Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, у складі головуючого – Лесько А.О., членів: Гусака М.Б., Маловацького О.В., Шапрана В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К., за результатами попередньої перевірки заяв заступника прокурора Харківської області, Лісічкіна Євгенія Сергійовича та Середи Максима Леонідовича стосовно судді Харківського окружного адміністративного суду Бездітка Дениса Володимировича,
встановила:
до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 31 липня 2014 року надійшла заява Середи М.Л. (вх. № С-2284/07-14) від 30 липня 2014 року, а також 16 грудня 2014 року надійшли заяви Лісічкіна Є.С. (вх. № Л-3392/2/7-14) від 12 грудня 2014 року та заступника прокурора Харківської області Кващука О.І. (вх. № 2971/3/8-14) від 12 грудня 2014 року (вказані заяви об’єднано в одне провадження) про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Харківського окружного адміністративного суду Бездітка Д.В. відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» у зв’язку з прийняттям рішення про обмеження прав громадян на проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій в Україні у період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом.
Автори звернень зазначили, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року (суддя Бездітко Д.В.) у справі № 820/11659/13-а були обмежені права на мирні збори, гарантовані статтею 39 Конституції України та статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, шляхом заборони ініціативній групі громадян в особі відповідального ОСОБА_1 на проведення з 26 листопада 2013 року безстрокової акції «За Європейську Україну» на майдані Свободи, саду імені Т.Г. Шевченка, майдані Конституції та майдані Рози Люксембург у місті Харкові з використанням звукопідсилюючої апаратури та встановленням наметів. На переконання авторів звернень, у судді Бездітка Д.В. не було жодних підстав вважати, що реалізація громадянами України права на мирні зібрання може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров’ю населення або правам і свободам інших людей, а тому прийнята у даній справі постанова є необґрунтованою та суперечить вимогам чинного законодавства.
У зв’язку із цим автори звернень просили провести перевірку та прийняти висновок про порушення присяги суддею Бездітком Д.В.
Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VII визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
Для реалізації цього Закону була утворена Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК).
У відповідності до вимог частин першої та другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, а заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно із статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.
Відповідне повідомлення опубліковане у газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року, у якому зазначено, що Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції оголошує про своє створення і початок прийому заяв від фізичних та юридичних осіб про проведення перевірки індивідуально визначеного судді.
Згідно із частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність ТСК припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону, тобто 12 червня 2015 року.
Частиною п’ятою статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» встановлено, що заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 13 травня 2016 року вказані заяви передано члену Вищої ради юстиції Бенедисюку І.М. для розгляду. У ході перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Бенедисюком І.М., витребувано пояснення судді та іншу інформацію.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» і Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ.
Згідно з пунктом 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року заяви, які передані Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Вищій раді юстиції відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
5 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ.
Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради правосуддя від 13 березня 2017 року вказані заяви передано члену Вищої ради правосуддя Комкову В.К. для проведення перевірки.
За результатами попередньої перевірки заяв заступника прокурора Харківської області, Лісічкіна Є.С. та Середи М.Л., член Першої Дисциплінарної палати Комков В.К. вніс пропозицію про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Харківського окружного адміністративного суду Бездітка Д.В. (висновок від 10 травня 2017 року).
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К., врахувавши пояснення судді, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Харківського окружного адміністративного суду Бездітка Дениса Володимировича з огляду на таке.
Бездітко Денис Володимирович Указом Президента України від 9 грудня 2010 року № 1083/2010 призначений строком на п’ять років на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду.
Згідно з характеристикою від 4 квітня 2017 року, наданою головою Харківського окружного адміністративного суду Панченко О.В., суддя Бездітко Д.В. характеризується позитивно, до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
25 листопада 2013 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Харківської міської ради до ініціативної групи громадян в особі відповідального ОСОБА_1, у якому позивач просив обмежити права на збори шляхом заборони ініціативній групі громадян в особі відповідального ОСОБА_1 проведення з 26 листопада 2013 року безстрокової акції «За Європейську Україну» на майдані Свободи, саду імені Т.Г. Шевченка (біля пам'ятника Т.Г. Шевченку), майдані Конституції та майдані Рози Люксембург у місті Харкові з використанням звукопідсилюючої апаратури та встановленням наметів.
