Вища рада юстиції, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) від 9 червня 2015 року № 47/02-15 стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Демидовської Алли Ігорівни,
встановила:
Демидовська Алла Ігорівна, ___ року народження, Указом Президента України від 21 квітня 2003 року № 346/2003 була призначена на посаду судді Солом’янського районного суду міста Києва у межах п’ятирічного строку. Згідно з записом, занесеним до трудової книжки, 14 травня 2003 року Демидовська А.І. прийняла присягу судді.
Постановою Верховної Ради України від 15 квітня 2010 року № 2135-VI Демидовська А.І. обрана суддею Солом’янського районного суду міста Києва безстроково.
13 жовтня 2014 року до ТСК надійшла заява Берка С.Т. від 13 жовтня 2014 року, а 8 грудня 2014 року – заява заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. від 5 грудня 2014 року № 05/1/1-120 вих-14 про порушення суддею Солом’янського районного суду міста Києва Демидовською А.І. норм законодавства України під час прийняття рішень про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи, яка була учасником масових акцій протесту.
У зверненнях заявники послалися на те, що слідчий суддя Демидовська А.І. при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 не дотрималася вимог статті 183 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), а саме не врахувала, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 вказаного Кодексу.
Автори звернення зазначили, що суддя Демидовська А.І. порушила не тільки вимоги національного законодавства, але й положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, тобто вчинила дії, які не сумісні з займаною посадою, та, на їх думку, підлягає звільненню з посади судді за порушення присяги.
ТСК у висновку від 9 червня 2015 року № 47/02-15 визнала у діях судді Солом’янського районного суду міста Києва Демидовської А.І. наявність ознак порушення присяги і направила зазначений висновок з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду та прийняття рішення.
19 серпня 2015 року висновок ТСК від 9 червня 2015 року № 47/02-15 із матеріалами перевірки та копіями матеріалів судових справ передано Вищій раді юстиції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 31 серпня 2015 року висновок ТСК з доданими до нього матеріалами стосовно судді Демидовської А.І. розподілено члену Вищої ради юстиції Бойку А.М. для доповіді на засіданні Вищої ради юстиції.
З матеріалів дисциплінарної справи, копії судового провадження № 760/1318/14-к за результатами розгляду клопотання слідчого СВ Солом’янського РУ ГУ МВС України у місті Києві Гончаренка В.Р., погодженого прокурором Солом’янського району міста Києва Зайцевим А.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1, ___ року народження (далі – судове провадження № 760/1318/14-к), а також копії звукозапису судового засідання з розгляду вказаного судового провадження вбачається наступне.
Підставою для проведення перевірки у порядку Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» було постановлення суддею 22 січня 2014 року ухвали за результатами розгляду клопотання слідчого СВ Солом’янського РУ ГУ МВС України в місті Києві Гончаренка В.Р., погодженого з прокурором прокуратури Солом’янського району міста Києва Зайцевим А.С., на підставі матеріалів досудового розслідування № ____________ від 19 січня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України (далі – КК України), про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1, ____ року народження.
19 січня 2014 року розпочато кримінальне провадження № _____________ на підставі повідомлень у засобах масової інформації та всесвітній мережі інтернет за фактом масових заворушень, які мали місце на вул. Грушевського у м. Києві, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України.
Частиною другою статті 294 КК України встановлено відповідальність за організацію масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активну участь у масових заворушеннях, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків. Санкція частини другої статті 294 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
21 січня 2014 року ОСОБА_1 було затримано як особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України. До протоколу затримання ОСОБА_1 надав зауваження та вказав, що час затримання згідно з протоколом не відповідає фактичному часу його затримання, його права та підстави затримання йому не роз’яснено, інкримінованих йому дій він не вчиняв. Цим фактам суддя не надала належної правової оцінки.
У протоколі затримання підозрюваний зазначив, що після затримання його жорстоко побили і посадили до закритого фургону, після огляду медпрацівниками доправили до лікарні швидкої допомоги, права при затриманні відповідно до частини четвертої статті 208 КПК України не роз’яснювались.
Того ж дня складено повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України. Однак в матеріалах перевірки немає відомостей, що цей документ було вручено підозрюваному, як того вимагає стаття 278 КПК України.
З матеріалів судового провадження № 760/1318/14-к вбачається, що суду було надано клопотання разом із додатками – витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань та матеріалами, якими обґрунтовується клопотання, без зазначення переліку долучених документів.
