Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маловацького О.В., членів: Гусака М.Б., Комкова В.К., Шапрана В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лесько А.О., за результатами попередньої перевірки скарги Вінніка Володимира Олексійовича, Глєбової Тетяни Миколаївни та Глєбова Олексія Михайловича від 2 квітня 2015 року стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Пасічник Світлани Сергіївни, Бутенка Володимира Івановича, Заїки Миколи Миколайовича, Іваненко Яни Леонідівни, Мойсюка Миколи Івановича,
встановила:
Пасічник Світлана Сергіївна, Указом Президента України від 18 листопада 1998 року № 1271/98 призначена суддею арбітражного суду Житомирської області строком на п’ять років. Указом Президента України від 9 січня 2003 року № 13/2003 призначена на посаду судді Житомирського апеляційного господарського суду у межах п’ятирічного строку. Постановою Верховної Ради України від 4 березня 2004 року № 1591-IV обрана на посаду судді цього суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 13 січня 2011 року № 2935-VI обрана на посаду судді Житомирського апеляційного адміністративного суду. Постановою Верховної Ради України від 16 жовтня 2012 року № 5447-VI обрана на посаду судді Вищого адміністративного суду України.
Бутенко Володимир Іванович, Постановою Верховної Ради Української РСР від 25 червня 1991 року № 1257-XII обраний членом Харківського обласного суду. Постановою Верховної Ради України від 7 червня 2001 року № 2521-III обраний на посаду судді Харківського обласного суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2003 року № 1393-IV обраний на посаду судді Вищого адміністративного суду України безстроково. Постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року № 1515-VIII звільнений з посади судді цього суду у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Заїка Микола Миколайович, Указом Президента України від 12 червня 1996 року № 420/96 призначений суддею військового суду Дарницького гарнізону. Постановою Верховної Ради України від 7 червня 2001 року № 2520-III обраний на посаду судді цього суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 2 червня 2005 року № 2638-IV обраний на посаду судді Вищого адміністративного суду України безстроково.
Іваненко Яна Леонідівна, Указом Президента України від 13 травня 2004 року № 539/2004 призначена строком на п’ять років на посаду судді господарського суду Київської області. Указом Президента України від 15 серпня 2007 року № 713/2007 призначена на посаду судді Київського апеляційного господарського суду у межах п’ятирічного строку. Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2009 року № 1404-VI обрана на посаду судді цього суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 9 лютого 2012 року № 4376-VI обрана на посаду судді Вищого адміністративного суду України.
Мойсюк Микола Іванович, Постановою Верховної Ради України від 15 жовтня 1998 року № 184-XIV обраний суддею Львівського обласного суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 20 березня 2008 року № 237-VI обраний на посаду судді Вищого адміністративного суду України безстроково.
До Вищої ради юстиції 21 квітня 2015 року за вхідним № КО-70/1/7-15 надійшла скарга Вінніка В.О., Глєбової Т.М. та Глєбова О.М. від 2 квітня 2015 року на дії суддів Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., Бутенка В.І., Заїки М.М., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І. при розгляді справи № П/800/12/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Президента України ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії.
У скарзі автори зазначили, що позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 19 січня 2015 року через канцелярію Вищого адміністративного суду України подано вищезазначену позовну заяву, яка відповідала вимогам статей 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України). До позовної заяви було додано речові та письмові докази. Позовна заява була аналогічного змісту з позовною заявою поданою ОСОБА_1 27 листопада 2014 року (справа № 800/551/14), яка суддею Пасічник С.С. спочатку залишена без руху, а надалі безпідставно, на думку авторів скарги, повернута без розгляду.
Також позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 була аналогічною за змістом та позовними вимогами позовній заяві ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (справа № П/800/552/14 у якій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухвалою колегії суддів від 15 січня 2015 року відмовлено у прийнятті позовної заяви як третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору). Суддею Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С. з порушенням норм законодавства, а саме статті 107 КАС України постановлено ухвалу від 30 січня 2015 року, якою залишено вищевказану позовну заяву без руху та надано строк до 20 лютого 2015 року для усунення недоліків.
