Вища рада юстиції у складі: Колесниченка В.М. – головуючого, Висоцького В.І., Завальнюка В.В., Ізовітової Л.П., Ківалова С.В., Кобилянського М.Г., Кравченка К.Т., Отрош І.О., Портнова А.В., Сафулька С.Ф., Удовиченка О.С., Фесенка Л.І., розглянувши рекомендацію кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу від 30 жовтня 2009 року про внесення подання про звільнення Люлька Володимира Володимировича з посади судді Тульчинського районного суду Вінницької області,
встановила:
Люлько Володимир Володимирович, […], 7 березня 2001 року Указом Президента України призначений на посаду судді Тульчинського районного суду Вінницької області, 29 грудня 2004 року Указом Президента України призначений заступником голови цього суду, 16 березня 2006 року обраний Верховною Радою України суддею Тульчинського районного суду Вінницької області безстроково, рішенням Ради суддів України від 18 січня 2008 року призначений головою Тульчинського районного суду Вінницької області, рішенням Ради суддів України від 7 листопада 2008 року звільнений з адміністративної посади голови Тульчинського районного суду Вінницької області за власним бажанням, стаж роботи суддею 10 років, має третій кваліфікаційний клас судді.
Кваліфікаційною комісією суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи, порушеної за поданням голови ради суддів Вінницької області Вишара І.Ю. від 19 червня 2009 року, 30 жовтня 2009 року прийнято рішення про направлення до Вищої ради юстиції рекомендації щодо внесення подання про звільнення Люлька В.В. з посади судді Тульчинського районного суду Вінницької області.
У рішенні кваліфікаційної комісії суддів зазначено, що в поданні голови ради суддів Вінницької області Вишара І.Ю. від 19 червня 2009 року ставиться питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Тульчинського районного суду Вінницької області Люлька В.В. в зв'язку з порушенням ним норм матеріального і процесуального права при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на майно.
Рішенням кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу від 26 червня 2009 року призначено перевірку обставин, викладених у поданні голови ради суддів Вінницької області Вишара І.Ю. від 19 червня 2009 року.
Рішенням кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу від 18 вересня 2009 року відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Тульчинського районного суду Вінницької області Люлька В.В. за вищезазначеним поданням.
Розглянувши подання, вивчивши надані матеріали та заслухавши доповідача - члена кваліфікаційної комісії суддів Ковальського В.І., кваліфікаційною комісією суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу встановлено наступне.
Відповідно до частини першої статті 114 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Статтею 115 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.
В провадження судді Тульчинського районного суду Вінницької області Люлька В.В. 14 травня 2008 року була передана позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.
Ухвалою судді Тульчинського районного суду Вінницької області Люлька В.В. від 16 травня 2008 року відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду в попередньому судовому засіданні на 22 травня 2008 року на 10-00 годину.
Рішенням судді Тульчинського районного суду Вінницької області Люлька В.В. від 22 травня 2008 року у попередньому засіданні позов задоволено повністю, визнано дійсним договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості від 15 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Крім того, суд зобов'язав КП «Вінницьке обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на цей об'єкт нерухомості.
Приймаючи до провадження Тульчинського районного суду вказану справу, суддя Люлько В.В. порушив правила виключної підсудності, оскільки нерухоме майно знаходиться в м. Вінниця ЗА_ВІДПОВІДНОЮ АДРЕСОЮ і справа повинна розглядатися Ленінським районним судом м. Вінниці.
Також встановлено, що в порушення статей 33, 35, 36 Цивільного процесуального кодексу України судом не залучено до участі у справі ТОВ «Слов'янка», майно якого продавалося, та КП «Вінницьке обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації», судовий збір сплачено позивачем у розмірі лише 51 грн. при ціні позову 650 000, 00 грн. Судом грубо порушено вимоги статті 197 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки розгляд справи не фіксувався звукозаписувальним технічним засобом.
