Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Артеменка І.А., Бойка А.М., Нежури В.А., розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко Майї Володимирівни, відкриту за заявою прокурора Дніпропетровської області Федика Р.Р.,
встановила:
Бутенко Майя Володимирівна, ____ року народження, із серпня 2007 року обіймає посаду судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2012 року № 5011-VІ обрана суддею безстроково.
Зі змісту характеристики, наданої Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, вбачається, що суддя Бутенко М.В. за час роботи на посаді судді зарекомендувала себе кваліфікованим юристом, грамотним, добросовісним працівником. До виконання службових обов’язків ставиться сумлінно та відповідально. Велику увагу приділяє підвищенню рівня професійних знань і ділової кваліфікації, вивченню нових законодавчих та нормативних актів. Бере активну участь у навчаннях з підвищення кваліфікації, семінарах та інших заняттях, які проводяться для суддів. Судові справи розглядає вчасно, вірно і кваліфіковано застосовує норми матеріального та процесуального законодавства України. Розглядає складні кримінальні провадження, а також різної категорії цивільні справи. Її поважають у колективі Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, а також судді інших судів та працівники правоохоронних органів міста Кривого Рогу. За характером врівноважена та доброзичлива. За своїми особистісними якостями енергійна, ініціативна, дисциплінована, вимоглива до себе.
До Вищої ради юстиції 29 лютого 2016 року (вхідний № 720/0/8-16) з Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) надійшла заява прокурора Дніпропетровської області Р.Федика від 11 грудня 2014 року (вхідний реєстраційний номер у Вищій раді юстиції 2929/10/8-14 від 12 грудня 2014 року) про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У заяві прокурор Дніпропетровської області зазначив, що суддя Бутенко М.В. у справах №№216/508/14-к, 216/509/14-к, 216/510/14-к та 216/511/14-к обрала запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період із 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», через їхню участь у таких акціях, у зв’язку із чим стосовно судді належить провести перевірку відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 вказаного Закону.
Також заявник вказав, що при розгляді клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суддею не були з’ясовані всі обставини, зазначені у статях 177, 178 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).
На підставі протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції від 12 травня 2016 року вказана заява передана члену Вищої ради юстиції Волковицькій Н.О. для проведення перевірки.
Згідно з пунктом 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII заяви, які передані ТСК Вищій раді юстиції відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 184/0/15-17 від 2 лютого 2017 року у Вищій раді правосуддя утворено три Дисциплінарні палати, визначено кількісний склад кожної Дисциплінарної палати та затверджено їх персональний склад.
Відповідно до абзацу другого пункту 21 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» заяви та скарги, передані на розгляд члену Вищої ради юстиції за результатами автоматизованого розподілу до створення дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя, залишаються в такого члена та можуть бути розглянуті дисциплінарним органом, до якого входить такий член, у випадках, встановлених Законом.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицька Н.О. склала вмотивований висновок з пропозицією про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Бутенко М.В.
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2017 року № 491/2дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В.
На засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 24 квітня 2017 року суддя Бутенко М.В. не з’явилась, надіслала клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи через її тимчасову непрацездатність.
За таких обставин Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя 24 квітня 2017 року вирішила відкласти розгляд дисциплінарної справи.
Для участі у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 29 травня 2017 року з’явилися суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. та її представник – адвокат Гавриленко В.В.
Заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицьку Н.О., врахувавши надані суддею та її представником усні та письмові пояснення, вивчивши матеріали дисциплінарної справи, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.
27 січня 2014 року до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області Леонова А.В. (далі – Криворізького МУ), погоджені заступником прокурора міста Кривого Рогу Гричаним С.В. (справи №№ 216/508/14-к, 216/509/14-к, 216/510/14-к) та прокурором прокуратури міста Кривого Рогу Гришою С.М. (справа № 216/511/14-к), у кримінальному провадженні № ___________________ про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваних Особа_1, Особа_2, Особа_3, Особа_4.
За результатами авторозподілу справи № 216/508/14-к (стосовно Особа_1), № 216/509/14-к (стосовно Особа_2), № 216/510/14-к (стосовно Особа_3) та № 216/511/14-к (стосовно Особа_4) передані судді Бутенко М.В.
