Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Бойка А.М., Нежури В.А., Волковицької Н.О., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменка І.А. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Клименко Валентини Михайлівни щодо наявності підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Мороза Віктора Павловича,
встановила:
Мороз Віктор Павлович Указом Президента України від 31 серпня 2004 року № 1026/2004 призначений на посаду судді Ленінського районного суду міста Дніпропетровська. Постановою Верховної Ради України від 15 квітня 2010 року № 2135-VI обраний на посаду судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська безстроково.
До Вищої ради правосуддя 30 березня 2017 року за вхідним № К-1765/0/7-17 надійшла скарга Клименко В.М. від 27 березня 2017 року на дії судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Мороза Віктора Павловича при розгляді цивільної справи № 202/5592/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, що призвели до порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Автор дисциплінарної скарги зазначає, що внаслідок незаконного ухвалення суддею Морозом В.П. заочного рішення від 8 вересня 2016 року порушено її право власності на квартиру за АДРЕСА_1, у зв’язку з чим просила притягнути вказаного суддю до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменком І.А. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що підтверджують обґрунтування наданої у висновку пропозиції.
Під час розгляду матеріалів перевірки стосовно судді Мороза В.П. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.
Відповідно до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 9 грудня 2016 року (яке набрало чинності 20 грудня 2016 року) ОСОБА_3 є власником квартири за АДРЕСА_1.
21 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Новомосковського відділу з державної реєстрації бізнесу та речових прав з метою внесення відомостей про власника зазначеної квартири до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, але їй було відмовлено, оскільки право власності на зазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі заочного рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 8 вересня 2016 року (справа № 202/5592/16-ц), яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено.
У заочному рішенні від 8 вересня 2016 року суддя зазначив, що ОСОБА_1 19 червня 2014 року передав ОСОБА_2 у борг 20000 доларів США, що підтверджується розпискою. Боргове зобов’язання забезпечене передачею позивачу АДРЕСА_1. Оскільки відповідач ухиляється від виконання зобов’язань, то в рахунок погашення боргу за ОСОБА_1 визнано право власності на зазначену квартиру.
Під час попередньої перевірки встановлено, що провадження у цивільній справі було відкрито 2 вересня 2016 року, її попередній розгляд призначено на 6 вересня 2016 року, а через два дні – 8 вересня 2016 року було ухвалено заочне рішення суду про задоволення позову.
За правилами статті 158 ЦПК України розгляд судом цивільних справ відбувається у судовому засіданні з обов’язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог статті 74 ЦПК України судовий виклик виконується судовими повістками про виклик.
Згідно з частиною четвертою статті 74 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка - повідомлення – завчасно.
Право допуску до суду є невід'ємною частиною права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 частини першої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Крім того, було встановлено, що суддею Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Морозом В.П. було порушено правило виключної підсудності, оскільки квартира, щодо якої 8 вересня 2016 року ухвалено заочне рішення, знаходиться в м. Новомосковську Дніпропетровської області.
Відповідно до частини першої статті 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Порушення суддею правил виключної підсудності призвело до сприяння позивачу ОСОБА_1 здійснити відчуження спірної квартири на користь третьої особи.
У заочному рішенні суду від 8 вересня 2016 року зазначено про належне повідомлення відповідача ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Частиною третьою статті 122 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів із дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
До скарги Клименко В.М. додано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 (серія СЕРІЯ_1), з якого вбачається, що останній помер ДАТА_1, тобто ще до ухвалення судом заочного рішення.
Відповідно до частини першої пункту 6 статті 205 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Всупереч цим вимогам, за наявності підстав для закриття провадження по справі, суддя не зробив запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи та ухвалив рішення, яке стало підставою для відчуження спірної квартири іншій особі – ОСОБА_3.
Із наданих до дисциплінарної скарги матеріалів вбачається, що 23 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська з заявою про скасування заочного рішення від 8 вересня 2016 року та закриттям провадження по справі у зв’язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 помер ДАТА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року заяву ОСОБА_3 задоволено, заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 8 вересня 2016 року скасовано та справу призначено до розгляду у загальному порядку на цей же день – 29 грудня 2016 року.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду відповідно до вимог частини третьої статті 169, пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України, оскільки належним чином повідомлений позивач повторно, без поважних причин не з’явився до судового засідання.
Дії судді Мороза В.П. призвели до укладання договору купівлі-продажу від 8 грудня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 продав спірну квартиру Бровко ОСОБА_3, що заподіяло ОСОБА_3 значну матеріальну шкоду.
Частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції;
порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 106 вказаного Закону скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Оскільки наведені у скарзі відомості можуть свідчити про наявність в діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що є підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Мороза В.П.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 12.12 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя,
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Мороза Віктора Павловича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
В.А. Нежура
