Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Мірошниченка А.М., Худика М.П., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Овсієнка А.А. та додані до нього матеріали попередньої перевірки дисциплінарної скарги виконувача обов’язків керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області Русанова О.В. стосовно судді Вільнянського районного суду Запорізької області Кофанова Андрія Валентиновича,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 28 липня 2017 року надійшла скарга виконувача обов’язків керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області Русанова О.В. стосовно судді Вільнянського районного суду Запорізької області Кофанова А.В.

Скаржник вказує, що постановою судді Кофанова А.В. від 30 березня 2017 року неправомірно закрито провадження у справі № 314/374/17 про адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою та другою статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), у зв’язку з відсутністю в діях Валько О.Р. події та складу адміністративних правопорушень.

На думку скаржника, у постанові суддею не наведено мотивів відхилення доказів вчинення Валько О.Р. корупційних правопорушень, висновки суду не ґрунтуються на встановлених обставинах справи та відповідних нормах чинного законодавства.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 28 липня 2017 року вказану дисциплінарну скаргу за єдиним унікальним номером 712/0/13-17 передано для попередньої перевірки члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Овсієнку А.А.

Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

Дисциплінарне провадження щодо суддів проводиться за правилами та у строки, встановлені главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Дисциплінарне провадження щодо суддів включає: попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи, а за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – збирає у разі необхідності інформацію, документи, інші матеріали для перевірки викладених у скарзі обставин та складає вмотивований висновок з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Овсієнка А.А. та додані до нього матеріали попередньої перевірки, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вільнянського районного суду Запорізької області Кофанова А.В. з огляду на таке.

Попередньою перевіркою встановлено, що постановою судді Вільнянського районного суду Запорізької області Кофанова А.В. від 30 березня 2017 року провадження у справі № 314/374/17 стосовно Валько О.Р. про вчинення нею адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 172-7 КУпАП, закрито за відсутністю події і складу правопорушення.

Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що стосовно Валько О.Р. складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, згідно з яким вона 9 лютого 2016 року, будучи депутатом Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, узяла участь у роботі сесії цієї сільради.

На сесії відповідно до порядку денного розглядалося питання про призначення її, Валько О.Р., на посаду директора ДНЗ «Берізка» Михайло-Лукашівської сільської Ради, тобто питання, яке безпосередньо стосувалося інтересів особисто Валько О.Р.

При цьому вона на порушення частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» не повідомила сесію сільради про наявність у неї реального конфлікту інтересів та в подальшому голосувала за прийняття вказаного рішення на сесії ради.

Дії Валько О.Р. кваліфіковані за частинами першою та другою статті 172-7 КУпАП як неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.

Закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення суддя Кофанов А.В. вказав, що з урахуванням визначених статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» понять «корупція» та «корупційне правопорушення» обов’язковою ознакою корупційного правопорушення є пов’язаність відповідного діяння з отриманням певної неправомірної вигоди, яке і є метою правопорушника. За відсутності цього вчинене діяння не може розглядатися як корупційне правопорушення, навіть у випадках, коли наявні інші формальні ознаки такого правопорушення.

У протоколі про адміністративне правопорушення, складеному стосовно Валько О.Р., відсутні дані про те, яку саме вигоду вона отримала чи могла отримати внаслідок призначення на посаду директора дошкільного навчального закладу. Так само, з огляду на визначення поняття «реальний конфлікт інтересів», у протоколі не зазначено, які саме суперечності мали місце між її приватними інтересами Валько О.Р. та її представницькими повноваженнями депутата сільської ради, яким саме чином ці приватні інтереси могли вплинути на прийняття рішення. Встановлення зазначених обставин та доведення їх належними доказами під час судового розгляду не є функцією судді. Суддя Кофанов А.В. виходив з того, що саме по собі призначення на посаду директора установи перш за все покладає на особу низку певних обов’язків та функцій, а не передбачає отримання певних вигід чи привілеїв.

