X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Рішення
Київ
17.11.2015
871/0/15-15
Про внесення подання Президентові України про звільнення судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Васильєвої О.О. з посади за порушення присяги

Вища рада юстиції, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 22 квітня 2015 року № 25/2-15 стосовно судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Васильєвої Олени Олександрівни,

 

в с т а н о в и л а:

 

Васильєва Олена Олександрівна Указом Президента України від 24 квітня 2012 року № 286/2012 призначена на посаду судді Червонозаводського районного суду міста Харкова. 29 травня 2012 року Васильєва О.О. склала присягу судді. Згідно з характеристикою, наданою головою вказаного суду Шелест І.М., суддя Васильєва О.О. характеризується позитивно.

До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) надійшли заява Сімонова М.Г. від 18 вересня 2014 року та заява заступника прокурора Харківської області Стратюка О.М. від 12 грудня 2014 року про проведення спеціальної перевірки судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Васильєвої О.О. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі – Закон).

У своїй заяві Сімонов М.Г. зазначив, що суддя Васильєва О.О. постановами від 20 лютого 2014 року на підставі статті 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП України) – за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов’язків – наклала адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які були учасниками масової акції протесту 19 лютого 2014 року. Автор заяви вважає вказані постанови завідомо неправосудними, у зв’язку із чим просив перевірити дії судді Васильєвої О.О. на підставі пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Заступник прокурора Харківської області Стратюк О.М. у заяві від 12 грудня 2014 року зазначив, що 19 лютого 2014 приблизно о 17 год. 00 хв. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не виконали вимогу працівників міліції про припинення блокування воріт Академії внутрішніх військ (АДРЕСА_1). 20 лютого 2014 року суддею Васильєвою О.О. винесено постанови про притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді адміністративного арешту на строк 15 діб кожного за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 185 КУпАП. У зв’язку з цим суддя підлягає перевірці на підставі пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Інших відомостей про порушення суддею Васильєвою О.О. норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанов про накладення адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заяви Сімонова М.Г. та заступника прокурора Харківської області Стратюка О.М. не містять.

Висновком ТСК від 22 квітня 2015 року № 25/2-15 визнано в діях судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Васильєвої О.О. наявність ознак порушення присяги та направлено висновок з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду та прийняття рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 30 липня 2015 року висновок ТСК з доданими до нього матеріалами за заявою Сімонова М.Г. від 18 вересня 2014 року та заступника прокурора Харківської області Стратюка О.М. від 12 грудня 2014 року стосовно судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Васильєвої О.О. передано члену Вищої ради юстиції для розгляду.

За результатами розгляду висновку ТСК від 22 квітня 2015 року Вища рада юстиції відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Васильєвої О.О. (ухвала від 10 вересня 2015 року).

06 жовтня 2015 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції рекомендувала висновок ТСК від 22 квітня 2015 року № 25/2-15 за заявами Сімонова М.Г. та заступника прокурора Харківської області Стратюка О.М. стосовно судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Васильєвої О.О. направити до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Розглянувши висновок ТСК від 22 квітня 2015 року № 25/2-15, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції, врахувавши пояснення судді Васильєвої О.О., Вища рада юстиції погоджується з висновком ТСК від 22 квітня 2015 року № 25/2-15 про наявність в діях судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Васильєвої О.О. ознак порушення присяги, виходячи з наступного.

19 лютого 2014 року лейтенантами міліції Червонозаводського районного відділу Харківського міського управління ГУ МВС України в Харківській області Зверєвим А.С. та Єрофеєвим В.В. складено протоколи про вчинення відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, передбачених статтею 185 КУпАП.

Згідно з вказаними протоколами 19 лютого 2014 року приблизно о 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підкорилися законним вимогам працівників міліції про припинення блокування виїзних воріт Академії внутрішніх військ МВС України та припинення порушення громадського порядку по АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 відмовився від надання пояснень та підписання протоколу. Факт такої відмови було засвідчено підписами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

ОСОБА_1 протокол було підписано.

