Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Мірошниченка А.М., Овсієнка А.А., Худика М.П., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківського П.М. та додані до нього матеріали попередньої перевірки дисциплінарної скарги адвоката Троянди Олени Володимирівни в інтересах Познякова Олександра Олександровича стосовно суддів апеляційного суду Херсонської області Калініченка Ігоря Степановича, Гемми Юрія Миколайовича, Сажинова Владислава Володимировича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 10 травня 2017 року (вх. № Т-607/1/7-17) надійшла скарга адвоката Троянди О.В. від 4 травня 2017 року щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційного суду Херсонської області Калініченка І.С., Гемми Ю.М., Сажинова В.В.
У скарзі Троянда О.В. зазначила, що вказаними суддями апеляційного суду Херсонської області допущені порушення норм законодавства під час розгляду кримінальної справи № 647/2066/15-к за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Зокрема, у скарзі зазначено, що ухвалою апеляційного суду Херсонської області (судді Калініченко І.С., Гемма Ю.М., Сажинова В.В.) від 13 березня 2017 року вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 30 вересня 2016 року скасовано та безпідставно, на думку автора, призначено новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
На думку автора скарги, судді допустили умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію потерпілим ОСОБА_2 наданих йому прав, порушили засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи у наданні потерпілим суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, допустили умисне порушення прав людини і основоположних свобод.
На підставі автоматизованого розподілу вказане звернення передано члену Вищої ради правосуддя Гречківському П.М. для проведення перевірки.
Частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 23 травня 2017 року № 1211/0/15-17 Сажинов Владислав Володимирович звільнений з посади судді апеляційного суду Херсонської області у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Ухвалою члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківського П.М. від 9 листопада 2017 року № 4677/0/18-17 дисциплінарну скаргу адвоката Троянди О.В. в інтересах Познякова О.О. в частині стосовно судді апеляційного суду Херсонської області Сажинова В.В. залишено без розгляду.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківський П.М. склав висновок із пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів апеляційного суду Херсонської області Калініченка І.С., Гемми Ю.М.
Дослідивши висновок члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківського П.М. та додані до нього матеріали попередньої перевірки, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаних суддів слід відмовити з огляду на таке.
Вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 30 вересня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК України, та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням на підставі статті 54 КК України спеціального звання – майор міліції, з позбавленням на підставі статті 55 КК України права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах, пов’язані з виконанням владних та організаційно-розпорядчих функцій, строком на 3 роки та залишено без змін запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою з 16 червня 2016 року.
Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 13 березня 2017 року (судді Калініченко І.С., Сажинов В.В., Гемма Ю.М.) вказаний вирок від 30 вересня 2016 року та ухвалу Бериславського районного суду Херсонської області від 16 червня 2016 року (про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу із застави у розмірі 70000 гривень на тримання під вартою) скасовано та призначено у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання. Запобіжний захід у виді тримання під вартою скасовано та обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Відповідно до вимог статті 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 КПК України.
Згідно з вимогами статті 7 КПК України забезпечення права на захист є однією із загальних засад кримінального провадження.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки не забезпечив обвинуваченому право на захист, гарантоване йому вимогами кримінального процесуального законодавства, Конституцією України та Європейською Конвенцією, яке поновити в суді апеляційної інстанції неможливо.
Вказане порушення в силу пункту 4 частини другої статті 412 КПК України перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення та є безумовною підставою для скасування вироку і призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції відповідно до пункту 1 частини першої статті 415 КПК України.
Крім того, при судовому розгляді належним чином не виконано вимог статті 75 КПК України щодо відводу судді, а тому відповідно до пункту 2 частини другої статті 412 КПК України вирок підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів також звернула увагу, що відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Тобто відповідно до цієї норми статті Закону в обвинувальному акті повинні бути зазначені фактичні обставини справи з вказівкою на час, місце, спосіб та інші обставини справи та вказівкою на форму вини, мотив і мету кримінального правопорушення.
Зауважено, що в обвинувальному акті не зазначено, чи дії винної службової особи, а саме ОСОБА_1, були зумовлені його службовим становищем та чи пов’язані із службовими повноваженнями стосовно потерпілого. За відсутності такого зв’язку дії винного підлягають кваліфікації за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти життя та здоров’я особи, власності, громадського порядку та моральності тощо.
Також в обвинувальному акті не зазначено ціль, яку переслідував ОСОБА_1, скоюючи інкриміноване йому кримінальне правопорушення, тобто не розкрито суб’єктивну сторону злочину, а саме чи було його метою спричинення потерпілому істотної шкоди.
Крім того, на думку колегії суддів, доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника в частині зміни міри запобіжного заходу заслуговували на увагу, оскільки запобіжний захід у виді тримання під вартою обрано обвинуваченому в ході судового слідства, а вирок суду, за яким він утримується під вартою, підлягає скасуванню в повному обсязі у зв’язку з істотним порушенням норм процесуального законодавства.
При цьому в ухвалі апеляційного суду Херсонської області зазначено, що в порядку частини другої статті 415 КПК України колегія суддів не вирішує питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, застосування Закону про кримінальну відповідальність та покарання, оскільки ці питання належить вирішити при новому розгляді справи судом першої інстанції, під час якого необхідно дотриматися вимог статей 93, 94 КПК України, всебічно, повно дослідити всі зібрані у справі докази, в тому числі перевірити доводи потерпілого, захисників та обвинуваченого щодо інкримінованого йому злочину та обставин його скоєння, а також дати зібраним доказам юридичну оцінку з точки зору законності, належності, достатності та допустимості і прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове рішення ухвалено незаконним складом суду та якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов’язковою.
Пунктом 1 частини першої статті 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2–7 частини другої статті 412 цього Кодексу.
У подальшому рішенням апеляційного суду Херсонської області від 31 березня 2017 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 було передано на розгляд Горностаївського районного суду Херсонської області.
Ухвалою Горностаївського районного суду Херсонської області від 27 червня 2017 року, залишеною без змін апеляційною інстанцією, обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 повернуто прокурору та відмовлено у задоволенні клопотань представника потерпілого та прокурора про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1
З огляду на викладене за результатами попередньої перевірки у діях суддів апеляційного суду Херсонської області Калініченка І.С., Гемми Ю.М. не вбачається ознак дисциплінарного проступку, а доводи скарги Троянди О.В. фактично зводяться до незгоди з ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 13 березня 2017 року у кримінальній справі № 647/2066/15-к за обвинуваченням ОСОБА_1
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).
Вища рада правосуддя діє у межах повноважень, визначених у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Таким чином, за результатами перевірки відомості, викладені у скарзі Троянди О.В., про допущені суддями апеляційного суду Херсонської області Калініченком І.С., Геммою Ю.М. порушення не знайшли свого підтвердження, а наведені у зверненні доводи зводяться до незгоди з ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 13 березня 2017 року у згаданій справі.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів апеляційного суду Херсонської області Калініченка Ігоря Степановича, Гемми Юрія Миколайовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.М. Мірошниченко
А.А. Овсієнко
М.П. Худик