Враховуючи вищевикладене, кваліфікаційна комісія суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу вважає, що суддею Люльком В.В. було допущено грубе порушення процесуального права при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2. Це свідчить про те, що він несумлінно виконував свої обов'язки по відправленню правосуддя. Тому в діях судді Люлько В.В. є ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до статті 96 Закону України «Про судоустрій України» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, з підстав, передбачених Законом України «Про статус суддів».
Згідно зі статтею 31 Закону України «Про статус суддів» підставами дисциплінарної відповідальності суддів є вчинення дисциплінарного проступку, а саме порушення законодавства при розгляді судових справ, порушення обов'язків, вказаних у статті 6 цього Закону.
У статті 6 Закону України «Про статус суддів» зазначено, що при здійсненні правосуддя судді зобов'язані дотримуватися норм Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення, що належало накласти на суддю, кваліфікаційна комісія врахувала те, що суддя Люлько В.В. неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності. Зокрема 16 лютого 2007 року, що випливає з його характеристики, було порушено дисциплінарне провадження у справі, але воно було закрите у зв'язку зі спливом строку притягнення судді Люлька В.В. до дисциплінарної відповідальності. За порушення законодавства при здійсненні правосуддя 18 вересня 2009 року суддя Люлько В.В. був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у виді догани.
Оскільки суддею Тульчинського районного суду Вінницької області Люльком В.В. систематично порушуються вимоги як матеріального, так і процесуального права при розгляді справ, члени комісії вбачають наявність несумлінності судді при здійсненні правосуддя, отже, є підстави для направлення до Вищої ради юстиції рекомендації для вирішення питання про внесення подання щодо звільнення його з посади судді Тульчинського районного суду Вінницької області.
Розглянувши матеріали дисциплінарної справи, Вищою радою юстиції встановлено наступне.
Рішенням Тульчинського районного суду від 22 травня 2008 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на майно було задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості від 15 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Визнано право власності на вбудовано-прибудоване приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Вінниця ЗА_ВІДПОВІДНОЮ_АДРЕСОЮ, скасовано будь-які арешти на дане майно, зобов'язано КП «Вінницьке обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації» зареєструвати право власності на нього за ОСОБА_1.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 16 квітня 2009 року апеляційну скаргу МП ТОВ «Слов’янка» по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на майно задоволено. Скасовано ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2009 року, якою закрито провадження у справі за заявою МП ТОВ «Слов’янка» про перегляд рішення суду від 22 травня 2008 року за нововиявленими обставинами, скасовано ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 8 серпня 2008 року про накладення арешту на нерухоме майно, скасовано ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 2 вересня 2008 року про заборону вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна, скасовано ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2008 року про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, залишено в силі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 травня 2008 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на майно, справу передано на розгляд за підсудністю до Ленінського районного суду м. Вінниці.
Цього ж дня колегією суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області постановлено окрему ухвалу, якою про допущені факти порушень норм процесуального права суддею Люльком В.В. при розгляді вищезазначеної справи доведено до відома ради суддів Вінницької області для належного реагування та повідомлення про вжиття заходів у встановлений законом строк.
Зокрема, в окремій ухвалі зазначено, що при розгляді справи апеляційною інстанцією було встановлено низку істотних і грубих порушень суддею Люльком В.В. норм цивільного процесуального законодавства.
Так, приймаючи в провадження Тульчинського районного суду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на майно, суддею Люльком В.В. було порушено правила виключної підсудності.
Відповідно до частини першої статті 114 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Згідно зі статтею 115 Цивільного процесуального кодексу України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.
Оскільки майно розташоване в м. Вінниці ЗА_ВІДПОВІДНОЮ АДРЕСОЮ, справа повинна була розглядатись Ленінським районним судом м. Вінниці. В порушення зазначений норм суддя прийняв справу до провадження Тульчинського районного суду Вінницької області.