Відповідно до клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу обґрунтованість підозри повністю підтверджується такими доказами, як рапорт заступника командира з МЗ БМОП «Беркут» ГУ МВС України в Харківській області Василенка О.В., протокол відібрання зразків змиву обох рук підозрюваного. Разом з тим матеріали судового провадження № 760/1318/14-к цих документів не містять.
Натомість у матеріалах судового провадження № 760/1318/14-к міститься рапорт командира 1-ої оперативної роти БМОП «Беркут» ГУ МВС України в Харківській області Залевадного А.М.
Зі змісту листа Солом’янського РУ ГУ МВС України в місті Києві (надійшов 13 листопада 2014 року) вбачається, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 було виділено в окреме провадження, а саме № ________________ від 22 січня 2014 року. В наданих матеріалах судового провадження № 760/1318/14-к міститься постанова першого заступника прокурора Солом’янського району міста Києва Коптєлова П.О. від 22 січня 2014 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № ______________________ від 22 січня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, до складу якої включено прокурора Зайцева А.С., який погодив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1.
Згідно з клопотанням та доданими до нього матеріалами, подане воно в рамках досудового розслідування кримінального провадження № ___________________ від 19 січня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, а не виділеного в окреме провадження № ___________________ від 22 січня 2014 року. А вже в додатку до цього клопотання слідчого значиться витяг з ЄРДР за № ___________________ від 11 вересня 2013 року замість долученого витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ___________________ за 20 січня 2014 року.
22 січня 2014 року до Солом’янського районного суду міста Києва внесено клопотання слідчого слідчого відділу Солом’янського районного управління ГУ МВС України в місті Києві Гончаренка В.Р. про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказане клопотання погоджене прокурором прокуратури Солом’янського району міста Києва Зайцевим А.С.
22 січня 2014 року клопотання розглянуто у відкритому судовому засіданні суддею Демидовською А.І. із застосуванням технічних засобів фіксування судового засідання з 18.39 по 20.42 22 січня 2014 року. Під час судового засідання захисник наголошував на тому, що ОСОБА_1 перебуває у важкому стані, навіть не рухається, а до суду його доставлено з Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.
У пункті 1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначено таке: «…слідчий суддя має сумлінно виконувати обов'язки щодо загального захисту прав людини у порядку статті 206 КПК України».
Частиною шостою статті 206 КПК України передбачено, що якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання, слідчий суддя зобов’язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи, доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у заяві особи, вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Слідчий суддя зобов’язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою статті 206 КПК України, незалежно від наявності заяви особи, якщо відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання.
Захисник ОСОБА_1 – адвокат Гришко С.Ю. у судовому засіданні вказав, що під час допиту підозрюваного ОСОБА_1 стороною захисту було подано клопотання слідчому про проведення судово-медичної експертизи, однак на час розгляду судом клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 клопотання про проведення судово-медичної експертизи ще не розглянуто.
Суддя Демидовська А.І. у судовому засіданні роз’яснила захиснику можливість звернутися до слідчого судді із клопотанням про призначення експертизи, що підтверджується звукозаписом судового засідання. Стороною захисту клопотання про призначення судово-медичного обстеження слідчому судді заявлено не було. Суддя Демидовська А.І. самостійно такого рішення не прийняла.
Захисник у судовому засіданні також вказав, що стороною обвинувачення не надано суду протоколу допиту ОСОБА_1, під час якого було заявлене клопотання про проведення судово-медичної експертизи, а також те, що ОСОБА_1 не мав заздалегідь підготовленої захисної екіпіровки та не виконував жодних вказівок щодо вчинення масових заворушень.
Сторона захисту стверджувала, що з огляду на вечірній час зимової пори року, задимленість місця, де відбувались події, неможливо розгледіти та стверджувати, що саме їх підзахисний вчинив інкриміновані йому діяння (зазначене з’ясовано при відтворенні звукозапису судового засідання з розгляду судового провадження № 760/1318/14-к).
За результатами розгляду вказаного клопотання суддя Демидовська А.І. постановила ухвалу, якою клопотання задовольнила, застосувала щодо ОСОБА_1, ДАТА НАРОДЖЕННЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, працюючого інженером-програмістом у ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані», не судимого, з вищою освітою, який проживає та зареєстрований у м. Києві, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 днів. Строк тримання під вартою обчислено з 21.30 20 січня 2014 року до 21.30 14 лютого 2014 року. Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора Солом’янського району міста Києва.