Як зазначено у клопотаннях, 27 січня 2014 року близько 12:00 автомобіль ВАЗ 2170 «Калина», номерний знак_1, який належить Особа_5, під керуванням Особа_4 під’їхав до центрального входу адміністративної будівлі Криворізької міської ради. Також у цьому автомобілі перебували Особа_3, Особа_2 та Особа_1. Вказані особи з метою організації масових заворушень, заподіяння насильства громадянам та працівникам правоохоронних органів, які здійснюють охорону громадського порядку, залучення до масових заворушень інших осіб, з метою підпалу будівлі Криворізької міської ради, умисно, діючи злагоджено з єдиним умислом, кинули в бік адміністративної будівлі Криворізької міської ради три пляшки із запальною сумішшю та підпаленими саморобними гнітами і каністру ємністю 10 літрів із легкозаймистою речовиною та підпаленим гнітом.
Крім того, Особа_4, Особа_3, Особа_1 та Особа_2, діючи з єдиним умислом, не бажаючи бути затриманими, з метою заподіяння смерті співробітникам міліції, які виконували свої службові обов’язки, у тому числі й щодо їх затримання, усвідомлюючи можливість її настання, кинули в бік працівників міліції пляшку з легкозаймистою речовиною та підпаленим гнітом, від розбиття якої зайнялося полум’я на одязі працівників міліції, а також намагались завдати їм ударів бейсбольною битою в життєво важливі органи. У результаті таких дій підозрюваних заступник начальника Криворізького МУ Особа_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому кисті лівої руки, начальник штабу Криворізького МУ Особа_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді опіків обличчя, начальник ВГБ Криворізького МУ Особа_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді забоїв (гематом) обличчя, оперуповноважений ВБНОН Криворізького МУ Особа_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді забою (гематоми) голови. Свій умисел на заподіяння смерті працівникам правоохоронних органів підозрювані не довели до кінця з причин, що не залежали від їхньої волі, оскільки були затримані працівниками міліції.
Органами досудового слідства дії Особа_4, Особа_3, Особа_1 та Особа_2 кваліфіковано за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 294 (масові заворушення) та статтею 348 (посягання на життя працівника правоохоронного органу) Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Також у клопотаннях зазначено, що вина підозрюваних повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом допиту свідка Особа_10, протоколом обшуку від 27 січня 2014 року, протоколами оглядів від 27 січня 2014 року та іншими матеріалами провадження в їх сукупності. З огляду на те, що Особа_4, Особа_3, Особа_1 та Особа_2 підозрюються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти авторитету органів влади, не працюють (при цьому зі змісту клопотання стосовно Особа_4 вбачається, що він працює директором ПП «Чекомас»), перебуваючи на волі, можуть продовжити злочинну діяльність та змінити місце проживання, оскільки застосування більш м’яких запобіжних заходів унеможливлює запобігання зазначеному ризику, слідчий просив застосувати стосовно них запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалами слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. від 27 січня 2014 року клопотання слідчого задоволені: застосовано до підозрюваних Особа_1, Особа_2, Особа_3 та Особа_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів. Визначено строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання підозрюваних, тобто Особа_1 – до 12:05 28 березня 2014 року, Особа_2 – до 12:40 28 березня 2014 року, Особа_3 – до 14:00 28 березня 2014 року, Особа_4 – до 12:05 28 березня 2014 року.
Як зазначено в ухвалах, із наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що Особа_1, Особа_2, Особа_3 та Особа_4 обґрунтовано підозрюються у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 15 років.
Враховуючи особи Особа_1, Особа_2, Особа_3 та Особа_4, які підозрюються у скоєнні особливо тяжкого злочину проти авторитету органів влади, слідчий суддя Бутенко М.В. дійшла висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, та неможливість застосування до підозрюваних більш м’яких запобіжних заходів.
Захисники підозрюваних Особа_1, Особа_2, Особа_3 та Особа_4 оскаржили ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2014 року до суду апеляційної інстанції.
