Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Говорухи В.І., Гусака М.Б., Комкова В.К., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Синицької Олени Сергіївни стосовно судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Тітової Інни Вадимівни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 30 березня 2017 року надійшла дисциплінарна скарга Синицької О.С. на дії судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Тітової І.В.
У скарзі Синицька О.С. вказала, що під час розгляду справи № 204/3351/15-ц суддя Тітова І.В. допустила порушення норм процесуального права та поведінку, що порочить звання судді. Висловила прохання про притягнення судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Тітової І.В. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 30 березня 2017 року № С-1512/1/7-17 вказану скаргу передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Маловацькому О.В.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацький О.В. запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Тітової І.В.
Здійснивши попередню перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Маловацького О.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Тітової І.В. з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги збирає у разі необхідності інформацію, документи, інші матеріали для перевірки викладених у скарзі обставин та складає вмотивований висновок з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.
Автор скарги зазначив, що суддя Тітова І.В. понад рік розглядала справу № 204/3351/15-ц та 19 липня 2016 року постановила абсурдне за своїм змістом рішення, проявляє «крайню неповагу» до відвідувачів, не дотримується дрес-коду, несвоєчасно видає сторонам копії судових рішень.
Крім того, скаржник зазначила, що суддя надавала переваги стороні відповідача. Зокрема, у зв’язку із клопотаннями відповідача суддя приймала рішення про відкладення розгляду справи, а за її клопотанням розгляд справи 8 червня 2016 року відкладено не було та проведено важливу процесуальну дію – допит свідка, а також розглянуто та відхилено її клопотання про вступ до участі у справі ОСОБА_1 як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Також скаржник вважає, що суддя Тітова О.В. отримала від відповідача неправомірну вигоду, підтвердженням чого, на її думку, є те, що у судовому засіданні 19 липня 2016 року суддя не оголосила повного тексту її письмових пояснень, перебивала її виступ образливими коментарями, не надала можливості поставити відповідачеві низки запитань та безпідставно видалила із зали судового засідання вільного слухача – її матір.
Також скаржник зазначила про обставини, які, на її думку, свідчать про порушення її прав, зокрема затягування строків видачі копії судового рішення та звукозаписів судових засідань, а також прав її матері щодо відмови у прийнятті позовної заяви (без посилань на обставини справи, її номер чи інші дані, крім імені позивача). Скаржник вважає, що суддею Тітовою І.В. створено умови, які не давали змоги належним чином ознайомитись із матеріалами справи. Зокрема стверджує, що суддя не дозволяла виносити справу до коридору суду, де були належні умови та достатня кількість столів і стільців. Синицька О.С. вважає, що суддя повинна була уточнити у неї, що вона бажає отримати: ½ частини автомобіля чи вартість ½ частини автомобіля; суддя ще в ухвалі про відкриття провадження у справі повинна була просити позивача уточнити позовні вимоги. При цьому скаржник зазначила, що апеляційну скаргу не подавала та що понесені нею судові витрати суддя мала б відшкодувати за власний рахунок.
Під час перевірки із Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська витребувано копії матеріалів справи № 204/3351/15-ц, звукозаписи судових засідань щодо розгляду справи, статистичні показники роботи судді Тітової І.В., а судді запропоновано надати пояснення.
Щодо обставин розгляду суддею Тітовою І.В. справи № 204/3351/15-ц із копій матеріалів справи та пояснень судді встановлено таке.
25 травня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на ½ частину автомобіля, стягнення вартості частини автомобіля та заявою про забезпечення позову та витребування доказів. Заява про витребування доказів не розглядалася, оскільки, як повідомила суддя, її було подано до відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 26 травня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено повністю, ухвалу позивачем оскаржено не було.
28 травня 2015 року відповідно до вимог частини третьої статті 122 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) судом зроблено запит до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України у Дніпропетровській області про реєстрацію місця проживання відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4.
