Вища рада юстиції, розглянувши звернення Хмельницької міської ради від 27 травня 2014 року, скероване до Вищої ради юстиції колишнім Головою Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя Ківаловим С.В., та звернення народного депутата України VІІ скликання Сабія І.М. від 27 травня 2014 року, направлене до Вищої ради юстиції колишнім заступником Генерального прокурора України Гаврилюком М.І., а також висновок дисциплінарної секції Вищої ради юстиції від 10 листопада 2015 року,
встановила:
до Вищої ради юстиції 13 червня 2014 року надійшло звернення народного депутата України VII скликання Сабія І.М. від 27 травня 2014 року, скероване колишнім заступником Генерального прокурора України Гаврилюком М.І., а 9 липня 2014 року – звернення Хмельницької міської ради від 27 травня 2014 року, скероване колишнім Головою Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя Ківаловим С.В. щодо порушення суддею Вищого господарського суду України (далі – ВГСУ) Мирошниченком Станіславом Володимировичем норм процесуального законодавства під час вирішення питання про відкриття провадження у справі № 20/5025/2131/11.
Народний депутат України VII скликання Сабій І.М. у своєму зверненні зазначив, що колегією суддів ВГСУ у складі під головуванням судді Мирошниченка С.В. ухвалою суду від 25 червня 2012 року Хмельницькій міській раді повернуто касаційну скаргу з недотриманням вимог статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) та без наведення правового обґрунтування, тобто без посилань на норми чинного законодавства щодо недотримання заявником встановленого законодавчими актами України порядку сплати судового збору.
У прохальній частині заявник просив Вищу раду юстиції розглянути звернення Хмельницької міської ради та в межах компетенції надати можливість в законному порядку захистити права та інтереси територіальної громади.
Хмельницька міська рада у своєму зверненні зазначила, що вона неодноразово зверталася до ВГСУ із касаційною скаргою у справі № 20/5025/2131/11, проте при кожному її надходженні до суду питання про відкриття провадження у справі розглядалося різним складом суду, а головуючим у колегіях суддів по справі щоразу був суддя Мирошниченко С.В., та зауважила, що з ухвал, які виносились по даній справі з боку вказаного судді (щоразу про повернення касаційної скарги), вбачається його упереджене ставлення до осіб, що подавали касаційну скаргу. У зв’язку із наведеним просила дослідити викладені у її зверненні факти та розглянути питання щодо перебування судді Мирошниченка С.В. на посаді судді ВГСУ.
Із викладених обставин вбачається, що заявники просять Вищу раду юстиції притягнути до відповідальності суддю ВГСУ Мирошниченка С.В. та розглянути питання щодо перебування його на посаді судді у зв’язку із упередженістю та безпідставною відмовою у допуску до правосуддя, тобто здійснити перевірку зазначених у зверненнях обставин на предмет порушення Мирошниченком С.В. присяги судді чи дисциплінарного проступку.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п’ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, іншого суб’єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
Згідно зі статтею 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону № 192-VІІІ від 12 лютого 2015 року «Про забезпечення права на справедливий суд») дисциплінарне провадження щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України здійснює Вища рада юстиції.
Частиною другою статті 95 вказаного Закону встановлено, що перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарного провадження здійснюється членом органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів.
