Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Лесько А.О., членів: Гусака М.Б., Комкова В.К., Шапрана В.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за заявами Маселка Романа Анатолійовича та голови Громадської спілки «Українська спілка автомайдан» Михайловського А.В. стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Оладько Світлани Іванівни та судді апеляційного суду Київської області Сливи Юрія Михайловича,
встановила:
Оладько Світлана Іванівна з грудня 1992 року обіймає посаду судді Ірпінського міського суду Київської області, до дисциплінарної відповідальності не притягалася, характеризується позитивно.
Слива Юрій Михайлович Указом Президента України від 11 листопада 2002 року № 1001/2002 призначений строком на п’ять років на посаду судді Ірпінського міського суду Київської області, Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2008 року № 524-VI обраний суддею безстроково, Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року № 2638-VI обраний суддею апеляційного суду Київської області, характеризується позитивно, до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 16 грудня 2014 року надійшли заяви Маселка Р.А. від 12 грудня 2014 року стосовно судді апеляційного суду Київської області Сливи Ю.М. та голови ГС «Українська спілка автомайдан» Михайловського А.В. стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Оладько С.І. та судді апеляційного суду Київської області Сливи Ю.М., у яких просили провести щодо них перевірку відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У заяві від 12 грудня 2014 року Маселко Р.А. зазначив, що суддя апеляційного суду Київської області Слива Ю.М. постановою від 7 лютого 2014 року залишив без змін постанову суду першої інстанції про позбавлення особи права керування транспортними засобами строком на 3 місяці, що є підставою для здійснення стосовно нього перевірки відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Голова ГС «Українська спілка автомайдан» Михайловський А.В. у своїх заявах зазначав, що суддею Ірпінського міського суду Київської області Оладько С.І. 22 січня 2014 року були прийняті постанови у справах № 367/187/14-п та № 367/233/14-п про притягнення учасників масових акцій протестів до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та позбавлення їх права керування транспортними засобами строком на 3 місяці, а суддею апеляційного суду Київської області Сливою Ю.М. одну із вказаних постанов постановою суду від 7 лютого 2014 року залишено без змін (справа № 367/233/14-п), що є підставою для здійснення перевірки стосовно суддів відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Заяви Маселка Р.А. та голови ГС «Українська спілка автомайдан» Михайловського А.В. надійшли до ТСК 16 грудня 2014 року, тобто поза межами строків, встановлених статтею 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», оскільки на момент їх надходження з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про утворення ТСК пройшло 6 місяців та один день.
Відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви, що надійшли після закінчення визначеного цією статтею строку, а також заяви, щодо яких Тимчасова спеціальна комісія не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність ТСК припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону, тобто – 12 червня 2015 року.
ТСК не встигла прийняти рішення за вказаними заявами. Їх було передано до Вищої ради юстиції для продовження розгляду за загальною процедурою.
Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 29 листопада 2016 року № М-3395/1/7-14, № 533/39/13-14 та № 533/46/13-14 вказані заяви Маселка Р.А. та голови ГС «Українська спілка автомайдан» Михайловського А.В. передано члену Вищої ради юстиції Маловацькому О.В. для здійснення перевірки.
За результатами попередньої перевірки скарг Маселка Р.А. та голови ГС «Українська спілка автомайдан» Михайловського А.В. член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацький О.В. склав висновок, яким запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Оладько С.І. та судді апеляційного суду Київської області Сливи Ю.М.
Ухвалою від 17 лютого 2017 року Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Оладько С.І. та судді апеляційного суду Київської області Сливи Ю.М.
Розглянувши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацького О.В., врахувавши пояснення судді, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя приходить до висновку про наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Оладько С.І. і застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на два місяці з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та направленням судді до Національної шкоди суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді та наявності підстав для відмови у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Сливи Ю.М., виходячи з наступного.
Із матеріалів справи встановлено, що до Ірпінського міського суду Київської області з ВДАІ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 122-2 КУпАП (далі – справа № 367/187/14-п) та матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за статтею 122-2 КУпАП (далі – справа № 367/233/14-п), які були передані для розгляду судді Оладько С.І.
Із копій матеріалів справи № 367/187/14-п вбачається, що 7 січня 2014 року інспектором ВДАІ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області складено протокол АГ2 № 116793 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. У протоколі зазначено, що 29 грудня 2013 року о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_1, рухаючись на автомобілі марки «Вольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на 21-му кілометрі автомобільної дороги Київ-Овруч, на вимогу працівника ДАІ, завчасно подану жезлом та свистком, не зупинився.
