Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Нежурою Вадимом Анатолійовичем за заявами Буленіної Ніни Пилипівни від 10 червня та 29 липня 2015 року стосовно суддів Верховного Суду України Гриціва Михайла Івановича, Кривенка Віктора Васильовича, Кривенди Олега Вікторовича,
встановила:
Гриців Михайло Іванович Постановою Верховної Ради України від 15 жовтня 1998 року № 184-XIV обраний суддею Львівського обласного суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 21 грудня 2006 року № 516-V обраний на посаду судді Верховного Суду України.
Кривенда Олег Вікторович Указом Президента України від 24 червня 1998 року № 679/98 призначений заступником голови Вишгородського районного суду Київської області. Постановою Верховної Ради України від 11 липня 2002 року № 107-VI обраний суддею цього суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 12 січня 2006 року № 3328-ІV обраний на посаду судді Верховного Суду України.
Кривенко Віктор Васильович Постановою Верховної Ради України від 11 квітня 1995 року № 138/95-ВР обраний суддею Верховного Суду України, Постановою Верховної Ради України від 5 червня 2003 року № 956-IV обраний суддею цього суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 2016 року № 997-VIII звільнений з посади судді Верховного Суду України у зв’язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням.
До Вищої ради юстиції 10 червня 2015 року надійшла заява Буленіної Н.П. щодо порушення норм матеріального та процесуального права суддями Верховного Суду України Грицівим Михайлом Івановичем, Кривенком Віктором Васильовичем, Кривендою Олегом Вікторовичем, а 29 липня 2015 року – стосовно судді Кривенди О.В. при розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до заступника голови Української державної корпорації «Укрстройматеріали» ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії.
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 8 вересня 2015 року заяви Буленіної Н.П. передані члену Вищої ради юстиції Нежурі В.А. для проведення перевірки.
За результатами перевірки член Вищої ради юстиції Нежура В.А. запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Верховного Суду України Гриціва М.І., Кривенди О.В. та залишити заяви Буленіної Н.П. стосовно судді Кривенка В.В. без розгляду (висновок від 1 квітня 2016 року).
На засіданні 19 квітня 2016 року дисциплінарна секція дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Верховного Суду України Гриціва М.І., Кривенди О.В., а заяви Буленіної Н.П. стосовно судді Кривенка В.В. залишити без розгляду.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Нежуру В.А., врахувавши висновок дисциплінарної секції, взявши до уваги пояснення суддів, Вища рада юстиції вважає, що є підстави прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Верховного Суду України Гриціва М.І., Кривенди О.В. та залишення без розгляду заяв Буленіної Н.П. стосовно судді Кривенка В.В. з огляду на таке.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2013 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2003 року у зв’язку з нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зазначені в заяві обставини не є нововиявленими у розумінні статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України (колегія суддів у складі: Конюшко К.В., Гончар Л.Я., Чалий С.Я.) від 18 червня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій скасовані. Провадження у справі № 2610/15166/2012 за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами закрито.
Суд касаційної інстанції не погодився із висновками судів попередніх інстанцій та вказав, що зазначена справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, тобто компетенція адміністративних судів, встановлена статтею 17 КАС України, на цей спір не поширюється.
Також суд касаційної інстанції не взяв до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що ця справа належить до адміністративної юрисдикції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010, оскільки цим рішенням визначено, що усі публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб’єкт владних повноважень, належать до адміністративної юрисдикції і за компетенцією мають бути розглянуті адміністративними судами (пункти 1, 2, 7 статті 3, частини першої статті 17 КАС України). Це стосується також підсудності спорів, пов’язаних із соціальними виплатами, у яких за позовом фізичної особи відповідачем є суб’єкт владних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ставить вимогу про визнання неправомірними дій заступника голови Української державної корпорації «Укрстройматеріали» ОСОБА_2 щодо відмови у виплаті матеріальних збитків спадкоємцеві померлої ОСОБА_3 – громадянину ОСОБА_4.
Відповідач у цих спірних правовідносинах не наділений владними повноваженнями, не здійснює владні управлінські функції, а тому не є суб’єктом владних повноважень.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підлягає закриттю, оскільки рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2003 року може бути переглянуте у зв’язку з нововиявленими обставинами в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2014 року, ОСОБА_1 звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України вказаного судового рішення.
