Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Мірошниченка А.М., Овсієнка А.А., Худика М.П., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківського П.М. та додані до нього матеріали попередньої перевірки дисциплінарної скарги адвоката Бойкової Ірини Анатоліївни стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Романець Лоліти Анатоліївни,
встановила:
до Вищої ради юстиції 14 квітня 2016 року надійшла скарга захисника засудженого Петухова В.С.– адвоката Бойкової І.А. на дії судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Романець Л.А.
У скарзі Бойкова І.А. зазначила, що постановлена суддею Романець Л.А. ухвала від 18 січня 2016 року у справі № 5-1587зп10 про залишення без руху заяви Петухова В.С. про перегляд ухвали Верховного Суду України від 24 травня 2005 року за нововиявленими обставинами та надання 15-денного строку для усунення недоліків заяви суперечить процесуальному законодавству, судовій практиці та не відповідає вимогам законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення відповідно до статті 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).
Вважає, що, постановивши ухвали від 18 січня та 26 лютого 2016 року про залишення без руху та повернення заяви Петухова В.С. про перегляд ухвали Верховного Суду України від 24 травня 2005 року за нововиявленими обставинами, суддя відмовила у доступі до правосуддя з підстав, не передбачених законом; порушила присягу та не виконала обов’язків судді, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів»; порушила вимоги КПК України; здійснила процесуальні дії, не передбачені законом, метою яких було перешкоджання здійсненню перегляду ухвали Верховного Суду України від 24 травня 2005 року за нововиявленими обставинами.
Вважає, що рішення, ухвалені стосовно Петухова В.С., потребують перегляду за нововиявленними обставинами. Просить відкрити дисциплінарне провадження стосовно судді Романець Л.А. та ініціювати її звільнення.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції скаргу передано члену Вищої ради юстиції Гречківському П.М.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)». Відповідно до внесених змін в Україні діє Вища рада правосуддя (стаття 131 Конституції України).
5 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про Вищу раду правосуддя».
12 січня 2017 року Вищою радою юстиції прийнято рішення про реорганізацію Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя, набуття членами Вищої ради юстиції статусу членів Вищої ради правосуддя та здійснення повноважень членів Вищої ради правосуддя.
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Як передбачено пунктом 21 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», заяви та скарги, передані на розгляд члену Вищої ради юстиції за результатами автоматизованого розподілу до створення дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя, залишаються в такого члена та можуть бути розглянуті дисциплінарним органом, до якого входить такий член, у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківським П.М. проведено попередню перевірку скарги Бойкової І.А. стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Романець Л.А., за результатами якої складено висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.
Дослідивши висновок члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківського П.М. та додані до нього матеріали попередньої перевірки, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаної судді слід відмовити з огляду на таке.
Романець Лоліту Анатоліївну Постановою Верховної Ради України від 19 травня 2011 року № 3399-VI обрано суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ безстроково.
Вироком апеляційного суду міста Києва від 3 грудня 2004 року Петухова В.С. визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 15, частиною четвертою статті 187 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (в редакції 2001 року) частиною другою статті 17, частиною третьою статті 142, частиною другою статті 17, частиною третьою статті 215-3, частиною другою статті 17, пунктами «а», «г», «ж», «з», «і» статті 93, статтею 190-1, частиною другою статті 17, пунктами «г», «з» статті 93, пунктами «а», «в», «ж», «з», «і» статті 93, частиною другою статті 145, частиною першою статті 263 КК України (в редакції 2001 року), статтею 69 КК України (в редакції 1960 року), і призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 травня 2005 року скасовано вирок апеляційного суду міста Києва від 3 грудня 2004 року в частині засудження Петухова В.С. за статтею 69 КК України (в редакції 1960 року), справу в цій частині закрито. Ухвалено вважати засудженим Петухова В.С. на підставі статті 42 КК України (в редакції 1960 року) за сукупністю злочинів, передбачених частиною першою статті 15, частиною четвертою статті 187 КК України (в редакції 2001 року), частиною другою статті 17, частиною третьою статті 142, частиною другою статті 17, частиною третьою статті 215-3, частиною другою статті 17, пунктами «а», «г», «ж», «з», «і» статті 93, статті 190-1, частиною другою статті 17, пунктами «г», «з» статті 93, пунктами «а», «в», «ж», «з», «і» статті 93, частиною третьою статті 215-3, частиною третьою статті 142, частиною другою статті 145 КК України (в редакції 1960 року), частиною першою статті 263 КК України (в редакції 2001 року), і призначив йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю.
30 травня 2007 року Верховний Суд України відмовив у задоволенні заяви Петухова В.С. про перегляд рішень у його справі в порядку виключного провадження.
Європейським судом з прав людини (рішення у справі «Петухов проти України» від 21 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 21 січня 2011 року) встановлено, що у цій справі мали місце порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) у зв’язку з відсутністю адекватної медичної допомоги під час тримання під вартою; порушення пунктів 1, 3 статті 5 Конвенції у зв’язку з порушенням права на свободу та особисту недоторканність та тривалість провадження, порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з відсутністю ефективних засобів юридичного захисту щодо оскаржуваної відсутності належної медичної допомоги.
4 січня 2016 року до Верховного Суду України надійшла заява Петухова В.С. про перегляд ухвали Верховного Суду України від 24 травня 2005 року за нововиявленими обставинами. Заявник просив скасувати вказану ухвалу та направити кримінальну справу на новий розгляд до апеляційного суду міста Києва.
