Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Овсієнка А.А., Олійник А.С., Худика М.П., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М. за результатами попередньої перевірки скарг Самошоста Ігоря Івановича стосовно суддів Вищого господарського суду України Полякова Бориса Мойсейовича, Коваленка Володимира Миколайовича, Погребняка Володимира Яковлевича, Короткевича Олександра Євгеновича, Панової Ірини Юріївни та доданих до неї матеріалів,
встановила:
до Вищої ради юстиції 25 липня та 12 вересня 2016 року надійшли аналогічні за змістом скарги Самошоста І.І. (вх. № С-1162/1/7-16, № С-1162/2/7-16) стосовно дій суддів Вищого господарського суду України (далі – ВГСУ) Полякова Б.М., Коваленка В.М., Погребняка В.Я., Короткевича О.Є., Панової І.Ю. при розгляді справи № Б29/162-10 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова група «Спарта» (далі – ТОВ ПФГ «Спарта»).
У скаргах йдеться про незаконність ухвали ВГСУ від 29 березня 2016 року (колегія суддів у складі: Полякова Б.М. (головуючий-доповідач), Короткевича О.Є., Панової І.Ю.) у цій справі, згідно з якою поновлено Публічному акціонерному товариству «Банк Форум» (далі – ПАТ «Банк Форум») процесуальний строк для подання касаційної скарги на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2011 року у справі № Б29/162-10, прийнято касаційну скаргу до провадження, призначено судовий розгляд скарги. При цьому, як вказує скаржник, суд не вказав, які саме причини пропуску скаржником процесуального строку є поважними. Такі дії суддів Самошост І.І. вважає незаконними, такими, що умисно порушують принцип правової визначеності та право учасників справи на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 2 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», низку положень Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).
Крім того, у скаргах зазначено, що 18 травня 2016 року колегією суддів ВГСУ у складі Полякова Б.М. (головуючий-доповідач), Коваленка В.М. та Погребняка В.Я. прийнято постанову у справі № Б29/162-10, якою касаційну скаргу ПАТ «Банк Форум» задоволено частково, оскаржувані постанови місцевого й апеляційного судів від 10 березня та 12 квітня 2011 року скасовано, а справу № Б29/162-10 передано на новий судовий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області на стадію підсумкового судового засідання в процедурі розпорядження майном в іншому складі суду.
У мотивувальній частині постанови ВГСУ від 18 травня 2016 року зазначено, що внаслідок скасування постанови про визнання боржника банкрутом втрачають силу всі процесуальні документи, прийняті судом після введення ліквідаційної процедури, у т.ч. ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2011 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута – ТОВ ПФГ «Спарта», припинення провадження у справі та ліквідацію ТОВ ПФГ «Спарта». Таким чином, на думку скаржника, судові рішення, що не були предметом касаційного оскарження, скасовані ВГСУ у спосіб, не передбачений законом.
У подальшому постанову ВГСУ від 18 травня 2016 року було скасовано постановою Верховного Суду України від 13 липня 2016 року через невмотивованість висновку ВГСУ про визнання поважними причин пропуску процесуального строку для подання касаційної скарги.
При цьому скаржник вказує, що згадана ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2011 року вже переглядалася судом касаційної інстанції і за наслідками такого перегляду була залишена без змін, а ухвалою ВГСУ від 23 вересня 2011 року було відмовлено у допуску справи до провадження Верховного Суду України. Таким чином, на його думку, порушено низку норм чинного законодавства про обов’язковість судових рішень, що набрали законної сили, включаючи пункт 7 частини третьої статті 129 Конституції України та статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене скаржник просить притягнути згаданих суддів до дисциплінарної відповідальності та внести подання про звільнення їх з посади у зв’язку з істотним порушенням норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасникам судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; порушенням засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; грубим одноразовим порушенням прав суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя; умисним або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції від 25 липня і 12 вересня 2016 року зазначені скарги передано члену Вищої ради юстиції Мірошниченку А.М. для проведення перевірки.
5 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя».
12 січня 2017 року Вищою радою юстиції прийнято рішення про реорганізацію Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя, набуття членами Вищої ради юстиції статусу членів Вищої ради правосуддя та здійснення повноважень членів Вищої ради правосуддя.
Пунктом 21 розділу ІІІ Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що заяви та скарги, передані на розгляд члену Вищої ради юстиції за результатами автоматизованого розподілу до створення дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя, залишаються в такого члена та можуть бути розглянуті дисциплінарним органом, до якого входить такий член, у випадках, встановлених цим Законом.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року та частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченком А.М. проведено попередню перевірку дисциплінарних скарг, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.
Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М. та додані до нього матеріали, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів ВГСУ Полякова Б.М., Коваленка В.М., Погребняка В.Я., Короткевича О.Є., Панової І.Ю. з огляду на таке.
Згідно з ухвалою ВГСУ від 29 березня 2016 року (колегія суддів у складі: Полякова Б.М. (головуючий-доповідач), Короткевича О.Є., Панової І.Ю.) у справі № Б29/162-10 поновлено ПАТ «Банк Форум» процесуальний строк для подання касаційної скарги на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2011 року, прийнято касаційну скаргу до провадження, призначено судовий розгляд касаційної скарги.
Крім того, 18 травня 2016 року колегія суддів ВГСУ у складі Полякова Б.М. (головуючий-доповідач), Коваленка В.М. та Погребняка В.Я. прийняла постанову у справі № Б29/162-10, якою касаційну скаргу ПАТ «Банк Форум» задоволено частково, оскаржувані постанови місцевого й апеляційного судів від 10 березня та 12 квітня 2011 року скасовано, а справу № Б29/162-10 передано на новий судовий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області на стадію підсумкового судового засідання в процедурі розпорядження майном в іншому складі суду.
У подальшому постановою Верховного Суду України від 13 липня 2016 року задоволено заяву ліквідатора ТОВ ПФГ «Спарта» ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України постанови ВГСУ від 18 травня 2016 року, постанову ВГСУ від 18 травня 2016 року скасовано, а постанови господарського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2011 року та Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2011 року залишено в силі.
У мотивувальній частині постанови Верховного Суду України від 13 липня 2016 року вказано, що судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що у справі, яка переглядається, з огляду на встановлені судами обставини та застосовані судом касаційної інстанції правові норми вбачається порушення Вищим господарським судом України принципу правової визначеності та порушення права ТОВ ПФГ «Спарта» на справедливий судовий розгляд за пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тому постанова Вищого господарського суду від 18 травня 2016 року в справі, що розглядається, підлягає скасуванню із залишенням у силі рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Під час попередньої перевірки суддям було запропоновано надати пояснення щодо обставин, викладених у скаргах Самошоста І.І.
У письмових поясненнях (лист від 8 серпня 2016 року за вх. № 1871/0/6-16) суддя Короткевич О.Є. вказав, що брав участь у винесенні ухвали про поновлення строку на касаційне оскарження, у зв’язку з його тимчасовою непрацездатністю склад колегії суддів було змінено, а тому подальший розгляд справи відбувався без його участі. Також суддя послався на вимоги статті 53 ГПК України, які передбачають можливість поновлення пропущеного процесуального строку, причому не пов’язуючи таку можливість з певним колом обставин. Суддя вважає, що в його діях відсутні будь-які підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Суддя Панова І.Ю. у письмових поясненнях (лист від 15 серпня 2016 року за вх. № 1987/0/6-16) надала аналогічні пояснення, пославшись також на те, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, свобода суддівського розсуду має бути захищена.
У наданих письмових поясненнях (лист від 10 серпня 2016 року за вх. № 1924/0/6-16) суддя Коваленко М.В. відзначив, що він брав участь у розгляді касаційної скарги по суті й не брав участі у вирішенні питання про поновлення строку на касаційне оскарження, а також узагальнено навів мотиви, якими керувався суд при прийнятті постанови від 18 травня 2016 року. На його думку, постанова відповідає як вимогам національного законодавства, так і практиці Європейського суду з прав людини. Суддя вважає, що в його діях відсутні будь-які підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Суддя Погребняк В.Я. у письмових поясненнях (лист від 22 серпня 2016 року за вх. № 2081/0/6-16) вказав, що він брав участь у розгляді касаційної скарги по суті і не брав участі у вирішенні питання про поновлення строку на касаційне оскарження, а також узагальнено навів мотиви, якими керувався суд при прийнятті постанови від 18 травня 2016 року. На його думку, постанова ВГСУ прийнята відповідно до закону.
У письмових поясненнях (лист від 2 вересня 2016 року за вх. № 2236/0/6-16) суддя Поляков Б.М. зауважив, що поновлюючи процесуальний строк для подання касаційної скарги ПАТ «Банк Форум», суд касаційної інстанції виходив з обґрунтованих сумнівів щодо законності порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ ПФГ «Спарта». У поясненнях судді наведені детальні міркування, які покликані підтвердити висновок про незаконність порушення провадження у справі про банкрутство.
