Вища рада юстиції, розглянувши рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та матеріали про призначення Андрейцева Владислава Володимировича на посаду судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області, висновок секції Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад,
встановила:
Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі – Комісія, ВККС) на підставі рішення від 15 вересня 2016 року № 29/пп-16 внесла до Вищої ради юстиції (вх. № 4039/0/8-16 від 15 вересня 2016 року) рекомендацію про призначення Андрейцева В.В. на посаду судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області вперше.
Андрейцев Владислав Володимирович, громадянин України, _____ року народження, у 2008 році закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «правознавство». Понад 10 років проживає в Україні, володіє державною мовою і склав кваліфікаційний іспит.
Як вбачається із зазначеного рішення та матеріалів особової справи, Андрейцев В.В. звернувся до Комісії із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді 14 листопада 2012 року, рішенням Комісії від 13 грудня 2012 року допущений до добору кандидатів на посаду судді вперше та до складення анонімного тестування (іспиту) з метою виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права.
Поряд з цим Андрейцев В.В. на час прийняття рішення Комісії від 13 грудня 2012 року № 1858/пп-12 про допущення його до добору кандидатів на посаду судді вперше та до складення анонімного тестування (іспиту) з метою виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права не мав 3-річного стажу роботи у галузі права після здобуття вищої юридичної освіти, виходячи з вимог статей 64–67 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (тут і далі, якщо не застережено інше, посилання на Закон у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII), з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 64 Закону на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менше як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
У пункті 2 частини четвертої статті 64 вказаного Закону зазначено, що стажем роботи у галузі права є стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста.
Згідно з частиною першою статті 65 Закону добір кандидатів на посаду судді здійснюється з числа осіб, які відповідають вимогам, установленим Конституцією України та статтею 64 цього Закону, за результатами проходження спеціальної підготовки та складення кваліфікаційного іспиту відповідно до вимог цього Закону. Частиною третьою статті 65 Закону передбачено, що кожен, хто відповідає встановленим вимогам до кандидата на посаду судді, має право звернутися до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді.
Пунктом 3 частини першої статті 66 Закону визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України на основі поданих кандидатами на посаду судді документів здійснює перевірку відповідності осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду судді, та організовує проведення стосовно них спеціальної перевірки в порядку, визначеному Законом.
Таким чином, системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що стаж роботи кандидата у галузі права має становити не менше як три роки саме на дату звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді.
З документів Андрейцева В.В. вбачається, що на час подання заяви до Комісії (14 листопада 2012 року) про участь у доборі кандидатів на посаду судді після здобуття вищої юридичної освіти (диплом від 31 січня 2008 року) його стаж роботи у галузі права становив 2 роки 1 місяць (або 2 роки 10 місяців у разі зарахування посади президента ТОВ «Юридична компанія «Гарант Лекс Авік Центр правничої допомоги та досліджень»), а саме період роботи на посадах (згідно із записами в трудовій книжці):
- президента ТОВ «Юридична компанія «Гарант Лекс Авік Центр правничої допомоги та досліджень» у м. Києві (з 31 січня 2008 року (отримання диплому) по 1 жовтня 2008 року);
- асистента кафедри цивільного та трудового права Київського університету права Національної академії наук України (за сумісництвом) з 1 жовтня 2010 року по 1 вересня 2011 року;
- викладача кафедри цивільного та трудового права Київського університету права Національної академії наук України (за сумісництвом) з 1 вересня 2011 року по 31 серпня 2012 року;
- юриста-консультанта ТОВ «Юридична компанія «Гарант Лекс Авік Центр правничої допомоги та досліджень» у м. Києві з 31 серпня 2012 року по 22 листопада 2012 року.
Викладені обставини свідчать про порушення передбаченого Законом України «Про судоустрій і статус суддів» порядку призначення Андрейцева В.В. на посаду судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області.
Секція Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад на засіданні 21 вересня 2016 року дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення Андрейцева Владислава Володимировича на посаду судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області.
