Вища рада юстиції, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргами Олійник Тамари Олексіївни та представника Гризи Олександра Павловича – адвоката Адвокатської фірми «Петро Бойко та Партнери» Демидюк Ольги Борисівни стосовно судді Вищого адміністративного суду України Сороки Миколи Олексійовича,
встановила:
Сорока Микола Олексійович з 30 березня 1992 року працював на посаді голови Ємільчинського районного суду Житомирської області. Указом Президента України від 20 березня 1996 року № 202/96 призначений суддею Житомирського обласного суду. Постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2003 року № 1393-IV обраний на посаду судді Вищого адміністративного суду України безстроково.
Відповідно до характеристики, наданої на запит Вищої ради юстиції в.о. голови Вищого адміністративного суду України Смоковичем М.І., суддя Сорока М.О. характеризується позитивно.
До Вищої ради юстиції 1 жовтня 2015 року надійшла скарга представника Гризи О.П. – адвоката Адвокатської фірми «Петро Бойко та Партнери» Демидюк О.Б., а 16 жовтня 2015 року – скарга Олійник Т.О. від 13 жовтня 2015 року щодо порушення правил самовідводу суддею Вищого адміністративного суду України Сорокою М.О. при розгляді заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Управління земельних ресурсів в Обухівському районі Київської області та Обухівського районного відділу Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», треті особи – 73 фізичні особи, про визнання протиправними та скасування рішень, державних актів, їх реєстрації, зобов’язання вчинити певні дії.
Автори звернень зазначають, що суддя Сорока М.О., будучи зацікавленим у результатах розгляду цієї справи, не подав заяву про самовідвід та 2 вересня 2015 року відкрив провадження про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2012 року.
17 жовтня 2008 року Старобезрадичівська сільська рада Обухівського району Київської області звернулась до суду з позовом про визнання протиправним розпорядження районної державної адміністрації Обухівського району Київської області від 12 травня 2008 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2009 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано розпорядження районної державної адміністрації Обухівського району Київської області від 12 травня 2008 року, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2009 року постанову суду першої інстанції від 8 квітня 2009 року щодо відмови в задоволенні позову скасовано, провадження в цій частині позовних вимог припинено.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2012 року вищевказані судові рішення скасовано, в задоволенні позову Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області відмовлено.
Постанова Вищого адміністративного суду України обґрунтовувалася тим, що позивачем обрано не передбачений законом спосіб захисту порушених інтересів, що унеможливлює задоволення позову.
Через три роки ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 2 вересня 2015 року у справі № Н/800/57/15 (суддя-доповідач Сорока М.О.) відкрито провадження за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2012 року.
При цьому суддя Вищого адміністративного суду України Сорока М.О. (а також інші судді Вищого адміністративного суду України) є одним із тих 160 громадян, яким у червні 2008 року сільрадою було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тобто особисто заінтересований у результаті розгляду цієї справи.
Крім того, у скарзі представника Гризи О.П. – адвоката Адвокатської фірми «Петро Бойко та Партнери» Демидюк О.Б. зазначено, що як на підставу для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2012 року заявники посилались на пункт 1 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), а саме: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Проте відповідно до Узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами, затвердженого Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2015 року № 7 (далі – Узагальнення № 7), Пленум Вищого адміністративного суду України визначив, що Вищий адміністративний суд України не може переглядати свої судові рішення за нововиявленими обставинами за пунктом 1 частини другої статті 245 КАС України (істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи).
Оскільки відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пленум вищого спеціалізованого суду діє у складі всіх суддів цього суду, то суддя Вищого адміністративного суду України Сорока М.О. не міг не знати положення зазначеного Узагальнення № 7.
Тобто суддею Вищого адміністративного суду України Сорокою М.О. було свідомо відкрито провадження з перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами всупереч встановленій за його участю судовій практиці з розгляду аналогічних справ.
Більше того, статтею 248 КАС України чітко визначено вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 248 КАС України заява підписується особою, яка її подає.
Незважаючи на вказаний правовий припис, інші особи, які брали участь у справі, отримали копії заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2012 року без підписів заявників.
Також у скарзі зазначено, що суддя Вищого адміністративного суду України Сорока М.О. не дотримався вимог частини другої статті 250 КАС України, якою передбачено обов’язок судді перевірити заяву на відповідність вимогам статті 248 КАС України і лише після цього вирішувати питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами, що також свідчить про його зацікавленість у результатах розгляду справи.
На думку заявників, дії судді Вищого адміністративного суду України Сороки М.О. свідчать про порушення ним присяги судді, використання свого посадового становища в особистих інтересах та підривають авторитет правосуддя в Україні.
