Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Овсієнка А.А., Худика М.П., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М. за результатами попередньої перевірки скарг Корчаки Вадима Миколайовича, Бердника Віталія Вікторовича на дії судді Придніпровського районного суду міста Черкас Колоди Лариси Дмитрівни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 16 серпня 2017 року (вх. № К-5095/0/7-17) надійшла скарга Корчаки В.М. на дії судді Придніпровського районного суду міста Черкас Колоди Л.Д. під час здійснення правосуддя у справі № 711/5885/17.
Заявник посилається на істотне порушення суддею Колодою Л.Д. норм процесуального права під час здійснення правосуддя у справі № 711/5885/17, що призвело до порушення його прав як позивача в адміністративному провадженні та позбавило його можливості захищати себе в суді.
Крім того, до Вищої ради правосуддя 25 вересня 2017 року (вх. № К-5095/1/7-17) надійшла скарга Бердника В.В. на дії судді Придніпровського районного суду міста Черкас Колоди Л.Д. під час здійснення правосуддя у справі № 711/5885/17.
Заявник посилається на істотне порушення суддею Колодою Л.Д. норм процесуального права під час здійснення правосуддя у справі № 711/5885/17, що призвело до порушення його прав як позивача в адміністративному провадженні та позбавило його можливості захищати себе в суді.
Враховуючи викладене у скаргах, заявники просять Вищу раду правосуддя притягнути суддю Придніпровського районного суду міста Черкас Колоду Л.Д. до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з протоколами автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2017 року та 26 вересня 2017 року вказані скарги було об’єднано в одне провадження та передано члену Вищої ради правосуддя Мірошниченку А.М. для проведення перевірки.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченком А.М. проведено попередню перевірку дисциплінарних скарг, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.
Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М. та додані до нього матеріали, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Придніпровського районного суду міста Черкас Колоди Л.Д. з огляду на таке.
Указом Президента України від 19 червня 1999 року № 675/99 Колоду Ларису Дмитрівну призначено на посаду судді Придніпровського районного суду міста Черкас строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2004 року № 1813-IV – обрано на посаду судді цього суду безстроково.
З липня 2017 року у провадженні Придніпровського районного суду міста Черкас (суддя Колода Л.Д.) перебувала адміністративна справа за позовом Корчаки В.М. (далі – позивач) до інспектора роти № 5 батальйону управління патрульної поліції в місті Черкасах ОСОБА_1 (далі – відповідач), третя особа – управління патрульної поліції в місті Черкасах, про скасування рішення суб’єкта владних повноважень (справа № 711/5885/17). Засідання у справі було призначено на 3 серпня 2017 року (ухвала від 19 липня 2017 року, а.с. 7).
У судовому засіданні, що, за словами скаржників, відбулося 3 серпня 2017 року (суддя в поясненнях стверджує, що засідання не відбулось, проте як на причину не проведення засідання посилається на клопотання відповідача про відкладення розгляду справи), представнику позивача було передано для ознайомлення заперечення відповідача проти адміністративного позову, проте без додатків, та задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю відповідача на роботі.
Представник позивача з метою ознайомлення з матеріалами справи № 711/5885/17 (у тому числі додатків до заперечень проти адміністративного позову), подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 7 серпня 2017 року, яке зареєстроване за вх. № 23599/17 від 7 серпня 2017 року.
Позивач, маючи намір скористатись своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи, прибув до приміщення Придніпровського районного суду міста Черкас, де йому суддею було усно відмовлено в ознайомленні з відеозаписом (до заперечень додано диск з відеозаписом з нагрудних камер поліцейських екіпажу патрульної поліції).
Щодо вказаного на вимогу позивача складено також письмову відмову, підписану суддею Колодою Л.Д. 7 серпня 2017 року (вих. № 9699/17).
17 серпня 2017 року під час наступної спроби ознайомитися з матеріалами справи позивач подав заяву про відвід судді, мотивовану порушенням прав позивача.
Ухвалою від 17 серпня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді у зазначеній вище справі. Того самого дня суддею Колодою Л.Д. винесено постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Суддя помилково зазначила у резолютивній частині постанови про неможливість її апеляційного оскарження, не врахувавши висновки Конституційного Суду України, наведені у рішенні від 8 квітня 2015 року (справа № 3-рп/2015). Зазначене дало відповідачу підстави вважати таке судове рішення остаточним та звернути до примусового виконання постанову про накладення стягнення у виді штрафу, що оскаржувалася позивачем.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень 27 жовтня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито провадження за касаційною скаргою на постанову Придніпровського районного суду міста Черкас від 17 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року у вказаній справі.
