Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маловацького О.В., членів: Гусака М.Б., Комкова В.К., Шапрана В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лесько А.О., за результатами перевірки скарги Мазур Яни Анатоліївни стосовно судді Вищого господарського суду України Білошкап Олени Володимирівни,
встановила:
до Вищої ради юстиції 17 березня 2014 року надійшла скарга Мазур Я.А. від 5 березня 2014 року щодо неправомірних дій суддів Вищого господарського суду України (далі – ВГСУ) Палій В.М., Кузьменка М.В., Білошкап О.В. та 14 квітня, 17 грудня 2014 року надійшли тотожні за змістом скарги Мазура А.В. від 1 квітня та 15 грудня 2014 року щодо неправомірних дій суддів ВГСУ Палій В.М., Васищака І.М., Овечкіна В.Е.
Автори скарг посилаються на те, що суддями ВГСУ Палій В.М., Кузьменком М.В., Білошкап О.В., Васищаком І.М., Овечкіним В.Е порушено норми процесуального права при розгляді їх касаційних скарг на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2013 року у справі № 5016/313/2012(13/29) за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Ринок-Торг-Сервіс» про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства та статуту товариства. Зокрема зазначали, що відмовляючи у прийнятті їх касаційних скарг, судді таким чином відмовили їм у доступі до правосуддя.
У зв’язку з викладеним автори скарг просили притягнути суддів ВГСУ Палій В.М., Кузьменка М.В., Білошкап О.В., Васищака І.М., Овечкіна В.Е. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 25 вересня 2015 року скарги Мазур Я.А., Мазура А.В. передано для розгляду члену Вищої ради юстиції Лесько А.О.
За результатами розгляду скарги Мазур Я.А. член Вищої ради юстиції Лесько А.О. запропонувала відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВГСУ Білошкап О.В., а скаргу Мазур Я.А. стосовно суддів ВГСУ Кузьменка М.В. та Палій В.М. залишити без розгляду (висновок від 16 грудня 2015 року).
За результатами розгляду скарг Мазура А.В. член Вищої ради юстиції Лесько А.О. запропонувала відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів ВГСУ Васищака І.М., Овечкіна В.Е., а скарги Мазура А.В. стосовно судді ВГСУ Палій В.М. залишити без розгляду (висновок від 16 грудня 2015 року).
Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 5 жовтня 2017 року скарги Мазур Я.А., Мазура А.В. у частині стосовно суддів ВГСУ Палій В.М., Кузьменка М.В., Васищака І.М., Овечкіна В.Е. залишено без розгляду та повернуто скаржникам.
За результатами перевірки скарги Мазур Я.А. стосовно дій судді ВГСУ Білошкап О.В., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Лесько А.О., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВГСУ Білошкап О.В. з огляду на таке.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28 травня 2012 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Ринок-Торг-Сервіс» про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства та статуту товариства задоволено частково. Визнано недійсними рішення загальних зборів ТОВ «Ринок-Торг-Сервіс» оформлені протоколами № 24 від 29 квітня 2011 року та № 25 від 3 червня 2011 року. Визнано недійсними установчі документи ТОВ «Ринок-Торг-Сервіс», статут, у редакціях, затверджених рішеннями загальних зборів товариства, оформленими протоколами № 24 від 29 квітня 2011 року та № 25 від 3 червня 2011 року і зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської міської ради за № 15221050008010089 від 4 травня 2011 року та № 15221050060100 від 16 вересня 2011 року. Визнано недійсними положення підпункту 10.15 пункту 10 статуту ТОВ «Ринок-Торг-Сервіс», у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства, оформленим протоколом від 11 квітня 2011 року, і зареєстрованим державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської міської ради за № 15221050004010089 від 27 квітня 2011 року щодо строку повідомлення учасників товариства про проведення загальних зборів товариства, а саме: «не менше як за 10 днів до скликання загальних зборів». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та частково скасовано рішення суду першої інстанції від 28 травня 2012 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «Ринок-Торг-Сервіс» оформленими протоколами № 23 від 11 квітня 2011 року, № 24 від 29 квітня 2011 року та № 25 від 3 червня 2011 року. Визнано недійсними установчі документи ТОВ «Ринок-Торг-Сервіс» у редакціях, затверджених рішеннями загальних зборів даного товариства оформленими протоколами № 23 від 11 квітня 2011 року, № 24 від 29 квітня 2011 року та № 25 від 3 червня 2011 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі. Доручено господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.
До ВГСУ 17 вересня 2013 року надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2013 року.
Відповідно до положень статті 107 Господарського процесуального кодексу (далі – ГПК) України, у редакції чинній на момент звернення із касаційною скаргою, сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
Тобто, в касаційному порядку мають право оскаржити судове рішення особи, яких не було залучено до участі у справі у разі, якщо судом прийнято рішення чи постанову, що стосується їхніх прав та обов’язків, а останніх не було залучено до участі у справі.