10 лютого 2015 року ОСОБА_1 отримав електронною поштою копію ухвали судді Пасічник С.С. від 30 січня 2015 року про залишення позовної заяви без руху (супровідний лист датований 4 лютого 2014 року).
Ознайомившись із текстом ухвали судді Пасічник С.С. від 30 січня 2015 року, яка вже раніше 1 грудня 2014 року залишала позовну заяву ОСОБА_1 без руху (інша справа з аналогічними позовними вимогами), заявники дійшли висновку про те, що ніби то виявлені недоліки аналогічні тим, на підставі яких раніше 1 грудня 2014 року суддя Пасічник С.С. залишила без руху позовну заяву ОСОБА_1.
Суддя Пасічник С.С. прийняла до свого провадження позовну заяву від одного й того ж позивача за аналогічними обставинами й тими ж самими позовними вимогами та знову залишила її без руху, незважаючи на те, що ними було додано до позовної заяви копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 2 грудня 2014 року про відкриття провадження у справі та від 15 грудня 2014 року про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду (справа № 800/552/14 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів, ОСОБА_7, ОСОБА_8.
11 лютого 2015 року уточнена позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була подана через канцелярію Вищого адміністративного суду України. Суддя Пасічник С.С. відкрила провадження у справі та призначила справу до розгляду по суті на 16 березня 2015 року.
Автори скарги вказали, що ними з огляду на вищенаведене було подано заяву про відвід судді Пасічник С.С. та висловлено прохання розглянути цю заяву без їх участі в судовому засіданні 16 березня 2015 року, а також повідомити їх про склад колегії суддів. Заява та прохання суддями були проігноровані.
Після цього ОСОБА_1 в період з 22 по 26 березня 2015 року кожного дня спрямовував електронною поштою листи з вимогами вирішити питання відводу судді Пасічник С.С. та повідомити про склад колегії суддів.
В судовому засіданні 27 березня 2015 року представнику позивачів – ОСОБА_4 стало відомо, що до складу колегії суддів входять ще два судді, які вже раніше приймали рішення у справі № П/800/552/14 (Заїка М.М. та Бутенко В.І.), а також суддя Мойсюк М.І., який раніше також як і суддя Пасічник С.С. безпідставно залишив без руху, а в подальшому – без розгляду позовну заяву ОСОБА_4 (справа № 800/410/14).
Автори скарги зазначили, що судове засідання тривало майже 10 годин (з 10-30 до 20-05) з перервою всього 15 хвилин, а отже суддя Пасічник С.С. відверто знущалась над представником позивачів, позбавляючи його права на харчування, відпочинок.
Суддя Пасічник С.С. та всі судді колегії суддів, на думку авторів скарги, порушили законодавство, не дослідили докази, не викликали свідків, не дозволили зачитати повний зміст позовної заяви, заборонили висловлюватися в дебатах, не розглянули питання відводу судді Пасічник С.С. та Заїки М.М., а вирішили питання відводу всього складу колегії суддів, хоча такий відвід не заявлявся, відмовилися приймати уточнену позовну заяву, розглядали справу після закінчення робочого часу до 20 години 05 хвилин.
Оголосивши вступну та резолютивну частину рішення, судді відмовилися її надавати.
З огляду на викладене, на думку скаржників, зазначена колегія суддів фактично позбавила позивачів на судовий захист та права на справедливий суд.
У зв’язку з цим автори скарги просять притягнути суддів Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., Бутенка В.І., Заїку М.М., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І. до дисциплінарної відповідальності та внести подання до Верховної Ради України про звільнення їх з посад за порушення присяги.
На підставі пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» з дня набрання чинності цим Законом (11 квітня 2014 року) повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, припинено.
Новий повноважний склад Вищої ради юстиції було сформовано 4 червня 2015 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 10 вересня 2015 року вищевказана скарга передана члену Вищої ради юстиції Лесько А.О. для проведення перевірки.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» і Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ.
