Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.В., членів Артеменка І.А., Бойка А.М., Волковицької Н.О., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Нежури В.А. за результатами попередньої перевірки скарги Стужука Віктора Григоровича щодо наявності підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Марчук Наталії Олегівни, Шилової Тетяни Семенівни, Широян Тетяни Анатоліївни,
встановила:
до Вищої ради юстиції 22 липня 2014 року за вхідним № С-2177/0/7-14 надійшла скарга Стужука В.Г. від 15 липня 2014 року щодо протиправних, на його думку, дій суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) Марчук Н.О., Шилової Т.С., Широян Т.А. під час розгляду поданиї ним та його захисниками касаційних скарг на вирок Подільського районного суду міста Києва від 3 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року.
Автор скарги стверджує, що вказаними суддями ВССУ були порушені вимоги процесуального законодавства при перегляді рішень судів попередніх інстанцій. Вважає, що судді належним чином не перевірили матеріалів кримінальної справи, доводи касаційних скарг та не надали належної оцінки доказам у справі, зокрема показанням свідків, висновкам експертиз, у зв’язку з чим постановлена ухвала про залишення касаційних скарг без задоволення є формальною та невмотивованою, що викликає сумніви у об’єктивності, неупередженості та незалежності суддів, що, на його думку, є порушенням присяги судді.
Стужук В.Г. зазначає, що, порушивши вимоги статей 379, 400-2 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року (далі – КПК України 1960 року), повний текст постановленої колегією суддів ВССУ ухвали від 22 квітня 2014 року учасникам процесу не оголошували, ні в судовому засіданні, ні після фактичного виготовлення повного тексту ухвали.
У зв’язку з наведеним Стужук В.Г. просив притягнути суддів ВССУ Марчук Н.О., Шилову Т.С., Широян Т.А. до дисциплінарної відповідальності та звільнити їх із займаних посад за порушення присяги судді та вчинення протиправних дій.
На підставі пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» з дня набрання чинності цим Законом (11 квітня 2014 року) повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, припинені.
Новий повноважний склад Вищої ради юстиції сформовано 4 червня 2015 року.
Протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції від 3 серпня 2015 року вказана скарга передана члену Вищої ради юстиції Нежурі В.І.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
Відповідно до внесених змін в Україні діє Вища рада правосуддя (стаття 131 Конституції України).
5 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про Вищу раду правосуддя».
12 січня 2017 року Вища рада юстиції прийняла рішення про реорганізацію Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя, набуття членами Вищої ради юстиції статусу членів Вищої ради правосуддя та здійснення повноважень членів Вищої ради правосуддя.
Згідно з пунктом 32 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів» заяви (скарги) щодо поведінки суддів Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого адміністративного суду України, Вищого господарського суду України, а також дисциплінарні справи, порушені Вищою радою юстиції до набрання чинності цим законом, рішення стосовно яких не прийнято, передаються дисциплінарним органам Вищої ради правосуддя для розгляду та прийняття рішень.
Відповідно до пункту 20 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» попередня перевірка заяв (скарг) щодо поведінки суддів Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, які надійшли до Вищої ради юстиції до набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», здійснюється членом Вищої ради правосуддя, визначеним автоматизованим розподілом між членами Вищої ради юстиції, проведеним до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Нежурою В.А. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що підтверджують обґрунтування наданої у висновку пропозиції.
У зв’язку зі звільненням судді ВССУ Шилової Т.С. із займаної посади ухвалою члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Нежури В.А. від 4 квітня 2017 року залишено без розгляду скарги Стужука В.Г. в частині стосовно вказаної судді.
Під час розгляду матеріалів перевірки стосовно суддів Марчук Н.О., Широян Т.А. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.
Вироком Подільського районного суду міста Києва від 3 квітня 2013 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України в редакції від 11 червня 2009 року (далі – КК України) та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах України на строк 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі статті 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено класного чину «старший радник юстиції».
Тим самим вироком визнано винуватим та засуджено ОСОБА_5 за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 368 КК України.