Згідно з мотивувальною частиною ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначена особа обґрунтовано підозрювалась у скоєнні злочину проти громадського порядку та моральності, пов’язаного із погрозами застосування насильства, які призвели до інших тяжких наслідків, передбачених частиною другою статті 294 КК України, за яке передбачено покарання від восьми до п’ятнадцяти років позбавлення волі.
На думку судді, існували ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків чи вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, та іншим чином перешкоджатиме кримінальному провадженню, у зв’язку з чим жоден із більш м’яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання зазначеним ризикам.
Суддя Демидовська А.І. ухвалила застосувати до затриманого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на тридцять днів з моменту затримання (20 січня 2014 року), тобто до 14 лютого 2014 року.
Однак частиною п’ятою статті 115 КПК України передбачено, що при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою. Відповідно до частини другої статті 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого – з моменту затримання. Таким чином, датою закінчення дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тривалістю тридцять днів повинно бути не 14 лютого, а 18 лютого 2014 року.
У подальшому ухвалою апеляційного суду міста Києва від 11 лютого 2014 року названу ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Демидовської А.І. від 22 січня 2014 року, залишено без змін, а апеляційну скаргу його захисників залишено без задоволення.
Поряд з цим деякі викладені у висновку ТСК твердження спростовуються наявними матеріалами перевірки. Так, спростовуються твердження, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 подане неуповноваженим слідчим СВ Солом’янського РУ ГУ МВС України в місті Києві Гончаренком В.Р. Слідчий Гончаренко В.Р. постановою першого заступника начальника ГУ МВС України в місті Києві Євміна А.М. від 19 січня 2014 року про створення слідчої групи був включений до складу слідчої групи у кримінальному провадженні № ___________________ (в матеріалах судового провадження № 760/1318/14-к міститься копія цієї постанови).
Також не знайшли свого підтвердження висновки ТСК стосовно неповноважності на здійснення досудового розслідування слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в місті Києві Костриці С.Ю., який проводив слідчі дії; слідчого СВ Солом’янського РУ ГУ МВС України в місті Києві Глушка Є.М., який вручив ОСОБА_1 повідомлення про підозру. Зазначені слідчі також були включені до складу слідчої групи згаданою вище постановою про створення слідчої групи від 19 січня 2014 року.
Суддя Демидовська А.І. у наданих ТСК поясненнях вказала, що постановлена нею у судовому провадженні № 760/1318/14-к ухвала залишена без зміни судом апеляційної інстанції, а також зауважила, що у зверненнях Берка С.Т. та заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. наперед прогнозовано ставилася вимога про прийняття висновку про порушення нею присяги, елементи політичного характеру превалювали над юридичними.
Зі змісту характеристики судді Демидовської А.І., підписаної головою суду, вбачається, що суддя Демидовська А.І. постійно працює над підвищенням та удосконаленням свого професійного рівня, добре знає чинне законодавство та вміло застосовує його в практичній роботі. В основному якісно та у передбачені законом строки розглядає справи всіх категорій. За час роботи у судовій системі Демидовська А.І. зарекомендувала себе кваліфікованим та досвідченим суддею. Користується заслуженим авторитетом та повагою у колективі, дисциплінована, сумлінно ставиться до виконання своїх службових обов’язків. У поведінці дотримується норм суддівської етики. Як зазначено в характеристиці, на підставі рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України суддя Демидовська А.І. відсторонювалася від посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку із притягненням до кримінальної відповідальності.
У відповідь на запит Вищої ради юстиції головою суду направлено таку саму характеристику судді Демидовської А.І. З довідки про показники роботи судді Демидовської А.І. вбачається, що показник скасування ухвалених нею судових рішень у кримінальних справах за 2013 рік є більш ніж вдесятеро нижчим, аніж показник скасування по суду та по регіону, за 2014 рік – більш ніж у п’ять разів нижчий аніж показник скасування по суду та по регіону. Натомість показник скасування судових рішень, ухвалених цією суддею у 2013 році за результатами розгляду цивільних справ, більш ніж у тричі перевищував середній показник скасування по суду та по м. Києву. Показник скасування судових рішень, ухвалених суддею Демидовською А.І. за результатами розгляду адміністративних справ у 2013 році, більш ніж в чотири рази перевищував середній показник скасування судових рішень у справах цієї категорії по суду та по м. Києву.
23 вересня 2015 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції рекомендувала Вищій раді юстиції відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Демидовської А.І., а ухвалою Вищої ради юстиції від 24 вересня 2015 року № 688/0/15-15 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Демидовської А.І.