Згідно з пунктом 32 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року заяви (скарги) щодо поведінки суддів Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, а також дисциплінарні справи, порушені Вищою радою юстиції до набрання чинності цим Законом, рішення стосовно яких не прийнято, передаються дисциплінарним органам Вищої ради правосуддя для розгляду та прийняття рішень. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя застосовують дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом. Дисциплінарні справи, відкриті до набрання чинності цим Законом, розглядаються дисциплінарними органами Вищої ради правосуддя у порядку, який діяв на день відкриття дисциплінарної справи.
5 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя».
Згідно з частинами другою та третьою статті 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя утворює Дисциплінарні палати з числа членів Вищої ради правосуддя, визначає кількість Дисциплінарних палат та кількісний склад кожної палати з урахуванням вимог цього Закону.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року та частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 184/0/15-17 від 2 лютого 2017 року у Вищій раді правосуддя утворено три Дисциплінарні палати, визначено кількісний склад кожної Дисциплінарної палати та затверджено їх персональний склад.
Відповідно до абзацу другого пункту 21 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» заяви та скарги, передані на розгляд члену Вищої ради юстиції за результатами автоматизованого розподілу до створення дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя, залишаються в такого члена та можуть бути розглянуті дисциплінарним органом, до якого входить такий член, у випадках, встановлених цим Законом.
За результатами попередньої перевірки скарги Вінніка В.О., Глєбової Т.М. та Глєбова О.М. від 2 квітня 2015 року член Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лесько А.О. запропонувала відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., Заїки М.М., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І. та залишити вказану скаргу без розгляду в частині стосовно судді Вищого адміністративного суду України Бутенка В.І., оскільки він звільнений з посади судді у зв’язку з поданням заяви про відставку (висновок від 20 березня 2017 року).
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лесько А.О., розглянувши висновок від 20 березня 2017 року та додані до нього матеріали, врахувавши пояснення суддів, дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., Заїки М.М., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І. та залишення скарги Вінніка В.О., Глєбової Т.М. та Глєбова О.М. від 2 квітня 2015 року без розгляду стосовно судді Вищого адміністративного суду України Бутенка В.І., з огляду на таке.
До Вищого адміністративного суду України, як до суду першої інстанції, 19 січня 2015 року надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Президента України ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії (справа № 800/12/15) в якій позивачі просили: визнати протиправними дії Президента України, Голови Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО України), Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України ОСОБА_3 в частині застосування незаконно створеного військового підрозділу – батальйону «Айдар» всупереч вимог чинної Конституції України, Закону України «Про боротьбу з тероризмом», Закону України «Про Збройні Сили України», Закону України «Про оборону України» під час проведення антитерористичної операції в смт Новосвітлівка Краснодонського району Луганської області в період з 13 серпня до 1 вересня 2014 року, що призвело до тяжких наслідків; визнати протиправною бездіяльність Президента України, гаранта Конституції України, Голови РНБО України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України в частині нездійснення належного контролю за діяльністю суб’єктів боротьби з тероризмом у відповідності до вимог статті 30 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» з дотриманням чинної Конституції України; визнати протиправною бездіяльність Президента України як гаранта Конституції, Голови РНБО України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України в частині незастосування відповідних заходів щодо захисту позивачів від злочинних посягань командира незаконно створеного військового формування – батальйону «Айдар» ОСОБА_9 та підпорядкованого йому цього військового підрозділу; визнати протиправною бездіяльність Президента України як гаранта Конституції України, як Голови РНБО України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України в частині неприйняття відповідних заходів щодо