Також в окремій ухвалі зазначено, що позивачем зазначено ціну позову 650 000, 00 грн., проте, судовий збір (державне мито) сплачено в розмірі 51 грн., значно меншому, ніж передбачено Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 «Про державне мито». Суд на зазначене уваги не звернув і, в порушення статті 121 Цивільного процесуального кодексу України, не залишив позовну заяву без руху, надавши строк позивачу для сплати мита в передбаченому законом розмірі.
При розгляді справи судом першої інстанції не було перевірено та в порушення статей 33, 35, 36 Цивільного процесуального кодексу України не залучено до участі у справі в якості співвідповідачів (зацікавлених осіб) ТОВ «Слов'янка», майно якого продавалось, та КП «Вінницьке обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації».
В порушення вимог статті 197 Цивільного процесуального кодексу України та «Інструкції про порядок фіксування судового процесу технічними засобами» суд розглянув справу і постановив ухвалу без фіксування судового процесу, лише на підставі заяви ОСОБА_1, який просив суд слухати справу без засобів технічної фіксації судового процесу.
Таким чином, висновки кваліфікаційної комісії суддів про порушення суддею Люльком В.В. вимог статей 114, 115 Цивільного процесуального кодексу України щодо виключної підсудності цивільної справи, статей 33, 35, 36 Цивільного процесуального кодексу України щодо необхідності залучення до участі у справі в якості співвідповідачів (зацікавлених осіб) ТОВ «Слов'янка», КП «Вінницьке обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації», статті 197 Цивільного процесуального кодексу України щодо фіксування судового засідання технічними засобами, Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 «Про державне мито» щодо сплати державного мита, статті 121 Цивільного процесуального кодексу України щодо необхідності залишення позовної заяви без руху в разі, якщо державне мито не сплачено у передбаченому законом розмірі відповідають висновкам апеляційного суду Вінницької області, викладеним в окремій ухвалі від 16 квітня 2009 року.
Разом з тим, з окремої ухвали від 16 квітня 2009 року вбачається, що апеляційним судом Вінницької області були виявлені і інші порушення, допущені суддею Люльком В.В. при розгляді зазначеної справи, про які йшлося в поданні голови ради суддів Вінницької області Вишара І.Ю. від 19 червня 2009 року, які проте не стали підставою для внесення кваліфікаційною комісією суддів рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання про звільнення названого судді з посади.
Так, МП ТОВ «Слов'янка» 11 серпня 2008 року до Тульчинського районного суду Вінницької області подано заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2008 року було скасовано рішення Тульчинського районного суду від 22 травня 2008 року за нововиявленими обставинами, зобов'язано КП «Вінницьке обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації» скасувати державну реєстрацію права власності на спірне приміщення за ОСОБА_1, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого вбудовано-прибудованого приміщення ЗА_ВІДПОВІДНОЮ_АДРЕСОЮ, м. Вінниця, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Зобов'язано скасувати державну реєстрацію права власності на зазначене приміщення за ОСОБА_3. Визнано недійсним договір іпотеки № 2525 від 4 серпня 2008 року, укладений між іпотеко держателем ТОВ «АТС-Інвест-Україна» та іпотекодавцем ОСОБА_3.
В окремій ухвалі зазначено, що відповідно до частини третьої статті 365 Цивільного процесуального кодексу України після скасування рішення суду справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Таким чином, після скасування рішення Тульчинського районного суду від 22 травня 2008 року за нововиявленими обставинами ухвалою суду від 28 серпня 2008 року справа підлягала розгляду знову.
З ухвали ж Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2008 року вбачається, що суд знову розглядав заяву МП ТОВ «Слов’янка» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Проте, заява МП ТОВ «Слов’янка» про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами вже була розглянута судом 28 серпня 2008 року, про що постановлено ухвалу про скасування рішення і зміст останньої повністю протирічить змісту ухвали від 30 вересня 2008 року. Таким чином, суд повторно розглянув заяву з тими самими вимогами від тієї ж особи, що процесуальним законом не передбачено.
Крім того, ухвалою від 30 вересня 2008 року суд закрив провадження у справі за заявою МП ТОВ «Слов'янка» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Однак за заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами окремо справа не заводиться і такої справи «за заявою МП ТОВ «Слов'янка» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами» не існує, є справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на майно.