На засіданні Вищої ради юстиції 22 вересня 2016 року Андрейцев В.В. пояснив що він з жовтня 2008 року навчався на денній формі в аспірантурі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, та це був його основний вид зайнятості, тому вважає, що на момент подачі документів до Комісії у нього було понад три роки стажу роботи у галузі права.
Оцінюючи наведені доводи кандидата, Вища рада юстиції виходить з того, що відповідно до статті 53 Закону України «Про вищу освіту» (у редакції станом на 14 листопада 2012 року – дату звернення Андрейцева В.В. до Комісії із заявою про участь у доборі) аспірант – це особа, яка навчається у вищому навчальному закладі; особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в аспірантурі (ад’юнктурі) вищого навчального закладу або наукової установи для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук. Положення статті 54 цього Закону передбачають, що особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, мають право, зокрема, на трудову діяльність у позанавчальний час. Згідно зі статтею 19 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (у редакції станом на 14 листопада 2012 року – дату звернення Андрейцева В.В. до Комісії із заявою про участь у доборі) аспірантура є формою підготовки наукових кадрів.
Стаття 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині четвертій містить визначення: для цілей цієї статті вважається стажем роботи у галузі права – стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста.
Таким чином, законодавче регулювання вимог до кандидатів та процедури добору кандидатів на посаду судді не дозволяє зарахування часу навчання до стажу роботи особи в розумінні статті 64 цього Закону.
З огляду на викладене Вища рада юстиції вважає, що доводи, які містяться в поясненнях кандидата на посаду судді Андрейцева В.В., та наведені ним посилання не спростовують доводів, викладених у висновку секції Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад від 21 вересня 2016 року.
Щодо оцінки доводів про те, що визначальною є наявність або відсутність необхідного стажу саме на момент прийняття рішення про рекомендацію ВККС з посиланням на постанову Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24 травня 2016 року у справі № 800/344/15, слід виходити з такого.
У цьому судовому рішенні зазначається, що:
- за правилами частини третьої статті 127 Конституції України та частини першої статті 64 Закону № 2453-VI на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою;
- при цьому у вказаній нормі зазначено, що стажем роботи у галузі права є стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста;
- кожен, хто відповідає встановленим вимогам до кандидата на посаду судді, має право звернутися до ВККС із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді (частина третя статті 65 Закону № 2453-VI);
- відповідно до частини третьої статті 67 цього ж Закону до добору кандидатів на посаду судді допускаються особи, які подали всі необхідні документи, передбачені частиною першою цієї статті, та відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді;
- згідно з пунктом 3 частини першої статті 66 зазначеного Закону ВККС на основі поданих кандидатами на посаду судді документів здійснює перевірку відповідності осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду судді, та організовує проведення стосовно них спеціальної перевірки в порядку, визначеному законом;
- на підставі аналізу наведених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що за змістом частини третьої статті 127 Конституції України та частини першої статті 64 Закону № 2453-VI визначальною є наявність або відсутність необхідного стажу саме на момент прийняття рішення про рекомендацію ВККС.
Однак при цьому в рішенні суду не враховано припису частини першої статті 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з яким добір кандидатів на посаду судді здійснюється з числа осіб, які відповідають вимогам, установленим Конституцією України та статтею 64 цього Закону, за результатами проходження спеціальної підготовки та складення кваліфікаційного іспиту відповідно до вимог цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 127 Конституції України на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. Зміст цього припису полягає не лише у встановленні переліку вимог до кандидата на посаду судді, а й передбачає розуміння того, що не може бути рекомендована на посаду судді особа, яка на момент рекомендації не відповідає вказаним вимогам.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина Суботи Артема Анатолійовича щодо офіційного тлумачення положень частини п’ятої статті 127 Конституції України у системному зв’язку з частиною третьою цієї статті, статті 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 12 червня 2013 року № 4-рп/2013 (пункт 3 мотивувальної частини) зазначив, що положення статті 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у системному зв’язку з частиною четвертою статті 68 цього Закону (згідно з якою особи, які відповідають установленим вимогам до кандидата, допускаються до складення іспиту) слід розуміти так, що для звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про участь у доборі кандидатів перелік вимог, визначений частиною третьою статті 127 Конституції України та частинами першою, другою статті 64 вказаного Закону, є вичерпним. Це означає, що кожен, хто відповідає вимогам до кандидата, передбаченим частиною третьою статті 127 Конституції України, частинами першою, другою статті 64 Закону, може звернутися до Комісії із заявою про участь у доборі кандидатів.
