Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Лесько А.О., членів: Гусака М.Б., Маловацького О.В., Комкова В.К., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шапрана В.В., за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг адвоката Костюченко Інни Василівни стосовно суддів Київського апеляційного адміністративного суду Лічевецького Ігоря Олександровича, Мацедонської Вікторії Едуардівни, Аліменка Володимира Олександровича, суддів Вищого адміністративного суду України Єрьоміна Анатолія Васильовича, Горбатюка Сергія Андрійовича, Кравцова Олега Вікторовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 14 квітня 2017 року надійшли дисциплінарні скарги адвоката Костюченко І.В. (єдиний унікальний номер 342/0/13-17, 342/1/13-17) про порушення суддями Київського апеляційного адміністративного суду Лічевецьким І.О., Мацедонською В.Е., Аліменком В.О. норм процесуального права при винесенні 21 липня 2016 року постанови про часткове задоволення апеляційної скарги та, відповідно, часткове задоволення адміністративного позову в справі № 826/10834/14, а також допущення суддями поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, та суддями Вищого адміністративного суду України Єрьоміним А.В., Горбатюком С.А., Кравцовим О.В. норм процесуального права при постановлені 30 листопада 2016 року ухвали про залишення без задоволення касаційних скарг та без змін постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року та ухвали від 4 серпня 2016 року в справі № 826/10834/14, а також допущення суддями поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.
У зв’язку з викладеним, автор скарг просила притягнути суддів Київського апеляційного адміністративного суду Лічевецького І.О., Мацедонську В.Е., Аліменка В.О. та суддів Вищого адміністративного суду України Єрьоміна А.В., Горбатюка С.А., Кравцова О.В. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради правосуддя від 14 квітня 2017 року дисциплінарні скарги адвоката Костюченко І.В. передано для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Шапрану В.В.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг адвоката Костюченко І.В. член Першої Дисциплінарної палати Шапран В.В. вніс пропозицію відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Київського апеляційного адміністративного суду Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., Аліменка В.О. та суддів Вищого адміністративного суду України Єрьоміна А.В., Горбатюка С.А., Кравцова О.В. (висновок члена Першої Дисциплінарної палати від 22 травня 2017 року)
Здійснивши попереднє вивчення та перевірку дисциплінарних скарг, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Шапрана В.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку відкрити дисциплінарну справу стосовно суддів Київського апеляційного адміністративного суду Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., Аліменка В.О. та суддів Вищого адміністративного суду України Єрьоміна А.В., Горбатюка С.А., Кравцова О.В. з огляду на таке.
Як убачається із дисциплінарних скарг, адвокат Костюченко І.В. зазначає про порушення суддями Київського апеляційного адміністративного суду Лічевецьким І.О., Мацедонською В.Е., Аліменком В.О. та суддями Вищого адміністративного суду України Єрьоміним А.В., Горбатюком С.А., Кравцовим О.В. норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції суду при розгляді апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року, прийняту за результатами розгляду адміністративної справи № 826/10834/14 за позовом ПАТ «Граве Україна страхування життя» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Ерде банк» ОСОБА-1 про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії та, відповідно, касаційної скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року.
Крім того, автор скарг вказує на незазначення суддями в постанові апеляційної інстанції та в ухвалі касаційної інстанції мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору та допущення поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.
За результатами попереднього вивчення та перевірки дисциплінарної скарги встановлені наступні обставини.
Приватне акціонерне товариство «Граве Україна страхування життя» звернулося до суду з позовом у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило: визнати протиправними дії Державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ Банк» (надалі за текстом - «ПАТ «ЕРДЕ Банк») ОСОБА-1 щодо відмови у виплаті (відшкодуванні) вкладів фізичних осіб-страхувальників за договорами довгострокового страхування життя у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3 в загальному розмірі 10 740 312 грн 22 коп; визнати страхувальників вкладниками публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ Банк» ОСОБА-2 включити цих осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ЕРДЕ Банк», а також вчинити усі необхідні дії щодо виплати (відшкодування) на користь ПрАТ «Граве Україна» вкладів у загальному розмірі 10 740 312 грн 22 коп щодо цих страхувальників за договорами довгострокового страхування життя у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Граве Україна страхування життя» задоволено повністю.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року вказана вище постанова місцевого суду залишена без змін.
В свою чергу, не погоджуючись із прийнятими рішеннями першої та апеляційної інстанції, ПАТ «Ерде банк», прокуратура міста Києва та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернулися із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України.
Постановою від 20 січня 2016 року Вищий адміністративний суд України касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК», Прокуратури міста Києва та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнив частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року в цій справі скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи згадані судові рішення з направленням справи на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що ключовою позовною вимогою у вирішенні цього спору є визнання вкладниками ПАТ «ЕРДЕ БАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами, фізичних осіб-страхувальників за договорами довгострокового страхування життя, укладеними з ПАТ «ГРАВЕ Україна страхування життя».