3 червня 2015 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про виклик свідка, у якій просила викликати та допитати у судовому засідання ОСОБА_1.
15 червня 2015 року до суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідачів. 16 червня 2015 року у справі № 204/3351/15-ц відкрито провадження. Справу призначено до розгляду на 4 серпня 2015 року (згідно з наказом Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 18 червня 2015 року № 140-в «Про надання частини невикористаної щорічної основної відпустки Тітовій І.В. з 2 липня 2015 року по 24 липня 2015 року включно» судді була надана відпустка) (копію наказу додано до пояснень). 26 червня 2015 року ОСОБА_2 надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі.
15 липня 2015 року ОСОБА_3 особисто отримав копію позовної заяви та копію заяви про забезпечення позову, а також копії відповідних документів для вручення ОСОБА_4
3 серпня 2015 року ОСОБА_3 надав до суду пояснення у справі.
Того самого дня ОСОБА_4 надала до суду заяву, в якій зазначила, що підтримує подані ОСОБА_3 пояснення.
4 серпня 2015 року у зв’язку із перебуванням судді Тітової І.В. у щорічній основній відпустці, що підтверджується наказом Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 3 серпня 2015 року № 202-В «Про надання частини невикористаної щорічної основної відпустки Тітовій І.В.», розгляд справи було відкладено до 25 серпня 2015 року (копію наказу суддею додано до пояснень).
20 серпня 2015 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 204/3351/15-ц та цього самого дня ознайомилася з матеріалами справи, що підтверджується відповідною розпискою.
21 серпня 2015 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про перенесення дати судового засідання на вересень 2015 року для отримання правової допомоги. Крім того, ОСОБА_2 подала до суду заяву про отримання копій додатків до заперечень відповідача ОСОБА_3. Зазначені копії були отримані нею.
25 серпня 2015 року за клопотанням позивача розгляд справи відкладено до 10 вересня 2015 року.
10 вересня 2015 року ОСОБА_3 подав до суду клопотання, у якому просив відкласти розгляд справи або провести її розгляд у два етапи для надання йому можливості отримання правової допомоги.
10 вересня 2015 року за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено до 8 жовтня 2015 року (згідно з наказом Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 18 червня 2015 року № 140-в «Про надання частини невикористаної щорічної основної відпустки Тітовій І.В. з 14 вересня 2015 року по 25 вересня 2015 року включно» судді була надана відпустка) (копію наказу додано до пояснень).
5 жовтня 2015 року представник відповідача-1 – ОСОБА_5 ознайомилася з матеріалами справи.
8 жовтня 2015 року у зв’язку із клопотанням відповідача ОСОБА_3 про виклик свідка, яке судом було задоволено, розгляд справи відкладено до 2 листопада 2015 року для виклику свідка.
2 листопада 2015 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про долучення документів до цивільної справи № 204/3351/15-ц, заяву про виклик свідка в порядку статті 136 ЦПК України, яка була розглянута та задоволена у судовому засіданні, заявила клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи.
2 листопада 2015 року ухвалою суду у справі призначена судова товарознавча експертиза, цивільна справа направлена до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
4 листопада 2015 року відповідач ОСОБА_4 подала до суду клопотання, в якому просила здійснити розгляд справи за її відсутності та відмовити у задоволенні позову.
9 грудня 2015 року на адресу суду надійшов лист директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі – Дніпропетровський НДІСЕ) ОСОБА_6, в якому зазначено про значну поточну завантаженість експертів-автотоварознавців Дніпропетровського НДІСЕ та повідомлено, що експертиза не може бути проведена в строки, встановлені Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, а лише в строк, що перевищує 90 календарних днів.
9 грудня 2015 року на адресу суду надійшло клопотання судового експерта ОСОБА_7, в якому він просить надати об’єкт дослідження – автомобіль марки «__________» для його огляду і визначення технічного стану.