У матеріалах справ містяться рапорти від 19 лютого 2014 року вказаних вище лейтенантів міліції Зверєва А.С. та Єрофеєва В.В., адресовані начальнику Червонозаводського районного відділу Харківського міського управління ГУ МВС України в Харківській області, згідно з якими під час охорони громадського порядку 19 лютого 2014 року приблизно о 17 год. 00 хв. біля будівлі Академії внутрішніх військ МВС України, розташованої за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скоїли злісну непокору працівнику міліції, а саме: в зухвалій формі відмовились від виконання настійливих, неодноразово повторених вимог працівника міліції, що свідчить про прояв явної неповаги до органів міліції, які охороняють громадський порядок. Також зазначено, що вказані дії супроводжувалися блокуванням виїзду з Академії внутрішніх військ МВС України.

20 лютого 2014 року до Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за вчинення правопорушень, передбачених статтею 185 КУпАП.

Цього ж дня суддею Червонозаводського районного суду м. Харкова Васильєвою О.О. вказані справи було розглянуто. Протоколи судових засідань під час розгляду справ не велись. Матеріали адміністративних справ та висновок ТСК не містять даних про розгляд цих справ суддею Васильєвою О.О. поза межами робочого часу чи в нічний період доби.

Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України», зазначив, що з огляду на його усталену прецедентну практику, в силу суворості санкції (адміністративний арешт на 7 діб) справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично мало кримінальний характер з усіма гарантіями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 6 вказаної Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або – за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника – одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення. Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами:

1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину;

2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані;

3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї;

4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію;

5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Згідно з пунктом третім частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» передбачено, що право на безоплатну вторинну правову допомогу мають особи, до яких застосовано адміністративне затримання. Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1363 від 28 грудня 2011 року «Про затвердження Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб» негайно після фактичного затримання особи уповноважена службова особа суб’єкта подання інформації, яка здійснила затримання, повідомляє за допомогою телефонного, факсимільного зв’язку, електронної пошти або через комплексну інформаційно-аналітичну систему забезпечення надання безоплатної правової допомоги відповідному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з урахуванням вимог частини п’ятої статті 5 Закону України «Про міліцію» та статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» такі відомості: прізвище, ім’я, по батькові та дата народження затриманої особи (якщо вони відомі); час та підстави затримання особи; точна адреса місця для конфіденційного побачення адвоката із затриманою особою; найменування суб’єкта подання інформації, його поштова адреса, номери телефону та адреса електронної пошти; прізвище, ім’я, по батькові та посада особи, що передала повідомлення. Службова особа суб’єкта подання інформації, відповідальна за перебування затриманих, зобов’язана перевірити дотримання вимог цього Порядку та у разі нездійснення повідомлення про затримання – здійснити його самостійно. Пункт 9 зазначеної Постанови передбачає, що відмова затриманої особи від адвоката, призначеного центром з надання допомоги, повинна бути здійснена такою особою в присутності цього адвоката у формі письмової заяви, копія якої надсилається адвокатом до центру з надання допомоги.

У матеріалах адміністративної справи відносно ОСОБА_1 є доручення Харківського обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 20 лютого 2014 року для здійснення представництва його інтересів як особи, до якої застосовано адміністративне затримання та/або адміністративний арешт, та складання документів процесуального характеру адвокатом ОСОБА_5 з долученим свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Разом з цим у матеріалах даної справи міститься заява ОСОБА_1 від 20 лютого 2014 року про відмову від послуг захисника.

Аналогічна заява від 20 лютого 2014 року також є у матеріалах адміністративної справи відносно ОСОБА_2, проте відомостей щодо надання останньому безоплатної правової допомоги відповідним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги матеріали не містять. Також немає даних щодо виконання пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України № 1363 від 28 грудня 2011 року «Про затвердження Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб».

Як вбачається з постанов судді Васильєвої О.О., судові засідання було проведено з участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину визнав та пояснив, що знаходився біля Кінного ринку, оскільки шукав роботу. Коли проходив повз Академію внутрішніх військ МВС України до нього підійшли працівники міліції, які були одягнуті у формений одяг. Однак він одразу почав тікати та висловлюватися нецензурною лайкою. Вказаний факт підтверджується його письмовою заявою від 20 лютого 2014 року.

ОСОБА_2 у судовому засіданні свою вину не визнав, пояснив, що був біля Кінного ринку, бо домовився з іншою особою про зустріч. До нього підійшли чоловіки у зелених жилетах і між ними почалася сварка. ОСОБА_2 дістав револьвер «Комбриг» (колібр – 9 мм), на носіння якого є дозвіл, та націлився на вказаних осіб. Потім почав тікати, при цьому здійснив 1 – 2 постріли, пізніше його затримали працівники міліції.

За результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення суддя Васильєва О.О. винесла постанови про визнання ОСОБА_1 (справа № 646/1516/14-п) та ОСОБА_2 (справа № 646/1514/14-п) винними у вчиненні правопорушень, передбачених статтею 185 КУпАП, і наклала на них стягнення у виді адміністративного арешту строком на 15 діб (строк арешту суддя постановила обчислювати з 17 год. 00 хв. 19 лютого 2014 року).

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпПА доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суддя Васильєва О.О. при винесенні постанов, посилалась на протоколи та рапорти працівників міліції, пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

ТСК у своєму висновку від 22 квітня 2015 року зазначила, що у матеріалах справ немає об’єктивних даних, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нормального функціонування установ, організацій, громадських об’єднань, праці й відпочинку громадян, неповагу до їх честі, людської гідності та громадської моралі чи непідкорення висунутим співробітниками міліції законним вимогам та розпорядженням, зокрема вимозі пред’явлення документів для встановлення особи. Крім того, протоколи про адміністративні правопорушення складені з порушенням пункту 3.9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 950 від 4 жовтня 2013 року (далі – Інструкція), зокрема, неповно викладено суть вчинених правопорушень – не вказано, вимоги яких саме працівників міліції не виконали ОСОБА_1 та ОСОБА_2, немає обґрунтування законності таких вимог, не зазначена адреса місця вчинення правопорушення.

Так, згідно з пунктом 3.9 Інструкції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення вказується місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення (суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол). Аналогічні вимоги також зазначені у статті 256 КУпАП.

З протоколів про адміністративне правопорушення убачається, що в них містяться дані про місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, вчиненого кожним з правопорушників окремо. Зокрема, зазначено, що 19 лютого 2014 року приблизно о 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 не підкорився законним вимогам працівників міліції про припинення блокування виїзних воріт Академії внутрішніх військ МВС України та припинення порушення громадського порядку по АДРЕСА_1. Аналогічний текст міститься у протоколі щодо ОСОБА_2.

Разом з тим не зазначено дані про особи працівників міліції та не вказано, які саме вимоги вони висували.

Відповідно до статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Усупереч наведеним приписам суддя Васильєва О.О. належним чином не встановила дані, які характеризують особи порушників, обставин, що пом'якшують чи обтяжують їх відповідальність та обрала адміністративне стягнення без урахування цих обставин.

Суддею Васильєвою О.О. з переліку стягнень, які передбачені статтею 24 КУпАП, до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було застосовано найсуворіше покарання у виді адміністративного арешту строком на 15 діб, яке, на її думку, є достатнім для виховання правопорушників та для запобігання вчинення ними нових правопорушень.

При цьому суддя не врахувала, що ОСОБА_1 свою вину визнав та розкаюється у вчиненому правопорушенні, що відповідно до статті 35 КУпАП є обставиною, що пом’якшує відповідальність.

22 лютого 2014 року до Червонозаводського районного суду міста Харкова надійшло клопотання прокурора міста Харкова Є.Поповича про звільнення від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».

Постановами судді Васильєвої О.О. від 22 лютого 2014 року вказане клопотання прокурора задоволено, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від відбування адміністративного арешту, а постановами від 06 березня 2014 року їх звільнено від адміністративної відповідальності та закрито провадження у справах щодо них.

Тобто фактично ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбували адміністративний арешт дві доби.

Вищою радою юстиції України також установлено, що заявник Сімонов М.Г. за зазначеною у його заяві до ТСК адресою не проживає, його особа ТСК не встановлена. На неодноразові виклики на засідання дисциплінарної секції не з’явився.

Згідно з частиною другою статті 2 Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно із статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до Тимчасової спеціальної комісії протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення та повинні містити відомості, зокрема, найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я, по батькові для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності).

У заяві Сімонова М.Г. зазначено, що останній проживає за адресою: АДРЕСА_2.

З відповіді ДМС Головного управленні Державної міграційної служби України в Харківській області від 02 жовтня 2015 року вбачається, що особа на ім’я ОСОБА_6 зареєстрованою чи знятою з реєстрації місця проживання на території Харківської області не значиться. За обліком Нововодолазького РС ГУДМС України в Харківській області серед осіб, зареєстрованих чи знятих з реєстрації місця проживання на території Нововодолазького району, документованих паспортами громадянина України, не значиться. Будинка АДРЕСА_2 не існує.