Апеляційний суд Дніпропетровської області залишив без задоволення апеляційні скарги захисників в інтересах підозрюваних, а ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області – без змін (ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 лютого 2014 року стосовно Особа_1 у справі № 216/508/14-к; ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2014 року стосовно Особа_2 у справі № 216/509/14-к; ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 лютого 2014 року стосовно Особа_3 у справі № 216/510/14-к; ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 лютого 2014 року стосовно Особа_4 у справі № 216/511/14-к).
У подальшому ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 лютого 2014 року (суддя Мясоєдова О.М.) задоволено клопотання заступника прокурора міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Гричаного С.В. та звільнено Особа_4, Особа_3, Особа_1 та Особа_2, підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 294, статтею 348 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі статті 1 Закону України від 29 січня 2014 року № 737-VII «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань».
Таким чином, із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що предметом перевірки є дії слідчого судді під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За змістом положень чинного КПК України основним завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим кодексом, судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, забезпечення законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження.
Під час здійснення дисциплінарного провадження встановлено обставини, які свідчать про невиконання слідчим суддею функції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів підозрюваних.
Як зазначено у клопотаннях слідчого про застосування запобіжного заходу, вина Особа_4, Особа_3, Особа_1 та Особа_2 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема протоколом допиту свідка Особа_10, протоколами обшуку від 27 січня 2014 року. При цьому копії таких документів у матеріалах судових проваджень за вказаними клопотаннями відсутні.
В ухвалах слідчого судді Бутенко М.В. від 27 січня 2014 року вказано, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні Особа_4, Особа_3, Особа_1 та Особа_2 кримінальних правопорушень вбачається з наданих суду матеріалів кримінального провадження.
Пунктом 4 частини першої статті 196 КПК України передбачено, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя вказує докази, які обґрунтовують відповідні обставини. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 372 КПК України в мотивувальній частині ухвали зазначаються встановлені судом обставини з посиланням на докази.
Проте в ухвалах слідчого судді Бутенко М.В. не міститься посилань на конкретні докази, які обґрунтовують встановлені судом обставини.
Закон чітко визначив (стаття 183 КПК України), що тримання особи під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м’яких запобіжних заходів.
Суд зобов’язаний не лише сформулювати ризики та вказати на недостатність більш м’якого запобіжного заходу, а й викласти обставини і посилання на докази, які обґрунтовують, чому вони привели суд до таких висновків (пункти 2–4 частини першої статті 196 КПК України).
Слідчим суддею Бутенко М.В. зазначені норми кримінального процесуального закону порушено, оскільки ні одна з вказаних ухвал не містить посилань на докази, які підтверджують висновки суду.
У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) Європейський суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Як зазначено в ухвалах слідчого судді Бутенко М.В., суд врахував особи підозрюваних у вчиненні особливо тяжкого злочину проти авторитету органів влади, що дає суду підстави вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України. При цьому в ухвалах від 27 січня 2014 року відсутнє обґрунтування наявності хоча б одного з таких ризиків, вони ґрунтуються лише на припущенні їх існування.
Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув’язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» та у справі «Харченко проти України»).
Ухвали слідчого судді Бутенко М.В. не містять посилань на докази, які досліджені нею, та свідчать про те, що жоден з інших, більш м’яких видів запобіжних заходів, не пов’язаних із позбавленням свободи, не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваних.
Вказане свідчить про ігнорування слідчим суддею Бутенко М.В. вимог національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, зокрема таких приписів: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов’язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (пункт 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу» (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України»).
З огляду на вимоги частини першої статті 178 КПК України суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров’я підозрюваного; міцність соціальних зв’язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного.
Проте, як вбачається зі змісту ухвал від 27 січня 2014 року, слідчий суддя Бутенко М.В. при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу до Особа_4, Особа_3, Особа_1 та Особа_2 не з’ясовувала такі обставини, зокрема міцність соціальних зв’язків підозрюваних у місці їхнього постійного проживання, наявність у них родин та утриманців, стан здоров’я підозрюваних, та не оцінила в сукупності обставини, зазначені у статті 178 КПК України.