Під час вирішення цієї вимоги суди попередніх інстанцій повинні врахувати приписи пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за якими вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Залежно від вирішення цієї позовної вимоги, яка є визначальною, залежить розв'язання в цілому спору в цій справі, оскільки інші вимоги позову є похідними від вирішення зазначеної вимоги.
Однак з метою встановлення визначеного законом суду для вирішення цієї вимоги суди першої та апеляційної інстанцій не проаналізували ще й приписи статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно юрисдикції адміністративних судів: чи поширюється вона на розв'язання спорів щодо укладення договорів про банківський вклад, у тому числі й визначення (визнання) сторін (вкладників) у такому договорі; чи не є це спором про право цивільне.
Як зазначено в постанові суду касаційної інстанції, згаданих обставин та вимог законодавства суди не з'ясували та не врахували під час розгляду цієї справи.
Також, Вищий адміністративний суд України вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що рахунок ПАТ «ГРАВЕ УКРАЇНА страхування життя» використовувався для накопичення коштів (страхових внесків) фізичних осіб-страхувальників, оскільки відповідно до виписок з особового рахунку ПАТ «ГРАВЕ Україна страхування життя» кошти спрямовувались на виплати, які не належали до страхових внесків фізичних осіб-вкладників.
Отже, суди порушили вимоги статей 2, 45, 49, 52 Закону № 4452-VI та не взяли до уваги, що жодні застереження щодо накопичення коштів фізичних осіб-страхувальників у вказаному договорі банківського рахунку відсутні.
Водночас суди не взяли до уваги вимоги частин чотирнадцятої і п'ятнадцятої статті 31 Закону України «Про страхування», відповідно до яких кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від іншого майна. Страховик зобов'язаний обліковувати кошти резервів із страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік. Кошти резервів із страхування життя, не можуть використовуватись страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами страхування життя.
Також суд касаційної інстанції відзначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що банківський рахунок № - 1 у банку ПАТ «ЕРДЕ БАНК» відкривався саме для формування та зберігання коштів страхувальників або на користь таких осіб, оскільки між банком та страхувальниками не укладено жодних договорів та до договору банківського рахунку не укладено жодних додаткових угод з цього приводу, тому зобов'язань на користь фізичних осіб між ПАТ «ГРАВЕ УКРАЇНА страхування життя» та ПАТ «ЕРДЕ БАНК» не встановлено, а отже висновки судів про те, що фізичні особи-страхувальники повинні бути включені до переліку вкладників, є необґрунтованими та передчасними.
Таким чином, суд касаційної інстанції зробив висновок, що задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій не врахували, що Фонд гарантує повернення вкладів виключно вкладникам - фізичним особам, і жодними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено відшкодування вкладів юридичним особам.
Отже, зважаючи на встановлені порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на неповне дослідження всіх обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування рішень місцевого та апеляційного судів та направив справу до суду першої інстанції на новий розгляд, із чіткими вказівками, дотримання яких є необхідним для постановлення правомірного та обґрунтованого рішення по даній суті спору.
Відповідно до статті 227 КАС України, в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом касаційної інстанції, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною п’ятою зазначеної статті передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
При новому розгляді справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року у позові було відмовлено повністю.
Зокрема, в описовій частині постанови зазначено про вказівки Вищого адміністративного суду, що містяться в ухвалі від 20 січня 2016 року, а в подальшому в мотивувальній частині рішення вказано також про відповідні висновки щодо таких вказівок суду касаційної інстанції, а також зазначено про додаткові обставини, що були досліджені та встановлені місцевим судом при повторному розгляді позовних вимог ПАТ «ГРАВЕ України страхування життя».
Не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на вказану постанову Окружного адміністративного суду м. Києва.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ГРАВЕ УКРАЇНА страхування життя» задоволено частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволений частково.
Визнано протиправними дії Державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ Банк» ОСОБА -1 щодо відмови у виплаті (відшкодуванні) вкладів фізичних осіб-страхувальників за договорами довгострокового страхування життя у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3 в загальному розмірі 10740 312 грн 22 коп.
Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ Банк» ОСОБА-2 надати до Державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» додаткову інформацію стосовно вкладників публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ Банк», яким необхідно здійснити виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, включивши до нього страхувальників, згідно списку, що є додатком до листа приватного акціонерного товариства «ГРАВЕ УКРАЇНА страхування життя» № 134/02 від 26 червня 2014 року.
Зобов'язано Державну установу «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» вчинити необхідні дії щодо виплати (відшкодування) на користь приватного акціонерного товариства «ГРАВЕ УКРАЇНА страхування життя» вкладів страхувальників за договорами довгострокового страхування життя у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3 у загальному розмірі 10740 312 грн 22 коп.
У мотивувальній частині даного рішення, зокрема, зазначено: «Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що розміщені на поточному рахунку № - 1 в ПАТ «ЕРДЕ Банк» кошти є власністю ПрАТ «Граве Україна», а чинним законодавством не передбачено відшкодування вкладів юридичним особам.