Таким чином, заява громадянина Сімонова М.Г. не відповідала вимогам частини другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», тому розгляду підлягала лише заява заступника прокурора Харківської області Стратюка О.М.

Проте, незважаючи на вказані порушення з боку ТСК, яка діяла не у межах та не у спосіб, передбачений Законом, Вища рада юстиції з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності і справедливості та згідно з вимогами частини другої статті 7 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» прийняла вказаний висновок ТСК для розгляду.

Повідомлення секретаріату Вищої ради юстиції, адресовані ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про проведення засідань дисциплінарної секції на 22 вересня та 06 жовтня 2015 року повернулися на адресу Вищої ради юстиції після закінчення терміну зберігання.

Відповідно до частини дванадцятої статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд дисциплінарної справи стосовно судді відбувається на засадах змагальності. На засіданні органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, заслуховуються повідомлення члена органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, який здійснював перевірку, про результати перевірки, пояснення судді, стосовно якого розглядається справа, та/або його представника, свідків, а також інших заінтересованих осіб.

У висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено: для того, щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим.

Дисциплінарною секцією не було встановлено, що адміністративне стягнення, застосоване щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, потягло для них тяжкі наслідки.

У своїх письмових поясненнях суддя Червонозаводського районного суду міста Харкова Васильєва О.О. зазначила, що вказані судові рішення прийняті нею відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до діючого законодавства.

Аналогічні пояснення були надані суддею Васильєвою О.О. на засіданні дисциплінарної секції Вищої ради юстиції 06 жовтня 2015 року.

Дисциплінарна секція Вищої ради юстиції на засіданні 06 жовтня 2015 року з огляду на вищевикладене дійшла висновку, що висновок ТСК від 22 квітня 2014 року № 25/2-15 за заявами Сімонова М.Г. від 18 вересня 2014 року та заступника прокурора Харківської області Стратюка О.М. від 12 грудня 2014 року щодо проведення спеціальної перевірки судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Васильєвої О.О. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» необхідно направити до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для проведення перевірки та вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Разом з цим на засіданні Вищої ради юстиції 05 листопада 2015 року під час розгляду дисциплінарної справи щодо судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Чудовського Д.О. було з’ясовано, що суддя Васильєва О.О. здійснювала розгляд адміністративних справ щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у нічний час доби.

Відповідно до інформації, наданої державним підприємством «Інформаційні судові системи» 17 листопада 2015 року, адміністративну справу № 646/1514/14-п відносно ОСОБА_2 зареєстровано у системі 20 лютого 2014 року о 01 год. 44 хв. співробітником суду ОСОБА_7, а автоматизований розподіл вказаної справи здійснено цього ж дня о 01 год. 45 хв. При цьому в автоматизованому розподілі вказаної справи брали участь такі судді: ОСОБА_8; ОСОБА_9; Прошутя Ірина Дмитрівна; Чудовський Денис Олегович; ОСОБА_10; Васильєва Олена Олександрівна; ОСОБА_11; ОСОБА_12. Для одноособового розгляду головуючим суддею по вказаній справі було обрано Васильєву О.О.

Адміністративну справу № 646/1516/14-п відносно ОСОБА_1 зареєстровано у системі 20 лютого 2014 року о 01 год. 57 хв. співробітником суду ОСОБА_7, а автоматизований розподіл вказаної справи здійснено цього ж дня о 01 год. 59 хв. При цьому в автоматизованому розподілі вказаної справи брали участь такі судді: ОСОБА_8; ОСОБА_9; Прошутя Ірина Дмитрівна; ОСОБА_13; ОСОБА_10; Васильєва Олена Олександрівна; ОСОБА_11; ОСОБА_12. Для одноособового розгляду головуючим суддею по вказаній справі було обрано Васильєву О.О.

Вказану інформацію суддя Васильєва О.О. підтвердила особисто на засіданні Вищої ради юстиції 17 листопада 2015 року. Також зазначила, що 20 лютого 2015 року її було викликано у нічний час на роботу керівництвом суду, а саме заступником голови – Шулікою Ю.В. На виконання даної вказівки вона прибула до суду у нічний час, де на робочих місцях уже перебували голова суду та заступник голови суду.