Позов мотивовано тим, що 25 листопада 2013 року до Харківської міської ради надійшло повідомлення від ініціативної групи громадян в особі відповідального ОСОБА_1 про проведення з 25 листопада 2013 року з 18 год. 00 хв. безстрокової акції «За Європейську Україну» у вказаних місцях у місті Харкові з використанням звукопідсилюючої апаратури та встановленням наметів, яке у цей же день було розглянуте на засіданні узгоджувальної комісії виконавчого комітету міської ради з розгляду повідомлень щодо організації та проведення зборів, мітингів, походів та демонстрацій у місті Харкові, що вирішила вважати неможливим проведення вказаних заходів та рекомендувала відмовитися від організації та проведення зазначених вище заходів.
Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду Бездітка Д.В. від 25 листопада 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 820/11659/13-а за вказаним позовом Харківської міської ради.
Крім того, суддею Харківського окружного адміністративного суду Бездітком Д.В. 25 листопада 2013 року постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження у цій справі та призначення її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 25 листопада 2013 року о 19 год. 20 хв.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду (суддя Бездітко Д.В.) від 25 листопада 2013 року адміністративний позов Харківської міської ради задоволено. Обмежено права на збори шляхом заборони ініціативній групі громадян в особі відповідального ОСОБА_1 проведення з 26 листопада 2013 року безстрокової акції «За Європейську Україну» на майдані Свободи, саду імені Т.Г. Шевченка (біля пам'ятника Т.Г. Шевченку), майдані Конституції та майдані Рози Люксембург у місті Харкові з використанням звукопідсилюючої апаратури та встановленням наметів.
Як вбачається із прийнятої суддею Бездітком Д.В. постанови, представники позивача та відповідача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі. У зв’язку з цим та відповідно до положень статей 41, 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд вважав за можливе розглянути справу без участі представників сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Судом встановлено, що 25 листопада 2013 року до Харківської міської ради надійшло повідомлення від ОСОБА_1 щодо безстрокового проведення мітингів з 25 листопада 2013 року з 9 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. «За Європейську Україну», в якому вказувалося, що під час проведення мітингів будуть встановлюватися намети з використанням звукопідсилюючої апаратури та зазначений перелік місць проведення,а саме: майдан Свободи, сад імені Т.Г.Шевченка (біля пам'ятника Т.Г. Шевченку), майдан Конституції, майдан Рози Люксембург.
Також судом встановлено, що узгоджувальною комісією виконавчого комітету Харківської міської ради по розгляду повідомлень про проведення громадських, політичних та інших заходів розглянуто повідомлення відповідача про проведення масового заходу, що підтверджується протоколом засідання узгоджувальної комісії від 25 листопада 2013 року №19, в якому вказано про неможливість проведення вказаних заходів та рекомендовано відмовитися від організації та проведення зазначених вище заходів.
Із посиланням на статті 1, 8, 19, 39 Конституції України, статтю 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 24, 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частину першу статті 182 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд вказав, що до матеріалів справи позивачем надано лист директора Департаменту транспорту Харківської міської ради від 25 листопада 2013 року №2110/0/78-13, лист Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (Харківського міського управління) від 25 листопада 2013 року №98/240 та розпорядження Харківського міського голови «Про призупинення масових заходів у місті Харкові» від 22 листопада 2013 року №76/1.
Як встановив суд, у цих листах та наданій до суду інформації вказувалося про можливість викликати значні труднощі в русі транспорту у випадку виходу учасників мітингу на проїжджу частину, що збільшить вірогідність виникнення дорожньо-транспортних пригод, у тому числі з тяжкими наслідками. Водночас вказувалося про реальну загрозу безпеці та життю як мешканців міста, так і учасників масового заходу, а також про те, що проведення мітингу викличе суттєві труднощі в забезпеченні пожежної безпеки.
Суд звернув увагу на те, що розпорядженням Харківського міського голови «Про призупинення масових заходів у місті Харкові» від 22 листопада 2013 року №76/1 призупинено проведення масових заходів в зв'язку з реєстрацією підвищення рівня захворюваності гострими респіраторними вірусними інфекціями у місті Харкові, що кореспондується з частиною п’ятою статті 182 КАС України щодо наявності загрози здоров'ю населення.