18 грудня 2015 року на адресу суду надійшов лист директора Дніпропетровського НДІСЕ ОСОБА_6 щодо забезпечення виконання попередньої оплати судової автотоварознавчої експертизи.
16 січня 2016 року ОСОБА_2 надала до суду заяву про відвід вказаного експерта та просила доручити проведення зазначеної експертизи іншому експерту, застосовувати відеозйомку та провести повний огляд автомобіля за її участі як позивача.
16 січня 2016 року ОСОБА_2 подала заяву, у якій просила уточнити питання, поставлені експерту.
10 лютого 2016 року на адресу суду надійшов лист в.о. директора Дніпропетровського НДІСЕ ОСОБА_8, у якому йдеться про те, що 19 січня 2016 року на адресу інституту надійшли заява ОСОБА_2 про відсторонення судового експерта та копія заяви, надісланої на адресу суду, про відвід судового експерта. Повідомлено, що судово-автотоварознавча експертиза виконана та знаходиться в канцелярії інституту.
16 лютого 2016 року на адресу суду надійшов висновок судової автотоварознавчої експертизи № 5893-15.
16 лютого 2016 року відновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22 березня 2016 року.
25 лютого 2016 року на адресу сторін у справі було надіслано ухвалу суду від 16 лютого 2016 року.
11 березня 2016 року ОСОБА_2 подала до суду пояснення, заяву про залишення без розгляду клопотань, у яких зазначила, що ознайомилась із висновком експерта № 5893-15, згодна з ним та просить клопотання про відвід експерта, клопотання від 16 січня 2016 року та від 19 січня 2016 року залишити без розгляду.
22 березня 2016 року у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді (з 21 по 25 березня 2016 року включно) розгляд справи відкладено до 19 квітня 2016 року (копію листка тимчасової непрацездатності додано до пояснень).
30 березня 2016 року суд повернув на адресу ОСОБА_1 пояснення від 15 березня 2016 року, зареєстроване в автоматизованій системі документообігу суду за № 5790 у цивільній справі № 204/3351/15-ц, та повідомив, що у цій цивільній справі ОСОБА_1 не є особою, яка бере участь у справі.
21 березня 2016 року представник відповідача-1 – ОСОБА_5 подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та 18 квітня 2016 року ознайомилася з матеріалами справи.
19 квітня 2016 року у зв’язку з перебуванням судді на курсах підвищення кваліфікації розгляд справи відкладено до 17 травня 2016 року (на підтвердження додано наказ Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 8 квітня 2016 року № 87-В «Про направлення суддів Юшкова М.М., Тітової І.В. на підвищення кваліфікації»).
17 травня 2016 року у зв’язку із необхідністю ознайомлення відповідачів з уточненою позовною заявою та для виклику свідка ОСОБА_9 розгляд справи відкладено до 8 червня 2016 року.
31 травня 2016 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про вступ до участі у цивільній справі № 204/3351/15-ц як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у якій просила до наступного судового засідання залучити її у порядку статті 34 ЦПК України до участі у справі як третью особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
6 червня 2016 року ОСОБА_1 подала до суду повторну заяву про вступ до участі у цивільній справі № 204/3351/15-ц.
6 червня 2016 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи № 204/3351/15-ц та 13 червня 2016 року ознайомилася з матеріалами цивільної справи.
8 червня 2016 року ОСОБА_2 не прибула у судове засідання. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не подавала.
8 червня 2016 року ухвалою суду у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відмовлено. Копію зазначеної ухвали ОСОБА_2 особисто отримала 13 червня 2016 року.
Крім того, у вказаному судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_9, оскільки подальші обставини могли ускладнити його виклик чи взагалі зробити неможливим (свідок мав намір виїжджати за межі України). Суддя пояснила, що свідка було допитано у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 191 ЦПК України, згідно з якою у разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з’явилися. Після допиту свідка розгляд справи відкладено до 15 червня 2016 року.
