Вища рада правосуддя, розглянувши матеріали щодо наявності підстав для звільнення Сушкової Людмили Іванівни з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у відставку,
встановила:
2 жовтня 2023 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Сушкової Л.І. про звільнення її з посади судді у відставку, 5 жовтня 2023 року надійшла уточнена заява.
Під час підготовки цього питання до розгляду встановлено таке.
Сушкова (попереднє прізвище Стасовська) Людмила Іванівна, ____ року народження, Постановою Верховної Ради України від 16 листопада 2000 року № 2111-ІІІ обрана суддею Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області безстроково.
26 травня 2010 року Вища рада юстиції розглянула пропозиції членів Вищої ради юстиції Кудрявцева В.В. – від 13 серпня 2007 року, Сафулька С.Ф. – від 14 жовтня 2009 року та від 26 лютого 2010 року, про звільнення Сушкової (Стасовської) Л.І. з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги та ухвалила рішення №№ 410/0/15-10, 412/0/15-10, 413/0/15-10 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення Сушкової (Стасовської) Л.І. з посади судді у зв’язку з порушенням присяги. Вказані рішення реалізовані шляхом внесення 31 травня 2010 року Вищою радою юстиції до Верховної Ради України подання про звільнення судді з посади (№ 32/0/12-10).
2 червня 2010 року ОСОБА1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому просила визнати неправомірним та скасувати рішення Вищої ради юстиції від 26 травня 2010 року в частині підтримання подання члена Вищої ради юстиції Кудрявцева В.В. щодо звільнення її з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2010 року № 2352-VI Сушкову (Стасовську) Л.І. звільнено з посади судді за порушення присяги на підставі пункту 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України.
22 липня 2010 року ОСОБА1 звернулась до суду з позовом про визнання неправомірною та скасування Постанови Верховної Ради України від 17 червня 2010 року № 2352-VI у частині звільнення її з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги судді.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 серпня 2010 року об’єднав для спільного розгляду в одне провадження справу за позовом ОСОБА1 до Вищої ради юстиції про визнання неправомірним і скасування рішення Вищої ради юстиції від 26 травня 2010 року (П-93/10) та справу за її позовом до Верховної Ради України про визнання неправомірною і скасування Постанови від 17 червня 2010 року № 2352-VI (П-156/10) та за наслідками розгляду спору по суті заявлених вимог 23 вересня 2010 року виніс постанову, якою позов ОСОБА1 задовольнив частково: визнав незаконною Постанову Верховної Ради України від 17 червня 2010 року № 2352-VI в частині звільнення позивачки з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги судді. У задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 26 травня 2010 року в частині підтримання подання члена Вищої ради юстиції Кудрявцева В.В. відмовив.
Ухвалюючи таке рішення, Вищий адміністративний суд України, з-поміж іншого, виходив з того, що оскільки акти Вищої ради юстиції є самостійними предметами судового розгляду, а позивачка не оскаржила до суду акти Вищої ради юстиції від 26 травня 2010 року №№ 410/0/15-10, 412/0/15-10, а також подання від 31 травня 2010 року і не просила визнати їх незаконними, то колегія суддів не перевіряла законність цих актів і сприймала їх як правомірні.
23 грудня 2010 року Верховна Рада України повторно здійснила розгляд подання про звільнення Сушкової (Стасовської) Л.І. з посади судді та Постановою № 2867-VІ звільнила її з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги.
У січні 2011 року ОСОБА1 звернулась до Вищого адміністративного суду України з позовом до Верховної Ради України, третя особа на стороні відповідача – Вища рада юстиції, в якому просила визнати неправомірною та скасувати Постанову Верховної Ради України від 23 грудня 2010 року № 2867-VI щодо звільнення її з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі (провадження № П/9991/116/11).
Вищий адміністративний суд України постановою від 31 травня 2011 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА1 про визнання неправомірною та скасування Постанови Верховної Ради України від 23 грудня 2010 року № 2867-VІ щодо звільнення її з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
До завершення розгляду Вищим адміністративним судом України позову ОСОБА1 про визнання неправомірною та скасування Постанови Верховної Ради України від 23 грудня 2010 року № 2867-VІ, а саме 20 березня 2011 року, Сушкова (Стасовська) Л.І. подала до Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд) заяву проти України, в якій скаржилася на порушення Державою Україна її прав, гарантованих статтями 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі – Конвенція), зазначивши, що провадження щодо її звільнення було несправедливим, суперечило принципу незалежного і безстороннього суду, а звільнення суттєво вплинуло на її приватне життя. З огляду на схожість заяви Сушкової (Стасовської) Л.І. з іншими заявами, поданими до Суду громадянами України, які раніше обіймали посади суддів національних судів, усі ці заяви були об’єднані відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду.