На засіданні дисциплінарної секції Вищої ради юстиції 6 жовтня 2015 року рекомендовано Вищій раді юстиції внести подання до Верховної Ради України про звільнення Демидовської Алли Ігорівни з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва за порушення присяги.
17 листопада 2015 року надійшла заява представника судді Демидовської А.І. – адвоката Кравця Р.Ю. (представництво на підставі договору про надання правової допомоги від 3 червня 2015 року) «про перенесення розгляду висновку ТСК», оскільки у судді Демидовської немає можливості бути присутньою на засіданні Вищої ради юстиції у зв’язку із її перебуванням на лікарняному. На засіданні Вищої ради юстиції, що відбулося 17 листопада 2015 року, розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Демидовської А.І. відкладено на 26 листопада 2015 року.
Під час засідання Вищої ради юстиції, що відбулося 26 листопада 2015 року, представник судді Демидовської А.І. – адвокат Арланов А.М. (представництво на підставі угоди про правову допомогу та надання юридичних послуг від 25 листопада 2015 року) заявив клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Демидовської А.І. Адвокат Арланов А.М. повідомив, що Демидовська А.І. перебуває на лікарняному, але бажає особисто взяти участь у засіданні Вищої ради юстиції, у зв’язку з чим просить відкласти розгляд дисциплінарної справи на тиждень, для підтвердження заявленого надав для огляду медичну документацію. Вища рада юстиції ухвалила відкласти на 3 грудня 2015 року розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Демидовської Алли Ігорівни і попередити суддю, що у разі неявки питання буде розглядатися без її участі.
3 грудня 2015 року для участі у засіданні Вищої ради юстиції з’явилася суддя Демидовська А.І., представник судді – адвокат Арланов А.М.
Суддя Демидовська А.І. не скористалася правом особисто надавати пояснення. Пояснення судді були оголошені на засіданні представником судді – адвокатом Арлановим А.М. та у подальшому долучені до матеріалів дисциплінарної справи. У поясненнях зауважено, що слідчий суддя на даному етапі провадження на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Згідно з поясненнями нагальної потреби в забезпеченні невідкладного проведення судово-медичного обстеження особи не було, оскільки підсудного в судове засідання було доставлено з Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Щодо розбіжностей у матеріалах, доданих до клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то у поясненнях вказано на перевтому судді, оскільки розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 відбувся значно пізніше закінчення робочого часу, супроводжувався емоційно напруженою обстановкою в залі суду, де присутніми були штучно створені нестерпні умови, у тому числі і для вирішення процесуальних питань суддею.
Також у поясненнях вказано, що, постановляючи ухвалу від 22 січня 2014 року стосовно ОСОБА_1, суддя Демидовська А.І. виконувала покладені на неї, як на слідчого суддю, обов’язки і діяла при цьому об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, виключно у межах чинного законодавства, керуючись принципом верховенства права, тобто саме так, як і присягала здійснювати правосуддя. На підставі наведеного у поясненнях висловлено прохання відмовити у внесенні подання про звільнення Демидовської А.І. з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді.
Згідно з пунктом 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Підставою застосування слідчим суддею будь-якого запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Підставою застосування будь-якого запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Поряд з цим тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання про застосування ОСОБА_1 запобіжного заходу слідчий суддя не встановила, чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також, чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, чим порушила вимоги пунктів 2, 3 частини першої статті 194 КПК України.
Виходячи зі змісту частини першої статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя Демидовська А.І., вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов’язана була оцінити у сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров’я підозрюваного; міцність соціальних зв’язків підозрюваного в місці його постійного проживання; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного.
З матеріалів судового провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_1 після затримання перебував у лікарні швидкої допомоги за адресою м. Київ, вул. Братиславська, буд. 3 (а.с. 21), зареєстрований та проживає у м. Києві, що вказано в самому клопотанні слідчого та стверджується протоколом його затримання, копією сторінок паспорта, повідомленням про підозру (а.с. 4, а.с. 17, а.с. 24, а.с. 25), характеризується позитивно за місцем роботи та як випускник вищого навчального закладу (а.с. 37, а.с. 38), протоколи допиту свідків-працівників міліції та рапорт працівника міліції містять суперечливі дані стосовно місця знаходження ОСОБА_1 під час інкримінованого йому діяння (а.с. 9, а.с. 14, а.с. 16).
Згідно з частиною першою статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виходячи зі змісту частини четвертої статті 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, але не доведе недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов’язки, передбачені частиною п’яткою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Суддя Демидовська А.І. не обґрунтувала, чому дійшла до переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів (особисте зобов’язання, особиста порука, застава, домашній арешт) не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків.