У статті 208 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що судові рішення викладаються у двох формах: 1) ухвали; 2) рішення.
Відповідно до частини другої статті 218 Цивільного процесуального кодексу України та змісту інших норм Цивільного процесуального кодексу України, після проголошення рішення чи ухвали суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, прямо встановлених процесуальним законом і у визначеному ним порядку. Скасування судом першої інстанції своєї ухвали за наслідком розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами процесуальним законом не передбачено. Таке скасування можливе лише за умови оскарження такої ухвали в апеляційному порядку, передбаченому главою 1 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Також процесуальний закон не надає право суду першої інстанції залишати в силі свої ж рішення чи ухвали.
Проте ухвалою від 30 вересня 2008 року суд першої інстанції в порушення норм закону скасував цілий ряд своїх ухвал: ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 8 серпня 2008 року про накладення арешту на нерухоме майно; ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 2 вересня 2008 року про заборону вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна; ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2008 року про перегляд рішення за нововиявленими обставинами; залишив в силі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 травня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на майно.
Крім того, з окремої ухвали вбачається, що при постановленні ухвали від 30 вересня 2008 року суд порушив порядок розгляду заяви про перегляд рішення суду у зв’язку з нововиявленими обставинами.
Відповідно до статті 365 Цивільного процесуального кодексу України заява про перегляд рішення, ухвали суду в зв'язку з нововиявленими обставинами розглядається у судовому засіданні. Заявник та інші особи, які беруть участь в справі, повідомляються про час і місце засідання.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Слов'янка» не було повідомлене належним чином про день та час розгляду справи. Відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь в справі, зобов'язані повідомити суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Як вбачається із заяв, з якими неодноразово звертався до суду представник ТОВ «Слов'янка» ОСОБА_4, фактичною адресою товариства, на яку слід направляти йому кореспонденцію, значиться ВІДПОВІДНА_АДРЕСА, м. Вінниця. Проте суд першої інстанції направив судову повістку на іншу адресу. В засіданні суду апеляційної інстанції представник ТОВ «Слов'янка» ОСОБА_4 вказав, що ТОВ судової повістки не отримувало.
В зв’язку з наведеним колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про скасування незаконної ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2008 року та направлення справи на розгляд до Ленінського районного суду м. Вінниці за підсудністю.
У письмових запереченнях на рішення кваліфікаційної комісії суддів Житомирського апеляційного округу від 30 жовтня 2009 року, викладених у вигляді скарги до Вищої ради юстиції, суддя Люлько В.В. зазначив, що не погоджується з даним рішенням з наступних підстав.
В порушення вимог Закону України «Про судоустрій України» суддя Люлько В.В. не мав можливості надати свої пояснення. Зокрема про те, що предметом зазначеної в рішенні кваліфікаційної комісії загальних судів Житомирського апеляційного округу цивільної справи був не об'єкт нерухомості, а встановлення факту. Зокрема, об'єкт нерухомості був відчужений раніше, і спору про право власності при цьому між сторонами не виникало. Підстав для залучення до участі у справі третіх осіб не було, оскільки відповідач по справі мав повні права на розпорядження майном ТОВ «Слов’янка». А тому суддя Люлько В.В. вважає, що в даному випадку правила виключної підсудності справи не можуть бути застосованими, так само як і вимоги статей 33, 35, 36 Цивільного процесуального кодексу України.
Також суддя Люлько В.В. не погоджується з твердженням комісії про систематичні порушення ним вимог матеріального та процесуального права. Люлько В.В. зазначив, що дійсно, 16 лютого 2007 року стосовно нього було порушено дисциплінарне провадження, яке було закрито у зв'язку зі спливом строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Але суддя Люлько В.В. не заперечував проти розгляду провадження по суті, адже, на його переконання, він не вчинив дисциплінарного проступку, а рішення у справі, яка стала підставою для порушення дисциплінарного провадження, залишено в силі Вищим адміністративним судом України. Отже, сумніву в законності прийнятого суддею рішення у нього немає.