Лише 13 червня 2016 року ОСОБА_2 надала до суду заяву про долучення документа до цивільної справи № 204/3351/15-ц, в якій просила долучити до справи довідку, датовану 10 червня 2016 року, щодо поважної причини відсутності ОСОБА_2 як позивача у судовому засіданні, що було призначене на 8 червня 2016 року.
15 червня 2016 року ОСОБА_3 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю його адвоката в іншому судовому засіданні, яке підтримав у судовому засіданні.
Того самого дня розгляд справи відкладено до 19 липня 2016 року.
15 червня 2016 року ОСОБА_2 подала до суду клопотання про об’єднання в одне провадження однорідних позовних вимог у порядку статті 126 ЦПК України, яке у судовому засіданні 19 липня 2016 року просила залишити без розгляду.
Також 15 червня 2016 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про отримання копії аудіозапису судового засідання від 8 червня 2016 року, який отримала 5 липня 2016 року, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.
19 липня 2016 року ОСОБА_2 подала до суду додаткові пояснення.
19 липня 2016 року рішенням суду у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Повний текст рішення суду від 19 липня 2016 року ОСОБА_2 особисто отримала 26 липня 2016 року. 8 серпня 2016 року справу здано до цивільної канцелярії суду (К-8), про що свідчить відмітка в матеріалах справи. Рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 19 липня 2016 року ОСОБА_2 не оскаржувала в апеляційному порядку.
У поясненнях суддя Тітова І.В. зазначила, що рішення, ухвалене 19 липня 2016 року у цивільній справі № 204/3351/15-ц, є законним та обґрунтованим, а також ухваленим з урахуванням інтересів усіх учасників процесу.
Крім того, у поясненнях суддя вказала, що 24 травня 2016 року ОСОБА_1 (мати ОСОБА_2) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про повернення суми боргу (тобто з тими самими вимогами, що містились у заяві про вступ у справу № 204/3351/15-ц як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору). У цій позовній заяві наявний акт Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 24 травня 2016 року, згідно з яким під час розкриття конверта, який надійшов від ОСОБА_1, виявлено, що до позову не додано квитанції про сплату судового збору.
25 травня 2016 року судом надіслано запит до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України у Дніпропетровській області про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3.
7 червня 2016 року до суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3.
Ухвалою від 8 червня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки позивачем не викладено обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину, та не надано суду документа про сплату судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою. Зазначену ухвалу отримано позивачем 30 червня 2016 року. Недоліки позовної заяви не були усунені позивачем у зазначений в ухвалі строк, оскільки 1 липня 2016 року позивачем подано до суду уточнену позовну заяву, квитанцію про сплату судового збору, однак недоліки позовної заяви, які були зазначені в ухвалі суду від 8 червня 2016 року, не були усунені повністю.
Ухвалою від 12 липня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. У вказаній ухвалі роз’яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. 19 липня 2016 року ОСОБА_1 особисто отримала ухвалу від 12 липня 2016 року та копію позову з додатками, а також оригінали квитанцій, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи. Зазначена ухвала суду ОСОБА_1 також не була оскаржена в апеляційному порядку.
20 липня 2016 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про повернення судового збору, сплаченого за подання до суду позову, яку ухвалою від 25 липня 2016 року задоволено.
Суддя зауважила, що ні з ким зі сторін у цій справі особисто не знайома, жодного спілкування, окрім як у судових засіданнях, з ними не мала. Щодо посилань заявника на необґрунтованість відхилення її клопотань зазначила, що усі заявлені під час розгляду справи клопотання ОСОБА_2 або просила залишити без розгляду, або відмовлялася від них, що підтверджується копією звукозапису судових засідань, а в окремих випадках – її особистими заявами про залишення клопотань без розгляду.