припинення злочинної діяльності командира батальйону «Айдар» ОСОБА_9, незважаючи на те, що 28 серпня 2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 звернулись з письмовими повідомленнями про злочинні дії ОСОБА_9 та підпорядкованого йому незаконного формування «Айдар»; визнати протиправною бездіяльність Президента України, гаранта Конституції України, Голови РНБО України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України в частині неприйняття рішення про проведення належного розслідування діяльності ОСОБА_9 та підпорядкованого йому незаконно створеного батальйону «Айдар», незважаючи на наявність письмових колективних заяв від ОСОБА_1, ОСОБА_2 від 28 серпня та від 25 вересня 2014 року; визнати протиправною бездіяльність Президента України, Голови РНБО України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України в частині нерозформування незаконно створеного батальйону «Айдар», незважаючи на численні скарги громадян, що постраждали від злочинної діяльності цього підрозділу, в тому числі заяв позивачів від 28 серпня, 25 вересня, 27 листопада та 15 грудня 2014 року; визнати протиправною бездіяльність Президента України, Голови РНБО України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України в частині незвільнення від виконання повноважень та неприйняття рішення про притягнення до юридичної відповідальності винних службових осіб Збройних Сил України, якими незаконно створено, а в подальшому дозволено приймати участь у проведенні антитерористичної операції батальйону «Айдар», який не є суб’єктом боротьби з тероризмом у відповідності до Закону України «Про боротьбу з тероризмом», та якими тривалий час приховується злочинна діяльність ОСОБА_9 та створеного ним злочинного терористичного бандформування, незважаючи на наявність численних скарг мирних громадян України; зобов’язати Президента України, Голову РНБО України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України негайно прийняти рішення про розформування незаконно створеного військового підрозділу батальйону «Айдар», а також прийняти рішення про звільнення та притягнення до відповідальності службових осіб вищого складу Збройних Сил України, винних у незаконному створенні та застосуванні незаконного військового формування у проведенні антитерористичної операції в смт Новосвітлівка Краснодонського району Луганської області, починаючи з 13 серпня 2014 року; зобов’язати Президента України як голову РНБО України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України негайно прийняти рішення про притягнення до юридичної відповідальності командира незаконно створеного батальйону Айдар» ОСОБА_9 та підпорядкованих йому членів батальйону «Айдар» у відповідності до чинного законодавства України; визнати протиправною бездіяльність Президента України Порошенка П.О. в частині нерозгляду ним заяв позивачів, поданих 28 серпня, 25 вересня, 27 листопада та 15 грудня 2014 року в порядку, передбаченому статтями 7, 15, 18, 20 Закону України «Про звернення громадян», в тому числі нерозгляд заяв в присутності позивачів згідно зі статтею 18 Закону України «Про звернення громадян»; зобов’язати Президента України негайно прийняти рішення про розгляд заяв позивачів від 28 серпня, 25 вересня, 27 листопада та 15 грудня 2014 року на ім’я Президента України в порядку, передбаченому статтями 7, 15, 18, 20 Закону України «Про звернення громадян», в присутності позивачів у відповідності до статті 18 Закону України «Про звернення громадян».
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що внаслідок протиправних дій батальйону «Айдар» під командуванням ОСОБА_9 їм завдано матеріальну та моральну шкоду в особливо великих розмірах, проте Президентом України не було вчинено дій та не прийнято відповідних рішень, а отже допущено протиправну бездіяльність як гарантом Конституції України, Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, Головою РНБО України щодо припинення їх злочинних дій. Проведення розслідування й притягнення до відповідальності, розформування батальйону. Звільнення з лав Збройних Сил України ОСОБА_9 та інших осіб, винних у незаконному створенні та застосуванні зазначеного військового підрозділу, який не є суб’єктом боротьби з тероризмом, а також нерозгляду адресованих йому заяв від 28 серпня, 25 вересня, 27 листопада та 15 грудня 2014 року з цих питань, у тому числі в присутності позивачів.
В матеріалах справи міститься довідка від 19 січня 2015 року про автоматичний розподіл справ між суддями за підписом в.о. керівника апарату суду ОСОБА_10 (а.с. № 6) з якої вбачається, що справі присвоєно № 800/12/15 та розподілено судді Пасічник С.С (інформація стосовно інших суддів, які входять до складу колегії, відсутня).