Суддя Люлько В.В. вважає, що кваліфікаційною комісією суддів порушено вимоги статті 81 Закону України «Про судоустрій України», якою передбачено, що особа, щодо якої розглядається питання, може заявити відвід члену кваліфікаційної комісії, оскільки матеріали дисциплінарної справи і рішення приймалось за його відсутності.
Крім того суддя Люлько В.В. у своїй скарзі зазначив, що відповідно до вимог частини другої статті 100 Закону України «Про судоустрій України» рішення у дисциплінарній справі повинно містити пояснення судді, щодо якого розглядається питання. Враховуючи, що матеріали дисциплінарної справи розглядались і рішення приймалось за відсутності судді, то і пояснення він не надавав.
Також суддя Люлько В.В. вважає, що кваліфікаційної комісією суддів порушено вимоги частини п’ятої статті 100 Закону України «Про судоустрій України», якою передбачено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців після виявлення дисциплінарного проступку. Оскільки окремою ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 16 квітня 2009 року було встановлено порушення норм процесуального права, допущені суддею Тульчинського районного суду Люльком В.В., та повідомлено про допущені факти порушень раду суддів Вінницької області для належного реагування, на день прийняття рішення кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу від 30 жовтня 2009 року з часу виявлення дисциплінарного проступку минуло більше 6 місяців.
Суддя Люлько у своїй скарзі зазначив, що в день розгляду матеріалів дисциплінарної справи 30 жовтня 2009 року він перебував на лікарняному, а тому не міг скористатись наданим Законом України «Про судоустрій України» правом надати свої пояснення та аргументовані заперечення. Таким чином, суддя був позбавлений можливості захистити свої права.
Крім того, в рішенні зазначено, що в роботі комісії брало участь 11 членів комісії, в той час як прийняте рішення своїми підписами засвідчили лише 9 членів комісії.
З поданням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності від 19 червня 2009 року, як вказано в скарзі судді Люлька В.В., його ознайомили 16 грудня 2009 року, і цього ж дня ознайомили з рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності від 30 жовтня 2009 року.
Отже, враховуючи вищевикладене, суддя Люлько В.В. вважає, що в порушення вимог статті 99 Закону України «Про судоустрій України» в ході дисциплінарного провадження не здійснено перевірку всіх даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, зокрема даних, які виключають такі підстави, які він в разі необхідності готовий надати.
Разом з тим, вивчивши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – Голову Вищої ради юстиції Колесниченка В.М,, Вища рада юстиції дійшла висновку, що рекомендація кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу від 30 жовтня 2009 року про внесення подання про звільнення Люлька В.В. з посади судді Тульчинського районного суду Вінницької області підлягає відхиленню з наступних підстав.
Матеріали дисциплінарної справи свідчать, що рішення про направлення до Вищої ради юстиції рекомендації для вирішення питання про внесення подання про звільнення Люлька В.В. з посади судді Тульчинського районного суду Вінницької області за порушення присяги було прийнято під час перебування судді Люлька В.В. на лікарняному. З інформації, наданої на запит Вищої ради юстиції начальником територіального управління державної судової адміністрації у Вінницькій області Біликом В.В. 24 березня 2010 року, вбачається, що суддя Люлько В.В. у період 29 жовтня 2009 року по 6 листопада 2009 року перебував на лікарняному. Відповідно до частини четвертої статті 35 Закону України «Про статус суддів» під час розгляду справи комісія повинна заслухати пояснення судді, який притягується до дисциплінарної відповідальності; неявка цього судді на засідання комісії без поважних причин не перешкоджає розгляду справи. Отже, рішення кваліфікаційної комісії суддів від 30 жовтня 20009 року було прийнято з порушенням вимог частини четвертої статті 35 Закону України «Про статус суддів», оскільки суддя Люлько В.В. був відсутній на засіданні з поважної причини.