Частиною першою статті 196 КПК України передбачено, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зазначає відомості про кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; запобіжний захід, який застосовується.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує основоположне право на свободу та недоторканність. Підстави позбавлення свободи зазначені у цій статті. Вказана стаття містить вичерпний перелік винятків, за яких особу може бути позбавлено свободи і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення.
Суддею Демидовською А.І. не було вчинено дій, які сприяють виконанню завдань кримінального провадження та цілям положення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме не забезпечено належної охорони прав, свобод та законних інтересів підозрюваного, не забезпечено повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу та не була піддана арешту або затриманню, здійсненого всупереч положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У ході розгляду дисциплінарної справи встановлено порушення суддею Демидовською А.І. названих норм кримінального процесуального закону, незабезпечення виконання завдань кримінального провадження та недодержання принципу верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Вчинені суддею Демидовською А.І. дії при здійсненні правосуддя порочать звання судді, викликають сумнів у її об’єктивності, свідчать про несумлінне виконання суддею своїх службових обов’язків, принижують авторитет судової влади та свідчать про наявність достатніх підстав для внесення подання до Верховної Ради України про звільнення її з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді.
Суддя повинен дотримуватися незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення. Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 N 2006/23).
Суддя повинен додержуватися присяги, зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (частина четверта статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент ухвалення суддею рішень; частини четверта, п’ята статті 55 цього Закону у чинній редакції). Присяга судді вимагає від нього об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції, чинній на момент постановлення зазначеної вище ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) порушенням суддею присяги визнавалося, в тому числі, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, а також порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п’ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, іншого суб’єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою.
Отже, підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги в цій частині з внесенням змін до законодавства не змінилися.
Згідно з параграфом 69 «Рекомендації CM/REC (2010) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки», ухваленої Кабінетом міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, дисциплінарне провадження може бути ініційоване, якщо суддя не виконав свої обов’язки ефективно та належним чином. Такі провадження повинен проводити незалежний орган влади або суд із наданням гарантій справедливого судового розгляду і права на оскарження рішення та покарання.
Провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження (частина друга статті 32 цього Закону).
Дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення (частина перша статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції як тимчасового посиленого заходу з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв’язку з порушенням присяги. Для реалізації цього Закону була утворена ТСК.
Виходячи з частини другої статті 7 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», висновок ТСК про порушення суддею присяги разом із матеріалами перевірки направляється Вищій раді юстиції для розгляду та прийняття нею рішення та є обов’язковим для розгляду Вищою радою юстиції. Отже, розгляд висновку ТСК як суб’єкта, наділеного правом надання до Вищої ради юстиції висновку про наявність в діях судді ознак порушення присяги, здійснено за правилами дисциплінарного провадження.
Спеціальна перевірка судді Демидовської А.І. як тимчасовий посилений захід з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв’язку з порушенням присяги здійснена ТСК відповідно до вимог Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Статтею 2 цього Закону встановлено строки перевірки суддів, відповідно до якої перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК. Заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді згідно із статтею 3 цього Закону подавалися юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення. Заяви, що надійшли після закінчення визначеного цією статтею строку, а також заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, підлягають передачі до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» висновок ТСК разом із матеріалами перевірки направляється Вищій раді юстиції для розгляду та прийняття нею рішення у строк не більше трьох місяців з дня надходження висновку у порядку, визначеному законом. Порушення даного строку Вищою радою юстиції не є підставою для припинення процедури перевірки судді.
Отже, законодавець у цьому Законі встановив спеціальні строки здійснення перевірки суддів ТСК та розгляду Вищою радою юстиції висновку ТСК, складеного за результатами її проведення, котрі є відмінними від строків вчинення процесуальних дій за загальною процедурою розгляду висновку члена Вищої ради юстиції, визначеною Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Встановивши в цьому Законі спеціальні строки перевірки судді суду загальної юрисдикції у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішень, перелічених у статті 3 цього Закону, у тому числі, про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у зв’язку з їх участю у таких акціях, законодавець з метою досягнення загальною нормою максимальної ефективності конкретизував в такий спосіб її зміст.
При існуванні двох або більше правових норм, що регулюють один і той самий аспект суспільних відносин і не перебувають у формі протилежності чи істотної відмінності між собою з огляду на юридичні наслідки, застосуванню підлягає спеціальна норма.
