Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маловацького О.В., членів: Гусака М.Б., Комкова В.К., Шапрана В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лесько А.О., за результатами попередньої перевірки заяв Вєркєєнка Лева Андрійовича від 24 вересня і 13 жовтня 2015 року стосовно суддів Верховного Суду України Кривенди Олега Вікторовича, Волкова Олександра Федоровича та Панталієнка Петра Васильовича,
встановила:
Кривенда Олег Вікторович, Постановою Верховної Ради України від 11 липня 2002 року № 107-IV обраний на посаду судді Вишгородського районного суду Київської області безстроково. Постановою Верховної Ради України від 12 січня 2006 року № 3328-IV обраний на посаду судді Верховного Суду України безстроково. Волков Олександр Федорович, Постановою Верховної Ради України від 24 лютого 1994 року № 4010-XII обраний суддею військової колегії Верховного Суду України. Постановою Верховної Ради України від 5 червня 2003 року
№ 956-IV обраний на посаду судді Верховного Суду України безстроково. Панталієнко Петро Васильович, Постановою Верховної Ради України від 16 листопада 1993 року № 3600-XII обраний суддею Верховного Суду України. Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2003 року № 880-IV обраний на посаду судді цього суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року № 1515-VIII звільнений з посади судді Верховного Суду України у зв’язку з поданням заяви про відставку. До Вищої ради юстиції 30 вересня 2015 року за вхідним № В-1925/0/7-15 надійшла заява Вєркєєнка Л.А. від 24 вересня 2015 року щодо притягнення суддів Верховного Суду України Кривенди Олега Вікторовича, Волкова Олександра Федоровича та Панталієнка Петра Васильовича до дисциплінарної відповідальності за дії, вчинені ними при розгляді заяви заявника про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2004 року та ухвали апеляційного суду Одеської області від 29 квітня 2004 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної компанії «Чорноморське морське пароплавство» про стягнення заборгованості по заробітній платі (справа № 21-2551а15 (2-4176/04)).
У зверненні Вєркєєнко Л.А. посилається на те, що вказаними суддями допущено порушення Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Кодексу адміністративного судочинства України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є підставою для притягнення вказаних суддів до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 1 жовтня 2015 року вищевказана заява передана члену Вищої ради юстиції Лесько А.О. для проведення перевірки.
Також до Вищої ради юстиції 15 жовтня 2015 року за вхідним № В-1925/1/7-15 надійшла заява Вєркєєнка Л.А. від 13 жовтня 2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Верховного Суду України, які постановили ухвалу від 14 вересня 2015 року при розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України вищевказаних судових рішень, та була передана члену Вищої ради юстиції Лесько А.О. для проведення перевірки разом із попередньою заявою.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» і Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ.
Згідно з пунктом 32 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року заяви (скарги) щодо поведінки суддів Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, а також дисциплінарні справи, порушені Вищою радою юстиції до набрання чинності цим Законом, рішення стосовно яких не прийнято, передаються дисциплінарним органам Вищої ради правосуддя для розгляду та прийняття рішень. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя застосовують дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом. Дисциплінарні справи, відкриті до набрання чинності цим Законом, розглядаються дисциплінарними органами Вищої ради правосуддя у порядку, який діяв на день відкриття дисциплінарної справи.
5 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя».
Згідно з частинами другою та третьою статті 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя утворює Дисциплінарні палати з числа членів Вищої ради правосуддя, визначає кількість Дисциплінарних палат та кількісний склад кожної палати з урахуванням вимог цього Закону.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року та частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 184/0/15-17 від 2 лютого 2017 року у Вищій раді правосуддя утворено три Дисциплінарні палати, визначено кількісний склад кожної Дисциплінарної палати та затверджено їх персональний склад.
Відповідно до абзацу другого пункту 21 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» заяви та скарги, передані на розгляд члену Вищої ради юстиції за результатами автоматизованого розподілу до створення дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя, залишаються в такого члена та можуть бути розглянуті дисциплінарним органом, до якого входить такий член, у випадках, встановлених цим Законом.
За результатами попередньої перевірки заяв Вєркєєнка Л.А. член Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лесько А.О. запропонувала відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Верховного Суду України Кривенди О.В., Волкова О.Ф. та залишити заяви Вєркєєнка Л.А. від 24 вересня і 13 жовтня 2015 року без розгляду в частині стосовно судді Верховного Суду України Панталієнка П.В., оскільки він звільнений з посади судді у зв’язку з поданням заяви про відставку (висновок від 20 березня 2017 року).
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лесько А.О., розглянувши висновок від 20 березня 2017 року та додані до нього матеріали, дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Верховного Суду України Кривенди О.В., Волкова О.Ф. та залишення заяв Вєркєєнка Л.А. від 24 вересня і 13 жовтня 2015 року без розгляду в частині стосовно судді Верховного Суду України Панталієнка П.В., з огляду на таке.
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 січня 2004 року та ухвали апеляційного суду Одеської області від 29 квітня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної компанії «Чорноморське морське пароплавство» про стягнення заборгованості по заробітній платі (справа № 21-2551а15 (2-4176/04)) з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 237 КАС України (встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні даної справи судом).
На обґрунтування заяви ОСОБА_1 надано копію рішення Європейського суду з прав людини від 13 грудня 2005 року у справі «Вєркєєнко проти України» (заява № 22766/02).
Вирішення питання про допуск справи до провадження здійснювалося колегією суддів у складі: судді-доповідача Кривенди О.В., суддів Волкова О.Ф. та Панталієнка П.В.
Ухвалою колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 14 липня 2015 року, постановленою у складі: судді-доповідача Кривенди О.В., суддів Волкова О.Ф. та Панталієнка П.В. відмовлено у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_1.