Крім того, в протоколі кваліфікаційної комісії судді загальних судів Житомирського апеляційного округу від 30 жовтня 2009 року зазначено, що суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Люлько В.В. уникає явки на засідання кваліфікаційної комісії суддів, на минуле засідання комісії не з’явився.
Однак слід зазначити, що повідомлення судді Тульчинського районного суду Вінницької області Люльку В.В. про засідання кваліфікаційної комісії суддів загальних суддів Житомирського апеляційного округу, призначене на 30 жовтня 2009 року, так само як і запрошення на засідання кваліфікаційної комісії суддів, на якому вирішувалось питання про призначення перевірки, призначене на 26 червня 2009 року, та засідання кваліфікаційної комісії суддів, на якому вирішувалося питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Люлька В.В., призначене на 18 вересня 2009 року, в матеріалах дисциплінарної справи відсутні. В протоколах засідань кваліфікаційної комісії суддів від 26 червня 2009 року та 18 вересня 2009 року не міститься інформації про присутність судді Люлька В.В. на цих засіданнях.
В матеріалах дисциплінарної справи міститься лист голови Тульчинського районного суду Вінницької області Рибчинського В.П. від 13 листопада 2009 року, в якому зазначено, що 14 жовтня 2009 року на адресу суду надійшов лист від 7 жовтня 2009 року на ім’я судді Люлька В.В. про засідання кваліфікаційної комісії суддів, який був вручений судді, про що в книзі реєстрації вхідної кореспонденції є його підпис про отримання даного листа. Також в матеріалах дисциплінарної справи є пояснення діловода Тульчинського районного суду Вінницької області Райбедюк Т.А., які містять аналогічні відомості. Однак ні в цьому листі, ні в поясненнях голови суду не зазначено, на яке саме засідання кваліфікаційної комісії суддів був запрошений суддя Люлько В.В. Жодних інших підтверджень запрошення судді Люлька В.В на засідання кваліфікаційної комісії суддів в матеріалах дисциплінарної справи немає.
Таким чином, матеріали дисциплінарної справи не містять підтвердження належного запрошення судді Люлька В.В. на засідання кваліфікаційної комісії суддів, в тому числі на засідання 30 жовтня 2009 року.
Крім того, матеріали дисциплінарної справи не місять підтвердження надання судді Люльку В.В. можливості під час здійснення дисциплінарного провадження стосовно нього надати свої пояснення з приводу фактів, викладених у поданні голови ради суддів Вінницької області Вишара І.Ю. від 19 червня 2009 року та довідці перевірки, яка проводилась членом кваліфікаційної комісії суддів Ковальським В.І.
Так, в матеріалах дисциплінарної справи міститься лист члена кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу Ковальського В.І. від 13 липня 2009 року на ім’я голови кваліфікаційної комісії суддів Забродського М.І. про направлення матеріалів проведеної ним перевірки стосовно судді Тульчинського районного суду Вінницької області Люлька В.В. Додатково Ковальський В.І. в листі повідомив, що на пропозицію надати письмові пояснення по даному питанню суддя Люлько В.В., посилаючись на те, що перебуває на лікарняному та у щорічній відпустці, відмовився. Однак Вищою радою юстиції встановлено, що в матеріалах дисциплінарної справи відсутні підтвердження того, що член кваліфікаційної комісії суддів Ковальський В.І. звертався до судді Люлька В.В. з пропозицією надати пояснення з приводу відомостей, які ним перевірялись.
Крім того, в матеріалах дисциплінарної справи міститься також лист кваліфікаційної комісії суддів від 28 вересня 2009 року про направлення судді Тульчинського районного суду Вінницької області Люльку В.В. рішення кваліфікаційної комісії суддів від 18 вересня 2009 року для надання своїх заперечень на спростування обставин, викладених у довідці перевіряючого. Однак з огляду на те, що цей лист містив додаток лише на одному аркуші, очевидно, що разом з зазначеним листом довідка перевірки, складена членом кваліфікаційної комісії суддів, судді Люльку В.В направлена не була. Підтверджень ознайомлення судді з зазначеною довідкою перевірки, так само як і підтверджень її направлення судді, матеріали дисциплінарної справи не містять. Письмові пояснення судді Люлька В.В. в матеріалах дисциплінарної справи також відсутні.