Згідно з протоколами автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 6 та 16 жовтня 2015 року скарги представника Гризи О.П. – адвоката Адвокатської фірми «Петро Бойко та Партнери» Демидюк О.Б. та Олійник Т.О. передані для проведення перевірки члену Вищої ради юстиції Нежурі В.А.
З метою дослідження заявлених обставин, проведення повної та всебічної їх перевірки, а також для забезпечення прав судді, щодо якого вона проводилася, було витребувано пояснення судді та інформацію із Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області.
У своїх поясненнях, які надійшли до Вищої ради юстиції 14 грудня 2015 року, суддя Сорока М.О. зазначив, що з початком роботи Вищого адміністративного суду України виникли питання, зокрема, щодо поліпшення житлових умов суддів або надання їм можливості побудувати житло. У зв’язку із цим він звертався до органів місцевого самоврядування з відповідними заявами про виділення земельної ділянки для індивідуального, дачного будівництва чи для садівництва. Проте жодної відповіді до цього часу не отримував. Також не отримував і відповіді чи копії рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 12 червня 2008 року. Жодних дій з реалізації цього рішення він не здійснював. Про вказане рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки він дізнався лише після вивчення матеріалів судової справи, яка надійшла до суду 29 вересня 2015 року. Вважає, що ухвала від 2 вересня 2015 року про відкриття провадження про перегляд за нововиявленими обставинами постановлена з дотриманням норм процесуального права.
У додаткових поясненнях, надісланих до Вищої ради юстиції 16 лютого 2016 року, суддя Сорока М.О. зазначив, що підстави для провадження за нововиявленими обставинами визначені статтею 245 КАС України, однією з яких є наявність істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Вирішуючи питання про те, чи є вказана заявниками обставина підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, він врахував протиріччя між нормами закону, принцип верховенства права, а також намір не створювати перешкоди у доступі заявників до правосуддя. Також було враховано, що у разі відсутності нововиявлених обставин у поданій заяві суд вправі залишити її без задоволення відповідно до повноважень суду, визначених у частині першій статті 253 КАС України.
З приводу посилання заявників на Узагальнення № 7, яким визначено, що Вищий адміністративний суд України не може переглядати свої судові рішення за нововиявленими обставинами за пунктом 1 частини другої статті 245 КАС України, суддя Сорока М.О. зазначив, що у цьому Узагальненні немає такої вказівки. Крім того, Узагальнення № 7 має інформативний та рекомендаційний характер, тому суддя вважає, що не допустив порушень норм закону.
Крім того, 20 вересня 2016 року до Вищої ради юстиції надійшли пояснення судді Сороки М.О., в яких зазначено, що 30 квітня 2015 року автоматизованою системою розподілу справ між суддями йому було розподілено заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яку ухвалою від 6 травня 2015 року було залишено без руху. Крім судового рішення у цій справі, того самого дня ним було прийнято ще 45 рішень, а саме: у 16 справах – відкрито касаційне провадження, у 17 справах – відмовлено у відкритті касаційного провадження, 7 касаційних скарг повернуто, 5 – залишено без руху.
При прийнятті рішення у вищевказаній справі необхідності надавати оцінку обґрунтованості доводів заяви не було. Такий підхід узгоджується із практикою Верховного Суду України (постанова від 12 листопада 2014 року № 6-138цс14).
Також суддя Сорока М.О. вказав, що на час залишення заяви без руху він не знав і не міг знати про наявність конфлікту інтересів у цій справі, оскільки жоден суддя Вищого адміністративного суду України до участі у справі притягнутий не був, а у матеріалах заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами доказів про прийняття сільською радою рішень на його користь не було.
З приводу перебування у його провадженні заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами протягом п’яти місяців суддя Сорока М.О. зазначив, що у цей період він двічі перебував у відпустці, а саме: з 12 травня по 5 червня 2015 року, з 27 липня по 31 серпня 2015 року. При цьому суддя зауважив, що у зв’язку із перебуванням 12 травня 2015 року у відпустці він не брав участі у засіданні Пленуму Вищого адміністративного суду України, на якому було схвалено Узагальнення № 7.
У зв’язку з вищевказаним суддя Сорока М.О. вважає, що порушень норм процесуального законодавства не допускав, а тому немає підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
За результатами проведеної перевірки відомостей, викладених у вказаних скаргах, член Вищої ради юстиції Нежура В.А. дійшов висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого адміністративного суду України Сороки М.О. (висновок від 9 березня 2016 року).
Ухвалою Вищої ради юстиції від 20 липня 2016 року відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Вищого адміністративного суду України Сороки М.О.
