Вища рада юстиції на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2016 року у справі № П/800/385/15, розглянувши рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та матеріали про призначення Дяченка Олексія Миколайовича на посаду судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області вперше,
встановила:
17 вересня 2015 року Вищою радою юстиції прийнято рішення про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення Дяченка Олексія Миколайовича на посаду судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області вперше.
У внесенні відповідного подання було відмовлено з тих підстав, що у матеріалах щодо кандидата на посаду судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області Дяченка О.М. міститься реферат на тему «Злочин, його види та стадії», поданий відповідно до статті 29 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції Закону, що діяла на дату внесення рекомендації), на який членом Вищої ради юстиції надано негативну рецензію. Рецензент звернув увагу, зокрема, на те, що автор при написанні роботи використав тексти з різних видань без жодних посилань на джерела, видаючи висновки авторів статей та робіт за власні.
У рішенні Вищої ради юстиції від 17 вересня 2015 року зазначено, що за пропозицію про внесення подання Президентові України про призначення Дяченка О.М. на посаду судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області вперше проголосувало менше 14 членів Вищої ради юстиції.
Не погоджуючись із рішенням Вищої ради юстиції, Дяченко О.М. у січні 2016 року звернувся до Вищого адміністративного суду України із позовом до Вищої ради юстиції про визнання рішення незаконним, визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії.
Вищий адміністративний суд України постановою від 11 січня 2016 року позов Дяченка О.М. задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення та зобов’язав Вищу раду юстиції розглянути матеріали стосовно Дяченка О.М. про внесення подання. У решті заявлених позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що при прийнятті рішення Вища рада юстиції не мала законних підстав досліджувати реферат та рецензію на нього, посилатися на них у рішенні, що призвело до порушення норм чинного законодавства, а також порушення прав позивача. Суд дійшов висновку про те, що рішення прийняте Вищою радою юстиції в межах наданих повноважень, однак із порушенням норм чинного законодавства, тому підлягає скасуванню як протиправне. Щодо позовних вимог про зобов’язання Вищої ради юстиції внести подання суд дійшов висновку, що це питання належить до дискреційних повноважень Вищої ради юстиції, а тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити із зобов’язанням відповідача розглянути матеріали стосовно Дяченка О.М.
Постановою Верховного Суду України від 12 квітня 2016 року відмовлено у задоволенні заяви Вищої ради юстиції про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вищою радою юстиції встановлено, що Дяченко Олексій Миколайович, громадянин України, ____ року народження, у 2001 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого у м. Харкові. Має стаж роботи у галузі права після здобуття вищої юридичної освіти більше трьох років. Понад 10 років проживає в Україні, володіє державною мовою і склав кваліфікаційний іспит.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України до відання Вищої ради юстиції належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
У пункті 3.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду юстиції» (справа про повноваження державних органів у сфері судоустрою) від 21 червня 2011 року № 7-рп/2011 (далі – Рішення № 7-рп/2011) зазначено, що реалізація вказаного конституційного положення (пункт 1 частини першої статті 131) не може бути здійснена механічно, без використання спеціальних повноважень, що випливають зі статусу цього конституційного органу, визначеного не тільки Конституцією України, а й Законом України «Про Вищу раду юстиції».
Статтею 1 Закону України «Про Вищу раду юстиції» Вища рада юстиції визначена органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, що є законодавчим закріпленням конституційного повноваження, визначеного у пункті 1 частини першої статті 131 Конституції України стосовно внесення подання про призначення суддів на посади.
Із системного аналізу зазначених вище положень Конституції України та Закону України «Про Вищу раду юстиції» випливає, що саме на Вищу раду юстиції покладено обов’язок щодо формування в Україні високопрофесійного суддівського корпусу з урахуванням особистих та моральних якостей кандидатів на посаду судді, необхідних для здійснення правосуддя.
У пункті 3.5 мотивувальної частини Рішення № 7-рп/2011 вказано, що зі змісту статті 29 Закону України «Про Вищу раду юстиції» вбачається, що надходження до Вищої ради юстиції рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не є безумовною підставою для прийняття Вищою радою юстиції рішення про внесення подання про призначення суддею відповідного кандидата на посаду судді. Вища рада юстиції здійснює перевірку даних, які встановлюються під час складення кандидатом на посаду судді кваліфікаційного іспиту. За результатами перевірки, незважаючи на наявність рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вища рада юстиції може і не погодитися з таким рішенням.
Природа діяльності Вищої ради юстиції визначається обов’язком держави перед суспільством сформувати такий суддівський корпус, представники якого за їхніми індивідуальними якостями викликали б довіру у громадян України, тому Вища рада юстиції зобов’язана перевірити дані, що характеризують особисті та моральні якості претендента на посаду судді, репутація якого має бути бездоганною.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.
У пункті 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13 грудня 1985 року, закріплено, що особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності, а також відповідну кваліфікацію в галузі права.
Згідно із пунктом 48 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Вища рада юстиції може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав, які вона визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов’язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей: наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інші обставини, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням; порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді.
Керуючись власною оцінкою обставин, пов’язаних із кандидатом на посаду судді Дяченком О.М., необхідністю відбору на посаду судді осіб з високими моральними та особистими якостями, Вища рада юстиції, як орган, відповідальний за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, враховуючи надані їй повноваження, більшістю голосів присутніх на засіданні членів Вищої ради юстиції дійшла висновку про те, що характер вчинених Дяченком О.М. дій, пов’язаних із доступом до посади судді, зокрема використання ним у рефераті чужих творів без посилання на авторів, суб’єктивне його ставлення до своїх дій, особисті та моральні якості Дяченка О.М. викликають обґрунтований сумнів щодо його відповідності критерію професійної етики, а тому він не може бути призначений на посаду судді.
Зазначені дії Дяченка О.М. оцінюються Вищою радою юстиції не з точки зору дотримання передбаченого Законом України «Про судоустрій і статус суддів» порядку призначення на посаду судді вперше, а з погляду особистих та моральних якостей кандидата на посаду судді.
Отже, зазначена обставина, на думку Вищої ради юстиції, перешкоджає прийняттю рішення про внесення подання Президентові України про призначення Дяченка О.М. на посаду судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області вперше.
Керуючись статтею 127 Конституції України, статтями 1, 29 Закону України «Про Вищу раду юстиції», пунктом 48 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону від 2 червня 2016 року № 1402-VIII), Вища рада юстиції
вирішила:
відмовити у внесенні подання Президентові України про призначення Дяченка Олексія Миколайовича на посаду судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради юстиції В.Е. Беляневич
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
М.Б. Гусак
В.К. Комков
А.О. Лесько
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
І.Ю. Мамонтова
А.М. Мірошниченко
О.В. Муравйов
В.А. Нежура
А.С. Олійник
Я.М. Романюк