Як зазначив суд, враховуючи місце та час проведення заходів, відомості викладені у вказаних листах та розпорядженні, виходячи з дотримання справедливого балансу між забезпеченням прав і інтересів мешканців територіальної громади міста Харкова та прав і свобод відповідача на мирні зібрання, запланований відповідачем масовий захід не узгоджується з інтересами мешканців територіальної громади міста Харкова, які не приймають участі в цьому заході, та не є можливим у зв'язку з переліченими вище підставами.
Крім того, суд зауважив, що відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року № 4-рп/2001, положення частини першої статті 39 Конституції України щодо завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в аспекті конституційного подання треба розуміти так, що організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей.
Визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання.
Як вказав суд, жодним законом не встановлено конкретних строків, у яких здійснене сповіщення може вважатися завчасним, а відтак, завчасність сповіщення має визначатися в кожному конкретному випадку з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо. При цьому, такий строк має бути достатнім для здійснення відповідним органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування певних підготовчих заходів, з метою забезпечення безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингу, походу чи демонстрації, підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших людей.
Суд встановив, що згідно з матеріалами справи повідомлення про вказане мирне зібрання надійшло до канцелярії Харківської міської ради 25 листопада 2013 року о 12 год. 10 хв., тобто саме в день запланованого початку проведення зібрання.
У зв’язку з цим суд зазначив, що в даному випадку направлення 25 листопада 2013 року повідомлення про проведення з 25 листопада 2013 року з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. безстрокового проведення мітингів, не може вважатися завчасним сповіщенням, оскільки не дає змоги органам місцевого самоврядування (Харківській міській раді) та органам виконавчої влади (виконавчому комітету Харківської міської ради) провести належні підготовчі заходи для забезпечення безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингу, походу чи демонстрації, підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших людей.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року, прийнята у справі № 820/11659/13-а, в апеляційному порядку оскаржена не була та набрала законної сили.
Відповідно до статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини) кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об’єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати в них. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Суду як джерело права.
У пункті 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Вєренцов проти України» (заява № 20372/11) від 11 квітня 2013 року Суд зазначив, що за статтею 11 Конвенції заявник скаржився на те, що втручання у його право на свободу мирних зібрань не було встановлено законом та не було необхідним у демократичному суспільстві. Положення, на яке він посилався, передбачає таке: «Кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об’єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави». У пункті 51 цього рішення Суд зазначив, що втручання становитиме порушення статті 11 Конвенції, якщо воно не «встановлено законом», не переслідує одну або кілька легітимних цілей, зазначених у пункті 2, та не є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення такої цілі або цілей.
У пунктах 36 та 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Букта та інші проти Угорщини» Суд зазначив, що за особливих умов, коли негайна відповідь у формі демонстрації на політичну подію може бути обґрунтована, рішення про розпуск мирного зібрання лише через відсутність повідомлення про нього без будь-якої протиправної поведінки його учасників становить непропорційне обмеження права на мирне зібрання. У зв’язку з цим Суд зазначив, що немає доказів, які дозволили б припустити, що заявники становили загрозу для громадського порядку, окрім створення незначних незручностей, які мають місце у будь-якому разі при зібранні у публічному місці. Суд нагадав, що «якщо учасники демонстрації не беруть участі у насильницьких діях, важливо, аби органи влади продемонстрували певний рівень толерантності щодо мирних зібрань. Тоді право на мирне зібрання не буде позбавлене своєї суті».
Відповідно до пункту 34 Сіракузьких принципів тлумачення обмежень і відступів від положень міжнародного пакту про громадянські та політичні права обмеження, встановлені законом, можуть бути обумовлені необхідністю забезпечити захист громадської безпеки. Інтереси громадської безпеки не можуть використовуватися як підстава для введення невизначених чи свавільних обмежень, і на них можна посилатися лише за наявності адекватних гарантій і ефективних засобів правового захисту від порушень.
Таким чином, обмеження права на мирне зібрання згідно зі статтею 39 Конституції України, статтею 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і статтею 182 КАС України повинно бути обґрунтоване як з точки зору правових підстав, так і з точки зору доведення фактичних обставин, що слугують підставами для встановлення обмеження.