Крім того, під час судових засідань суддя запитувала Особа_3, чи може він давати пояснення, а Особа_4 дозволила давати пояснення сидячи, що може свідчити про зовнішні ознаки незадовільного стану здоров’я підозрюваних.
Частиною шостою статті 206 КПК України передбачено: якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання, слідчий суддя зобов’язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи, доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у заяві особи, вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством. Слідчий суддя зобов’язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою статті 206 КПК України, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання.
Слідчий суддя зобов’язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою статті 206 КПК України незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання.
Під час судового засідання підозрюваний Особа_4 та його захисник – адвокат Умріхін О.В. повідомляли суд про завдання йому працівниками міліції тілесних ушкоджень під час затримання. Проте суддя Бутенко М.В. не здійснила дій, передбачених частиною шостою статті 206 КПК України.
Також слідчим суддею не взято до уваги, що відповідно до частини другої статті 184 КПК України копія клопотання про застосування запобіжного заходу та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. Однак у матеріалах судових справ №№ 216/508/14-к, 216/509/14-к, 216/510/14-к відсутні відомості про час вручення цих копій підозрюваним Особа_1, Особа_2 та Особа_3. Під час судового розгляду слідчий суддя Бутенко М.В. також не встановлювала час, коли вказані підозрювані отримали клопотання про застосування запобіжного заходу.
З огляду на викладене, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено обставини, які свідчать про невиконання слідчим суддею функції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів підозрюваних.
У своїх поясненнях суддя Бутенко М.В. зазначила, що під час розгляду клопотань слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до Особа_4, Особа_3, Особа_1 та Особа_2 суд вислухав учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини справи та матеріали кримінального провадження. Зокрема, у матеріалах кримінального провадження містились медичні висновки щодо нанесених співробітникам міліції тілесних ушкоджень, диск з відеозаписом, здійсненим працівниками ДАІ під час переслідування автомобіля ВАЗ 2170 «Калина», номерний знак_1, від вулиці Адреса_1 (місце проживання та реєстрації Особа_1) до площі Радянської, 1 (місце розташування будівлі Криворізької міської ради), з якого вбачалось, що під час руху з автомобіля під керуванням Особа_4 на дорогу кидали підпалені пляшки з легкозаймистими речовинами. При цьому шлях з вулиці Шарохіна до площі Радянської проходить через центральні вулиці міста, вказані події відбувались у ранковий час, коли цими вулицями рухалась велика кількість громадського транспорту, на зупинках перебувала велика кількість громадян, дітей, які йшли до школи. З протоколу огляду від 27 січня 2014 року вбачалось, що в автомобілі знаходилась каністра з бензином та 20 пляшок із запальною сумішшю. Під час відеозапису був зафіксований момент намагання Особа_4, Особа_3, Особа_1 та Особа_2 підпалити будівлю Криворізької міської ради.
Також суддя Бутенко М.В. зазначила, що Особа_4, хоча відповідно до статті 89 КК України вважався раніше не судимим, але у 1999 році був засуджений за замах на життя народного депутата України Н. Вітренко, під час якого постраждали громадяни, присутні на мітингу, відбував покарання за цей злочин та був помилуваний Президентом України. Стороною захисту під час розгляду клопотань в Центрально-Міському районному суді міста Кривого Рогу не було надано жодного документа на підтвердження стану здоров’я, міцності соціальних зв’язків, майнового стану, репутації підозрюваних осіб, які б давали суду можливість обрати менш суворий запобіжний захід. Оцінивши в сукупності усі докази у кримінальному провадженні, суд дійшов висновку про необхідність застосування щодо Особа_4, Особа_3, Особа_1 та Особа_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, як зауважила суддя, з висновками Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області погодився апеляційний суд Дніпропетровської області, який залишив без змін ухвали від 27 січня 2014 року.
На підтвердження своїх доводів суддя Бутенко М.В. надіслала компакт-диск з відеозаписом подій, що відбулися 27 січня 2014 року за участі Особа_4, Особа_3, Особа_1 та Особа_2 у місті Кривому Розі.