У зазначеній вище постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24 травня 2016 року у справі № 800/344/15 цю правову позицію Конституційного Суду України не враховано.
Водночас Вища рада юстиції виходить з того, що статтею 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено обов’язковість рішень Конституційного Суду України. Що ж до обов’язковості постанов Верховного Суду України, то відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Що стосується постанови Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24 травня 2016 року у справі № 800/344/15, то вона прийнята за результатом розгляду справи з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 1711 цього Кодексу. Отже, ця постанова не є обов’язковою при вирішенні питання щодо внесення подання про призначення Андрейцева В.В. на посаду судді.
Крім того, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (стаття 66) передбачено порядок призначення судді на посаду: низку послідовних стадій проходження процедури зайняття посади судді. Комісія на основі поданих документів перевіряє відповідність осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду судді, на наступній стадії після подання особою документів. Таким чином передбачено, що саме на стадії подання документів особа має відповідати вказаним вимогам. Інший підхід призводить до стану правової невизначеності, унеможливлює виконання Комісією вимог пункту 3 частини першої статті 66 цього Закону. У таких випадках рішення Комісії про допуск особи до добору кандидатів на посаду судді мало б ґрунтуватися на припущенні, що в майбутньому, на момент рекомендування особи на посаду, вона відповідатиме встановленим Конституцією України вимогам.
Як зазначено у пункті 3.5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду юстиції» (справа про повноваження державних органів у сфері судоустрою) від 21 червня 2011 року № 7-рп/2011, зі змісту статті 29 Закону України «Про Вищу раду юстиції» вбачається, що надходження до Вищої ради юстиції рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не є безумовною підставою для прийняття Вищою радою юстиції рішення про внесення подання про призначення суддею відповідного кандидата на посаду судді. За результатами перевірки, незважаючи на наявність рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вища рада юстиції може і не погодитися з таким рішенням.
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пункт 48 цих положень набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону. Цей Закон вперше офіційно опубліковано в газеті «Голос України» 16 липня 2016 року (№ 132-133).
Отже, як зазначено у підпункті 1 пункту 48 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, Вища рада юстиції може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав, які вона визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов’язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей: а) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інші обставини, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням; б) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді.
Оскільки Вища рада юстиції встановила порушення визначеного Законом України «Про судоустрій і статус суддів» порядку призначення Андрейцева В.В. на посаду судді, слід відмовити у внесенні подання Президентові України про призначення Андрейцева Владислава Володимировича на посаду судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області.
У зв’язку з цим Вищій кваліфікаційній комісії суддів України належить вжити заходів щодо неухильного виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», допускаючи до добору кандидатів на посаду судді лише осіб, які відповідають установленим Конституцією України та цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді на момент подання ними заяви про участь у доборі кандидатів на посаду судді, та надаючи рекомендацію лише таким особам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 127, 131 Конституції України, статтями 64–66, 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII), пункту 48 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів, статтями 3, 24, 27, 29 Закону України «Про Вищу раду юстиції», Вища рада юстиції
вирішила:
відмовити у внесенні подання Президентові України про призначення Андрейцева Владислава Володимировича на посаду судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради юстиції В.Е. Беляневич
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
М.Б. Гусак
В.К. Комков
А.О. Лесько
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
І.Ю. Мамонтова
А.М. Мірошниченко
О.В. Муравйов
В.А. Нежура
А.С. Олійник
Я.М. Романюк