До протоколу було додано:
- повідомлення про запрошення ОСОБА_1 до підрозділу ДАІ МВС на 1 та 7 січня 2014 року для складення протоколу про адміністративне правопорушення;
- рапорт інспектора ДПС ДАІ від 1 січня 2014 року на ім’я полковника міліції Дерев’янкіна С.О., у якому зазначено, що 29 грудня 2013 року приблизно о 12 годині 35 хвилин у напрямку села Нові Петрівці рухалась колона автомобілів з символікою «Євромайдану». З метою припинення порушень Правил дорожнього руху в частині невиконання водіями вимог пункту 2.4 цих Правил, ним, за допомогою жезла та свистка, було подано вимогу про зупинку, однак водій автомобіля марки «Вольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу не виконав та продовжив рух у складі колони; інформацію щодо не виконання водієм вимоги про зупинку даного автомобіля негайно в телефонному режимі було передано до чергової частини ГУ МВС України в Київській області.
22 січня 2014 року ОСОБА_1 подав до суду пояснення, у яких зазначив, що 29 листопада 2013 року дійсно перебував за кермом автомобіля та рухався по автомобільній дорозі Київ-Овруч в особистих справах, однак працівники міліції його не спиняли, та вимоги про зупинку не подавали. Повідомив, що на під’їзді до повороту на «Межигір’я» побачив автомобілі ДАІ та Камаз, який стояв, перекриваючи проїжджу частину, зупинився та звернувся до працівників ДАІ із пропозицією надання допомоги, однак працівники ДАІ йому повідомили, що у автомобіля Камаз виникли технічні несправності та що його допомога не потрібна; після цих подій, о 12 годині 45 хвилин, ним було зроблено фото дорожньої ситуації та продовжено рух автомобілем.
Того ж дня – 22 січня 2014 року суддею Оладько С.І. розглянуто матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та прийнято постанову про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП і позбавлено його права керування всіма видами транспортних засобів на строк 3 місяці, з посиланням на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП доведена зібраними по справі доказами.
Поряд з цим постанова суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить жодних належних та допустимих доказів про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. У постанові відсутня будь-яка оцінка особи правопорушника, не досліджено ступінь його вини, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність, а також посилання на докази, на підставі яких суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення. Крім того, судом не наведено аргументів, на підставі яких не взято до уваги пояснень ОСОБА_1 та не надано їм оцінки.
28 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із заявою, у якій вказав, що 29 грудня 2013 року був учасником автомарафону в селі Нові Петрівці та просив звільнити його від відповідальності за статтею 122-2 КУпАП.
28 лютого 2014 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Оладько С.І. звільнила ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності з посиланням на статті 4 та 6 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
Із копій матеріалів справи № 367/233/14-п вбачається, що 8 січня 2014 року інспектором ВДАІ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області складено протокол АГ2 № 116861 про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. У протоколі зазначено, що 29 грудня 2013 року о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_2, рухаючись на автомобілі марки «Опель Астра», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в селі Нові Петрівці на автомобільній дорозі Київ-Овруч, на вимогу працівника ДАІ, завчасно подану жезлом та свистком, не зупинився.
Також у копіях матеріалів справи міститься повідомлення про запрошення ОСОБА_2 до підрозділу ДАІ МВС на 7 січня 2014 року для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, в копіях матеріалів справи наявна заява ОСОБА_2 від 22 січня 2014 року, подана до Ірпінського міського суду Київської області, у якій заявник зазначив про те, що 18 січня 2014 року йому стало відомо, що розгляд матеріалу про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП призначено на 22 січня 2014 року та, оскільки він не вчиняв такого правопорушення, протокол за його участю не складався, потребує ознайомлення з матеріалами справи і отримання їх копій та правової допомоги. Просив перенести розгляд справи, надавши можливість отримати правову допомогу.
Однак, 22 січня 2014 року Ірпінським міським судом Київської області (суддя Оладько С.І.) розглянуто справу № 367/233/14-п та прийнято постанову про визнання ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП і позбавлено його права керування всіма видами транспортних засобів на строк 3 місяці, з посиланням на те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП повністю підтверджується матеріалами справи.
При цьому в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснював, що 29 грудня 2013 року він дійсно їхав по автомобільній дорозі Київ-Овруч, керуючи автомобілем «Опель Астра», однак перебуваючи там, виконував професійні обов’язки журналіста. Зазначив, що працівники міліції також перебували на вказаному відрізку автомобільної дороги, але не подавали вимоги про зупинку транспортного засобу; до ВДАІ виклику не отримував.
