Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Худика М.П., члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Блажівської О.Є., залученого із Першої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Шапрана В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Прудивуса О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги адвоката Ніколаєнко Вікторії Валеріївни в інтересах Гаражно-будівельного кооперативу «Водник» стосовно судді Мар’їнського районного суду Донецької області Ліпчанського Сергія Миколайовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 24 липня 2019 року за вхідним № Н-4277/0/7-19 надійшла дисциплінарна скарга адвоката Ніколаєнко В.В. в інтересах Гаражно-будівельного кооперативу «Водник» на дії судді Мар’їнського районного суду Донецької області Ліпчанського С.М. під час розгляду справи № 237/447/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики.
У скарзі зазначено, що суддею Ліпчанським С.М. під час розгляду справи № 237/447/18 було допущено істотне порушення норм процесуального права, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, а також не наведено в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
З огляду на викладене адвокат Ніколаєнко В.В. просить притягнути суддю Мар’їнського районного суду Донецької області Ліпчанського С.М. до дисциплінарної відповідальності на підставі частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 24 липня 2019 року зазначену скаргу передано для здійснення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Фоміну І.Ю.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя від 11 листопада 2019 року зазначену скаргу передано для здійснення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Прудивусу О.В.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Дисциплінарне провадження щодо суддів проводиться за правилами та у строки, що встановлені главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Частиною першою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скарги щодо дисциплінарного проступку судді, повідомлення про вчинення дисциплінарного проступку суддею або після самостійного виявлення членами Вищої ради правосуддя з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку, або за ініціативою Дисциплінарної палати, Комісії з питань доброчесності та етики чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом (дисциплінарна скарга).
Пунктом 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.
Заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Прудивуса О.В., вивчивши його висновок та матеріали попередньої перевірки, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Мар’їнського районного суду Донецької області Ліпчанського С.М. з огляду на таке.
Попередньою перевіркою встановлено, що у провадженні судді Мар’їнського районного суду Донецької області Ліпчанського С.М. перебувала справа № 237/447/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики.
Ухвалою Мар’їнського районного суду Донецької області від 28 лютого 2018 року задоволено заяву про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики.
Постановляючи ухвалу про затвердження мирової угоди, суд першої інстанції виходив з того, що сторони підтвердили дійсність своїх намірів на врегулювання спірних питань, за їхньою взаємною домовленістю, спірних правовідносин щодо заміни способу та порядку виконання рішення.
У скарзі зазначено, що про вказану ухвалу суду Гаражно-будівельному кооперативу «Водник» стало відомо 28 листопада 2018 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Враховуючи те, що ухвала Мар’їнського районного суду Донецької області від 28 лютого 2018 року прямо порушує права Гаражно-будівельного кооперативу «Водник» як користувача земельної ділянки, тому Гаражно-будівельний кооператив «Водник» звернувся до Донецького апеляційного суду з апеляційною скаргою на вказану ухвалу суду першої інстанції від 28 лютого 2018 року.
Постановою Донецького апеляційного суду від 5 березня 2019 року апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу «Водник» задоволено. Ухвалу Мар’їнського районного суду Донецької області від 28 лютого 2018 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Донецьким апеляційним судом з інформації з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 11 жовтня 2017 року державним реєстратором філії КП Мирнопільської сільської ради «Результат» у місті Києві Шейк-Сейкіним О.А. було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2. Підставою виникнення права власності у ОСОБА_2 вказано державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: НОМЕР_1, виданий ДАТА_1 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).
У своїй постанові апеляційний суд посилається на лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 21 листопада 2017 року № 05707-20854, в якому повідомлено, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) не видавався державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,8038 гектарів на АДРЕСА_1, серія та номер: НОМЕР_1, виданий ДАТА_1 на ім’я ОСОБА_2. Таким чином, перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2 був здійснений незаконно та на порушення законних прав та інтересів Гаражно-будівельного кооперативу «Водник».