На думку колегії суддів, зазначений висновок суду є наслідком неповного з'ясування судом обставин справи та неналежного застосування нормативно-правових актів, що регулюють ці правовідносини.»
Відповідно до викладеного суддями апеляційної інстанції в мотивувальній частині постанови від 21 липня 2016 року, колегією суддів з посиланням на відповідні норми матеріального права, що, регулюють спірні відносини, наведено мотиви, з яких колегія не погодилася з рішенням суду першої інстанції.
Разом з тим, згідно з частиною п’ятою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України вказівки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Проте, не дивлячись на чітке зазначене судом касаційної інстанції в своїй ухвалі від 20 січня 2016 року мотивів скасування процесуальних актів першої інстанції від 20 січня 2015 року та апеляційної інстанції від 7 квітня 2015 року, та які були враховані Окружним адміністративним судом міста Києва у постанові від 27 травня 2016 року, Київським апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 21 липня 2016 року вказано на ті помилки, які, на думку колегії суддів, були допущені місцевим судом при повторному розгляді спору і, в той же час, жодним чином не зазначено про те, чому в даному конкретному випадку, колегією суддів не приймаються до уваги та не враховуються вказівки суду касаційної інстанції, викладені в ухвалі суду від 20 січня 2016 року, те не зазначено, чому суд вирішив відійти від таких вказівок Вищого адміністративного суду України.
В свою чергу, Вищий адміністративний суд України, під час розгляду касаційних скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, заступника прокурора м. Києва, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ Банк" ОСОБА-2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, своєю ухвалою від 30 листопада 2016 року, залишив їх без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року без змін, також не зважав на вказівки суду касаційної інстанції, зазначені в ухвалі суду від 20 січня 2016 року, які, відповідно до норм чинного законодавства України були обов’язковими для нижчестоящих судів та не навів підстав, з яких з такими не погодився, однак дійшов до зовсім протилежних висновків при розгляді спору.
Відповідно до ухвали колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 9 лютого 2017 року відмовлено у допуску справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Граве Україна страхування життя» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ Банк» ОСОБА-1, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії за заявами про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2016 року, з обґрунтуванням, що обставини, встановлені у справі, судове рішення в якій оскаржується, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень в яких додано до заяв.
Надані для порівняння рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заявах представника Фонду та уповноваженої особи Фонду.
Дискреційні повноваження суду визнаються Європейським судом з прав людини, який в своїх рішеннях (зокрема справа «Довженко проти України») зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
У пункті 62 у рішенні від 5 лютого 2015 року у справі «Бочан проти України (№ 2)» Європейський суд з прав людини вказав, що в рішенні у справі «Хамідов проти Росії» безпідставність висновку національних судів щодо фактів була «такою разючою та відчутною», що Суд постановив, що провадження, на яке скаржився заявник, мало вважатися «грубим свавіллям» (див. рішення у справі «Хамідов проти Росії», пункт 174). У рішенні у справі «Анджельковіч проти Сербії» Суд встановив, що свавільність рішення національного суду, яке в принципі не мало правових підстав за національним законодавством та не мало жодного зв’язку між встановленими фактами, застосовним правом та результатами провадження, становила «відмову у правосудді» (див. рішення у справі «Анджельковіч проти Сербії», пункт 27).
Із зазначеного можна дійти висновку, що судовий розсуд (дискреція) обмежений виконанням покладених на суд обов’язків щодо розгляду і вирішення справи в порядку і спосіб, що відповідає закону, а тому ухвалення судом рішення, в основу якого покладено довільні аргументи, що не мають під собою легітимної (правової) основи, не може розцінюватись як дискреція.
Орган, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно судді, не уповноважений перевіряти законність судового рішення, при цьому зобов’язаний перевірити дії судді під час ухвалення такого рішення у частині свавілля, недбалості чи інших порушень, які тягнуть за собою відповідальність судді, визначену законом.
Отже, з викладеного вбачається, що при розгляді вище вказаної адміністративної справи № 826/10834/14 суддями Київського апеляційного адміністративного суду Лічевецьким І.О., Мацедонською В.Е., Аліменком В.О., суддями Вищого адміністративного суду України Єрьоміним А.В., Горбатюком С.А., Кравцовим О.В., були вчинені дії, які відповідно до підпункту «б» пункту 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»можуть бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна палата розглядає висновок доповідача та додані до нього матеріали без виклику судді та особи, яка подала дисциплінарну скаргу, та за результатами такого розгляду ухвалює рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи викладені вище обставини, керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно суддів Київського апеляційного адміністративного суду Лічевецького Ігоря Олександровича, Мацедонської Вікторії Едуардівни, Аліменка Володимира Олександровича, суддів Вищого адміністративного суду України Єрьоміна Анатолія Васильовича, Горбатюка Сергія Андрійовича, Кравцова Олега Вікторовича.
Ухвала про відкриття дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.О. Лесько
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
В.К. Комков
О.В. Маловацький
