Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Говорухи В.І., Гусака М.Б., Комкова В.К., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Будякова Олександра Вікторовича стосовно судді Центрального районного суду міста Миколаєва Алєйнікова Володимира Олександровича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 24 квітня 2017 року надійшла дисциплінарна скарга Будякова О.В. на дії Центрального районного суду міста Миколаєва Алєйнікова В.О.
У скарзі Будяков О.В. вказав, що під час розгляду справи № 1423/1865/2012 суддею Центрального районного суду міста Миколаєва Алєйніковим В.О. допущено дії, які можуть мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, зокрема незаконну відмову у доступі до правосуддя або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю порушення прав людини і основоположних свобод. Скаржник просив притягнути суддю Центрального районного суду міста Миколаєва Алєйнікова В.О. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 25 квітня 2017 року № Б-2292/0/7-17 вказану скаргу передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Маловацькому О.В.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Першої Дисциплінарної палати Маловацький О.В. запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Центрального районного суду міста Миколаєва Алєйнікова В.О.
Здійснивши попередню перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Маловацького О.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Центрального районного суду міста Миколаєва Алєйнікова В.О. з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги збирає у разі необхідності інформацію, документи, інші матеріали для перевірки викладених у скарзі обставин та складає вмотивований висновок з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.
Автор скарги зазначив, що 14 вересня 2015 року суддя Алєйніков В.О. ухвалив постанову у справі № 1423/1865/2012, якою вирішено його права і обов’язки, однак його не залучено до участі у справі. Скаржник вважає, що на момент ухвалення цього рішення судді було достеменно відомо про те, що земельна ділянка, якої стосувався позов, перебуває у власності скаржника, а ухваленим суддею рішенням його позбавлено права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться його будинок, у якому він проживає.
Також скаржник послався, що невиконання судом вимог про залучення його до участі у справі позбавило можливості повідомити суд, що відповідні вимоги вже були предметом розгляду в іншій цивільні справі та у їх задоволенні було відмовлено.
Під час перевірки із Центрального районного суду міста Миколаєва витребувано копії матеріалів справи № 1423/1865/2012, а судді запропоновано надати пояснення.
Перевіркою встановлено таке.
У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Миколаївської міської ради, у якому просив скасувати пункт 3 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 4 вересня 2009 року № 36/60. У подальшому позивач збільшив заявлені позовні вимоги та просив також скасувати пункт 8 рішення Миколаївської міської ради від 24 листопада 2011 року № 11/29.
Ухвалою від 25 серпня 2011 року суддя Центрального районного суду міста Миколаєва Алєйніков В.О. відмовив у відкритті провадження у вказаній справі.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2012 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 серпня 2011 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постановляючи вказану ухвалу Одеський апеляційний адміністративний суд зазначив, що, мотивуючи свій позов, ОСОБА_1 послався на те, що Миколаївською міською радою оскаржуваним рішенням № 36/60 про відведення ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки, яка належить позивачу на праві приватної власності, було порушено його законні права. Враховуючи зміст вказаної позовної заяви та вимоги, що в ній містяться, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що зазначений позов підлягає розгляду в порядку Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), оскільки спір стосується суб’єкта владних повноважень з приводу реалізації його компетенції у сфері управління земельними ресурсами. Та зазначено, що вказаний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010, у якому зазначено, що положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
За результатами розгляду справи 14 вересня 2015 року Центральним районним судом міста Миколаєва прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконними та скасовано пункт 3 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 4 вересня 2009 року № 36/60 «Про вилучення, надання, передачу у власність, спільну сумісну та спільну часткову власність, надання в оренду земельних ділянок громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Центральному району міста Миколаєва», визнано незаконним та скасовано пункт 8 рішення Миколаївської міської ради від 24 листопада 2011 року № 11/29 «Про продаж земельних ділянок громадянам, юридичним особам та внесення змін до рішень міської ради».
За результатами апеляційного перегляду вказаної постанови 15 листопада 2017 року Одеським апеляційний адміністративним судом постановлено ухвалу, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Центрального районного суду міста Миколаєва від 14 вересня 2015 року – без змін.
В ухвалі від 15 листопада 2017 року Одеський апеляційний адміністративний суд встановив, що Миколаївська міська рада не мала права передавати в оренду, а згодом продавати земельну ділянку, що вже належала позивачеві на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, третім особам, з огляду на що визнав правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та прийняті відповідачем з перевищенням повноважень.
Крім того, колегія суддів суду апеляційної інстанції відхилила посилання апелянта (ОСОБА_2) на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цивільній справі (справа № 1423/20100/2012), оскільки у вказаних рішеннях судова експертиза не проводилась і ці суди виходили з відсутності висновків експертних установ, проведених відповідно до статті 143 Цивільного процесуального кодексу України. При цьому зазначена судова будівельно-технічна експертиза від 29 квітня 2015 року № 338-340 була призначена ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 15 жовтня 2013 року в порядку статті 81 КАС України.
У наданих до Вищої ради правосуддя поясненнях суддя Алєйніков В.О. зазначив, що, переглядаючи ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 серпня 2011 року, Одеський апеляційний адміністративний суд визначив предмет та окреслив межі спору, що мав розглядатись під час розгляду згаданого адміністративного позову ОСОБА_1, обмеживши такий розгляд вирішенням виключно питання про дотримання органом місцевого самоврядування прав ОСОБА_1 під час ухвалення оскаржуваного рішення та виключивши з такого предмета як долю земельної ділянки ___ по провулку _______ у місті Миколаєві.
