведена повністю і підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АА2 № 942733 від 23 січня 2014 року, складеним інспектором ВДАІ Голосіївського РУ ГУМВС України в місті Києві старшим лейтенантом міліції Пилипенком В.С., та рапортом інспектора ДПС 1 взводу роти СП полку ДПС ДАІ ГУМВС України у місті Києві старшого сержанта міліції Потачука І.П. від 29 грудня 2013 року.
Крім того, у постанові зазначено, що при накладенні стягнення суд враховував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який вину не визнає, грубо порушив порядок наданого йому права керування транспортними засобами.
ОСОБА_4 оскаржив вказану постанову в апеляційному порядку.
Водночас ОСОБА_4 просив застосувати до нього положення Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» як до учасника масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року по 28 лютого 2014 року.
Постановою апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2014 року зазначена постанова Голосіївського районного суду міста Києва скасована, ОСОБА_4 звільнено від адміністративної відповідальності на підставі вказаного Закону.
У справі № 752/884/124-п 28 лютого 2014 року постановою суддя Мирошниченко О.В. звільнила ОСОБА_5 від адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 1222 КУпАП, на підставі Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» як учасника масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року по 28 лютого 2014 року.
Отже, з матеріалів перевірки вбачається, що скарги на дії судді стосуються неналежного виконання нею обов’язків під час розгляду адміністративних справ.
Так, згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов’язки органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під час розгляду вказаних справ суддя Мирошниченко О.В. зазначених вимог закону не виконала.
Суддя Мирошниченко О.М. не обґрунтувала надання переваги протоколам про адміністративне правопорушення та рапортам інспекторів ДПС, не дослідила при цьому пояснення правопорушників.
Крім того, всупереч положенням статей 251–252 КУпАП суддя Мирошниченко О.М. не оцінила рапорти інспекторів ДПС на предмет належності та допустимості, а саме стосовно того, чи може рапорт, складений відповідно до вимог пункту 2.2.9 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 23 серпня 2012 року № 747, як внутрішній документ МВС України бути доказом вчинення особою порушення Правил дорожнього руху України.
Також суддя не виконала вимоги статті 33 КУпАП, якою встановлені правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, та не з’ясувала справжні обставини, що можуть пом’якшувати або обтяжувати відповідальність, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також характер вчиненого правопорушення.
При визначенні виду адміністративного стягнення судом не взято до уваги принцип пропорційності.
Суддею Мирошниченко О.М. не вмотивовано, чому суд дійшов висновку, що інший вид адміністративного стягнення не може бути застосований до правопорушників. Визначаючи вид адміністративного стягнення, у постановах суддя обмежилась лише загальними фразами щодо обставин вчиненого правопорушення, ступеня вини та особи правопорушника.
На підставі встановлених обставин та аналізу дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддею Голосіївського районного суду міста Києва Мирошниченко О.В. під час розгляду зазначених справ не дотримано вимог щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справ та вирішення їх відповідно до закону, що викликає сумнів у її об’єктивності та неупередженості.
Притягнення вказаних осіб до адміністративної відповідальності без належного обґрунтування, невмотивоване застосування до них адміністративного стягнення порушують їхнє право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на зазначене Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що такі порушення процесуального закону, допущені суддею Мирошниченко О.М., є істотними й утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року в редакції, чинній на дату прийняття постанов.
Зміни, що відбулися у правовому регулюванні питання дисциплінарної відповідальності після набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», не привели до пом’якшення або скасування відповідальності за дії, вчинені суддею Мирошниченко О.М., відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами, внесеними вказаним Законом.
Пунктом 4 частини першої статті 92 Закону було передбачено дисциплінарну відповідальність за умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
Не змінився характер наслідків, передбачених законом для таких грубих порушень, і після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року та новим Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року.
Підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисне або внаслідок недбалості незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу.
Згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисне або внаслідок недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також з підстав умисного або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
Редакційні зміни в описі незаконних діянь суддів, що тягнуть за собою дисциплінарну відповідальність, не привели до пом’якшення відповідальності за такі діяння.
З огляду на це Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що відповідальність за дії, вчинені суддею Мирошниченко О.М., не скасовано та не пом’якшено.
Водночас згідно із частиною четвертою статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на час вчинення дисциплінарного проступку суддею Мирошниченко О.М., дисциплінарне стягнення до судді могло бути застосоване не пізніше шести місяців із дня відкриття провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Чинним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не може бути більшим ніж три роки з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження (частина одинадцята статті 109).
За даними Голосіївського районного суду міста Києва, з дати вчинення дисциплінарного проступку (з 21 січня 2014 року) суддя Мирошниченко О.М. 22 дні перебувала у відпустці і 6 днів була відсутня на робочому місці внаслідок тимчасової непрацездатності. Таким чином, на даний час строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, встановлений законом, минув.
Враховуючи зазначене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Голосіївського районного суду міста Києва Мирошниченко О.В. у зв’язку із закінченням встановленого законом строку для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до пункту 12.37 Регламенту Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Пунктом 12.38 цього Регламенту передбачено, що якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
З огляду на викладене, керуючись статтями 58, 126 Конституції України, статтями 106, 108, 109, пунктом 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.22–12.39 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Голосіївського районного суду міста Києва Мирошниченко Оксани Володимирівни.
Дисциплінарне провадження стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва Мирошниченко Оксани Володимирівни припинити.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
А.М. Бойко
В.А. Нежура