Листом Верховного Суду України від 5 січня 2016 року заяву Петухова В.С. надіслано за належністю до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, оскільки відповідно до вимог частини першої статті 463 КПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (суддя Романець Л.А.) від 18 січня 2016 року заяву Петухова В.С. про перегляд ухвали Верховного Суду України від 24 травня 2005 року за нововиявленими обставинами залишено без руху, надано 15-денний строк для усунення недоліків заяви з дня отримання копії ухвали.
Зокрема, суддя Романець Л.А. у мотивувальній частині вказаної ухвали зазначила, що заявник не навів належного обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, з огляду на положення статей 459, 462 КПК України.
15 лютого 2016 року Петухов В.С. подав уточнену заяву про перегляд за нововиявленими обставинами вказаного рішення.
26 лютого 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (суддя Романець Л.А.) заяву Петухова В.С. про перегляд ухвали Верховного Суду України від 24 травня 2005 року за нововиявленими обставинами разом з усіма доданими до неї матеріалами повернуто у зв’язку з тим, що заявником не усунуто недоліків, визначених в ухвалі від 18 січня 2016 року.
Обґрунтовуючи скаргу, адвокат Бойкова І.А. зазначила, що вказані ухвали суду постановлені з порушенням Конституції України, Конвенції, КПК України. Згідно зі статтею 464 КПК України суддя перевіряє відповідність заяви вимогам статті 462 КПК України, не надаючи правової оцінки нововиявленим обставинам. Вважає, що суддя дійшла хибного висновку про те, що заявник не навів належного обґрунтування з посиланням на обставини, які підтверджують наявність нововиявлених обставин з огляду на положення статей 459, 462 КПК України.
Петухов В.С. посилався як на нововиявлені обставини, які не були йому відомі на час розгляду кримінальної справи, так і на факт неприйняття суддями Верховного Суду України (Федоришиним П.П., Паневіним В.О.,Стрекаловим Є.Ф.) присяги судді, а також участь судді Паневіна В.О. під час досудового слідства у кримінальній справі № 58-1539 у розгляді клопотання прокуратури у порядку виключного провадження про вирішення питання щодо тримання Петухова В.С. під вартою.
При цьому до скарги додано відповідь начальника управління забезпечення діяльності судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Ващенко О.В. на запит адвоката Бойкової І.А., у якій зазначено, що у зв’язку із спливом значного періоду часу, зміною системи документообігу суду неможливо надати інформацію щодо розгляду клопотання прокуратури міста Києва про перегляд у порядку виключного провадження ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 травня 2005 року, постановленої у кримінальній справі стосовно Петухова В.С., та іншу інформацію.
Щодо тверджень скаржника про порушення суддею Романець Л.А. норм процесуального законодавства під час постановлення вказаних ухвал слід зазначити таке.
Підстави для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами визначені статтею 459 КПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвал від 18 січня та 26 лютого 2016 року).
Відповідно до частини першої вказаної статті судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Згідно із частиною другою цієї статті нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом; 5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Відповідно до частини третьої зазначеної статті обставини, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої цієї статті, повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, а в разі неможливості ухвалення вироку – підтверджені матеріалами розслідування.
Вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначені статтею 462 КПК України (у відповідній редакції).
Згідно з пунктами 4, 5 частини другої вказаної статті у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються: обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.
Частиною другою статті 464 КПК України передбачено, що після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам статті 462 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами.
До заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими статтею 462 цього Кодексу, застосовуються правила частини третьої статті 429 цього Кодексу.
За нормами статті 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п’ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Якщо особа усунула недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
Залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.
Повертаючи Петухову В.С. заяву про перегляд рішення Верховного Суду України від 24 травня 2005 року за нововиявленими обставинами, суд зазначив, що в заяві фактично не наведено жодних доводів на підтвердження існування нововиявлених обставин, вичерпний перелік яких визначено у частині другій статті 459 КПК України, які є підставами для здійснення кримінального провадження відповідно до глави 34 КПК України, та могли вплинути на розгляд справи чи на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду. Відомостей, що доводять неправильність вироку чи ухвали, що підлягають перегляду, у заяві Петухова В.С. не вказано.
Отже, твердження скаржника про невідповідність постановлених суддею Романець Л.А. ухвал вимогам щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення відповідно до статті 370 КПК України, а також вчинення суддею процесуальних дії, не передбачених законом, метою яких було перешкоджання здійсненню перегляду рішення щодо Петухова В.С., не відповідають дійсності та не знайшли підтвердження під час перевірки.
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Романець Л.А. діяла у межах повноважень та у спосіб, які передбачені законом.
Зі змісту скарги вбачається, що вона стосується переоцінки мотивів, якими керувалась суддя під час прийняття ухвал, та містить власне тлумачення законодавства автором скарги.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 25 Київських рекомендацій щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Центральній Азії (від 23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Вища рада правосуддя згідно зі статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не є органом правосуддя та не має повноважень оцінювати докази у справі, надавати правову оцінку судовим рішенням.
З урахуванням викладених обставин Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя у діях судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Романець Л.А. не встановлено ознак дисциплінарного проступку, який може бути підставою дисциплінарної відповідальності, а наведені у скарзі доводи ґрунтуються на власній оцінці її автором обставин справи та зводяться до незгоди з ухвалами вказаної судді від 18 січня та 26 лютого 2016 року.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Романець Лоліти Анатоліївни за скаргою адвоката Бойкової Ірини Анатоліївни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.М. Мірошниченко
А.А. Овсієнко
М.П. Худик