Суддя, посилаючись на специфіку справ про банкрутство, зокрема наявність черговості стадій провадження, підтримав покладений в основу постанови від 18 травня 2016 року висновок про те, що «внаслідок скасування постанови про визнання боржника банкрутом втрачають юридичну силу всі процесуальні документи, прийняті судом після ліквідаційної процедури, у т.ч. ухвала від 26 квітня 2011 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута – ТОВ ПФГ «Спарта». Суддя зазначив, що вказана правова позиція підтримана відповідною практикою Верховного Суду України, зокрема у постанові від 26 грудня 2011 року у справі № 16/87/09-21/134/09.
Суддя Поляков Б.М. також вказав, що питання про безпідставне порушення провадження у справі про банкрутство не було предметом розгляду в суді касаційної інстанції при оскарженні ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2011 року.
Як зазначено у письмових поясненнях судді Полякова Б.М., обставини відкриття провадження у справі про банкрутство «… могли свідчити про організовані навмисні дії осіб, спрямовані на реалізацію процедури фіктивного банкрутства, тобто ініційованого з метою невиконання зобов’язань перед кредиторами, зокрема, кредитних…, вищезазначені обставини справи переконливо свідчили про те, що боржник свідомо, шляхом приховування істотних обставин, намагався штучно створити уявлення про перебування у стані неплатоспроможності з метою завідомо безпідставного порушення стосовно себе справи про банкрутство та використав пільги процедури банкрутства з метою ухилення від виконання кредитних зобов’язань перед ПАТ «Банк Форум» на великі грошові суми... Всі ці обставини в сукупності стали у тому числі і однією з причин відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою кредитора, а вже в ході касаційного перегляду справи отримали фактичне підтвердження».
На думку судді Полякова Б.М., поновлення строку на касаційне оскарження є правом суду, а необхідність роз’яснення вмотивованого висновку стосовно поважності причин поновлення строку на оскарження судового рішення передбачається тільки у випадку відмови у поновленні строку, а у разі поновлення не вимагається.
Крім того, суддя Поляков Б.М. у поясненнях вказав, що «обмеження учасників конкурсного провадження в можливості оскарження судових рішень може спричинити незворотні негативні наслідки як для окремих суб’єктів права, так і для економіки держави в цілому».
На підтвердження своїх пояснень Поляков Б.М. надав тексти низки рішень Верховного Суду України, як тих, що стосуються справи № Б39/150-10, так і інших, які покликані підтвердити правильність правової позиції, якою керувався ВГСУ при розгляді справи № Б29/162-10.
Зокрема, постановою Верховного Суду України від 26 вересня 2011 року відмовлено у задоволенні заяви про перегляд Верховним Судом України постанови ВГСУ від 16 березня 2011 року у справі № 50/467-6 через те, що судом не встановлено неоднакового застосування положень статей 7, 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також те, що на момент розгляду справи Верховний Суд України не мав повноважень для перегляду судових рішень з підстав неоднакового застосування норм процесуального права.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 26 грудня 2011 року у справі № 16/87/09-21/134/09, боржник, звертаючись до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, повинен надати докази на підтвердження його неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності. Висновок суду про відсутність передбачених законом підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є підставою для припинення провадження в справі про банкрутство.
Також 17 березня 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення судді Полякова Б.М. (лист за вх. № М-470/0/6-17), у яких він вказав на те, що банкрутство ТОВ ПФГ «Спарта» є одним із найяскравіших прикладів фіктивного банкрутства. У додаткових поясненнях звернуто увагу на те, що основна частина боргів ТОВ ПФГ «Спарта» складалася із сум штрафних санкцій (ІНФОРМАЦІЯ_1 боргу перед ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Гандбольний клуб «Мотор», ІНФОРМАЦІЯ_2 боргу перед підприємством «Funward Trade and Investment Corp», ІНФОРМАЦІЯ_3 боргу перед підприємством «Forestone Networks LLP») або боргів, що виникли на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів (безтоварних векселів) (борг перед ПП «Аквитенс» у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_4, борг перед ПП «Славутич-Лізинг» у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_5, борг перед ПП «Рент-Сервіс Плюс» у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_6).
Хоча в заяві про порушення справи про банкрутство боржник (ТОВ ПФГ «Спарта») вказав, що за даними балансу товариства на останню звітну дату, активи складають ІНФОРМАЦІЯ_7, а у ліквідаційному балансі та звіті кредитора боржника (який складено 26 квітня 2011 року) було вказано про відсутність будь-яких майнових активів.
Реальним боргом боржника був борг перед ПАТ «Банк Форум» (ІНФОРМАЦІЯ_8), втім, внаслідок фіктивності процедури банкрутства права цього кредитора були грубо порушені.
Як зазначив суддя у своїх поясненнях, приймаючи до розгляду та поновлюючи процесуальний строк для подання касаційної скарги банку, суд виходив із вказаних обґрунтованих сумнівів щодо законності порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ ПФГ «Спарта».