Згідно з частиною другою статті 177 КпАП України справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 42-2, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 106-1, 106-2, 162, 173, 173-1, 173-2, 178, 185, частиною першою статті 185-3, статтями 185-7, 185-10, 188-22, 203 – 206-1, розглядаються протягом доби, статтями 146, 160, 185-1, 212-7 – 212-20 – у триденний строк, статтями 46-1, 51, 166-9, 176 і 188-34 – у п'ятиденний строк, статтями 101-103 цього Кодексу – у семиденний строк.

З протоколів про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, передбачених статтею 185 КУпАП, убачається, що їх було затримано 19 лютого 2014 року приблизно о 17 год. 00 хв., тобто суддя Васильєва О.О. з цього часу мала добу на розгляд справ про адміністративні правопорушення щодо них.

Проте у порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку Червонозаводського районного суду міста Харкова, оприлюднених на офіційному веб-сайті цього суду, суддя Васильєва О.О. проводила судове засідання у нічний час доби.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» суди та судді у своїй діяльності не завжди керуються виключно Конституцією та законами України, піддаються протиправному впливу посадових осіб органів державної влади, суб’єктів політичної діяльності, допускають безкарне втручання у вирішення судових справ, що завдає істотної шкоди демократичному конституційному ладу, правам і свободам громадян, інтересам суспільства та держави. Не здійснюючи належного правового реагування на протиправні тиск та втручання, судді тим самим сприяють поширенню суспільно небезпечних посягань на правосуддя, не забезпечують в межах своїх повноважень дотримання принципів самостійності судів і незалежності суддів, конституційних засад судочинства.

Тобто суддя Васильєва О.О., не виконавши покладених на неї професійних обов’язків під час гострого соціального конфлікту в Україні в період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року, сприяла поширенню суспільно небезпечних посягань на правосуддя, не забезпечила в межах своїх повноважень дотримання принципів самостійності судів і незалежності суддів, конституційних засад судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час ухвалення постанов від 20 лютого 2014 року) суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Суддя присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади (стаття 55 вказаного Закону).

Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції на момент ухвалення постанов) порушенням суддею присяги визнавалося вчинення ним дій, в тому числі тих, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; порушення морально-етичних принципів поведінки судді.

Чинна редакція частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» передбачає, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

За змістом частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути внесено, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Отже, з внесенням змін до законодавства підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги в цій частині не змінилися.

Таким чином, Вища рада юстиції погоджується з висновком ТСК, що суддя Васильєва О.О. не забезпечила повного і всебічного дослідження всіх обставин у справах про адміністративні правопорушення, постановила необґрунтовані судові рішення, що не відповідає нормам Кодексу України про адміністративні правопорушення та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи вищезазначене, Вища рада юстиції вважає, що допущені суддею Васильєвою О.О. порушення закону порочать звання судді, викликають сумнів у її об’єктивності та неупередженості, сумлінності виконання нею своїх обов’язків та принижують авторитет судової влади.

Згідно з пунктом 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади у зв’язку з порушенням ним присяги судді.

З огляду на зазначене Вища ради юстиції погоджується з висновком ТСК від 22 квітня 2015 року про наявність в діях судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Васильєвої О.О. ознак порушення присяги та вважає їх достатніми для внесення подання Президентові України про звільнення даного судді з посади за порушення присяги.

Вища рада юстиції, враховуючи викладені вище обставини, керуючись статтями 27, 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,

 

в и р і ш и л а:

 

внести подання Президентові України про звільнення Васильєвої Олени Олександрівни з посади судді Червонозаводського районного суду м. Харкова за порушення присяги.

 

Рішення Вищої ради юстиції може бути оскаржене до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

 

 

Голова Вищої ради юстиції                              І.М. Бенедисюк

 

Члени Вищої ради юстиції:                              В.Е. Беляневич

                                                                              А.М. Бойко

                                                                              Н.О. Волковицька

                                                                              П.М. Гречківський

                                                                              М.Б. Гусак

                                                                              В.К. Комков

                                                                              Т.М. Малашенкова

                                                                              О.В. Маловацький

                                                                              І.Ю. Мамонтова

                                                                              А.М. Мірошниченко

                                                                              О.В. Муравйов

                                                                              В.А. Нежура

                                                                              А.С. Олійник

 

Примітки: 

ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