Із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що суддею Бездітком Д.В. під час розгляду справи № 820/11659/13-а не було належним чином досліджено всі обставини справи, не забезпечено повний, всебічний та об’єктивний її розгляд у порядку, встановленому процесуальним законом, а ухваленою за наслідками її розгляду постановою по суті встановлено не обмеження права на мирні зібрання, а повну заборону реалізації цього права на невизначений термін. По суті, встановлена постановою судді Бездітка Д.В. заборона щодо проведення ініціативній групі громадян в особі відповідального ОСОБА_1 безстрокової акції «За Європейську Україну» на майдані Свободи, саду імені Т.Г. Шевченка (біля пам’ятника Г.Г. Шевченку), майдані Конституції та майдані Рози Люксембург у місті Харкові діє і на даний час та продовжує порушувати їх право на мирні зібрання.
Оскільки реалізація громадянами права на мирні зібрання є формою реалізації права особи на свободу світогляду, яке разом з іншими фундаментальними правами і свободами є основою створення та функціонування демократичного суспільства, всебічне утвердження і забезпечення цих прав і свобод є головним обов’язком України як демократичної, правової держави, який повинен реалізовуватись, в тому числі, шляхом дотримання судами приписів статті 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод під час розгляду і вирішення справ.
Під час надання оцінки діям судді Бездітка Д.В. особливої уваги заслуговує той факт, що встановлене судовим рішенням обмеження права на мирні зібрання за своєю суттю є не обмеженням, а постійно діючою забороною права на мирні зібрання, яка порушує приписи статті 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, починаючи з 26 листопада 2013 року.
Таким чином за результатом розгляду заяв заступника прокурора Харківської області, Лісічкіна Євгенія Сергійовича та Середи Максима Леонідовича встановлено, що суддею Бездітко Д.В. не було належним чином досліджено всіх обставини справи, не забезпечено повний, всебічний та об’єктивний її розгляд у порядку, встановленому процесуальним законом.
За таких обставин Дисциплінарна палата приходить до висновку, що при розгляді справи № 820/11659/13-а суддею були допущені дії, що можуть вказувати на порушення присяги судді, та виходить зі змісту статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, чинній на час вчинення суддею дій, які підлягають перевірці), згідно якої порушенням суддею присяги є вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
Зазначені обставини знайшли своє підтвердження, оскільки при проведенні перевірки встановлені факти, які свідчать про те, що при розгляді справи в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України», суддя Бездітко Д.В. з грубими порушеннями норм процесуального права встановив заборону проведення мирних зібрань ініціативній групі громадян в особі відповідального ОСОБА_1 на невизначений термін.
Відповідно до статей 54, 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла на час розгляду суддею справи № 820/11659/13-а) суддя зобов’язаний додержуватися присяги судді.
Суддя присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
Відповідно до пункту 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року заяви, які передані Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Вищій раді юстиції відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
Чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не визначає таку підставу для звільнення судді як порушення присяги.
Разом з тим відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 вказаного Закону підставою дисциплінарної відповідальності судді є допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
Згідно з пунктом 1 частини восьмої статті 109 цього Закону дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року строк застосування такого виду відповідальності, як звільнення судді з посади у зв’язку з порушенням ним присяги, не був визначений.
Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
За таких обставин підлягає застосуванню строк, передбачений частиною одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції, як такий, що пом’якшує або скасовує відповідальність особи, тобто три роки.
Таким чином за результатами перевірки заяв заступника прокурора Харківської області, Лісічкіна Євгенія Сергійовича та Середи Максима Леонідовича Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя були встановлені обставини, що можуть свідчити про вчинення суддею Харківського окружного адміністративного суду Бездітком Денисом Володимировичем істотного дисциплінарного проступку і бути підставою для його звільнення.
На момент вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Бездітка Д.В. даний строк не сплинув, оскільки згідно інформації, наданої Харківським окружним адміністративним судом у період з листопада 2013 року по квітень 2017 року суддя Бездітко Д.В. 105 календарних днів перебував у відпустках і на лікарняних.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи викладені вище обставини, керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Харківського окружного адміністративного суду Бездітка Дениса Володимировича.
Ухвала про відкриття дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.
Головуючий Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.О. Лесько
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
О.В. Маловацький
В.В. Шапран