Крім того, зазначив, що у період розгляду вказаного адміністративного позову – 6 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із цивільним позовом до ОСОБА_2, Миколаївської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, у якому просив, зокрема, про скасування пункту 3 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 36/60 від 4 вересня 2009 року.
Цей позов надійшов до провадження судді Батченка О.В. (справа № 1423/3830/2012). Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва Батченка О.В. від 15 грудня 2011 року у відкритті провадження у справі за цим позовом було відмовлено. Судом був зроблений висновок про те, що ця справа не є справою, що належить розглядати в порядку цивільного судочинства. Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 7 лютого 2012 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була задоволена, ухвала Центрального районного суду міста Миколаєва від 15 грудня 2011 року скасована, а позовна заява ОСОБА_1 повернута до Центрального районного суду міста Миколаєва для вирішення питання про відкриття провадження у справі. У цьому рішенні апеляційний суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір про право.
10 грудня 2012 року вже ОСОБА_2 звернувся до суду із цивільним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права власності. Цей позов надійшов у провадження судді Подзігун Г.В. (справа № 1423/20100/2010).
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 31 січня 2013 року цивільні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були об’єднані в одне провадження, цивільній справі присвоєний номер 1423/20100/2012.
У подальшому рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 лютого 2013 року у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 1 квітня 2013 року вказане рішення залишено без змін.
Крім того, суддя вказав, що у його провадженні перебувала справа № 490/6220/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про захист права власності на земельну ділянку, у якій 19 березня 2014 року зупинено провадження до вирішення справи № 1423/18165/2012. 9лютого 2016 року судом було встановлено, що належним відповідачем у справі № 490/6220/13-ц є ОСОБА_2.
Суддя Алєйніков В.О. пояснив, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі № 1423/18165/2012 після скасування Одеським апеляційним адміністративним судом ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 серпня 2012 року, ним взято до уваги вказівки суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що у відкритті провадження необхідно відмовити, виходячи з того, що спірні правовідносини виникли з приводу права користування земельної ділянки ___ по провулку _____ у місті Миколаєві, на яке одночасно претендують як позивач, так і інша особа, а тому вирішення зазначеного спору є предметом цивільної юрисдикції.
Також суддя зазначив, що твердження скаржника про те, що він є особою, яка не брала участі у справі, та що позовні вимоги стосуються його прав і обов’язків, не відповідають дійсності, оскільки справу № 1423/18165/2012 розглянуто у межах, визначених Одеським апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 3 жовтня 2012 року.
Суддя вказав, що не відповідають дійсності і твердження скаржника про те, що суддя «…достеменно знав, що вказана земельна ділянка перебуває у його (скаржника) власності», оскільки розглядаючи вказану справу судом не було встановлено ні долю земельної ділянки, ні її власника. До того ж судом не встановлювалось питання про те, чи було виконано оскаржувані рішення Миколаївської міської ради. Судом лише з’ясовано питання щодо їх законності та наявності підстав для скасування у оскаржуваній частині. Зазначив, що відповідні твердження скаржника спростовуються змістом постанови суду від 14 вересня 2015 року.
Щодо незалучення скаржника до участі у справі як третьої особи, суддя послався на вимоги статті 53 КАС України у чинній на той момент редакції (частина друга), яка у цьому випадку не давала підстав для залучення ОСОБА_2, оскільки, крім іншого, суд під час розгляду справи не встановив та, з огляду на правову позицію, застосовану на виконання ухвали суду апеляційної інстанції, не міг встановити, що рішення у справі може вплинути на його права та обов’язки. У постанові суду аналізується лише рішення Миколаївської міської ради.
Додатково суддя зазначив, що саме цивільний спір між вказаними вище сторонами щодо спірної земельної ділянки наразі (на момент надання пояснень) ще перебуває на розгляді суду (справа № 1423/20100/2012), а звертаючись до суду про перегляд заочного рішення у справі № 490/62220/13-ц він володів інформацією про наявність рішення у справі № 1423/18165/2012.
Крім того, суддя зазначив, що, з урахуванням того, що цивільний спір наразі судом не вирішено, звернення із дисциплінарною скаргою є нічим іншим, як спробою у непередбачений процесуальним законом спосіб спростувати або поставити під сумнів висновок експертизи та просив відмовити у відкритті дисциплінарної справи.
У подальшому суддя надіслав додаткові пояснення, у яких зазначив про те, що ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року Одеським апеляційний адміністративним судом постановлено ухвалу, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Центрального районного суду міста Миколаєва від 14 вересня 2015 року – без змін, що підтверджує недопущення ним під час розгляду справи № 1423/18165/2012 норм матеріального та процесуального права, а також прав скаржника, який подавав відповідну апеляційну скаргу.
Вказані у поясненнях судді відомості підтверджуються копіями матеріалів справи № 1423/18165/2012 та доданими до пояснень судді документами. При цьому встановленими під час попередньої перевірки обставинами не підтверджуються доводи скаржника – ОСОБА_2 про допущення суддею Алєйніковим В.О. під час розгляду справи № 1423/18165/2012 порушень, які, на думку скаржника, можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності.
Встановлені попередньою перевіркою обставини дають підстави для висновку, що звернення Будякова О.В. на дії Центрального районного суду міста Миколаєва Алєйнікова В.О. пов’язане із незгодою з ухваленою останнім постановою у справі № 1423/18165/2012 від 14 вересня 2015 року.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтями 43–45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Центрального районного суду міста Миколаєва Алєйнікова Володимира Олександровича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
В.І. Говоруха
М.Б. Гусак
В.К. Комков