Як вбачається із постанови від 22 січня 2014 року, вона не містить жодних належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. У постанові відсутня будь-яка оцінка особи правопорушника, не досліджено ступінь його вини, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність, а також посилання на докази, на підставі яких суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення. Крім того, судом не наведено аргументів, на підставі яких не взято до уваги пояснень ОСОБА_2. Також судом не було вирішено питання за заявою ОСОБА_2 щодо надання йому можливості ознайомлення із матеріалами справи, а також часу для отримання правової допомоги.
Зазначену постанову суду було оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області.
7 лютого 2014 року суддя апеляційного суду Київської області Слива Ю.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 22 січня 2014 року, дійшов висновку про правильність висновку суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_2 та відсутності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
У постанові від 7 лютого 2014 року апеляційний суд указав, що винність ОСОБА_2 у порушенні правил дорожнього руху підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 116861, у якому викладені обставини вчинення правопорушення; рапортом інспектора ДАІ Прохорчука О.В., даними про дислокацію несення служби нарядами ДПС ДАІ на 29 грудня 2013 року, іншими зібраними по справі доказами. Зазначив, що не приймає до уваги доводи правопорушника про те, що коли він рухався по вказаній дорозі, працівники ДАІ його не зупиняли, оскільки такі пояснення спростовуються показами інспектора ДАІ Прохорчука О.В., рапортом вказаного працівника ДАІ, протоколом про адміністративне правопорушення, а також направлені на уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Крім того, у своїй постанові суддя апеляційного суду Київської області Слива Ю.М. зазначив, що кваліфікація дій ОСОБА_2 за статтею 122-2 КУпАП є правильною та що при прийнятті рішення, суд врахував особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, врахував, що дане правопорушення є грубим порушенням ПДР України, і не знайшов підстав для застосування іншого стягнення крім позбавлення права керування транспортними засобами.
Разом з тим, як зазначалося вище, рішення суду першої інстанції не містило посилань на докази, на підставі яких суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення та оцінки особи правопорушника. Тобто апеляційний суд не надав належної оцінки зазначеним обставинам.
4 березня 2014 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Оладько С.І. звільнила від адміністративної відповідальності ОСОБА_2 з посиланням на статті 4 та 6 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
У поданих до ТСК поясненнях суддя Оладько С.І. зазначила, що особи, яких за наслідками розгляду справ № 367/187/14-п та № 367/233/14-п притягнуто до відповідальності за статтею 122-2 КУпАП не заявляли про те, що вони були учасниками автомайдану, а тому не було встановлено обставин, які б свідчили, що адміністративні стягнення були застосовані до осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади». Також із суду було надано інформацію про те, що суддя Оладько С.І. у 2012 та 2015 роках розглядала 2 справи за статтями 122-2 КУпАП та за наслідками їх розгляду приймала рішення про застосування стягнень у вигляді штрафу.
У поданих до ТСК поясненнях суддя Слива Ю.М. зазначив, що під час розгляду справи № 367/233/14-п були встановлені всі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи та що обставин, за яких провадження по справі підлягало закриттю встановлено не було; що будь-яких даних про те, що працівники міліції при складанні рапортів та протоколу діяли неправомірно суду надано не було. Також із суду було надано інформацію про те, що суддя Слива Ю.М. інших справ за статтею 122-2 КУпАП не розглядав.
Надаючи оцінку діям судді Ірпінського міського суду Київської області Оладько С.І. та судді апеляційного суду Київської області Сливи Ю.М., вчиненим під час розгляду справ № 367/187/14-п та № 367/233/14-п та справи № 367/233/14-п відповідно, слід виходити з наступного.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи вирішує наступні питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов’язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Встановленими під час здійсненої перевірки обставинами підтверджується, що всупереч положенням статті 278 КУпАП суддя Оладько С.І. під час розгляду справ № 367/187/14-п та № 367/233/14-п та суддя Слива Ю.М. під час розгляду справи № 367/233/14-п, не перевірили, чи правильно складені протоколи про адміністративні правопорушення, знехтувавши вимогами статті 265-1 КУпАП, з аналізу положень якої вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення щодо недотримання правил дорожнього руху складається виключно у присутності порушника та на місці вчинення правопорушення.