З огляду на те, що сесія сільської ради стосовно її депутата згідно з положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не є безпосереднім керівником і взагалі не є органом влади, а є формою організації роботи цієї ради, суддя вважає, що в діях Валько О.Р. відсутнє порушення вимог пункту 2 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» .

Суддя Кофанов А.В. зазначив, що Валько О.Р. не порушила вимог пункту 3 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» щодо заборони вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів, оскільки реалізація депутатом права ухвалювального голосу відповідно до частини шостої статті 49 Закону України «Про місцеве самоврядування» не може розглядатися як дія в розумінні Закону України «Про запобігання корупції», тому що сама по собі не створює ніяких прав та обов’язків для третіх осіб, у тому числі і щодо набуття ними вигоди. Відповідні права та обов’язки з’являються у третіх осіб на підставі рішення сільської ради як акта застосування права органом місцевого самоврядування. Закон України «Про запобігання корупції» розрізняє такі поняття, як «дія» та «участь у прийнятті рішення» (пункт 1 частини першої статті 29, стаття 30 зазначеного Закону), а тому у цьому випадку йдеться саме про участь Валько О.Р. у прийнятті рішення, а не про вчинення нею дій, тому обмеження, встановлені пунктом 3 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», у такому випадку не можуть бути застосовані.

Крім того, суддею Кофановим А.В. зроблено висновок, що відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про запобігання корупції», правила врегулювання конфлікту інтересів у діяльності депутатів місцевих рад визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації діяльності відповідних органів. Це питання регулюється не статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції», а статтею 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка у зазначених правовідносинах виступає як спеціальна правова норма стосовно загальної. Вказана стаття передбачає спеціальну процедуру врегулювання конфлікту інтересів, відмінну від тієї, що передбачена статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції». Між тим у складеному протоколі відсутні будь-які дані про порушення Валько О.Р. вимог статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, 24 квітня 2017 року апеляційним судом Запорізької області апеляційну скаргу повернуто прокурору Вільнянського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області, оскільки прокурор не наділений правом апеляційного оскарження постанов у справах зазначеної категорії.

Відповідно до інформації, наявної на офіційному інтернет-ресурсі «Судова влада України» (http://court.gov.ua/fair/), постанова Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 березня 2017 року про закриття провадження у справі № 314/374/16 набрала законної сили.

Що стосується ненаведення мотивів відхилення суддею Кофановим А.В. доводів представника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області у справі № 314/374/17, про яке йдеться у дисциплінарній скарзі, то слід зазначити, що право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», пункти 29–30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов’язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підстави та мотиви прийнятого суддею Вільнянського районного суду Запорізької області Кофановим А.В. рішення ґрунтуються на встановлених під час розгляду справи про адміністративне правопорушення фактичних обставинах і докладно наведені у постанові судді.

У ході попередньої перевірки не знайшло підтвердження наведене у скарзі посилання на те, що суддею Кофановим А.В. після розгляду справи № 314/374/17 не було оголошено постанову від 30 березня 2017 року.

Таким чином, зміст доводів дисциплінарної скарги полягає у власному тлумаченні особою, яка її подала, норм матеріального та процесуального права та оцінці фактичних обставин справи і зводиться лише до незгоди з постановою судді Вільнянського районного суду Запорізької області Кофанова А.В. від 30 березня 2017 року.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Згідно зі статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя не є органом правосуддя і до її повноважень не належить питання перевірки законності та обґрунтованості судових рішень.

Крім того, у пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягуватися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.

Під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги не встановлено фактів, які вказували б на те, що постанова від 30 березня 2017 року ухвалена суддею Кофановим А.В. внаслідок грубої недбалості чи навмисного порушення закону.

Пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що у відкритті дисциплінарної скарги має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що слід відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вільнянського районного суду Запорізької області Кофанова А.В.

Керуючись статтями 45, 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вільнянського районного суду Запорізької області Кофанова Андрія Валентиновича.

Ухвала оскарженню не підлягає.