На засіданні 13 вересня 2016 року дисциплінарна секція дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про притягнення судді Вищого адміністративного суду України Сороки М.О. до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу протягом одного місяця.
Дослідивши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Нежуру В.А., врахувавши письмові пояснення судді, його характеристику, Вища рада юстиції погоджується із висновком дисциплінарної секції та вважає за необхідне прийняти рішення про притягнення судді Вищого адміністративного суду України Сороки М.О. до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу протягом одного місяця.
Підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами передбачені у частині другій статті 245 КАС України, у тому числі такими є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1).
Вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначені статтею 248 КАС України.
Статтею 250 КАС України врегульований порядок відкриття провадження за нововиявленими обставинами.
Згідно з частиною третьою вказаної статті до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 248 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.
Статтею 108 КАС України передбачено: якщо подана заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не оформлена відповідно до вимог статті 106 цього Кодексу, вона залишається без руху, а заявнику надається строк для усунення недоліків і встановлюється строк, достатній для їх усунення. Якщо недоліки заяви не будуть усунуті, така заява повертається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2012 року у зв’язку з нововиявленими обставинами надійшла до Вищого адміністративного суду України 30 квітня 2015 року. Того самого дня відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ заява була передана на розгляд судді Сороці М.О.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Сороки М.О. від 6 травня 2015 року вказану заяву залишено без руху та надано заявникам строк для усунення недоліків до 29 травня 2015 року з тих підстав, що заявники не вказали підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи, а також обґрунтування з посиланням на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.
Крім того, в ухвалі суддя зазначив, що до заяви не додані її копії відповідно до кількості осіб, які брали участь у справі, та документ про сплату судового збору або належним чином оформлені документи, що підтверджують факт звільнення від його сплати.
2 червня 2016 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій заявник зазначив про надіслання копії квитанції про сплату судового збору та просив про додатковий термін для усунення недоліків у заяві, оскільки необхідно надати багато копій документів, що потребує багато часу. До заяви було додано копію квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Сороки М.О. від 8 червня 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було продовжено строк для усунення недоліків заяви до 22 червня 2015 року.
12 червня 2015 року до суду надійшла додаткова заява про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2012 року.
6 липня 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали заяву про визначення додаткового терміну для усунення недоліків заяви, оскільки необхідно надати багато копій документів, що потребує багато часу.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 8 липня 2015 року заявникам було продовжено до 31 серпня 2012 року строк для усунення недоліків заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2012 року.
5 серпня 2015 року заявниками було долучено копії додаткової заяви.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Сороки М.О. від 2 вересня 2015 року було відкрито провадження за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та витребувано з Київського окружного адміністративного суду справу № 2-а-115/09.
Відповідно до частини першої статті 27 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться:
1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов’язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 15 1 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 30 КАС України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу. Заявляти самовідвід після цього дозволяється лише у разі, якщо про підставу самовідводу стало відомо після початку судового розгляду.
Як зазначалося вище, 30 квітня 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшла заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2012 року, яку відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями було розподілено судді-доповідачу Сороці М.О., та визначено суддів, які входять до складу колегії.
Ухвалами Вищого адміністративного суду України (суддя Сорока М.О.) від 6 травня, 8 червня і 8 липня 2015 року заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, кінцевою датою якого встановлено 31 серпня 2015 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Сорока М.О.) від 2 вересня 2015 року було відкрито провадження за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами, витребувано з Київського окружного адміністративного суду справу № 2-а-115/09.
29 вересня 2015 року вказана адміністративна справа надійшла з Київського окружного адміністративного суду.
5 жовтня 2015 року суддею Сорокою М.О. було подано заяву про самовідвід з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 27 КАС України.
12 жовтня 2015 року Вищим адміністративним судом України було зареєстровано заяву представника третьої особи за довіреністю ОСОБА_4 про відвід судді Сороці М.О., мотивований тим, що суддя Сорока М.О. прийняв до свого провадження справу, в якій предметом спору фактично є земельна ділянка, що була виділена йому у 2008 році рішенням від 12 червня 2008 року № 33 «Про надання дозволу Сороці М.О. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність».
Таким чином, з моменту автоматизованого розподілу і до відкриття провадження у справі заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 перебувала у провадженні судді Сороки М.О. протягом п’яти місяців.
Ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року було задоволено заяву судді-доповідача Сороки М.О. про самовідвід та заяву представника третьої особи – ОСОБА_4 про відвід судді-доповідача Сороки М.О.
Відповідно до пункту «д» частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу).
