Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Бойка А.В., членів Артеменка І.А., Волковицької Н.О., Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенкової Т.М. за результатами попередньої перевірки скарги Дерев’янка Володимира Леонідовича стосовно судді апеляційного суду Луганської області Чорнобривка Юрія Васильовича,
встановила:
12 грудня 2016 року (вх. № Д-2449/0/7-16) надійшла скарга Дерев’янка В.Л. від 29 листопада 2016 року щодо неправомірних, на думку скаржника, дій судді апеляційного суду Луганської області Чорнобривка Ю.В. під час здійснення судочинства у справі № 419/2135/16-п із проханням притягнути зазначеного суддю до дисциплінарної відповідальності.
Скаржник стверджує, що суддя Чорнобривко Ю.В. 7 листопада 2016 року виніс постанову, якою відмовив йому та його захиснику – адвокату ОСОБА1 у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Новоайдарського районного суду Луганської області від 29 серпня 2016 року у зазначеній справі та повернув апеляційну скаргу, чим незаконно відмовив йому в доступі до правосуддя.
За результатами попередньої перевірки вказаної скарги член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенкова Т.М. висновком від 30 листопада 2017 року запропонувала відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді апеляційного суду Луганської області Чорнобривка Ю.В.
Дослідивши матеріали попередньої перевірки, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенкову Т.М., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.
Чорнобривко Юрій Васильович Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2001 року № 2297-ІІІ обраний на посаду судді Луганського обласного суду (нині – апеляційний суд Луганської області) безстроково.
Постановою Новоайдарського районного суду Луганської області від 29 серпня 2016 року у справі № 419/2135/16-п ОСОБА2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3400 гривень.
На цю постанову ОСОБА2 та його захисник – адвокат ОСОБА1 подали апеляційну скаргу.
Постановою судді апеляційного суду Луганської області Павленко Т.І. від 6 жовтня 2016 року зазначену апеляційну скаргу повернуто особам, які її подали.
Суддя Павленко Т.І. дійшла висновку, що апеляційна скарга Дерев’янка В.Л. та його захисника – адвоката ОСОБА1 від 16 вересня 2016 року на постанову Новоайдарського районного суду від 29 серпня 2016 року стосовно ОСОБА2 подана із пропуском 10-денного строку на апеляційне оскарження, передбаченого частиною другою статті 294 КУпАП.
ОСОБА2 та його захисник – адвокат ОСОБА1 подали іншу апеляційну скаргу, в якій, з-поміж іншого, зазначено, що оскаржувана постанова суду була винесена та проголошена без участі апелянтів, повний її текст отримано лише 7 вересня 2016 року у вигляді, який не давав змоги сприймати текст повністю, а належну копію постанови вони отримали лише 9 вересня 2016 року. Беручи до уваги те, що справа складна і потребувала підготовки обґрунтування апеляційного оскарження, адвокат ОСОБА1 вважав, що строк оскарження пропущено із поважних причин.
Постановою Новоайдарського районного суду Луганської області від 7 листопада 2016 року (головуючий суддя Чорнобривко Ю.В.) відмовлено ОСОБА2 та його захиснику – адвокату ОСОБА1 у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Новоайдарського районного суду Луганської області від 29 серпня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 172-7 КУпАП стосовно ОСОБА2. Апеляційну скаргу ОСОБА2 та його захисника – адвоката ОСОБА1 повернуто особам, які її подали.
Відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження, суддя Чорнобривко Ю.В. дійшов висновку, що викладені у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження причини пропуску такого строку, а саме: проголошення постанови суду за відсутності учасників судового розгляду, отримання повного тексту судового рішення наприкінці терміну на апеляційне оскарження та складність підготовки обґрунтування апеляційних вимог, не є поважними.
Звертаючись до Вищої ради правосуддя, скаржник стверджує, що суддею Чорнобривком Ю.В. незаконно відмовлено йому у доступі до правосуддя та допущено істотні порушення вимог процесуального закону, які мають ознаки дисциплінарного правопорушення, що відповідно до статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав і основоположних свобод, вказав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співрозмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom»).
Зі змісту скарги Дерев’янка В.Л. убачається, що його доводи по суті зводяться до незгоди з ухвалою судді Чорнобривка Ю.В., постановленою 7 листопада 2016 року у справі № 419/2135/16-п.
Незгода скаржника із доводами та мотивами судді, наведеними ним у судовому рішенні, не може бути підставою для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
З огляду на зазначене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що відомості стосовно дій судді Чорнобривка Ю.В., які, на переконання скаржника, становлять дисциплінарний проступок та є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, не підтвердилися під час проведення попередньої перевірки, а доводи скарги фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді апеляційного суду Луганської області Чорнобривка Юрія Васильовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.М. Бойко
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
Н.О. Волковицька
В.А. Нежура