Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Лесько А.О., членів: Гусака М.Б., Маловацького О.В., Комкова В.К., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шапрана В.В., за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Вакуленко Юлії Вікторівни стосовно суддів апеляційного суду міста Києва Мазурик Олени Федорівни, Махлай Людмили Дмитрівни та Левенця Бориса Борисовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 18 квітня 2017 року надійшла дисциплінарна скарга Вакуленко Юлії Вікторівни про порушення суддями апеляційного суду міста Києва Мазурик Оленою Федорівною, Махлай Людмилою Дмитрівною та Левенцем Борисом Борисовичем норм права при апеляційному перегляді цивільної справи № 756/12336/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА-1, ОСОБА-2 про звернення стягнення на предмет іпотеки; за позовом ОСОБА-1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіссані Груп», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА-3 про визнання договору іпотеки (житлової нерухомості) недійсним.
У дисциплінарній скарзі, автором скарги підставами для дисциплінарної відповідальності суддів зазначено умисну або внаслідок недбалості незаконну відмову у доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В свою чергу, в графі щодо конкретних відомостей про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку автором скарги зазначено про незазначення суддями апеляційного суду міста Києва Мазурик О. Ф., Махлай Л.Д., Левенцем Б.Б. у судовому рішенні прийнятого за результатами апеляційного перегляду цивільної справи № 756/12336/13-ц мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, а також невиконання колегією суддів вимог статтей 305 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, належним чином не перевірено доводів апеляційної скарги щодо необхідності застосування до спірних правовідносин строку позовної давності. Разом з цим, скаржником зазначено про порушення суддями апеляційної інстанції засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, зокрема, порушення суддями апеляційного суду міста Києва Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д. та Левенцем Б.Б. вимог статтей 74-76 Цивільного процесуального кодексу України щодо належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи.
У зв’язку з викладеним автор скарги просила притягнути суддів апеляційного суду міста Києва Мазурик Олену Федорівну, Махлай Людмилу Дмитрівну та Левенця Бориса Борисовича до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради правосуддя від 18 квітня 2017 року дисциплінарну скаргу Вакуленко Ю.В. (єдиний унікальний номер матеріалу В-2131/0/7-17) передано для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Шапрану В.В.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Вакуленко Ю.В. член Першої Дисциплінарної палати Шапран В.В. вніс пропозицію відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів апеляційного суду міста Києва Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д. та Левенця Б.Б.
Здійснивши попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Шапрана В.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів апеляційного суду міста Києва Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д. та Левенця Б.Б. з огляду на таке.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10 квітня 2015 року у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА-1, ОСОБА-2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Позов ОСОБА-1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіссані Груп», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА-3, про визнання недійсним договору іпотеки задоволено, встановлено нікчемність договору іпотеки (житлової нерухомості), укладеного 15 травня 2008 року між ОСОБА-1 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА-3, застосувано наслідки недійсності нікчемного правочину – договору іпотеки (житлової нерухомості), укладеного 15 травня 2008 року між ОСОБА-1 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА-3.
Рішенням апеляційного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє ОСОБА-4 задоволено частково, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА-1, ОСОБА-2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.
За висновком суду апеляційної інстанції при розгляді справи суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права щодо вирішення спору, рішення суду не відповідало вимогам статті 213 Цивільного процесуального кодексу України щодо його законності й обґрунтованості.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 квітня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА-1 задоволено частково. Рішення апеляційного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Згідно частини 2 статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити, зокрема, конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді, а також посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості.
В свою чергу, стаття 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» містить вичерпний перелік підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Однак доводи автора скарги стосовно порушення суддями апеляційного суду міста Києва норм права при прийнятті рішення від 15 листопада 2016 року, не можуть бути взяті до уваги, оскільки за результатами попередньої перевірки у діях колегії суддів апеляційного суду міста Києва Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д. та Левенця Б.Б. не встановлено ознак порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Доводи автора скарги щодо порушення вищевказаними суддями при апеляційному перегляді вимог статтей 74-76 Цивільного процесуального кодексу України щодо належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи не знайшли свого підтвердження, оскільки як вбачається з матеріалів доданих до дисциплінарної скарги, представники скаржника ОСОБА-1 – ОСОБА-5, ОСОБА-6 були присутні під час судового засідання 15 листопада 2016 року. В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 квітня 2017 року, прийнятій за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА-1, порушення суддями апеляційної інстанції вимог статтей 74-76 Цивільного процесуального кодексу України щодо належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не зазначено підставою для скасування рішення апеляційного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Таким чином, встановлені попередньою перевіркою обставини дають підстави для висновку, що доводи скарги Вакуленко Ю.В. щодо рішення апеляційного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року прийнятого колегією суддів у складі головуючого судді Мазурик О.Ф., членів колегії – Махлай Л.Д., Левенця Б.Б. підлягають перевірці виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Інші доводи скарги не містять посилання на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді.
Згідно частини 2 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Відповідно до Київських рекомендацій Організації з безпеки і співробітництва в Європі щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії (Київ, 23-25 червня 2010 року) процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, крім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами, наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів Верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія, 14 жовтня 2015 року) закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за ухвалені ним судові рішення, крім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Оскільки за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Вакуленко Юлії Вікторівни та доданих до неї матеріалів встановлено, що доводи скарги зводяться до незгоди із рішенням апеляційного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів апеляційного суду міста Києва Мазурик Олени Федорівни, Махлай Людмили Дмитрівни та Левенця Бориса Борисовича.
Враховуючи викладені вище обставини, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів апеляційного суду міста Києва Мазурик Олени Федорівни, Махлай Людмили Дмитрівни та Левенця Бориса Борисовича.
Ухвала про відмову у відкритті дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.О. Лесько
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
О.В. Маловацький
В.К. Комков