У своїх поясненнях суддя Сорока М.О. зазначив, що про наявність вказаного рішення Старобезрадичівської сільської ради йому не було відомо до того моменту, поки він не ознайомився з матеріалами адміністративної справи, та він не вчиняв жодних дій щодо реалізації цього рішення.
На запит Вищої ради юстиції Старобезрадичівська сільська рада Обухівського району Київської області листом від 22 лютого 2016 року № 38/02-30/46/02-31 повідомила, що 21 травня 2008 року Сорока Микола Олексійович звернувся до сільської ради із заявою щодо надання йому земельної ділянки. На 18-й сесії Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області 5-го скликання було прийнято рішення від 12 червня 2008 року № 33 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у власність Сороці М.О.». Про прийняте рішення Старобезрадичівська сільська рада Обухівського району Київської області Сороку М.О. не повідомляла та копію вказаного рішення йому не направляла. Також копію рішення Сорока М.О. не отримував ні особисто, ні через довірену особу (як передбачено Регламентом роботи сільської ради), оскільки з таким проханням до Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області не звертався.
Крім того, жодна проектна документація із землеустрою щодо оформлення права приватної власності на земельну ділянку Сороки М.О. не розроблялася і на затвердження сесії Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області не подавалась.
Проте така інформація Старобезрадичівської сільської ради не спростовує факту вчинення суддею Сорокою М.О. дисциплінарного проступку.
Диспозиція зазначеного пункту «д» частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає два види суб’єктивного ставлення судді до допущених ним порушень процесуального закону, які можуть становити склад дисциплінарного проступку, – умисне або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу).
Отже, вчинення зазначеного дисциплінарного проступку може мати місце і внаслідок недбалості судді.
Із наданих суддею Сорокою М.О. пояснень вбачається, що з початком роботи Вищого адміністративного суду України виникли питання, зокрема, щодо поліпшення житлових умов суддів або надання їм можливості побудувати житло. У зв’язку з цим він звертався до органів місцевого самоврядування з відповідними заявами про виділення земельної ділянки для індивідуального, дачного будівництва чи для садівництва. Проте про наявність рішення Старобезрадичівської сільської ради з цього питання йому не було відомо і він не вчиняв жодної дії з реалізації цього рішення.
Такі пояснення не дають підстав для висновку про відсутність у діях судді Сороки М.О. порушення правил самовідводу, визначених статтею 27 КАС України, в контексті вимог пункту «д» частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з такого.
До заяви про відвід судді представник ОСОБА_4 додала копію рішення Старобезрадичівської сільської ради від 12 червня 2008 року № 33 «Про надання дозволу Сороці Миколі Олексійовичу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», відповідно до якого такий дозвіл був наданий щодо ділянки орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у селі Тарасівка по вул. Пушкіна.
При цьому зі змісту постанови Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2012 року, про перегляд якої за нововиявленими обставинами була подана заява та копія якої була додана заявниками ще 30 квітня 2015 року, вбачається, що судом встановлено, що рішенням 18-ї сесії 5-го скликання Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району від 12 червня 2008 року громадянам було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих у селі Тарасівка на вул. Пушкіна; саме цією обставиною Старобезрадичівська сільська рада обґрунтовувала свої позовні вимоги до Обухівської районної державної адміністрації Київської області.
Оскільки заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 із доданим до неї судовим рішенням перебувала у провадженні судді Сороки М.О. протягом п’яти місяців, пояснення судді, що про наявність підстав для самовідводу він дізнався тільки після надходження справи, є непереконливими.
Крім того, у своїх поясненнях до Вищої ради юстиції суддя Сорока М.О. конкретно зазначає про єдине звернення до Старобезрадичівської сільської ради від 21 травня 2008 року з метою поліпшення житлових умов, яке було оперативно розглянуте сільрадою менш ніж за один місяць.
Даних про звернення до інших органів державної влади чи місцевого самоврядування суддя не наводить, із чого випливає, що суддя Сорока М.О. після передачі йому заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вищого адміністративного суду України, яке стосувалося рішення Старобезрадичівської сільської ради від 12 червня 2008 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, мав можливість та повинен був поцікавитись результатами розгляду поданої ним заяви щодо надання земельної ділянки, особливо з урахуванням тієї обставини, що для з’ясування цього факту у нього було п’ять місяців – з 30 квітня по 29 вересня 2015 року, оскільки весь цей час заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2012 року перебувала у його провадженні.
Вища рада юстиції виходить із того, що правила відводу судді, встановлені у статті 27 КАС України, де зазначено про неможливість судді брати участь у розгляді адміністративної справи, не обмежуються лише забороною судді брати участь у розгляді справи в судовому засіданні.