Відповідно до статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), яка кореспондує нормі, викладеній у статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, знімати копії з матеріалів справи. Будь-яких обмежень цього права або «особливих» правил ознайомлення з матеріалами справи, які не є державною таємницею, жодним актом не передбачено.
Право головуючого визначати порядок дослідження доказів у справі не заперечує права позивача або його представника згідно з правилами, визначеними у суді, звернутися до початку судового розгляду та у будь-якому випадку до винесення судового рішення у справі з метою ознайомлення з матеріалами справи у повному обсязі.
Як вбачається із наданих на запит члена Вищої ради правосуддя матеріалів адміністративної справи № 711/5885/17 (вх. № 2101/0/20-17), постанова у справі мотивована «безпідставністю та надуманістю позову». Суддя на порушення принципу офіційності, встановленого статтею 11 КАС України, не дослідила всіх обставин справи, не витребувала матеріал про адміністративне правопорушення, також під час судового розгляду залишила поза увагою оригінал протоколу.
Таким чином, під час судового розгляду суддею вочевидь порушено вимоги статті 11 КАС України щодо дотримання принципу офіційного з’ясування усіх обставин у справі.
З досліджених аудіозаписів судового розгляду (судове засідання 17 серпня 2017 року) встановлено, що під час розгляду заяви про відвід суддя Колода Л.Д. поставила запитання відповідачу таким чином: «Сама, не знаючи чого, не дозволила представнику позивача оглянути відеозапис, оскільки сама його не оглядала. Чи підтримуєте Ви заявлений відвід чи ... (пауза) … просите вирішити, як закон передбачає?» (мітка часу 07:41, файл аудіозапису 20170817-090546).
Крім того, під час подальшого ведення засідання суддя заборонила, роблячи зауваження учасникам процесу, представнику позивача ставити запитання відповідачу та третій особі (мітки часу 11:44, 23:29, 24:57, файл аудіозапису 20170817-092937), що прямо суперечить пункту 6 частини третьої статті 49 КАС України та порушує засади рівності сторін. На мітках часу 6:30, 11:44, 22:04, 23:29, 26:03 зафіксовано іронічні зауваження головуючого судді, адресовані представнику позивача (файл аудіозапису 20170817-092937, пункти 50, 53 журналу судового засідання від 17 серпня 2017 року). У сукупності із процесуальними діями судді зазначене може свідчити про її певну упередженість стосовно позивача.
Враховуючи викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у діях судді Колоди Л.Д. наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості).
Ухвалене суддею Колодою Л.Д. судове рішення у формі постанови не містить будь-яких аргументів відхилення доводів позивача щодо суті позову.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення досягає більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» («Руїз Торіха проти Іспанії»), параграфи 29–30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»)). Втім, у цьому випадку посилання захисника на відсутність у діях Корчаки В.М. умислу, який повинен був бути наявний з огляду на конструкцію частини першої статті 122 КУпАП, без сумніву, належав до «істотних аспектів доводів сторони» в розумінні усталеної практики Європейського суду з прав людини.
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).
Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії») від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.
Також невмотивованість судового рішення свідчить про недотримання суддею приписів статей 245, 280 КУпАП щодо загальних засад судочинства у справах про адміністративні правопорушення та не встановлення обставин, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а також про формальний характер судового розгляду, що не забезпечив об’єктивного вирішення справи та прийняття справедливого рішення.
Так, відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи.
Статтею 280 КУпАП передбачено обов’язок суду під час вирішення справи про адміністративне правопорушення з’ясувати, зокрема, наявність вини особи, що згідно із наданим статтею 9 КУпАП визначенням адміністративного правопорушення є його обов’язковою складовою.
Враховуючи викладене, поведінка судді Колоди Л.Д. під час здійснення правосуддя у справі № 711/5885/17 свідчить про наявність у її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів відхилення аргументів сторін щодо суті спору). Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що відповідні дії вчинені суддею внаслідок очевидної недбалості.
З огляду на порушення суддею Колодою Л.Д. очевидних і зрозумілих за змістом вимог процесуального закону Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що допущене порушення не має характеру простої суддівської помилки, а містить ознаки неналежного ставлення до службових обов’язків.
Зазначене свідчить про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Придніпровського районного суду міста Черкас Колоди Л.Д.
Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Придніпровського районного суду міста Черкас Колоди Л.Д.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Придніпровського районного суду міста Черкас Колоди Лариси Дмитрівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
А.А. Овсієнко
М.П. Худик