Оцінюючи встановлені під час попередньої перевірки обставини, Третя Дисциплінарна палата дійшла висновку, що доводи скарг Самошоста І.І. про вчинення суддями ВГСУ Поляковим Б.М., Коваленком В.М., Погребняком В.Я., Короткевичем О.Є., Пановою І.Ю. дисциплінарних проступків при розгляді справи № Б29/162-10 про банкрутство ТОВ ПФГ «Спарта» не знайшли свого підтвердження.
Так, ухвалою ВГСУ від 29 березня 2016 року (судді Поляков Б.М., Короткевич О.Є., Панова І.Ю.) поновлено ПАТ «Банк Форум» процесуальний строк для подання касаційної скарги на постанови господарського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2011 року та Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2011 року у справі № Б29/162-10.
Відповідно до статті 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили. Водночас статтею 53 ГПК України передбачено можливість визнання господарським судом причини пропуску встановленого законом процесуального строку для подання касаційної скарги поважною та відновлення пропущеного строку.
Як зазначено в ухвалі ВГСУ від 29 березня 2016 року, клопотання підлягає задоволенню з огляду на поважні причини пропуску скаржником процесуального строку для подання касаційної скарги. Втім, жодного посилання на те, які саме обставини дозволяли вважати причини пропуску строку поважними, в ухвалі не вказано.
Як вбачається з постанови господарського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2011 року, у судовому засіданні був присутній, зокрема, представник ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_2 за довіреністю від 8 листопада 2010 року № 10/00-264.
У судовому засіданні, за результатами якого Дніпропетровським апеляційним господарським судом прийнято постанову від 12 квітня 2011 року, був присутній цей самий представник ПАТ «Банк Форум».
У клопотанні про поновлення пропущеного строку, включеного до тексту касаційної скарги ПАТ «Банк Форум» на постанови господарського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2011 року та Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2011 року, необхідність поновлення строку була мотивована тим, що, «по-перше, станом на дату винесення оскаржуваних постанов … не було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії і ліквідації банку та, відповідно, ОСОБА_3 не була призначена уповноваженою особою Фонду гарантування, а по-друге, з огляду на величезну кількість матеріалів, про наявність даної дебіторської заборгованості ТОВ ПФГ «Спарта», та, відповідно, оскаржуваних постанов … уповноваженій особі Фонду гарантування стало відомо лише на початку лютого 2016 року».
Згідно з частиною першою статті 53 ГПК України господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, закон не встановлює чіткого переліку обставин, виходячи з яких суд може поновити строк на касаційне оскарження, передбачаючи широкі межі суддівського розсуду при вирішенні цього питання. Втім, це не означає, що такий розсуд є необмеженим. При поновленні пропущеного строку на касаційне оскарження неминуче відбувається втручання в принцип res judicata, тому поновлення строку повинно бути пропорційним та виправдовуватися справді вагомими причинами.
Такий висновок випливає як із положень національного законодавства (зокрема статті 8 Конституції України, яка передбачає визнання в Україні принципу верховенства права, невід’ємною складовою якого є принцип правової визначеності, що, у свою чергу, інкорпорує у себе принцип res judicata), так і з положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини (див. параграф 47 рішення у справі «Устименко проти України», параграф 41 рішення у справі «Пономарьов проти України»).
З огляду на вказане Третя Дисциплінарна палата вважає, що висновок суду про необхідність поновлення строку на касаційне оскарження, що ґрунтується на визнанні поважності внутрішньо-організаційних проблем, які існували в банку протягом значного періоду, додатково мотивований прагненням відновити права кредиторів, порушені внаслідок процедури банкрутства, яка мала ознаки фіктивності, не може вважатися свавільним. Судді добросовісно здійснювали суддівський розсуд, що виключає їхню дисциплінарну відповідальність за дії стосовно помилкового поновлення строку на оскарження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини) передбачено обов’язок мотивувати судове рішення про поновлення пропущених строків на оскарження. Зокрема, Європейський суд з прав людини спеціально і однозначно висловився стосовно того, що національний суд зобов’язаний мотивувати поновлення строку на оскарження і пересвідчитись, що підстави для поновлення строку виправдовують втручання у принцип res judicata (параграф 47 рішення у справі «Устименко проти України», параграф 41 рішення у справі «Пономарьов проти України»).
У цьому випадку жодного мотивування поновлення строку в ухвалі ВГСУ наведено не було.