Ухвалою Верховного Суду України (колегія суддів у складі: Кривенко В.В., Кривенда О.В., доповідач – Гриців М.І.) від 29 квітня 2015 року відмовлено у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_1 до заступника голови Української державної корпорації «Укрстройматеріали» ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2014 року.
В ухвалі Верховний Суд України зазначив, що відповідно до вимог статей 235, 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстав, передбачених статтею 237 цього Кодексу. Ця норма закону не мітить такої підстави, як перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, тобто Верховний Суд України не наділений повноваженнями переглядати судові рішення, ухвалені за наслідками провадження за нововиявленими обставинами.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою Верховного Суду України, ОСОБА_1 повторно звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2014 року.
Ухвалою Верховного Суду України (суддя Кривенда О.В.) від 25 червня 2015 року заяву ОСОБА_1 разом із доданими документами повернуто заявнику, оскільки вже є ухвала Верховного Суду України про відмову у допуску справи до провадження з аналогічних підстав (пункт 4 частини четвертої статті 239-2 КАС України).
У поясненнях до Вищої ради юстиції судді Гриців М.І. та Кривенда О.В. зазначили, що вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України здійснювався колегією з трьох суддів у складі судді-доповідача Гриціва М.І., суддів Кривенди О.В. та Кривенка В.В. Колегія суддів 29 квітня 2015 року, перевіривши наведені у заяві доводи, дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на те, що положення статей 235–237 КАС України не передбачають можливості перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками провадження за нововиявленими обставинами, і не встановлюють компетенції на їх перегляд Верховним Судом України. Розгляд питання про допуск справи до провадження відбувся з дотриманням положень глави 3 розділу IV КАС України.
Суддя Кривенда О.В. у своїх поясненнях також зазначив, що 18 червня 2015 року до Верховного Суду України повторно надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2014 року. При перевірці цієї заяви було з’ясовано, що за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2014 року вже є ухвала Верховного Суду України від 29 квітня 2015 року про відмову у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_1 до заступника голови Української державної корпорації «Укрстройматеріали» ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії. Таким чином, заява ОСОБА_1 від 18 червня 2015 року подана у цій самій справі з аналогічних підстав. За таких обставин було постановлено ухвалу про повернення заяви заявнику (пункт 4 частини четвертої статті 239-2 КАС України).
Статтею 237 КАС України передбачено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстав:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів;
3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні даної справи судом;
4) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу;
5) невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Вищою радою юстиції встановлено, що Кодекс адміністративного судочинства України не містить такої підстави, як перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, тобто Верховний Суд України не наділений повноваженнями переглядати судові рішення, ухвалені за наслідками провадження за нововиявленими обставинами.
Таким чином, судді Гриців М.І., Кривенко В.В., Кривенда О.В. діяли в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом.
Зі змісту заяв вбачається, що Буленіна Н.П. фактично не погоджується з судовими рішеннями та процесуальними діями суддів.
Проте відповідно до чинного законодавства України Вища рада юстиції як орган, який вирішує питання про відповідальність судді за порушення ним присяги, не наділена законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їхніх рішень.
Дисциплінарне провадження має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону, за винятком випадків умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Під час проведення перевірки не було виявлено обставин, які б свідчили про вчинення суддями Грицівим М.І., Кривенком В.В., Кривендою О.В. дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у їх об’єктивності, неупередженості та незалежності; про порушення суддями вимог щодо їх статусу та посадових обов’язків. Тобто підстав для притягнення вказаних суддів до дисциплінарної відповідальності немає.
Вищою радою юстиції встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 2016 року № 997-VIII Кривенка Віктора Васильовича звільнено з посади судді Верховного Суду України у зв’язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням.
Згідно з пунктом 54 Регламенту Вищої ради юстиції у випадку, якщо на момент розгляду питання про звільнення судді Радою суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, заява (висновок, подання) залишається без розгляду.
Частиною дев’ятою статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ) визначено, що у разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді.
На підставі викладеного, керуючись статтею 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
вирішила:
1) відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Верховного Суду України Гриціва Михайла Івановича, Кривенди Олега Вікторовича;
2) заяви Буленіної Н.П. стосовно судді Верховного Суду України Кривенка Віктора Васильовича залишити без розгляду.
Заступник Голови Вищої ради юстиції О.В. Муравйов