З огляду на викладене, Вища рада юстиції виходить з того, що строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження, і строки для застосування дисциплінарного стягнення (строки давності) не ідентичні. У період з 27 лютого 2015 року до 28 березня 2015 року такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення судді з посади з підстав порушення присяги, ще не був імплементований в перелік дисциплінарних стягнень, тому строки провадження щодо звільнення судді за порушення присяги не були узгоджені зі строками для застосування дисциплінарного стягнення. У зазначений період відповідно до статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до суддів можна було застосувати тільки дисциплінарне стягнення у виді догани. Інших видів дисциплінарних стягнень Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, яка діяла на той час, не передбачав.
Узгодження строків дисциплінарного провадження щодо звільнення судді за порушення присяги відповідно до статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» у редакції, яка набула чинності 27 лютого 2015 року, зі строками для застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення судді з посади з підстав порушення присяги відбулось з набранням чинності змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», який з 28 березня 2015 року запровадив строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за порушення присяги. Тобто законодавче закріплення звільнення судді за порушення присяги як виду дисциплінарного стягнення та встановлення трирічного строку давності притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулось одночасно і набрало чинності з 28 березня 2015 року.
Відповідно до частини четвертої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Строк накладання дисциплінарного стягнення, встановлений у частині четвертій статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону від 7 липня 2010 року, до звільнення за порушення присяги не застосовувався, і звільнення судді за порушення присяги не було обмежено в часі.
Вища рада юстиції при розгляді дисциплінарної справи керується статтею 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (пункт 2) зазначено, що Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Отже, щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу з боку уповноваженого державою органу.
Встановлення строку притягнення до юридичної відповідальності означає неможливість реалізації відповідальності у формі примусу зі спливом цього строку.
Таким чином, підлягає застосуванню частина четверта статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», відповідно до якої строк застосування дисциплінарного стягнення до судді Демидовської А.І. у вигляді звільнення за порушення присяги не закінчився.
Частиною дванадцятою статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що розгляд дисциплінарної справи стосовно судді відбувається на засадах змагальності. На засіданні органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, заслуховуються повідомлення члена органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, який здійснював перевірку, про результати перевірки, пояснення судді, стосовно якого розглядається справа, та/або його представника, свідків, а також інших заінтересованих осіб.
Розглядаючи цю дисциплінарну справу Вища рада юстиції вжила всіх необхідних заходів, щоб забезпечити дотримання процесуальних гарантій судді та дотримання строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за порушення присяги.
Застосування трирічного строку давності притягнення до дисциплінарної відповідальності судді у вигляді звільнення за порушення присяги базується на положеннях законів України «Про Вищу раду юстиції», «Про судоустрій і статус суддів» та «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» і спрямоване на забезпечення всебічного та об’єктивного розгляду поведінки судді.
Розгляд дисциплінарної справи стосується поведінки судді і подій, що мали місце у недалекому минулому, тому право судді на захист було додержано, і суддя мав можливість ефективно будувати свій захист, використовуючи всі необхідні засоби і докази.
Відповідно до положень частини шостої статті 96 названого Закону рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, викладається у письмовій формі, підписується головуючим і членами цього органу, які брали участь у прийнятті рішення, і оголошується на засіданні.
Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.
Факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.
Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції» (частини перша–третя статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Положення щодо повноважень Вищої ради юстиції на внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад містяться у статті 131 Конституції України.
У статті 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції» вказано, що Вища рада юстиції приймає акти про внесення подання про звільнення суддів з посади.
Заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Бойка А.М., представника судді Демидовської А.І. – адвоката Арланова А.М., вивчивши матеріали дисциплінарної справи, копію матеріалів судового провадження № 760/1318/14-к, обговоривши їх на засіданні, Вища рада юстиції за результатами таємного голосування прийняла рішення внести подання до Верховної Ради України про звільнення Демидовської Алли Ігорівни з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді.
На підставі наведеного, керуючись статтями 126, 131 Конституції України, статтями 27, 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтями 95, 96, 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
вирішила:
внести подання до Верховної Ради України про звільнення Демидовської Алли Ігорівни з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді.
Рішення Вищої ради юстиції може бути оскаржене до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради юстиції:
В.Е. Беляневич
Н.О. Волковицька
П.М. Гречківський
М.Б. Гусак
В.К. Комков
А.О. Лесько
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
І.Ю. Мамонтова
А.М. Мірошниченко
О.В. Муравйов
В.А. Нежура
А.С. Олійник
Я.М. Романюк