19 січня 2017 року Суд ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», зокрема і за заявою Сушкової (Стасовської) Л.І. № 20554/11, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача пункт 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності та статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що Вища рада юстиції 26 травня 2010 року встановила, що Сушкова (Стасовська) Л.І. порушила присягу судді, й у зв’язку із цим ухвалила три рішення стосовно внесення до Верховної Ради України подання про звільнення її з посади судді за «порушення присяги», при цьому заявниця оскаржила до Вищого адміністративного суду України одне з рішень Вищої ради юстиції від 26 травня 2010 року, а також Постанову Верховної Ради України про її звільнення.
26 червня 2017 року ОСОБА1 звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2010 року у справі № П-93/10, П-156/10 на підставі пункту 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання заяви до суду).
15 грудня 2017 року у зв’язку з початком роботи Верховного Суду відповідно до вимог підпункту 7 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України вказану заяву передано для розгляду Великій Палаті Верховного Суду.
За результатами розгляду справи № П-93/10, П-156/10 (провадження № 11-57сап18) 15 лютого 2018 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою скасувала постанову Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2010 року щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 26 травня 2010 року про підтримання подання члена Вищої ради юстиції Кудрявцева В.В., а справу в цій частині передала на новий судовий розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. В іншій частині постанову Вищого адміністративного суду України залишено в силі.
Здійснивши новий судовий розгляд вказаної справи, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив рішення від 17 квітня 2018 року, яким з урахуванням виправлень, внесених ухвалою цього суду від 9 жовтня 2018 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення Вищої ради юстиції від 26 травня 2010 року в частині підтримання подання члена Вищої ради юстиції Кудрявцева В.В. від 13 серпня 2007 року. Цим рішенням передано на повторний розгляд Вищої ради правосуддя вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, викладені в пропозиції члена Вищої ради юстиції Кудрявцева В.В. від 13 серпня 2007 року.
Вказане рішення залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 грудня 2018 року.
Крім того, рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 7 лютого 2019 року у справі № 800/345/17 (провадження 9991/116/11), яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року, скасовано Постанову Верховної Ради України від 23 грудня 2010 року № 2867-VI «Про звільнення суддів» у частині звільнення ОСОБА1 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
За результатами повторного розгляду питання щодо наявності підстав для притягнення Сушкової (Стасовської) Л.І. до дисциплінарної відповідальності 17 вересня 2020 року Вища рада правосуддя на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України ухвалила рішення № 2643/0/15-20 про звільнення Сушкової (Стасовської) Л.І. з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Не погодившись із цим рішенням, у жовтні 2020 року ОСОБА1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просила: скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2020 року № 2643/0/15-20 про звільнення ОСОБА1 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України; поновити ОСОБА1 на посаді судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області із 17 вересня 2020 року.
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2020 року № 2643/0/15-20 про звільнення ОСОБА1 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Зобов’язано Вищу раду правосуддя розглянути питання щодо наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА1 з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
У подальшому постановою Великої Палати Верховного Суду від 9 червня 2022 року апеляційні скарги Вищої ради правосуддя, ОСОБА1 залишено без задоволення, рішення колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2021 року – без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Частиною третьою статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що у випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.
За даними автоматизованої системи діловодства Вищої ради правосуддя вказана вище постанова Великої Палати Верховного Суду від 9 червня 2022 року у справі № 9901/325/20 надійшла до Вищої ради правосуддя 24 червня 2022 року (зареєстрована за вхідним № 2816/0/8-22).
Слід зазначити, що відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 «Про зупинення розподілу деяких справ (матеріалів) між членами Вищої ради правосуддя» з огляду на зміни в законодавстві України з 5 серпня 2021 року зупинено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
Отже, питання щодо наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності Сушкової (Стасовської) Л.І. на сьогодні не вирішено.
Частиною третьою статті 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що Вища рада правосуддя має право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
Під час підготовки до розгляду питання про звільнення судді Сушкової Л.І. у відставку встановлено обставини, які відповідно до частини третьої статті 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дають право Вищій раді правосуддя зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади у відставку.
З огляду на зазначене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 34, частиною третьою статті 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
ухвалила:
зупинити розгляд заяви Сушкової Людмили Іванівни про звільнення з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у відставку.
Голова Вищої ради правосуддя Григорій УСИК