Крім того, під час розгляду справ № 367/187/14-п та № 367/233/14-п суддею Оладько С.І. не було надано оцінки поясненням осіб, питання щодо притягнення до відповідальності яких судом вирішувалось, а під час розгляду справи № 367/187/14-п не надано оцінки і доказам, наданим ОСОБА_1, зокрема зробленому ним фото поблизу автомобілів ДАІ.
Обираючи санкцію (міру відповідальності) ОСОБА_2 та ОСОБА_1, суддя Оладько С.І. застосувала щодо них найбільш суворий вид адміністративного стягнення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП – позбавлення права керування транспортними засобами, а суддя апеляційного суду Київської області Слива Ю.М., перевіривши правильність обрання судом першої інстанції міри відповідальності ОСОБА_2, погодився із таким висновком.
Відповідно до статті 122-2 КУпАП невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Стаття 280 КУпАП зобов’язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати, крім іншого, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на наведене, суддя Оладько С.І., користуючись дискреційними повноваженнями, які не є абсолютними і обмежені обов’язком судді (суду) дати оцінку обставинам, які пом’якшують та обтяжують відповідальність, згідно зі статтею 280 КУпАП, необґрунтовано застосувала стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 один із найсуворіших видів адміністративного стягнення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, а суддя Слива Ю.М. під час перевірки правильності застосування судом першої інстанції стягнення до ОСОБА_2 не надав належної оцінки відповідним діям судді Оладько С.І.
Застосування вказаної міри відповідальності до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без будь-якої правової мотивації не могло бути спрямоване на досягнення цілей адміністративної відповідальності, передбачених статтею 23 КУпАП — виховання особи правопорушника, а мало каральний характер.
Пленум Верховного Суду України у Постанові від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернув увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Конституційний Суд України у пункті 4.2 рішення № 23-рп/2010 (справа за конституційним зверненням громадянина Багінського Артема Олександровича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) наголосив, що статтями 245, 247, 249, 252, 280 КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб’єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. У сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.
17 лютого 2017 року, відкриваючи дисциплінарну справу стосовно суддів Оладько С.І. та Сливи Ю.М., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про те, що під час розгляду адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суддею Оладько С.І. були допущені грубі порушення норм процесуального права, не виконано обов’язку судді щодо розгляду справи у чіткій відповідності із законом, не забезпечено особам гарантованого Конституцією та законами України права на справедливий суд, тобто допущено дії які порочать звання судді і підривають авторитет правосуддя, які на день їх вчинення могли би бути підставою для звільнення з посади за порушення присяги судді, та що суддя Слива Ю.М., під час перегляду справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2, допустив порушення, які на день їх вчинення могли би бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Зазначені обставини знайшли своє підтвердження, оскільки в дисциплінарній справі встановлені факти, які свідчать про те, що при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які обвинувачені у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України», суддя Оладько С.І. допустила істотні порушення норм процесуального права і поведінку, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду. Такі дії судді Оладько С.І. були вчинені, зокрема при розгляді матеріалу про адміністративне правопорушення стосовно особи, яка згідно із рапортом працівника ДАІ (саме на підставі рапорту складався протокол про адміністративне правопорушення) була учасником масових акцій протесту в період загострення соціального конфлікту, а саме – стосовно ОСОБА_1, а допущені нею порушення негативно вплинули на авторитет судової влади.
Також встановлено, що суддею Сливою Ю.М. під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 допущено порушення норм процесуального права. Разом з тим, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що вказані порушення суддею Сливою Ю.М. допущені внаслідок недбалості, оскільки перевіркою не встановлено відомостей, на підставі яких можна зробити висновок про те, що відповідні порушення суддею допущено умисно, а найсуворіший вид стягнення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП до особи застосовано саме у зв’язку із її участю в масових акціях протесту. Крім того, перевіркою не було встановлено обставин, які б свідчили, що вказані дії судді мали системний характер. Такі дії судді на день їх вчинення могли би бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З огляду на зазначене, вирішуючи питання про можливість притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Сливи Ю.М., Перша Дисциплінарна палата виходить з наступного.
Відповідно до пункту 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року заяви, які передані Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Вищій раді юстиції відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
Чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також визначає таку підставу дисциплінарної відповідальності судді як умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасникам судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106).
Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року встановлено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Водночас згідно із частиною четвертою статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на час вчинення дисциплінарного проступку суддею Сливою Ю.М., дисциплінарне стягнення до судді могло бути застосоване не пізніше шести місяців із дня відкриття провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Виходячи із зазначеної норми Конституції України, приписи частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими збільшено строк для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не підлягають застосуванню до правовідносин (момент вчинення дисциплінарного проступку), що виникли до набрання чинності вказаним нормативним актом.