В мотивувальній частині ухвали суду зазначено, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 13 грудня 2005 року у справі «Вєркєєнко проти України» ОСОБА_1 скаржився на відмову державних органів виконати рішення Жовтневого районного суду міста Одеси від 6 жовтня 1998 року, яке залишилося невиконаним до 18 грудня 2002 року, і що ніякого відшкодування за цю затримку у чотири роки і два місяці заявнику надано не було.
Тобто рішення міжнародної судової установи – Європейського суду з прав людини, юрисдикція якої визнана Україною, постановлено в іншій справі, а не у справі, рішення в якій просить переглянути заявник.
Відповідно до частини другої статті 236 КАС України (право на звернення про перегляд судових рішень) заява про перегляд судового рішення в адміністративних справах з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 237 цього Кодексу, може бути подана особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною.
Пунктом 3 частини першої статті 237 КАС України визначено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстав, зокрема встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні даної справи судом.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З рішення Європейського суду з прав людини від 13 грудня 2005 року у справі «Вєркєєнко проти України» (заява № 22766) вбачається, що заявник скаржився на відмову державних органів виконати рішення Жовтневого районного суду міста Одеси від 6 жовтня 1998 року. Він стверджував, що тривалість провадження була нерозумною, в порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і що він не мав ефективних засобів захисту щодо невиконання, в порушення статті 13 даної Конвенції.
Частиною другою статті 238 КАС України визначено, що заява про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 237 цього Кодексу, подається не пізніше одного місяця з дня, коли особі, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало або мало стати відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного.
Частиною п’ятою вказаної статті встановлено, що у разі пропущення строку, встановленого частинами першою – четвертою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява. Питання про поновлення строку вирішується колегією суддів під час вирішення питання про допуск справи до провадження.
З рішення Європейського суду з прав людини у справі «Вєркєєнко проти України» від 13 грудня 2005 року вбачається, що дане рішення стане остаточним за обставин, визначених пунктом 2 статті 44 Конвенції.
Відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішення палати стає остаточним: якщо сторони заявляють, що вони не звертатимуться з клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати; або через три місяці від дати постановлення рішення, якщо клопотання про передання справи на розгляд Великої палати не було заявлено; або якщо колегія Великої палати відхиляє клопотання про передання справи на розгляд Великої палати згідно зі статтею 43.
Крім того, 18 грудня 2006 року закінчене виконавче провадження з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі № 22766/02 від 13 грудня 2005 року «Вєркєєнко проти України», про що свідчить постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 від 18 грудня 2006 року № 97/13.
У своїх письмових поясненнях судді Верховного Суду України Кривенда О.В. та Панталієнко П.В. зазначили, що розгляд питання про допуск справи до провадження відбувся з дотриманням положень глави 3 розділу IV КАС України.
Встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року № 1515-VIII Панталієнко П.В. звільнений з посади судді Верховного Суду України у зв’язку з поданням заяви про відставку.
За змістом положень статей 52, 106-111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ дисциплінарне провадження здійснюється щодо судді, який здійснює правосуддя на професійній основі в одному з суддів України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо у дисциплінарній скарзі порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, звільненого з посади або повноваження якого припинені.
Тобто, заяви Вєркєєнка Л.А. від 24 вересня та 13 жовтня 2015 року в частині стосовно судді Верховного Суду України Панталієнка П.В. слід залишити без розгляду.
Статтею 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (у редакції, чинній на час постановлення ухвали від 14 липня 2015 року) передбачено підстави дисциплінарної відповідальності судді.
Отже підстав для притягнення суддів Верховного Суду України Кривенди О.В. та Волкова О.Ф. до дисциплінарної відповідальності, визначених статтею 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не встановлено.
У статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ зазначено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Незалежність судді, серед іншого, забезпечується порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді.
Відповідно до частини другої статті 13 вказаного Закону судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до Київських рекомендацій Організації з безпеки і співробітництва в Європі щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії (Київ, 23-25 червня 2010 року) процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, крім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами, наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів Верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія, 14 жовтня 2015 року) закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за ухвалені ним судові рішення, крім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Таким чином органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність, не наділені повноваженнями оцінювати законність судових рішень та обставини у судових справах, встановлювати достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.
У зв’язку з викладеним доводи автора заяв стосовно того, що суддями Верховного Суду України постановлено незаконну ухвалу від 14 липня 2015 року не можуть бути взяті до уваги, оскільки Вища рада правосуддя діє в межах повноважень, визначених статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не наділена повноваженнями оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевірки законності і обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Незгода з ухвалою Верховного Суду України від 14 липня 2015 року не може бути підставою для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
Оскільки підстав для притягнення суддів Верховного Суду України Волкова О.Ф. та Кривенди О.В. до дисциплінарної відповідальності не встановлено, доводи скарги зводяться до незгоди із судовим рішенням, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно вказаних суддів немає, а заяви Вєркєєнка Л.А. від 24 вересня і 13 жовтня 2015 року в частині стосовно судді Верховного Суду України Панталієнка П.В., слід залишити без розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Враховуючи викладені вище обставини, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтями 44, 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя,
ухвалила:
1) відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Верховного Суду України Кривенди Олега Вікторовича та Волкова Олександра Федоровича;
2) залишити без розгляду заяви Вєркєєнка Л.А. від 24 вересня та 13 жовтня 2015 року в частині стосовно судді Верховного Суду України Панталієнка Петра Васильовича.
Ухвала про відмову у відкритті дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя О.В. Маловацький
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
В.К. Комков
В.В. Шапран
