Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Нежури В.А., членів Артеменка І.А., Волковицької Н.О., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бойка А.М. за результатами попередньої перевірки скарги Вербицької Вікторії Олександрівни стосовно судді Вищого адміністративного суду України Черпіцької Людмили Тимофіївни,
встановила:
19 жовтня 2015 року за вхідним № В-2028/0/7-15 до Вищої ради юстиції надійшла скарга Вербицької В.О. стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Логвиненка А.О., Маслія В.І., Черпіцької Л.Т.
Як вказано у скарзі, ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2014 року у складі суддів Маслія В.І., Логвиненка А.О., Черпіцької Л.Т. залишено без змін постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради Запорізької області, третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю «Бердянськбудтрест», про скасування рішення.
Цю ухвалу автор скарги вважає такою, що фактично легалізувала порушення права власності шляхом погашення належних ОСОБА_1 правовстановлюючих документів.
На думку Вербицької В.О., вказане свідчить про порушення згаданими суддями присяги судді, у зв’язку із чим у скарзі висловлено прохання притягнути суддів Вищого адміністративного суду України Маслія В.І., Логвиненка А.О., Черпіцьку Л.Т. до встановленої законом відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції від 19 жовтня 2015 року зазначену скаргу розподілено для розгляду члену Вищої ради юстиції Бойку А.М.
Згідно з пунктом 32 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ заяви (скарги) щодо поведінки суддів Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, а також дисциплінарні справи, порушені Вищою радою юстиції до набрання чинності цим Законом, рішення стосовно яких не прийнято, передаються дисциплінарним органам Вищої ради правосуддя для розгляду та прийняття рішень.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
На підставі статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пункту 12.2 Регламенту Вищої ради правосуддя членом Дисциплінарної палати, визначеним автоматизованою системою розподілу справ доповідачем, здійснено попередню перевірку дисциплінарної скарги.
Оскільки Логвиненко А.О. на підставі Постанови Верховної Ради України від 19 квітня 2016 року № 1120-VIII, а Маслій В.І. на підставі рішення Вищої ради юстиції від 8 грудня 2016 року № 3115/0/15-16 звільнені з посад суддів Вищого адміністративного суду України у зв’язку з поданням заяв про відставку, ухвалою члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бойка А.М. від 24 травня 2017 року № 1237/0/18-17 скаргу Вербицької В.О. в частині стосовно зазначених суддів залишено без розгляду.
Здійснивши попереднє вивчення та перевірку скарги Вербицької В.О. в частині стосовно судді Вищого адміністративного суду України Черпіцької Л.Т., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бойка А.М., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 жовтня 2011 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 у справі за її позовом до виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – товариство з обмеженою відповідальністю «Бердянськбудтрест», про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, визнання протиправними дій підприємства з технічної інвентаризації та зобов’язання вчинити певні дії.
Цією постановою визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 28 березня 2002 року № 232 «Про погашення правоустановчих документів на домобудування» в частині погашення Бердянським комунальним підприємством з технічної інвентаризації правоустановчих документів на домобудування НОМЕР_1 (колишній номер НОМЕР_2) по вул. НАЗВА_1 у м. Бердянську Запорізької області. Визнано незаконними дії Бердянського комунального підприємства з технічної інвентаризації щодо погашення договору дарування, укладеного в м. Бердянську Запорізької області 12 липня 1973 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і посвідченого 12 липня 1973 року нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Мягченко С.Г. за реєстром № 4049. Зобов’язано комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради Запорізької області поновити запис № 5205 (додаток 2, сторінка 203) про реєстрацію зазначеного договору дарування шляхом внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про його реєстрацію.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року задоволено апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бердянськбудтрест» із скасуванням постанови суду першої інстанції.
Ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2014 року у складі суддів Маслія В.І., Логвиненка А.О., Черпіцької Л.Т. залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника, а також залишено без змін постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі зазначених суддів встановила: «6 жовтня 1989 року виконавчим комітетом Бердянської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 414 «Про ліквідацію наслідків стихійного лиха», яким вирішено забезпечити постраждалих від стихійного лиха житлом в порядку на умовах, визначених пунктами 1-4 цього рішення. Згідно пункту 5 вказаного рішення зобов’язано бюро технічної інвентаризації погасити правові документи на зруйновані дома та дома, які підлягають відновленню, власники отримали державну квартиру, а володільцям цих домів в місячний строк здійснити знесення вказаних домобудувань. В додатку № 1 до вказаного рішення визначено перелік громадян, яким вирішено надати житлову площу у зв’язку із стихійним лихом.
У відповідності з означеним рішенням громадянам, які проживали в будинку НОМЕР_1 по вул. НАЗВА_1 в період стихійного лиха, надано житло, а саме: ОСОБА_2 на склад сім’ї із 3 осіб, ОСОБА_3 на склад сім’ї із 1 особи, ОСОБА_4 на склад сім’ї із 4 осіб.
Оскільки позивач та її сім’я в 1989 році у вказаному будинку не проживали; на обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов не перебувала; відповідно до діючого на той час законодавства не підпадала під особу, яка потребувала поліпшення житлових умов; до списків громадян, які потребували поліпшення житлових умов, включена не була».
Погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі зазначених суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції виходив із правомірності оскаржуваного рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області та дій комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради Запорізької області, оскільки знищення належного позивачу нерухомого майна відбулося внаслідок стихійного лиха і жодним чином не пов’язано з діями чи бездіяльністю відповідачів, а тому не було підстав для задоволення позовних вимог.
У зв’язку з тим, що на час такого погашення норми законодавства, що регулювали вказані правовідносини, не передбачали закриття реєстраційної справи у разі знищення нерухомого майна саме за заявою власника майна, колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідачів відповідали вимогам чинного на той час законодавства.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2014 року № В/800/4201/14 відмовлено в допуску цієї справи до провадження Верховного Суду України за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2014 року.
Як пояснила суддя Вищого адміністративного суду України Черпіцька Л.Т., колегія суддів під головуванням судді-доповідача Маслія В.І. діяла в межах статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України та під час розгляду справи дійшла висновку, що доводи касаційної скарги, поданої ОСОБА_1, не знайшли свого належного підтвердження, а рішення суду апеляційної інстанції у справі постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, підтверджених доказами, які були досліджені судом апеляційної інстанції.
При вирішенні питання про наявність чи відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності слід виходити з дій, визначених як порушення суддею присяги або дисциплінарні порушення судді на час вчинення суддею дій, щодо яких проводилась попередня перевірка.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час розгляду справи) суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
За нормами статті 55 цього Закону у зазначеній вище редакції присяга судді вимагала від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
Згідно з частиною першою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла на момент вчинення суддею дій) суддя міг бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав: істотного порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язаного, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушенням вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтованим вжиттям заходів забезпечення позову; невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу); систематичного або грубого одноразового порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя; розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні; неподання або несвоєчасного подання для оприлюднення декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей.
Під час перевірки дій судді Вищого адміністративного суду України Черпіцької Л.Т. не було виявлено ознак порушення нею присяги судді або вчинення дисциплінарного правопорушення, яке відповідно до зазначеної редакції частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» могло бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.
Так, не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, Вербицька В.О. вказує на можливі допущені суддями помилки, чим намагається здійснити переоцінку мотивів, якими керувалася колегія суддів при прийнятті рішення.
Переоцінка доказів не належить до повноважень Вищої ради правосуддя, яка згідно зі статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не є органом правосуддя.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Незгода автора скарги з доводами та мотивами, наведеними в судовому рішенні колегією суддів Вищого адміністративного суду України, до складу якої входила суддя Черпіцька Л.Т., не може бути підставою для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно неї.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого адміністративного суду України Черпіцької Людмили Тимофіївни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.А. Нежура
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
Н.О. Волковицька