Донецьким апеляційним судом встановлено, що за вказаним фактом Подільським УП ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження НОМЕР_2, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 листопада 2017 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України. Під час проведення досудового розслідування з’ясовано, що невстановлені особи шахрайським шляхом на підставі підробленого акта зареєстрували право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,8038 га, кадастровий номер НОМЕР_3, за адресою: АДРЕСА_1. Досудовим розслідуванням встановлено, що злочинні дії невстановлених осіб спрямовані на незаконне заволодіння вказаними об’єктами нерухомого майна та правом на розпорядження ними.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року у справі № 758/15925/17 накладено арешт на земельну ділянку площею 1,8038 га, кадастровий номер НОМЕР_3, за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві постійного користування Гаражно-будівельному кооперативу «Водник».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 травня 2018 року у справі № 826/15133/17 визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора філії КП Мирнопільської сільської ради «Результат» у місті Києві Шейк-Сейкіна О.А. про державну реєстрацію права власності на вказану вище земельну ділянку за ОСОБА_2. Вказане рішення набрало законної сили 18 червня 2018 року. 11 липня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про Гаражно-будівельний кооператив «Водник» як користувача вказаної земельної ділянки.
Як зазначено Донецьким апеляційним судом, станом на дату затвердження судом мирової угоди щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, існувало обтяження – арешт цієї земельної ділянки на підставі ухвали Подільського районного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року.
З огляду на викладене Донецький апеляційний суд дійшов висновку, що затвердження ухвалою від 28 лютого 2018 року мирової угоди між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо звернення стягнення на грошові кошти ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в сумі 3800000 (три мільйони вісімсот тисяч) грн шляхом надання ОСОБА_1 права на самостійну реалізацію земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3, загальною площею 1,8038 га за ціною не нижче 151000 грн порушує права апелянта на законне користування цією земельною ділянкою.
Крім того, за результатами дослідження матеріалів справи суд апеляційної інстанції встановив, що у договорі позики від 20 травня 2014 року не зазначалось про відповідальність за невиконання позичальником ОСОБА_3. умов договору шляхом надання можливості позикодавцю ОСОБА_1 звернути стягнення на належні ОСОБА_2 майнові активи, а саме на нерухоме майно, що належить поручителю, – земельну ділянку, розташовану за адресоюАДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1. Вказаний договір позики взагалі не містить пункту 5.4.2.
Донецький апеляційний суд у своїй постанові зауважує, що матеріали справи не містять договору поруки від 20 травня 2014 року, відповідно до пункту якого, як зазначає суд, ОСОБА_1 має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на земельну ділянку та її реалізацію.
Задовольняючи апеляційну скаргу, Донецький апеляційний суд вказав, що, не виконавши вимог закону та не перевіривши, чи належить вказана земельна ділянка ОСОБА_2 та чи не обмежений боржник у справі – ОСОБА_2 вчиняти відповідні дії щодо цієї земельної ділянки, суд першої інстанції порушив приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Першого протоколу до Конвенції, статті 41 Конституції України, статті 92 Земельного кодексу України. Вирішуючи спір та постановляючи ухвалу про затвердження мирової угоди і закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не врахував вказаних обставин та наведених положень закону, у зв’язку із чим дійшов необґрунтованого висновку про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі.
При цьому, як вказав суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції не врахував положення частини п’ятої статті 207 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), якою передбачено, що якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Суддя Мар’їнського районного суду Донецької області Ліпчанський С.М. скористався своїм правом та надав письмові пояснення щодо доводів скарги.
Так, суддя Ліпчанський С.М. переконаний, що суть вказаної скарги зводиться лише до незгоди з ухваленим ним судовим рішенням про затвердження мирової угоди між сторонами у справі № 237/447/18.
У своїх поясненнях суддя вказав, що оскільки подані сторонами у справі докази достатньою мірою підтверджували право власності відповідача на об’єкт нерухомості, він прийняв рішення про задоволення мирової угоди, яка за своєю правовою природою є інструментом усунення протиріч між сторонами у справі, стосувалась виключно прав та обов’язків у межах тих правовідносин, що виникли між сторонами, спосіб, який було обрано сторонами для врегулювання юридичного спору, не суперечить вимогам цивільного законодавства, тобто сторонами було обрано фундаментальний для цивільного права диспозитивний метод правового регулювання (довільний принцип впорядкування суспільних відносин «дозволено все, що не заборонено законом»), за яким суб’єкти цивільних правовідносин вільно та на власний розсуд реалізовують свої права та обов’язки, за винятком заборонених законом варіантів можливої поведінки суб’єктів.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм прав та виконання процесуальних обов’язків.
Встановлені під час попередньої перевірки обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Мар’їнського районного суду Донецької області Ліпчанського С.М. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Мар’їнського районного суду Донецької області Ліпчанського С.М.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 12.12 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Мар’їнського районного суду Донецької області Ліпчанського Сергія Миколайовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя М.П. Худик
Член Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя О.Є. Блажівська
Член Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя В.В. Шапран
