Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Мірошниченка А.М., Олійник А.С., Худика М.П., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Овсієнка А.А. та додані до нього матеріали попередньої перевірки скарги Сандула Володимира Григоровича стосовно судді Київського районного суду міста Полтави Миронець Олени Костянтинівни,
встановила:
29 березня 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Сандула В.Г. на дії судді Київського районного суду міста Полтави Миронець О.К.
Скаржник зазначає, що слідчий суддя Миронець О.К. неправомірно та безпідставно застосувала мінімальний розмір застави при обранні підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, таким чином допомігши підозрюваному втекти з-під слідства. Просить у зв’язку з цим притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів» (частина перша статті 2 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Дисциплінарне провадження щодо суддів проводиться за правилами та у строки, встановлені главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради правосуддя від 29 березня 2017 року вказана скарга за унікальним номером С-1745/0/7-17 передана члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Овсієнку А.А. для попередньої перевірки.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги встановлено таке.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Полтави Миронець О.К. від 23 лютого 2015 року обрано стосовно ОСОБА_1, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 187 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб. Встановлено розмір застави 80 мінімальних заробітних плат – у сумі 97440 грн.
Як зазначено в ухвалі, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, і під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).
Зі змісту ухвали також вбачається, що при обранні запобіжного заходу та встановленні розміру застави слідчим суддею враховано, що підозрюваний ОСОБА_1 раніше не судимий, не працює, не одружений.
У своїй скарзі Сандул В.Г., який є потерпілим у згаданому кримінальному провадженні, посилається на те, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України, мав право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Скаржник також вважає, що, безпідставно застосувавши мінімальний розмір застави до підозрюваного ОСОБА_1, який вчинив розбій у складі групи осіб із заволодінням коштів в особливо великих розмірах та застосуванням насильства, слідчий суддя таким чином допоміг йому втекти з-під слідства і не повертати награбовані кошти.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належить забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (пункт 17 частини першої статті 7 КПК України).
Пунктом 2 частини першої статті 309 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні може бути оскаржена в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
За змістом частини першої статті 409 КПК України перевірка відповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також встановлення істотності порушення вимог кримінального процесуального закону є компетенцією суду апеляційної інстанції.
Вища рада правосуддя згідно зі статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не є органом правосуддя, і до її повноважень не належить питання оцінки законності судових рішень.
Пунктом 6 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо скарга ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за наявності підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 44 цього Закону, член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги, передає її на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення скаржнику або відкриття дисциплінарної справи.
За наведених вище обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що скарга Сандула В.Г. ґрунтується лише на доводах, які можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом, а тому підлягає залишенню без розгляду та поверненню скаржнику.
Керуючись статтями 43, 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
скаргу Сандула Володимира Григоровича щодо судді Київського районного суду міста Полтави Миронець Олени Костянтинівни залишити без розгляду та повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
А.М. Мірошниченко
А.С. Олійник
М.П. Худик