Відповідно до пункту 6-3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 господарського процесуального кодексу України» від 24 жовтня 2011 року № 11 у розгляді касаційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи господарським судом нижчої інстанції і яка вважала, що таким господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, касаційна інстанція, прийнявши касаційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягає поверненню з передбачених ГПК підстав), повинна з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи судовими рішення місцевого та апеляційного господарських судів не порушено та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі попередніми судовими інстанціями не вирішувалися, то суд касаційної інстанції своєю ухвалою припиняє касаційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт касаційного оскарження.
Таким чином, суд при прийнятті касаційної скарги такої особи не може завчасно вирішувати питання про обґрунтованість скарги, а має лише пересвідчитись у прийнятності такої скарги, зокрема, й щодо її форми та змісту.
Проте, колегією суддів ВГСУ, у складі: Кузьменка М.В., Білошкап О.В. та Палій В.М., всупереч зазначеним нормам закону було постановлено ухвалу від 23 вересня 2013 року, якою ОСОБА_2 відмовлено у прийнятті касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2013 року.
У письмових поясненнях, які надійшли до Вищої ради юстиції 24 листопада 2015 року, судді ВГСУ Кузьменко М.В., Білошкап О.В. та Палій В.М. зазначили, що при розгляді касаційної скарги вони діяли відповідно до вимог процесуального законодавства України (чинного на момент подання касаційної скарги) та в межах наданих їм повноважень.
З урахуванням викладеного за результатами попередньої перевірки встановлено, що під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 суддя Білошкап О.В., яка мала тривалий стаж роботи на посаді судді, допустила грубе порушення норм процесуального права, не забезпечила всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, удалася до спрощеного підходу до розгляду справи. Така поведінка судді при виконанні професійних обов’язків викликає обґрунтовані сумніви в здатності її виконувати свої функції, порочить звання судді та завдає шкоди авторитету судової влади.
Вчинення суддею дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції, що діяла на момент постановлення ухвали від 23 вересня 2013 року) визнавалось порушенням присяги та могло бути підставою згідно з пунктом 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України та частиною другою статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для звільнення судді з посади.
З набранням чинності 30 вересня 2016 року законів України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року (далі – Закон № 1402-VIII) та «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) стаття 126 Конституції України, яка визначає перелік підстав для звільнення судді, викладена у новій редакції.
Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України встановлено, що підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
За змістом статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, допущення іншого грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
З огляду на викладене дії, які раніше охоплювалися поняттям «порушення суддею присяги», згідно з чинним законодавством мають ознаки складу істотного дисциплінарного проступку.
За таких обставин Дисциплінарна палата дійшла висновку, що допущені суддею ВГСУ Білошкап О.В. порушення норм процесуального права, які призвели до порушення прав людини і основоположних свобод, є грубими та такими, що підривають суспільну довіру до суду, в зв’язку з чим відповідно до частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VIII можуть кваліфікуються як істотний дисциплінарний проступок, що є несумісним із статусом судді.
Згідно з пунктом 32 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя застосовують дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
Частиною восьмою статті 109 Закону № 1402-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі: вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді.
Законодавством, чинним на момент вчинення суддею Білошкап О.В. вказаних вище дій, не було встановлено граничних строків для вирішення Вищою радою юстиції питання про звільнення судді з посади у зв’язку із порушенням присяги судді.
Частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII встановлено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
З огляду на зазначене, під час вирішення питання щодо спливу строку для притягнення судді ВГСУ Білошкап О.В. до відповідальності за дії, вчинені під час постановлення ухвали від 23 вересня 2013 року, відповідно до статті 58 Конституції України застосуванню підлягає строк, передбачений частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII.
На момент вирішення питання про притягнення судді Білошкап О.В. до дисциплінарної відповідальності такий строк сплинув, оскільки згідно з інформацією, наданою головою ліквідаційної комісії ВГСУ ОСОБА_3 від 30 січня 2018 року про перебування судді Білошкап О.В. у відпустках, а також про випадки її тимчасової непрацездатності, у період з 23 вересня 2013 року по січень 2018 року суддя Білошкап О.В. 265 календарних дні перебувала у відпустках, а також 93 дні на лікарняному.
Таким чином встановлений Законом № 1402-VIII трирічний строк для притягнення судді ВГСУ Білошкап О.В. до дисциплінарної відповідальності закінчився.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо закінчився встановлений законом строк для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
На підставі викладеного Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВГСУ Білошкап О.В.
Враховуючи викладені вище обставини, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого господарського суду України Білошкап Олени Володимирівни.
Ухвала про відмову у відкритті дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя О.В. Маловацький
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
В.К. Комков
В.В. Шапран