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 30 вересня 2015 року матеріали за вказаними зверненнями передані члену Вищої ради юстиції для перевірки даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
За результатами перевірки 5 листопада 2015 року членом Вищої ради юстиції складено висновок із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді ВГСУ Мирошниченка Станіслава Володимировича, зважаючи на наявність підстав для притягнення останнього до відповідальності за вчинення дій, що можуть містити ознаки дисциплінарного проступку чи порушення присяги судді.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції, врахувавши висновок дисциплінарної секції від 10 листопада 2015 року, Вища рада юстиції погоджується з висновком члена Вищої ради юстиції та вважає, що необхідно відкрити дисциплінарну справу стосовно судді ВГСУ Мирошниченка С.В. з огляду на таке.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15 березня 2012 року по справі № 20/5025/2131/11 у позові ТОВ «Речовий ринок «Торговий дім «Бартерсервіс» відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Речовий ринок «Торговий дім «Бартерсервіс» задоволено частково: визнано за ТОВ «Речовий ринок «Торговий дім «Бартерсервіс» право на оренду земельної ділянки площею 5 7036 кв. м за_відповідною_ адресою; визнано поновленим договір оренди земельних ділянок від 15 грудня 2005 року № 040574200119, укладений між Хмельницькою міською радою та ТОВ «Речовий ринок «Торговий дім «Бартерсервіс»; визнано недійсним рішення сорокової сесії Хмельницької міської ради від 3 листопада 2010 року № 38 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки міському комунальному підприємству – ринок «Ранковий»; визнано недійсним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 6 січня 2011 року № 4 про надання дозволу на організацію ринку з продажу непродовольчих товарів та об’єкта побуту – автостоянки для зберігання транспортних засобів за _ відповідною_ адресою міському комунальному підприємству – ринок «Ранковий»; визнано недійсним рішення дев’ятої сесії Хмельницької міської ради від 10 серпня 2011 року № 43 про розгляд питання щодо укладення договору оренди земельних ділянок за _ відповідною_ адресою з ТОВ «Речовий ринок Торговий дім «Бартерсервіс»; визнано недійсним рішення дев’ятої сесії Хмельницької міської ради від 10 серпня 2011 року № 44 про затвердження проекту землеустрою та передачу в постійне користування земельної ділянки за _ відповідною_ адресою.
Не погодившись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2012 року у справі № 20/5025/2131/11, Хмельницька міська рада та виконавчий комітет Хмельницької міської ради 4 травня 2012 року подали до ВГСУ касаційні скарги.
ВГСУ ухвалою від 25 червня 2012 року під головуванням судді Мирошниченка С.В. касаційну скаргу Хмельницької міської ради повернув у зв’язку з недотриманням вимог частини четвертої статті 111-3 ГПК України.
Ухвала від 25 червня 2012 року була мотивована тим, що на звороті платіжного доручення № 583 від 04 травня 2012 року відсутній напис: «Зараховано в дохід бюджету ___грн. (дата)», що, на думку суду, суперечило положенням пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15.
Аналогічна ухвала була постановлена щодо касаційної скарги виконавчого комітету Хмельницької міської ради під головуванням судді Мирошниченка С.В.
Частиною четвертою статті 111-3 ГПК України (в редакції від 15 січня 2012 року) було встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Статтею 10, а саме частиною другою прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» внесено зміни до статті 44 ГПК України, та викладено її в наступній редакції: «…розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом».
Однак ані Закон України «Про судовий збір», ані ГПК України не містили вимог щодо необхідності отримання відмітки про зарахування в дохід держави судового збору на день звернення Хмельницькою міською радою до ВГСУ з касаційною скаргою.
Крім того, на день звернення з касаційною скаргою Хмельницькою міською радою дійсно була чинною Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15, де в пункті 14 містилася вимога про необхідність отримання відмітки на платіжному дорученні «Зараховано в дохід бюджету __ грн. (дата)».
Поряд з тим в пункті 3 листа ВГСУ від 21 листопада 2011 року № 01-06/1625/2011 було звернуто увагу судів, що є чинною Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15. У вирішенні питань, пов'язаних зі сплатою та поверненням сум судового збору при розгляді справ господарськими судами, останніми мають враховуватися відповідні положення названої Інструкції саме в частині, що не суперечить Закону.
Пунктом 15 цього ж листа було встановлено, що до надання Пленумом Вищого господарського суду України роз’яснень з питань практики застосування господарськими судами розділу VI ГПК України (з огляду, зокрема, на відповідні зміни у названому Кодексі) господарськими судами може враховуватися викладене в роз’ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 04 березня 1998 року № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» в частині, що відповідає чинному законодавству.