Відеозаписом зафіксовано переслідування працівниками ДАІ автомобіля ВАЗ 2170 «Калина», номерний знак_1, який тривалий час рухався з великою швидкістю та неодноразово порушував правила дорожнього руху, зокрема виїжджав на зустрічну смугу. Під час переслідування особи, які знаходились в автомобілі, жбурляли підпалені пляшки з легкозаймистими речовинами. Як вбачається з відеозапису, вказані події відбувалися в період доби, коли дорогами міста рухалася велика кількість транспорту, а на узбіччях та зупинках громадського транспорту перебували перехожі, що становило значну загрозу життю та здоров’ю людей.
Також на відео зафіксовані події, під час яких особи, які вийшли з автомобіля, що переслідувався, жбурляли підпалені пляшки з легкозаймистими речовинами в бік будівлі Криворізької міської ради та працівників міліції.
Під час засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя представник судді Бутенко М.В. – Гавриленко В.В. надав копії документів із матеріалів кримінального провадження № ________________, які були долучені до матеріалів дисциплінарної справи. А також характеристику судді Бутенко М.В. за підписом в.о. голови Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області; витяг з протоколу зборів суддів Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2017 року, згідно з яким судді вирішили звернутись до Вищої ради правосуддя з листом, яким поінформувати про показники роботи судді Бутенко М.В. та її високі професійні якості; лист за підписом в.о. голови Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про показники роботи судді Бутенко М.В. (з якого вбачається, що протягом 2016 року суддя розглянула 54 кримінальні провадження, 387 інших справ кримінального провадження, 441 цивільну справу, 19 адміністративних справ, 244 справи про адміністративні правопорушення, у 2017 році суддя розглянула 30 кримінальних проваджень та 261 інших справ кримінального провадження, 334 цивільні справи, 25 адміністративних справ та 147 справ про адміністративні правопорушення). Крім того, представник судді надав звернення від імені Особа_4 до Вищої ради правосуддя та правозахисної громадської організації «Рух «Справедливий Кривбасс», заяву правозахисної громадської організації «Рух «Справедливий Кривбасс», до якої звернувся Особа_4, у яких зазначено, що Особа_4 не звертався зі скаргою на дії судді Бутенко М.В. та не має до неї жодних претензій, вважає, що скарга прокурора Федика Р.Р. має суто політичне підґрунтя. У зверненнях висловлено прохання про закриття дисциплінарної справи стосовно судді Бутенко М.В. у зв’язку із відсутністю у діях судді порушень норм чинного законодавства України.
Друга Дисциплінарна палата не бере до уваги посилання на звернення Особа_4 та громадської організації «Рух «Справедливий Кривбасс» з огляду на положення Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», згідно з яким визначені правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції як тимчасового посиленого заходу з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв’язку з порушенням присяги з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності і справедливості.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 зазначеного Закону перевірка суддів проводиться з метою з’ясування фактів, що свідчать про порушення суддями присяги, наявність підстав для притягнення суддів до дисциплінарної або кримінальної відповідальності.
Пунктом 3 частини першої статті 3 цього ж Закону визначено, що суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово чи в колегії суддів рішень про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, залишення їх без змін, продовження строку тримання під вартою, обвинувальних вироків щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у зв’язку з їх участю у таких акціях. Для реалізації цього Закону було утворено Тимчасову спеціальну комісію з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, до якої на підставі положень Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» звернувся прокурор Дніпропетровської області Федик Р.Р. із заявою про проведення перевірки судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В.
Представник судді Бутенко М.В. – Гавриленко В.В. підтримав пояснення, надані суддею Бутенко М.В., та зазначив, що в її діях відсутні ознаки будь-якого дисциплінарного проступку, оскільки суддя діяла відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства та постановила законні і обґрунтовані судові рішення про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту.