23 січня 2015 року вказана справа розподілена судді Бившевій Л.І. В довідці про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл) зазначено причини такого розподілу, а саме: «некоректно задані відомості, що впливають на авторозподіл». Проведення перерозподілу здійснено на підставі розпорядження керівника апарату суду ОСОБА_11 від 23 січня 2015 року № 15 (інформація стосовно інших суддів, які входять до складу колегії, відсутня).
29 січня 2015 року здійснено повторний перерозподіл зазначеної справи, справу призначено судді-доповідачу Пасічник С.С. (судді, які входять до складу колегії суддів: Гаманко О.І., Малинін В.В., Тракало В.В. та Кобилянський М.Г.), про що свідчить довідка про автоматичний розподіл справ між суддями за підписом в.о. керівника апарату суду ОСОБА_12.
Відповідно до пункту 2.6. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 10 (в редакції на 1 січня 2015 року) персональну відповідальність за функціонування автоматизованої системи в суді несе керівник апарату суду.
Відповідно до пункту 3.1.2. вказаного Положення автоматичний розподіл судових справ між суддями (колегіями суддів) здійснюється з урахуванням спеціалізації суддів.
Відмова судді від отримання розподіленої в установленому порядку судової справи не допускається.
Пунктом 3.1.6. Положення визначено, що якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматичному розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді призначається головуючий суддя, а в судах апеляційної та касаційної інстанцій – суддя-доповідач з числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності). Справа розглядається колегією суддів, до складу якої входить призначений автоматизованою системою головуючий суддя або суддя-доповідач. Засади формування колегії суддів визначаються зборами суддів відповідного суду з унеможливленням впливу на формування осіб, зацікавлених у результатах судового розгляду справи.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С. від 30 січня 2015 року вищезазначений адміністративний позов залишено без руху, оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 КАС України, та надано позивачам строк до 20 лютого 2015 року для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Копія вказаної ухвали була направлена ОСОБА_1 4 лютого 2015 року на електронну адресу ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА_1 (а.с. № 5).
На виконання вищевказаної ухвали позивачами 20 лютого 2015 року до Вищого адміністративного суду України подано уточнену позовну заяву з усуненням недоліків.
Ухвалами судді Пасічник С.С. від 23 лютого 2015 року відкрито провадження у справі № 800/12/15 і запропоновано відповідачу до 11 березня 2015 року надати письмові заперечення проти позову та докази, які підтверджують заперечення, а також закінчено підготовче провадження і призначено адміністративну справу до судового розгляду на 16 березня 2015 року.
11 березня 2015 року до суду надійшла заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_4 про відвід судді Пасічник С.С. в якій було висловлено прохання розглянути вказану заяву 16 березня 2015 року у відкритому судому засіданні без їх присутності.
Розгляд справи з 16 березня 2015 року відкладено на 27 березня 2015 року у зв’язку з неявкою в судове засідання сторін у справі.
16 березня 2015 року вказану справу перерозподілено (суддя-доповідач Пасічник С.С., судді, які входять до складу колегії: Мойсюк М.І., Іваненко Я.Л., Винокуров К.С. та Тракало В.В.). Причини перерозподілу – інші обставини, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду, передбаченого відповідним процесуальним законом.
Пунктом 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 10 (в редакції на 1 січня 2015 року) визначено, що у разі неможливості виконання суддею, який входить до складу колегії суддів, обов’язків судді (тимчасова непрацездатність, відрядження, відпустка тощо), який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі, повторний автоматичний розподіл судових справ не здійснюється. Заміна відсутнього судді, який входить до складу колегії суддів, здійснюється відповідно до встановлених засад формування складу колегій суддів.
