Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Нежури В.А., членів Артеменка І.А., Волковицької Н.О., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бойка А.М. за результатами попередньої перевірки скарги директора товариства з обмеженою відповідальністю «Гінза» Довгаля Олександра Степановича стосовно судді Вищого господарського суду України Корсака Віталія Антоновича,
встановила:
до Вищої ради юстиції 26 вересня 2014 року за вхідним № 439/0/13-14 надійшла скарга директора товариства з обмеженою відповідальністю «Гінза» (далі – ТОВ «Гінза») Довгаля О.С. від 19 вересня 2014 року щодо неправомірних, на його думку, дій судді Вищого господарського суду України Корсака В.А. під час розгляду його касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 5 червня 2014 року у справі № 904/599/14 за позовом ТОВ «Гінза» до публічного акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО» (далі – ПАТ «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО»).
Автор скарги висловлює незгоду з постановою Вищого господарського суду України від 23 липня 2014 року та зазначає, що висновки суду, зроблені під час розгляду вказаної касаційної скарги, не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, автор скарги не погоджується з висновками суду касаційної інстанції щодо змісту позовних вимог позивача.
На підставі пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» з дня набрання чинності цим Законом (11 квітня 2014 року) повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, припинено.
Новий повноважний склад Вищої ради юстиції сформовано 4 червня 2015 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції від 4 вересня 2015 року зазначену скаргу розподілено члену Вищої ради правосуддя Бойку А.М. для здійснення перевірки.
30 вересня 2016 року набрали чинності закони України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
5 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя».
Згідно з пунктом 32 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року заяви (скарги) щодо поведінки суддів Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого адміністративного суду України, Вищого господарського суду України, а також дисциплінарні справи, порушені Вищою радою юстиції до набрання чинності цим Законом, рішення стосовно яких не прийнято, передаються дисциплінарним органам Вищої ради правосуддя для розгляду та прийняття рішень.
Пунктом 20 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що попередня перевірка заяв (скарг) щодо поведінки суддів Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, які надійшли до Вищої ради юстиції до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, здійснюється членом Вищої ради правосуддя, визначеним автоматизованим розподілом між членами Вищої ради юстиції, проведеним до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бойком А.М. проведено попередню перевірку скарги директора ТОВ «Гінза» Довгаля О.С., за результатами якої складено висновок із пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого господарського суду України Корсака В.А.
Дослідивши матеріали попередньої перевірки, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бойка А.М., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаного судді слід відмовити з огляду на таке.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Гінза» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО» про зміну договору про постачання електричної енергії від 15 листопада 2013 року № 061009 (далі – Договір).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2014 року позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог задоволено. Змінено Договір та викладено його окремі пункти в новій редакції, зокрема:
перше речення п. 2 додатка 3 до Договору «Порядок розрахунків» викладено в такій редакції:
«2. Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на поточний розрахунковий період, визначеного згідно з додатком до Договору «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу» за нижчезазначеною схемою платежів і розрахунків на підставі самостійно отриманих у Постачальника рахунків:
- Плановий платіж: до 10 числа розрахункового періоду у розмірі 100% (сто відсотків) вартості договірної величини споживання електричної енергії, розрахованої за тарифами розрахункового періоду, у якому виставлено рахунок»;
п.п. 3 п. 6.1.3. Договору викладено в такій редакції:
«несплати Споживачем рахунків за спожиту електричну енергію, відповідно до умов цього Договору, наявність яких передбачена ПКЕЕ».
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ПАТ «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО» звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане судове рішення.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 5 червня 2014 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Гінза» до ПАТ «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО» про зміну договору про постачання електричної енергії відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ «Гінза» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 5 червня 2014 року у справі № 904/599/14.
Постановою Вищого господарського суду України від 23 липня 2014 року (судді Корсак В.А., Данилова М.В., Данилова Т.Б.) касаційну скаргу ТОВ «Гінза» залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 5 червня 2014 року – без змін.
У вказаній постанові колегія суддів погодилася з висновками суду апеляційної інстанції та зазначила, що, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд правильно виходив з того, що відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, та обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність випадків, передбачених законом або договором, за наявності яких договір підлягає зміні, як того вимагають положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
У постанові також міститься посилання на обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо спростування висновків суду першої інстанції про невідповідність редакції Договору Закону України «Про електроенергетику», яким встановлено право постачальників обмежувати споживачів в електроспоживанні (до припинення електропостачання) лише за умови неповної оплати спожитої електроенергії, з огляду на те, що у вказаній справі позивач просить змінити договір не в частині, що стосуються підстав для припинення енергопостачання, а в частині щодо порядку розрахунків.
Автор скарги вказує на те, що суди апеляційної та касаційної інстанцій помилково дійшли висновку, що позивач у позовній вимозі просив внести зміни до Договору тільки в частині, що стосується порядку розрахунків, а не в частині щодо переліку підстав для припинення енергопостачання.
Зі змісту скарги вбачається, що доводи її автора зводяться до незгоди з висновком суду касаційної інстанції, викладеним у постанові від 23 липня 2014 року під час розгляду справи № 904/599/14.
Переоцінка мотивів та доводів не належить до повноважень Вищої ради правосуддя, яка згідно зі статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не є органом правосуддя.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Незгода автора скарги з доводами та мотивами судді, наведеними у постанові від 23 липня 2014 року, не може бути підставою для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи.
З огляду на зазначені обставини Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що мотиви скарги директора ТОВ «Гінза» Довгаля О.С. зводяться лише до незгоди з постановою Вищого господарського суду України від 23 липня 2014 року.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
На підставі викладеного, керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого господарського суду України Корсака Віталія Антоновича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя В.А. Нежура
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
Н.О. Волковицька