Також суддя вказала, що ОСОБА_1 була присутня в судових засіданнях як вільний слухач 15 червня 2016 року, 19 липня 2016 року та в інших. 19 липня 2016 року із зали судового засідання ОСОБА_1 видалена після нереагування на попередження суду у зв’язку із некоректними зверненнями до відповідача, що спростовує посилання ОСОБА_2 про порушення засад гласності і відкритості судового процесу. ОСОБА_1, яка порушила порядок у судовому засіданні як вільний слухач, була за це видалена з зали судового засідання, що підтверджується копією звукозапису судового засідання. Також суддя повідомила, що матір’ю ОСОБА_2 – ОСОБА_1 до канцелярії суду було підкинуто лист, адресований судді, у якому вона висловлювала погрози, зазначала, що суддя ще до відкриття провадження у справі повинна була сказати її доньці, що вона цей спір не зможе виграти, зазначивши, як необхідно викласти позовні вимоги для того, щоб позов було задоволено, та вимагала повернути кошти за проведення експертизи, на що дає судді три дні, а у разі невиконання її незаконних вимог буде звертатися до різних державних органів. Також звернула увагу, що ОСОБА_2 у скарзі зазначає, що суддя особисто має повернути їй всі судові витрати, які вона понесла у цій цивільний справі, що є абсурдом, шантажем та не передбачено чинним законодавством.
Щодо надання позивачем пояснень у судових засіданнях суддя вказала, що ОСОБА_2 неодноразово наголошувалось на тому, що вона має давати свої пояснення стосовно предмета позову, а не викладати подробиці свого життя з відповідачем у справі. За словами судді, кожна причина відкладення розгляду справи є об’єктивною та узгодженою із графіком призначених до розгляду справ, які перебували у її провадженні, щорічною відпусткою у 2015 році, тимчасовою непрацездатністю, обов’язковим підвищенням кваліфікації, клопотаннями сторін у справі тощо, що свідчить про відсутність будь-якого наміру для затягування розгляду справи. Стосовно тривалого виготовлення повного тексту судового рішення суддя просила врахувати, що у разі проголошення судом вступної та резолютивної частини судового рішення, суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду (що і було зроблено судом згідно з вимогами частини першої статті 218 ЦПК України). Як передбачено частиною третьою статті 209 ЦПК України, складання повного рішення може бути відкладено на строк не більш як п’ять днів з дня закінчення розгляду справи. Вступну та резолютивну частину рішення було проголошено судом 19 липня 2016 року, повний текст судового рішення позивач ОСОБА_2 особисто отримала 26 липня 2016 року, тобто по спливу п’яти днів, як і передбачено нормами чинного ЦПК України.
Також суддя просила взяти до уваги, що повноваження щодо здійснення правосуддя отримала 31 березня 2015 року, а фактично почала розглядати справи лише у квітні 2015 року, конкретно цю справу отримала у своє провадження у травні 2015 року, тому якщо нею навіть і були допущені незначні порушення, то лише через недосвідченість.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення у справах «Бараона проти Португалії», 1987 рік; «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Встановленими під час перевірки обставинами підтверджується, що хоча розгляд справи № 204/3351/15-ц тривав більше року, однак це було зумовлено об’єктивними причинами: цивільна справа перебувала на експертизі з листопада 2015 року по лютий 2016 року; розгляд справи відкладався як за клопотаннями відповідача, так і на підставі клопотань позивача; у зв’язку із неявкою в судове засідання сторін (їх представників), перебуванням судді у відпустці, її тимчасовою непрацездатністю чи у зв’язку із проходженням обов’язкового підвищення кваліфікації. Решта доводів скарги щодо наявності у діях судді Тітової І.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», також спростовується зібраними під час перевірки матеріалами, зокрема копіями матеріалів справи, звукозаписами судових засідань, доданими суддею на підтвердження своїх пояснень документами.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
Відповідно до частини шостої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтями 43–45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Тітової Інни Вадимівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
В.І. Говоруха
М.Б. Гусак
В.К. Комков