Також слід зазначити, що відповідно до статті 75 Закону України «Про судоустрій України» кваліфікаційні комісії суддів діють у складі 11 членів. Згідно зі статтями 79, 82 цього Закону засідання кваліфікаційної комісії суддів є повноважним, якщо в ньому бере участь не менш як дві третини її складу, рішення підписується головуючим і членами комісії, які брали участь у засіданні.
Вищою радою юстиції встановлено, що, як вбачається з протоколу засідання кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу від 18 вересня 2009 року, на якому розглядалося питання порушення дисциплінарного провадження за поданням голови ради суддів Вінницької області Вишара І.Ю. від 19 червня 2009 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Тульчинського районного суду Вінницької області Люлька В.В., присутніми на цьому засіданні були 10 членів комісії. Однак рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Тульчинського районного суду Вінницької області Люлька В.В. підписано лише 9 членами комісії.
Отже, Вища рада юстиції дійшла висновку, що кваліфікаційна комісія суддів порушила процедуру здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді.
Частиною п’ятою статті 100 Закону України «Про судоустрій України», передбачено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців після виявлення дисциплінарного проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Вищою радою юстиції з інформації, наданої територіальним управлінням державної судової адміністрації у Вінницькій області 24 березня 2010 року, встановлено, що суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Люлько В.В. період з 1 квітня 2009 року по 30 листопада 2009 року перебував у відпустці та був відсутній на роботі у зв’язку з хворобою:
- відповідно до наказу № 17-в від 17 квітня 2009 року з 22 квітня по 28 квітня 2009 року;
- відповідно до листка непрацездатності з 26 червня по 30 червня 2009 року;
- відповідно до наказу № 28-в від 11 червня 2009 року з 1 липня по 4 серпня 2009 року;
- відповідно до листка непрацездатності з 16 вересня по 23 вересня 2009 року;
- відповідно до листка непрацездатності з 29 жовтня по 3 листопада 2009 року.
Таким чином, з врахуванням часу перебування судді у відпустці та тимчасової непрацездатності строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, який обчислюється з дня винесення апеляційним Вінницької області окремої ухвали від 16 квітня 2009 року, не сплинув та закінчився 16 грудня 2009 року.
Вищою радою юстиції також встановлено, що рішенням кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу від 10 жовтня 2008 року провадження по справі про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Тульчинського районного суду Вінницької області Люлька В.В закрито у зв’язку із спливом строку застосування до судді дисциплінарного стягнення.
Крім того, рішенням кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу від 18 вересня 2009 року задоволено подання голови ради суддів Вінницької області Вишара І.Ю. від 6 квітня 2009 року, притягнуто суддю Тульчинського районного суду Вінницької області Люлька В.В. до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани.
[…]
З характеристики, наданої начальником територіального управління державної судової адміністрації у Вінницькій області Білик В.В., вбачається, що суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Люлько В.В. характеризувався позитивно, як відповідальний, дисциплінований та наполегливий у вирішенні нагальних питань, умів організувати і проводити роботу по правовому вихованню населення району, пропаганді і роз’ясненню чинного законодавства та був призначений на посаду голови Тульчинського районного суду Вінницької області.
[…]
Враховуючи викладене, Вища рада юстиції, керуючись статтею 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», підпунктом «а» пункту 7 § 3 глави 2 розділу I Регламенту Вищої ради юстиції,
вирішила:
рекомендацію кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу від 30 жовтня 2009 року щодо внесення подання про звільнення Люлька Володимира Володимировича з посади судді Тульчинського районного суду Вінницької області за порушення присяги відхилити.
Голова Вищої ради юстиції В.М. Колесниченко