Не погодившись із вироком та ухвалою судів першої та апеляційної інстанцій, засуджений ОСОБА_1 та його захисники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися з касаційними скаргами до ВССУ.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах ВССУ (головуючий – Шилова Т.С., судді Марчук Н.О., Широян Т.А.) від 22 квітня 2014 року касаційні скарги захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Подільського районного суду міста Києва від 3 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1 – без змін.
Ухвалу суду касаційної інстанції мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляцій засудженого ОСОБА_1 та захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які були аналогічними доводам їхніх касаційних скарг, у тому числі й щодо недопустимості доказів, відсутності доказів вини, суворості призначеного покарання, і правомірно визнав їх безпідставними, належним чином умотивувавши своє рішення.
Перегляд справи в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, та ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 377 КПК України 1960 року. Істотних порушень кримінально-процесуального закону, на які, зокрема, вказували засуджений та захисник у своїх касаційних скаргах та які давали би підстави для зміни чи скасування судових рішень, судом касаційної інстанції не було встановлено.
А тому, керуючись статтями 395, 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні поданих у справі касаційних скарг та залишення без змін вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду.
У спільних письмових поясненнях до Вищої ради юстиції судді Марчук Н.О., Широян Т.А. та Шилова Т.С. зазначили, що в листопаді 2013 року до ВССУ надійшли касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.
Для розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_5 автоматизованою системою документообігу суду було визначено суддю-доповідача Марчук Н.О.
Постановою судді-доповідача від 9 грудня 2013 року було витребувано кримінальну справу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у зв’язку з надходженням касаційних скарг та постановою від 14 лютого 2013 року вказану кримінальну справу призначено до розгляду на 10:00 8 квітня 2014 року.
Засуджений ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі на вирок Подільського районного суду міста Києва від 3 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року зазначав про неправильну кваліфікацію його дій за частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 368 КК України та недоведеність вини у вчиненні вказаного злочину.
Під час перевірки матеріалів кримінальної справи щодо ОСОБА_1 колегією суддів у складі: головуючого Шилової Т.С., суддів Марчук Н.О., Широян Т.А. встановлено, що суд першої інстанції відповідно до вимог статті 67 КПК України 1960 року оцінив докази у справі та з дотриманням вимог статей 323, 333–335 КПК України 1960 року постановив вирок, дійшовши обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 368 КК України.
Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляцій засудженого ОСОБА_1 та захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які були аналогічними доводам їхніх касаційних скарг, у тому числі й щодо недопустимості доказів, відсутності доказів вини, суворості призначеного покарання, й правомірно визнав їх безпідставними, належним чином умотивувавши своє рішення.
Ухвалою вказаної колегії суддів ВССУ від 22 квітня 2014 року касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок Подільського районного суду міста Києва від 3 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1 – без змін.
Судді зазначають, що істотних порушень кримінально-процесуального закону, на які, зокрема, вказували засуджений та захисники у своїх касаційних скаргах та які давали би підстави для зміни чи скасування судових рішень, судом касаційної інстанції не було встановлено, судові рішення щодо засудженого ОСОБА_1 відповідали вимогам чинного на час їх постановлення кримінально-процесуального закону, а тому колегія суддів обґрунтовано не вбачала підстав для задоволення касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.
Також судді зазначили, що постановою судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 30 жовтня 2014 року у справі за № 5-28кс14 відмовлено у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд ухвали ВССУ від 22 квітня 2014 року, де він оспорював правильність кваліфікації його дій саме за частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 368 КК України (в редакції від 11 червня 2009 року).
Так, у порядку, визначеному статтями 395, 396 КПК України 1960 року, касаційний суд перевіряє судове рішення з точки зору його законності та обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє й оцінює і нові матеріали, подані особами, що надіслали скарги, або витребувані самим судом.
Касаційний суд зобов’язаний перевірити законність і обґрунтованість судового рішення за наявними у справі і додатково поданими матеріалами у межах оскаржуваної частини.
