Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Данилевич Надії Андріївни з посади судді Верховного Суду у відставку,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 26 липня 2023 року надійшла заява Данилевич Н.А. від 26 липня 2023 року про звільнення з посади судді Верховного Суду у відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів встановлено таке.
Данилевич Надія Андріївна, громадянка України, ____ року народження, Указом Президента України від 5 грудня 2000 року № 1304/2000 призначена на посаду судді Збаразького районного суду Тернопільської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 12 січня 2006 року № 3329-IV обрана на посаду судді цього суду безстроково, Постановою Верховної Ради України від 20 березня 2008 року № 239-VI – на посаду судді Тернопільського окружного адміністративного суду. Указом Президента України від 10 листопада 2017 року № 357/2017 призначена на посаду судді Верховного Суду у Касаційний адміністративний суд.
Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Відповідно до частини першої статті 116 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі ‒ Закон № 1402-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Згідно з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час призначення Данилевич Н.А. на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» у редакції, чинній на час призначення Данилевич Н.А. на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів», яка була чинною на час призначення Данилевич Н.А. на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Частиною третьою статті 127 Конституції України (в редакції, чинній у період із 28 червня 1996 року до 5 липня 2001 року) визначалося, що на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який мав вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживав в Україні не менш як десять років та володів державною мовою.
У разі існування неузгодженості між актами, виданими одним і тим самим органом, які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. У випадку суперечності норм закону та Конституції України, які прийняті Верховною Радою України, колізія вирішується на користь Конституції України, яка має найвищу юридичну силу.
Таким чином, до стажу роботи на посаді судді, що дає Данилевич Н.А. право на відставку, підлягають зарахуванню три роки стажу роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв’язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв’язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Додані до заяви документи свідчать, що суддя Данилевич Н.А. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону № 1402-VIII, а також абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Відповідно до частини третьої статті 116 Закону № 1402-VIII заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Згідно із частиною п’ятою статті 116 Закону № 1402-VIII за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).
Відповідно до пункту 15.3 Регламенту Вищої ради правосуддя при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Радою відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років.
За результатами вивчення доданих до заяви належним чином завірених копій документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді Данилевич Н.А. у відставку, а саме: паспорта громадянина України, актів про обрання, призначення на посаду судді, диплома про вищу освіту, трудової книжки, встановлено, що до стажу роботи Данилевич Н.А. на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню:
стаж роботи безпосередньо на посаді судді – 22 роки 8 місяців 5 днів;
половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі – 1 рік 11 днів;
стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, – 3 роки.
Загальний стаж роботи судді Данилевич Н.А., який дає їй право на відставку, становить 26 років 8 місяців 16 днів.
Отже, суддя Данилевич Н.А. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, встановлений статтями 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Вища рада правосуддя, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звільнити Данилевич Надію Андріївну з посади судді Верховного Суду у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Голова Вищої ради правосуддя Григорій УСИК