Отже, строк притягнення судді Сливи Ю.М. до дисциплінарної відповідальності сплинув.
Вирішуючи питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Оладько С.І., Перша Дисциплінарна палата враховує таке.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року строк застосування такого виду відповідальності, як звільнення судді з посади у зв’язку з порушенням присяги, не був визначений.
Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
За таких обставин підлягає застосуванню строк, передбачений частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції, як такий, що пом’якшує або скасовує відповідальність особи, тобто три роки.
На момент вирішення питання про притягнення судді Оладько С.І. до дисциплінарної відповідальності даний строк не сплинув, оскільки згідно із інформацією, наданою Ірпінським міським судом Київської області, у період з січня 2014 року по лютий 2017 року суддя Оладько С.І. 179 календарних днів (понад 5 місяців) перебував у відпустках та на лікарняному.
Відповідно до пункту 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» заяви, які передані Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Вищій раді юстиції відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом. Тому дії судді Оладько С.І. підлягають кваліфікації на підставі Закону № 1402-VІІІ.
Згідно із частиною восьмою статті 109 вказаного Закону дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, зокрема, у разі: вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Відповідно до пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у чинній редакції) істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.
За змістом пункту 3 частини першої статті 106 вказаного Закону суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема (але не виключно) в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
Таким чином, суддею Оладько С.І. було допущено: істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, що відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої та пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження.
Види дисциплінарних стягнень, що можуть застосовуватись до судді, передбачені частиною першою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ.
Частиною другою вказаної норми Закону від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ визначено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Як передбачено частинами третьою і четвертою зазначеної норми Закону, у разі вчинення суддею дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 цього Закону, не застосовується дисциплінарне стягнення у виді попередження, догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців; суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
Застосування інших дисциплінарних стягнень, передбачених цією статтею, у разі вчинення суддею проступку, кваліфікованого за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, не заборонено.
Зазначена норма не містить вказівок і щодо обов’язкового застосування до судді того чи іншого виду стягнення у зв’язку із вчиненням суддею проступку, кваліфікованого за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, що діяла на момент вчинення суддею Оладько С.І. встановлених вище порушень) установлення в діях судді ознак порушення присяги мало наслідком внесення суб’єкту призначення (обрання) подання про звільнення судді з посади у зв’язку із порушенням присяги судді.
Таким чином, із аналізу положень статей 106, 109 Закону № 1402-VІІІ та частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (втратив чинність) вбачається, що із внесенням змін до законодавства найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, який підлягає застосуванню до судді у зв’язку із допущенням поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, за своєю суттю не змінився. Проте Законом № 1402-VІІІ пом’якшено відповідальність судді, оскільки за такий проступок передбачено і інші, більш м’які дисциплінарні стягнення, крім внесення подання про звільнення судді з посади.
Суддя Оладько С.І. має стаж роботи судді понад 24 роки, характеризується позитивно, за час роботи до дисциплінарної відповідальності притягається вперше. Має хороші показники щодо кількості та якості розглянутих справ.
Врахувавши встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, а також обставини, що підлягають врахуванню під час обрання виду дисциплінарного стягнення, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що за наслідками розгляду дисциплінарної справи слід прийняти рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Ірпінського міського суду Київської області Оладько С.І. та застосувати до неї не найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, а обмежитися внесенням подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя строком на два місяці з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Відповідно до пункту 12.37 Регламенту Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Пунктом 12.38 цього Регламенту передбачено, що якщо дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи викладене вище, керуючись статтею 126 Конституції України, статтями 49, 50, 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.22 – 12.40 Регламенту Вищої ради правосуддя,
вирішила:
1. Притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Ірпінського міського суду Київської області Оладько Світлану Іванівну.
Застосувати до судді Ірпінського міського суду Київської області Оладько Світлани Іванівни дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на два місяці з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
2. Відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді апеляційного суду Київської області Сливи Юрія Михайловича.
Дисциплінарне провадження стосовно судді апеляційного суду Київської області Сливи Юрія Михайловича припинити.
Рішення Дисциплінарної палати в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Ірпінського міського суду Київської області Оладько Світлани Іванівни може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів з дня його ухвалення.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя А.О. Лесько
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
В.К. Комков
В.В. Шапран