Тобто ці правила застосовуються і на інших стадіях адміністративного процесу, у тому числі щодо вчинення процесуальних дій, які передують стадії судового розгляду справи, зокрема: вирішення питань прийняття позову, скарги чи заяви, забезпечення позову, поновлення (продовження) процесуальних строків, тощо.
Наведене стосується й перегляду рішень за нововиявленими обставинам, оскільки відповідно до частини першої статті 252 КАС України цей перегляд здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
Отже, вчинення суддею Сорокою М.О. підготовчих процесуальних дій стосовно поданої заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2012 року і сам факт відкриття провадження за цією заявою, за умови, що він повинен був знати про наявний конфлікт інтересів у цій справі, свідчать про порушення суддею правил самовідводу.
Підтвердженням вказаного висновку є й інші обставини, встановлені в ході перевірки.
Так, задовольняючи заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і продовжуючи їм строк для усунення недоліків їхньої заяви до 22 червня 2015 року, суддя Сорока М.О. в ухвалі від 8 червня 2015 року зазначив, що заявники надали квитанцію про сплату судового збору і, відповідно, неусунутими недоліками залишилися відсутність вказівки на підстави для перегляду судового рішення і надання необхідної кількості копій заяв.
12 червня 2015 року, тобто в межах встановленого судом строку, до Вищого адміністративного суду України надійшла нова, підписана усіма трьома заявниками, заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
А 6 липня 2015 року, тобто через два тижні після закінчення строку, встановленого ухвалою суду від 8 червня 2015 року, заявники подали чергову заяву про продовження строку для усунення недоліків заяви, датовану тим самим днем – 6 липня 2015 року, посилаючись на потребу в часі для виготовлення великої кількості копій заяв.
За змістом статей 248, 250 і 108 КАС України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повертається заявнику, якщо він у встановлений суддею строк не усунув недоліки своєї заяви, яку залишено без руху.
Оскільки строк для усунення недоліків закінчився 22 червня 2015 року, невиправданим є перебування заяви у судді до 6 липня і неповернення її заявникам.
Посилання заявників на необхідність подання великої кількості копій заяв не можна визнати переконливим, оскільки про таку необхідність вони були повідомлені ще ухвалою судді від 6 травня 2015 року, а виготовлення 73 копій заяви (близько 300 аркушів) не може тривати три місяці з огляду на вимогу закону про розгляд такої заяви протягом двох місяців з дня її надходження (частина третя статті 252 КАС України).
Вимога статті 27 КАС України про необхідність подання суддею заяви про самовідвід до початку розгляду адміністративної справи по суті не звільняє суддю від обов’язку заявити самовідвід за наявності обставин, які можуть викликати сумнів у його об’єктивності і неупередженості, на стадії прийняття заяви чи скарги, оскільки від неупередженого вирішення суддею зазначених процесуальних питань залежить правильність розгляду справи по суті.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний, зокрема, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, а також дотримуватися правил суддівської етики.
З огляду на встановлені при проведенні перевірки обставини та факти в діях судді Вищого адміністративного суду України Сороки М.О. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом «д» частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме порушення правил щодо відводу (самовідводу), вчинене внаслідок недбалості.
Відповідно до частини четвертої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 29 березня 2015 року, дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Із дня вчинення проступку суддею Сорокою М.О. передбачений частиною четвертою статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не сплинув.
Згідно із частиною другою статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Статтею 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачені види дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до судді, а саме:
1) попередження;
2) догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця;
3) сувора догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців;
4) тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;
5) переведення судді до суду нижчого рівня;
6) висновок про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги.
Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер правопорушення, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень та інші обставини, що стосуються вчиненого суддею дисциплінарного правопорушення.
Вищою радою юстиції враховано, що Сорока М.О. характеризується позитивно, тривалий час працює на посаді судді, за час роботи до дисциплінарної відповідальності не притягався, дисциплінарний проступок вчинено внаслідок недбалості, істотних наслідків від його дій не настало, а тому Вища рада юстиції вважає за можливе застосувати до судді Вищого адміністративного суду України Сороки М.О. одне із не найтяжчих дисциплінарних стягнень, а саме у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу протягом одного місяця.
Вища рада юстиції, враховуючи викладені обставини, керуючись статтями 27, 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,
вирішила:
притягнути суддю Вищого адміністративного суду України Сороку Миколу Олексійовича до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу протягом одного місяця.
Рішення Вищої ради юстиції може бути оскаржене до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради юстиції В.Е. Беляневич
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
М.Б. Гусак
В.К. Комков
А.О. Лесько
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
І.Ю. Мамонтова
А.М. Мірошниченко
