Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Маловацьким Олексієм Володимировичем за скаргами фізичної особи – підприємця Васильченка Валерія Миколайовича (далі – ФОП Васильченка В.М.) від 18 липня 2014 року стосовно судді Вищого адміністративного суду України Островича Сергія Ернестовича,
встановила:
До Вищої ради юстиції (далі – ВРЮ) 6 серпня 2014 року надійшла скерована Адміністрацією Президента України скарга ФОП Васильченка В.М. від 18 липня 2014 року, а 10 листопада 2014 року – аналогічна за змістом скарга ФОП Васильченка В.М. від цієї ж дати щодо порушення законодавства суддею Вищого адміністративного суду України (далі – ВАСУ) Островичем С.Е. під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі за ОСОБИ 1 до Знамʼянської ОДПІ Кіровоградської області ДПС (Олександрівське відділення) про скасування податкового повідомлення – рішення.
На думку автора скарги, суддя Острович С.Е. допустив порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки не надав належної оцінки доводам касаційної скарги та рішенням судів першої й апеляційної інстанцій.
На підставі пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» з дня набрання чинності цим Законом (11 квітня 2014 року) повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, припинено.
Новий повноважний склад Вищої ради юстиції сформовано 4 червня 2015 року.
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРЮ від 5 жовтня 2015 року № В-2273/1/7-14 та № В-2273/3/7-14 вказані скарги передано члену ВРЮ Маловацькому О.В. для проведення перевірки.
З метою проведення повної та об’єктивної перевірки обставин, викладених у вказаних скаргах, судді надіслано їхні копії та запропоновано надати пояснення, а у голови ВАСУ витребувано дані, що характеризують суддю Островича С.Е.
Суддя Острович С.Е. надав пояснення, у яких зазначив, що у касаційній скарзі ОСОБА 1 просив скасувати попередні судові рішення й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, але жодним чином не послався на фактичні обставини справи, які б не були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій, а тому викладені в ній доводи не викликали необхідності перевірки матеріалів справи. Зазначив, що скарги ФОП Васильченка В.М. необґрунтовані, не містять доказів порушення ним норм матеріального та процесуального права.
За наслідками перевірки член Вищої ради юстиції Маловацький О.В. запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВАСУ Островича С.Е. (висновок від 11 квітня 2016 року).
На засіданні 19 квітня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ВАСУ Островича С.Е.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Маловацького О.В., врахувавши висновок дисциплінарної секції, Вища рада юстиції вважає, що слід відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВАСУ Островича Сергія Ернестовича з огляду на таке.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБИ 1 до Знамʼянської обʼєднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (Олександрівське відділення) про скасування податкового повідомлення – рішення у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2014 року постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання нечинним та скасування акта № 79/17-10/2588704998 від 23 травня 2012 року, про визнання дій посадових осіб такими, що відповідають службовій недбалості при виконанні владних повноважень, перевищення службових повноважень та закрито провадження у цій частині. В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року залишено без змін.
У поданій до Вищого адміністративного суду України касаційній скарзі ОСОБА 1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд.
Ухвалою ВАСУ від 13 червня 2014 року (суддя Острович С.Е.) у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБИ 1 до Знамʼянської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (Олександрівське відділення) про скасування податкового повідомлення – рішення відмовлено на підставі пункту 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).
Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Згідно зі змістом пункту 5 частини п’ятої статті 214 КАС України суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, повинен дати оцінку доводам касаційної скарги, порівняти їх із висновками судів, викладеними в судових рішеннях, та вирішити питання, чи є необхідність перевірити висновки судів, на підставі матеріалів справи.
Таким чином, суддя-доповідач, отримавши касаційну скаргу разом із доданими до неї документами, самостійно приймає рішення про обґрунтованість доводів заявника та наявність порушень судами норм матеріального та процесуального права на підставі змісту рішень судів попередніх інстанцій та змісту самої касаційної скарги.
З огляду на викладене суддя Острович С.Е. діяв у межах процесуальних норм, закріплених КАС України.
Водночас відповідно до тексту вищевказаної ухвали ВАСУ від 13 червня 2014 року відмову у відкритті касаційного провадження суддя Острович С.Е. обґрунтував загальною фразою: «зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення не вбачається порушення судом норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки обґрунтовані посиланнями на норми, тлумачення яких у межах встановлених судами обставин є очевидним».
Таким висновкам суду мають передувати певні мотиви, зазначені в змісті ухвали, як це передбачено статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач мав дійти наведених висновків з урахуванням суті спору і на підставі аналізу доводів касаційної скарги ОСОБИ 1 та їх співставлення з мотивами, з яких суди першої та апеляційної інстанції виходили при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а також положеннями закону, якими суди керувалися.
Відповідно до роз’яснень, які містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.
У пункті 9 вказаної Постанови міститься роз’яснення про те, що посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 12 листопада 2014 року у справі № 6-138цс14, де вказано на необхідність здійснення оцінки обґрунтованості доводів касаційної скарги у порівнянні з висновками судів у судових рішеннях.
Таким чином, вмотивованість ухвали ВАСУ від 13 червня 2014 року № К/800/31008/14 мала би полягати у поясненні, чому доводи касаційної скарги ОСОБИ 1 не спростовують мотивів оскаржуваних судових рішень та відповідних посилань на законодавство.
Як вбачається зі змісту ухвали ВАСУ від 13 червня 2014 року № К/800/31008/14, суддя Острович С.Е. жодних мотивів її постановлення не навів, а обмежився лише вказаною вище загальною фразою.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.
Право особи на справедливий судовий розгляд при визначенні її цивільних прав і обов’язків забезпечується і конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, що також знайшло пояснення у прецедентах Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) Європейський суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Відсутність в ухвалі суду мотивів її постановлення є порушенням норм процесуального права, а саме вимог статті 165 КАС України щодо змісту ухвали суду.
Такі дії судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діяла на момент постановлення суддею ухвали) не були визнані дисциплінарним проступком, передбаченим статтею 83 цього Закону.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діяла на момент звернення скаржника) Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду юстиції».
Стаття 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у чинній редакції) вказує, що підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів, порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо них, види дисциплінарних стягнень, строки їх застосування та порядок погашення визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною дев’ятою статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що у разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, закінчення строку давності притягнення або виявлення обставин, передбачених частиною п’ятою статті 93 цього Закону, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді.
На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 27, 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого адміністративного суду України Островича Сергія Ернестовича.
Заступник Голови Вищої ради юстиції О.В. Муравйов