У пункті 5 вказаного роз'яснення зазначено: «Згідно з пунктом 14 Інструкції у разі безготівкового перерахування державного мита з рахунку платника відповідальний виконавець установи банку зобов'язаний на лицевій чи зворотній стороні останнього примірника платіжного доручення, який видається платнику, зробити відповідний напис (помітку) про зарахування державного мита до державного бюджету. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском круглої печатки кредитної установи з зазначенням дати виконання платіжного доручення. Відсутність відповідних реквізитів не є підставою для повернення позовної заяви, апеляційної (касаційної) скарги або заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без розгляду, оскільки платіжне доручення вважається достатнім доказом сплати державного мита, якщо воно не повернуте Державним казначейством України».
Крім того, слід звернути увагу на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку додатків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» визначено, що контроль за справлянням платежів за кодом класифікації доходів бюджету 22030000 «Судовий збір» здійснюється Верховним судом України, Державною судовою адміністрацією України, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищим господарським судом України та Вищим адміністративним судом України.
Хмельницька міська рада листом від 2 серпня 2012 року звернулася до Управління державного казначейства у Печерському районі міста Києва з проханням на виконання ухвали Вищого господарського суду України від 25 червня 2012 року по справі № 20/5025/2131/11 надати довідку про зарахування до бюджету судового збору за подання Хмельницькою міською радою та виконавчим комітетом Хмельницької міської ради касаційних скарг або проставити відповідні відмітки на платіжних дорученнях № 582 та № 583.
На вказаний лист Головне управління державної казначейської служби України у місті Києві 17 серпня 2012 року надало відповідь за № 06-09/4360-10905, у якій було зазначено, що контроль за справлянням платежів до бюджету здійснюється органами, що повинні забезпечувати їх надходження. Тобто саме ВГСУ здійснював контроль за надходженням судового збору до державного бюджету.
В подальшому у зв’язку з виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про судовий збір», листом ВГСУ від 17 вересня 2012 року № 01-06/1260/2012 «Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору» було звернуто увагу судів, що чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору, та за наявності сумнівів у здійсненні сплати суми судового збору до Державного бюджету України і зарахування його до спеціального фонду цього бюджету господарський суд вправі витребувати у платника відповідне підтвердження (довідку) органу Державної казначейської служби України, якому судовий збір перераховано, про що зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі або прийняття скарги (заяви) до провадження.
На запит члена Вищої ради юстиції від 22 жовтня 2015 року № 6919/0/9-15 Хмельницькою міською радою були надані копії платіжних доручень № 583 та № 582 від 04 травня 2012 року, на звороті яких наявні написи кредитної установи такого змісту: «Зараховано в дохід бюджету 751 грн 10 коп.», «дата – 04.05.2012», а також містяться від руки написані назви відповідних посад і підписи — начальник управляння та головний бухгалтер – і відбиток печатки, скріплений підписами посадових осіб, і відбиток печатки з написом «Державна казначейська служба України в Хмельницькій області».
В подальшому Хмельницька міська рада неодноразово зверталася до ВГСУ із касаційною скаргою у справі № 20/5025/2131/11, за наслідками перевірки якої щодо прийняття до розгляду колегіями суддів у різному складі суддів та щоразу під головуванням судді Мирошниченка С.В. приймалося рішення про повернення касаційної скарги скаржнику, зокрема, ухвалами від 16 серпня 2012 року, 6 листопада 2012 року, 21 лютого 2013 року та 22 квітня 2014 року.
Вказані ухвали ВГСУ були мотивовані тим, що Хмельницька міська рада пропустила строки подачі касаційної скарги.
Разом з тим Хмельницька міська рада, звертаючись до суду вдруге та у наступні рази, посилалася на те, що первинно подана касаційна скарга з усіма документами, визначеними статтею 111 ГПК України, була подана в строк, визначений статтею 110 ГПК України.
Перевіркою було встановлено, що суддею ВГСУ Мирошниченком С.В. під час постановлення ухвали від 25 червня 2012 року по справі № 20/5025/2131/22 не було дотримано порядку, встановленого статтею 111-3 ГПК України.
З огляду на зазначене Вища рада юстиції погоджується з висновком члена Вищої ради юстиції про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ВГСУ Мирошниченка С.В.
На підставі викладеного та керуючись статтею 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», Вища рада юстиції
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Вищого господарського суду України Мирошниченка Станіслава Володимировича.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