Втім, законодавством про дисциплінарну відповідальність суддів, що діяло на момент постановлення ухвали, відповідальності за відсутність мотивування таких процесуальних рішень (у широкому сенсі) встановлено не було. Як Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року у відповідній редакції (підпункт «б» пункту 1 частини першої статті 92), так і чинним однойменним законом (підпункт «б» пункту 1 частини першої статті 106) передбачено відповідальність лише за незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
З огляду на це ознак дисциплінарного проступку у поведінці суддів у даному випадку не вбачається.
За результатами розгляду касаційної скарги на постанови господарського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2011 року та Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2011 року суддями ВГСУ Поляковим Б.М., Коваленком В.М., Погребняком В.Я. 18 травня 2016 року прийнято постанову, якою касаційну скаргу задоволено частково, оскаржувані постанови місцевого й апеляційного судів скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області на стадію підсумкового судового засідання в процедурі розпорядження майном в іншому складі суду, державному реєстратору за місцезнаходженням боржника – ТОВ ПФГ «Спарта» вказано здійснити дії щодо відміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи – ТОВ ПФГ «Спарта» у зв’язку з банкрутством.
У мотивувальній частині постанови вказано, що «внаслідок скасування постанови про визнання боржника банкрутом втрачають юридичну силу всі процесуальні документи, прийняті судом після введення ліквідаційної процедури, у т.ч. ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2011 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута – ТОВ «Спарта». У зв’язку з цим запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи – боржника підлягає скасуванню в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань». Для цього державному реєстратору необхідно вчинити дії щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи – ТОВ «Спарта» у зв’язку з банкрутством та відновлення відповідного запису щодо боржника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадянських формувань».
У подальшому постановою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 13 липня 2016 року постанову ВГСУ від 18 травня 2016 року скасовано, а постанови господарського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2011 року і Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2011 року залишено в силі. Мотивом для прийняття постанови Верховного Суду України було, зокрема, те, що за наявності нескасованого судового рішення про припинення провадження у справі «у Вищого господарського суду України були відсутні правові підстави для відкриття касаційного провадження та розгляду касаційної скарги ПАТ «Банк Форум». Відкриваючи касаційне провадження, суд порушив вимоги частини першої статті 50, частини першої статті 53, частини першої статті 110 ГПК України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Скасування остаточних судових рішень, що набрали законної сили, у спосіб, не передбачений законом, поза процедурою їх перегляду судом, встановленою законом, на момент вчинення відповідних дій становило склад дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1 частини першої (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків) статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року.
Водночас, як вбачається із пояснень судді Полякова Б.М. та доданих до них матеріалів, при скасуванні прийнятих судових рішень у справі про банкрутство колегія суддів діяла не свавільно, а виходила із правової позиції стосовно специфічної стадійності провадження у справах про банкрутство, з якої випливає, що «внаслідок скасування постанови про визнання боржника банкрутом втрачають юридичну силу всі процесуальні документи, прийняті судом після ліквідаційної процедури, у т.ч. ухвала від 26 квітня 2011 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута – ТОВ ПФГ «Спарта». Також судді керувалися тим, що вказана правова позиція підтримана відповідною практикою Верховного Суду України, зокрема у постанові від 26 грудня 2011 року у справі № 16/87/09-21/134/09.
За таких умов, а також враховуючи, що скасування прийнятих у провадженні про банкрутство судових рішень зумовлено прагненням суддів відновити права кредиторів, порушені, на їхнє переконання, фіктивністю банкрутства, Третя Дисциплінарна палата вважає, що у діях суддів відсутня така обов’язкова ознака дисциплінарного проступку, що вимагається законом, як його вчинення умисно або внаслідок недбалості. Судове рішення, яке в цьому випадку було скасоване судовим рішення вищої інстанції, прийнято внаслідок добросовісного суддівського розсуду, а отже, у зв’язку з його ухваленням судді не можуть підлягати жодній юридичній відповідальності, включаючи дисциплінарну відповідальність.
Як передбачено частиною другою статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року у відповідній редакції, скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків. Це положення кореспондує із вимогами частини другої статті 106 чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Враховуючи викладене, Третя Дисциплінарна палата дійшла висновку, що в діях суддів ВГСУ Полякова Б.М., Коваленка В.М., Погребняка В.Я., Короткевича О.Є., Панової І.Ю. відсутні ознаки складу дисциплінарного проступку, а скарги стосовно них зводяться до незгоди із судовими рішеннями.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.12 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого господарського суду України Полякова Бориса Мойсейовича, Коваленка Володимира Миколайовича, Погребняка Володимира Яковлевича, Короткевича Олександра Євгеновича, Панової Ірини Юріївни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
А.А. Овсієнко
А.С. Олійник
М.П. Худик