З листа голови Вищого адміністративного суду України ОСОБА_13 від 18 березня 2016 року № БП-887 вбачається, що відповідно до Положення про порядок формування колегій суддів у Вищому адміністративному суді України, затвердженого рішенням зборів суддів Вищого адміністративного суду України від 27 грудня 2010 року № 20 (зі змінами і доповненнями), що діяло на той час, розпорядженням виконувача обов’язків секретаря третьої судової палати ОСОБА_14 від 27 березня 2015 року № 196 у зв’язку з перебуванням судді ОСОБА_15 з 17 березня 2015 року у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та перебуванням на лікарняному судді ОСОБА_16 до четвертого складу постійної колегії суддів третьої судової палати для розгляду по першій інстанції справи № 800/12/15 (№ П/800/12/15), призначеної на 27 березня 2015 року, включено суддів Бутенка В.І. та Заїку М.М.
Отже розгляд вказаної справи було здійснено в такому складі колегії суддів: Пасічник С.С. (суддя-доповідач), Мойсюк М.І., Іваненко Я.Л., Бутенко В.І., Заїка М.М.
19 березня 2015 року сторонам у справі направлено повістки про виклик у судове засідання 27 березня 2015 року.
27 березня 2015 року до початку розгляду справи, від позивачів та їх представника надійшли заяви про відвід суддів Пасічник С.С., Бутенка В.І. та Мойсюка М.І. на підставі пунктів 2 та 4 частини першої статті 27 КАС України.
Ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2015 року (Пасічник С.С., Бутенко В.І., Заїка М.М., Іваненко Я.Л., Мойсюк М.І.) відмовлено в задоволенні заяв про відвід,оскільки підстави для відводу суддів Пасічник С.С., Бутенка В.І., Мойсюка М.І., зазначені у статтях 27, 28 КАС України, відсутні.
В судовому засіданні 27 березня 2015 року від представника позивачів надійшла заява, зі змісту якої вбачається, що заявлено відвід не тільки суддям Пасічник С.С. та Заїці М.М., але й іншим суддям колегії.
В задоволенні вказаної заяви відмовлено ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2015 року (Пасічник С.С., Бутенко В.І., Заїка М.М., Іваненко Я.Л., Мойсюк М.І.).
Згідно з частиною третьою статті 30 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу. Заявляти самовідвід після цього дозволяється лише у разі, якщо про підставу самовідводу стало відомо після початку судового розгляду.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2015 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Президента України ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії.
Своє рішення суд обґрунтував тим, що саме до повноважень Адміністрації Президента України, а не Президента України, належить організація розгляду адресованих останньому заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Суд також дійшов висновку, що Адміністрація Президента України здійснила необхідні дії щодо організації розгляду адресованих Президенту України заяв.
Колегія суддів дійшла висновку про відсутність у Президента України визначених законодавством підстав для вчинення певних дій, яких вимагають скаржники, а отже, й про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи авторів скарги про те, що судове засідання 27 березня 2015 року тривало майже 10 годин з перервою всього 15 хвилин, внаслідок чого представника позивачів було позбавлено права на харчування та відпочинок, не відповідають дійсності, з огляду на таке.
З журналу судового засідання від 27 березня 2015 року вбачається, що перерви в судовому засіданні оголошувалися: о 10 год. 52 хв. 58 с.; о 14 год. 22 хв. 50 с.; о 14 год. 50 хв.; о 15 год. 01 хв. 02 с.; о 15 год. 25 хв. 50 с.; о 15 год. 26 хв. 45 с.; о 16 год. 26 хв. 16 с.
Не погоджуючись із ухваленою в даній справі постановою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_4 звернулися до Верховного Суду України 2 квітня 2015 року із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2015 року з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС України, в якій просили скасувати зазначену постанову через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Постановою Верховного Суду України від 16 червня 2015 року, винесеною колегією суддів судової палати в адміністративних справах у складі: Прокопенка О.Б. – головуючого, суддів Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_4 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2015 року з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС України, оскільки порушення норм процесуального права, які б вказували на необхідність скасування чи зміни судового рішення, у справі не встановлено.