Результат розгляду справи в кожному конкретному випадку залежить від того, чи встановлено судом касаційної інстанції порушення закону (насамперед ті, на які є посилання в касаційній скарзі), які саме порушення встановлено.
Вирок, постанова або ухвала залишаються без змін, а скарги – без задоволення, якщо суд касаційної інстанції встановить, що доводи скарг не підтверджуються наявними у справі і наданими сторонами новими доказами, а вивчення справи не виявило інших підстав до скасування або зміни судового рішення.
Отже, з урахуванням наведеного, під час перевірки в касаційному порядку вироку Подільського районного суду міста Києва від 3 квітня 2013 року та ухвали апеляційного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року стосовно ОСОБА_1 за касаційними скаргами засудженого та його захисників судді ВССУ Марчук Н.О., Шилова Т.С., Широян Т.А. діяли відповідно до наданих повноважень та в межах вимог КПК України 1960 року.
Зокрема, колегія суддів перевірила доводи касаційних скарг та законність ухвалених у справі судових рішень і дійшла висновку про їх відповідність вимогам матеріального і процесуального права, а доводи поданих у справі касаційних скарг правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовували й не давали підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що обґрунтовано викладено в ухвалі ВССУ.
При цьому доводи касаційних скарг ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зводилися до оцінки доказів, їх належності та допустимості, на що також були посилання і в апеляційних скаргах та що було перевірено судом апеляційної інстанції.
Зі змісту викладених у скарзі до Вищої ради юстиції доводів убачається, що Стужук В.Г. фактично не погоджується із прийнятим у справі рішенням ВССУ та правильністю кваліфікації його дій саме за частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 368 КК України (в редакції від 11 червня 2009 року).
Ухвала ВССУ від 22 квітня 2014 року була предметом розгляду у Верховному Суді України за заявою засудженого ОСОБА_1, в задоволенні якої постановою суду від 30 жовтня 2014 року відмовлено.
На спростування твердження Стужука В.Г. щодо порушень суддями статей 379, 400-2 КПК України в редакції 1960 року, а саме про те, що під час розгляду справи колегією суддів не було проголошено рішення у справі, додатково суддя Марчук Н.О. пояснила, що повний текст судового рішення у кримінальній справі стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 колегією суддів виготовлено та проголошено 22 квітня 2014 року, копії цього рішення надіслано засудженому та захисникам. Перегляд вказаної кримінальної справи відбувався за нормами кримінально-процесуального закону в редакції 1960 року, якими не передбачалася фіксація технічними засобами перебігу судового процесу в суді касаційної інстанції.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
З огляду на це конституційне положення при вирішенні питання про наявність (відсутність) підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності слід виходити з того, які дії було визначено як дисциплінарні порушення судді на час вчинення суддею дій, щодо яких проводилася перевірка.
Відповідно до статей 54, 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час розгляду касаційної скарги) суддя зобов’язаний, зокрема, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді. Присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
Частиною другою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, що діяла на час розгляду касаційної скарги) визначено, що порушенням суддею присяги є: вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; недотримання суддею вимог та обмежень, встановлених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»; умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом; порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Статтею 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції» передбачено, що підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів, порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо них, види дисциплінарних стягнень, строки їх застосування та порядок погашення визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено фактів порушення суддями ВССУ Марчук Н.О., Широян Т.А. норм процесуального права, вимог щодо статусу судді, посадових обов’язків чи присяги судді під час перегляду вироку Подільського районного суду міста Києва від 3 квітня 2013 року та ухвали апеляційного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1. Колегія діяла у межах повноважень, передбачених нормами КПК України 1960 року.
Також не вбачається ознак дисциплінарного проступку, передбачених статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час розгляду касаційної скарги).
Із матеріалів перевірки вбачається, що суть скарги Стужука В.Г. зводиться лише до незгоди з ухваленим судом касаційної інстанції рішенням, що не може бути підставою для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Марчук Наталії Олегівни, Широян Тетяни Анатоліївни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