Також представник судді вказав, що слідчий суддя Бутенко М.В., в ухвалах про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваних Особа_4, Особа_3, Особа_1 та Особа_2, посилаючись як на докази, якими обґрунтовувалась підозра, на протокол допиту свідка Особа_10 та протоколи обшуку від 27 січня 2014 року, виходила з матеріалів кримінального провадження, які були надані слідчим та прокурором і досліджені у судовому засіданні.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що пояснення судді Бутенко М.В. та її представника Гавриленка В.В. щодо дотримання вимог кримінального процесуального законодавства України під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до Особа_4, Особа_3, Особа_1 та Особа_2 та Нестеренка С.І. спростовуються встановленими у дисциплінарному провадженні обставинами, зокрема змістом ухвал слідчого судді Бутенко М.В. від 27 січня 2014 року. У вказаних ухвалах відсутнє посилання на конкретні докази, оцінивши які слідчий суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, а міститься лише формулювання про те, що обґрунтованість підозри Особа_4, Особа_3, Особа_1 та Особа_2 слідує з наданих суду матеріалів кримінального провадження. Під час судових засідань слідчим суддею також не досліджувались такі докази, як протокол допиту свідка Особа_10 та протоколи обшуку від 27 січня 2014 року (зазначене підтверджується технічними записами фіксування судових засідань, які долучені до матеріалів судових справ).
Пояснення судді Бутенко М.В. про дослідження судом під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою медичних висновків щодо нанесення співробітникам міліції тілесних ушкоджень та диску з відеозаписом, здійсненим працівниками ДАЇ під час переслідування автомобіля ВАЗ 2170 «Калина», не підтвердилися під час розгляду дисциплінарної справи. Зазначені пояснення спростовуються змістом ухвал слідчого судді Бутенко М.В. від 27 січня 2014 року, матеріалами справ №№ 216/508/14-к, 216/509/14-к, 216/510/14-к та 216/511/14-к та технічними записами судових засідань у цих справах.
Право на свободу є одним із основоположних прав людини, яке має виняткову роль як засіб забезпечення інших прав і свобод людини. Це право гарантується статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 29 Конституції України.
Проголошуючи «право на свободу», стаття 5 Конвенції передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена волі.
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
У судових рішеннях, які постановлені у формі ухвал слідчим суддею Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В., та якими обмежена свобода підозрюваних, не наведені належні і достатні мотиви та підстави їх постановлення, що викликає сумнів у об’єктивності та справедливості судді.
Обрання за таких умов запобіжного заходу грубо порушує статтю 29 Конституції України, статтю 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 177, 183 КПК України, які допускають застосування тримання під вартою як виняткового запобіжного заходу, лише за наявності обґрунтованої підозри.
Необґрунтоване застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також порушує право особи на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В., постановляючи ухвали від 27 січня 2014 року у справах №№216/508/14-к, 216/509/14-к, 216/510/14-к та 216/511/14-к, порушила гарантовані статтею 29 Конституції України та статтями 5 і 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на свободу та особисту недоторканність та право на справедливий судовий розгляд. Зазначене дає підстави вважати, що суддя Бутенко М.В. вчинила дії, що порочать звання судді і викликають сумнів у її об’єктивності, неупередженості та незалежності.
Суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою (Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23).
Об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків, яка проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Судді зобов’язані розглядати справу неупереджено, спираючись на власну оцінку фактів та власне тлумачення закону; забезпечити, щоб кожна сторона мала однакові можливості бути заслуханою, і щоб процедурні права кожної із сторін дотримувались відповідно до положень Конвенції про захист прав та основних свобод людини (принцип V Рекомендації № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи на 518-му засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року).
Комітет Міністрів Ради Європи виключає відповідальність за зміст судових рішень, але водночас встановлює декілька винятків, коли суддя може нести дисциплінарну відповідальність за суддівські помилки, пов’язані зі змістом судових рішень, а саме – тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути підставою для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злого умислу або грубої недбалості.
Із наведених норм можна зробити висновок, що суддя може бути звільнений з посади за серйозні й очевидні порушення норм процесуального права, а також за порушення прав людини і основоположних свобод, якщо вони вчинені умисно або внаслідок грубої недбалості (мають ознаки свавілля).
Присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді.
Згідно з частиною другою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції на момент постановлення зазначених ухвал) порушенням суддею присяги визнавалося, в тому числі вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
Зміни, що відбулися у правовому регулюванні відповідних відносин після 27 січня 2014 року, не призвели до пом’якшення або скасування відповідальності за дії, вчинені суддею. Так, після набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, вчинене внаслідок умислу або недбалості, також визнавалося дисциплінарним проступком (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд»), а у разі, коли такі дії порочили звання судді або підривали авторитет правосуддя, утворювало склад порушення присяги судді, що було підставою для його звільнення (пункт 1 частини другої статті 97 вказаного Закону).
Не змінився характер наслідків, передбачених законом для подібних грубих порушень, і після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII).
У статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.
За змістом пунктів 1, 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 2 червня 2016 року істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
З огляду на викладене дії, які раніше охоплювалися порушенням суддею присяги, чинним законодавством охоплюються ознаками складу істотного дисциплінарного проступку.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що редакційні зміни в описі неправомірних дій судді, що є підставою для звільнення його з посади, не призвели до пом’якшення відповідальності за такі діяння. При цьому всі досліджені редакції опису таких діянь повністю охоплюють дії, вчинені суддею Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В.
Відповідно до норм законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» в редакції, яка була чинною на момент вчинення суддею дій, законодавцем не були встановлені строки для вирішення питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.
Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» було запроваджено правове регулювання, згідно з яким притягнення до відповідальності за порушення присяги можливо за правилами, встановленими для дисциплінарної відповідальності суддів (частина друга статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» зі змінами). Водночас редакцією статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було встановлено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці (частина четверта цієї статті).
Чинним законодавством встановлено, що стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження (частина одинадцята статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Запровадження строку давності притягнення судді до відповідальності за дії, які охоплювалися порушенням присяги, а чинним законодавством охоплюються ознаками складу істотного дисциплінарного проступку, є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли строк законодавством визначений не був, тому в силу положень статті 58 Конституції України він повинен бути застосований.
Оскільки строки застосування дисциплінарного стягнення, встановлені Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» і Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року, відрізняються в частині збільшення такого строку на час здійснення відповідного дисциплінарного провадження, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя застосовує строк, який поліпшує становище особи, тобто строк, передбачений частиною четвертою статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».
Згідно з даними Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області станом на 30 грудня 2016 року суддя Бутенко М.В. з 27 січня 2014 року (дати вчинення дисциплінарного проступку) 173 дні перебувала у відпустці.
Таким чином, на час розгляду дисциплінарної справи встановлений законом строк давності притягнення зазначеної судді до дисциплінарної відповідальності не закінчився.
Відповідно до частини другої статті 109 цього Закону та частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Матеріали дисциплінарної справи свідчать, що порушення закону, допущені суддею Бутенко М.В. при розгляді клопотань про застосування запобіжного заходу у виді тримання під ватою до Особа_4, Особа_3, Особа_1 та Особа_2, є очевидними і грубими, дисциплінарний проступок є істотним, а його наслідки негативно вплинули як на права окремих осіб, так і на ступінь довіри суспільства до судової влади в цілому.
При обранні виду дисциплінарного стягнення Друга Дисциплінарна палата враховує особу судді Бутенко М.В., яка має стаж роботи на посаді судді понад 14 років, позитивно характеризується, за період роботи суддею до дисциплінарної відповідальності не притягувалась, а також дані щодо показників роботи судді Бутенко М.В. та її високих професійних якостей, які надані Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області відповідно до рішення зборів суддів цього суду. Проте з огляду на тяжкість дисциплінарного проступку та його наслідки Дисциплінарна палата дійшла висновку, що застосування більш м’якого виду дисциплінарного стягнення ніж подання про звільнення судді з посади не буде пропорційним характеру вчиненого проступку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49–50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.22 – 12.23, 12.36, 12.39 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко Майю Володимирівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення її з посади судді.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», у тому числі прокуратурою Дніпропетровської області.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
А.М. Бойко
В.А. Нежура