Верховний Суд України в своїй постанові зазначив, що надіслані позивачами на адресу Президента України заяви від 28 серпня, 25 вересня, 27 листопада та 15 грудня 2014 року щодо питань, пов’язаних з діями бійців батальйону «Айдар», Адміністрація Президента надіслала за належністю. При цьому в зазначених супровідних листах вказано на необхідність поінформувати заявників про результати розгляду звернень. Тому колегія суддів Верховного Суду України дійшла висновку, що Адміністрація Президента при організації розгляду заяв позивачів діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суддями Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С. та Бутенком В.І. були надані письмові пояснення стосовно обставин, викладених у скарзі Глєбова О.М., Глєбової Т.М., в яких вказано на законність винесених ними судових рішень.
Встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року № 1515-VIII Бутенка В.І. звільнено з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв’язку з поданням заяви про відставку.
За змістом положень статей 52, 106-111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ дисциплінарне провадження здійснюється щодо судді, який здійснює правосуддя на професійній основі в одному з суддів України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо у дисциплінарній скарзі порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, звільненого з посади або повноваження якого припинені.
Тобто, скаргу Вінніка В.О., Глєбової Т.М. та Глєбова О.М. від 2 квітня 2015 року в частині стосовно судді Вищого адміністративного суду України Бутенка В.І. слід залишити без розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції чинній на час розгляду суддями Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., Заїки М.М., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І. вищезазначеної справи) суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
За нормами статті 55 даного Закону присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
З огляду на викладене, не встановлено фактів порушення суддями Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., Заїкою М.М., Іваненко Я.Л., Мойсюком М.І. вимог щодо статусу судді, посадових обов’язків чи присяги судді під час розгляду ними справи № П/800/12/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Президента України ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії.
Статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (у редакції, чинній на час винесення постанови від 27 березня 2015 року) передбачено підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Підстав для притягнення суддів Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., Заїки М.М., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І. до дисциплінарної відповідальності, визначених статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (у редакції, чинній на час винесення постанови від 27 березня 2015 року), не встановлено.
У статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ зазначено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Незалежність судді, серед іншого, забезпечується порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді.
Відповідно до частини другої статті 13 вказаного Закону судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до Київських рекомендацій Організації з безпеки і співробітництва в Європі щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії (Київ, 23-25 червня 2010 року) процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, крім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами, наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів Верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія, 14 жовтня 2015 року) закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за ухвалені ним судові рішення, крім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Таким чином органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність, не наділені повноваженнями оцінювати законність судових рішень та обставини у судових справах, встановлювати достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.
У зв’язку з викладеним доводи авторів скарги стосовно того, що суддями Вищого адміністративного суду України винесено незаконну постанову суду від 27 березня 2015 року не можуть бути взяті до уваги, оскільки Вища рада правосуддя діє в межах повноважень, визначених статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не наділена повноваженнями оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевірки законності і обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Незгода з постановою суду від 27 березня 2015 року не може бути підставою для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Оскільки підстав для притягнення суддів Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., Заїки М.М., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І. до дисциплінарної відповідальності не встановлено, доводи скарги зводяться до незгоди із судовим рішенням, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно вказаних суддів немає, а скаргу Вінніка В.О., Глєбової Т.М. та Глєбова О.М. від 2 квітня 2015 року стосовно судді Вищого адміністративного суду України Бутенка В.І. слід залишити без розгляду.
Враховуючи викладені вище обставини, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтями 44, 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя,
ухвалила:
1) відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Пасічник Світлани Сергіївни, Заїки Миколи Миколайовича, Іваненко Яни Леонідівни, Мойсюка Миколи Івановича;
2) залишити без розгляду скаргу Вінніка Володимира Олексійовича, Глєбової Тетяни Миколаївни та Глєбова Олексія Михайловича від 2 квітня 2015 року без розгляду в частині стосовно судді Вищого адміністративного суду України Бутенка Володимира Івановича.
Ухвала про відмову у відкритті дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя О.В. Маловацький
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
В.К. Комков
В.В. Шапран
